Постанова

від 15.04.2014 по справі 910/17055/13

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" квітня 2014 р. Справа№ 910/17055/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Коротун О.М.

суддів: Гаврилюка О.М.

Іоннікової І.А.

при секретарі судового засідання - Куценко К.Л.

за участю представників:

від позивача: Вершков Є.І. - представник за дов. б/н від 01.03.2013р.;

від відповідача: Ковальчук П.М. - представник за дов. № 38/01 від 02.04.2014;

від третьої особи: Козлов О.О. - представник за дов. № 91/2014/03/06-1 від 06.03.2014;

розглянувши апеляційну скаргу Державного підприємства "Дослідний завод спецелектрометалургії Інституту електрозварювання ім. Є.О. Патона Національної академії наук України"

на рішення Господарського суду міста Києва від 11.11.2013р.

у справі № 910/17055/13 (суддя Мельник В.І.)

за позовом Державного підприємства "Науково-виробничий центр енергозберігаючих конструкцій і технологій "Технолуч"

до Державного підприємства "Дослідний завод спецелектрометалургії Інституту електрозварювання ім. Є.О. Патона Національної академії наук України"

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Публічне акціонерне товариство "Київенерго"

про спонукання вчинити дії,

В судовому засіданні 15.04.2014 р. оголошено лише вступну та резолютивну частини постанови,

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство "Науково-виробничий центр енергозберігаючих конструкцій і технологій "Технолуч" (далі - ДП "НВЦЕКТ "Технолуч", позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Державного підприємства "Дослідний завод спецелектрометалургії інституту електрозварювання ім. Є.О. Патона Національної академії наук України" (далі - ДП "ДЗС ІЕЗ ім. Є.О. Патона НАН України", відповідач) про спонукання вчинити дії, а саме надати дозвіл позивачу на підписання прямого договору з електропостачальною організацією, шляхом підписання типового договору про «Технічне забезпечення електропостачання споживача» з необхідними додатками до нього відповідно до чинного законодавства.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач безпідставно відмовляється надати позивачу дозвіл на укладення прямого договору на постачання електроенергії з ПАТ "Київенерго".

Рішенням Господарського суду міста Києва від 11.11.2013р. (повний текст рішення складено 18.11.2013р.) позов задоволено повністю. Зобов`язано Державне підприємство "Дослідний завод спецелектрометалургії інституту електрозварювання ім. Є.О.Патона Національної академії наук України" надати дозвіл Державному підприємству "Науково-виробничий центр енергозберігаючих конструкцій і технологій "Технолуч" на підписання прямого договору з енергопостачальною організацією, шляхом підписання типового договору про "Технічне забезпечення електропостачання споживача" з необхідними додатками до нього, та на умовах, відповідно до чинного законодавства України. Стягнуто з Державне підприємство "Дослідний завод спецелектрометалургії інституту електрозварювання ім. Є.О.Патона Національної академії наук України" на користь Державного підприємства "Науково-виробничий центр енергозберігаючих конструкцій і технологій "Технолуч" 1147 грн. - судового збору.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 11.11.2013р. у даній справі та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ДП "НВЦЕКТ "Технолуч" в повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції прийняв рішення з порушенням норм матеріального права, в неповному обсязі з'ясував обставин справи, зокрема, не дослідив, що відповідач не заперечував проти надання позивачу дозволу для укладення прямого договору на постачання електроенергії між позивачем та ПАТ «Київенерго», проте укладання такого договору неможливо з окремих технічних підстав.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 15.01.2014р. прийнято апеляційну скаргу ДП "ДЗС ІЕЗ ім. Є.О. Патона НАН України" до провадження та призначено до розгляду на 11.02.2014р.

Розпорядженням Голови Київського апеляційного господарського суду від 10.02.2014р. у зв'язку з перебуванням головуючого судді Коротун О.М. на лікарняному, змінено склад судової колегії: головуючий суддя - Кропивна Л.В., судді - Гаврилюк О.М., Іоннікова І.А., яка прийняла справу до свого провадження та призначила до розгляду на 11.03.2014р.

Розпорядженням Голови Київського апеляційного господарського суду від 05.03.2014р. у зв'язку з виходом головуючого судді Коротун О.М. з лікарняного, змінено склад судової колегії: головуючий суддя - Коротун О.М., судді - Гаврилюк О.М., Іоннікова І.А.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 11.03.2014р. було прийнято справу у провадження вищезазначеною колегією суддів, залучено до участі у справу в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Публічне акціонерне товариство "Київенерго", розгляд справи відкладено на 01.04.2014р.

У судовому засіданні 01.04.2014р. у відповідності до вимог ст. 77 ГПК України було оголошено перерву до 15.04.2014р.

Представник позивача у судовому засіданні 15.04.2014р. заперечував проти доводів апеляційної скарги, зазначив, що вважає рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим, просив залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

У судовому засіданні 15.04.2014 р. представник відповідача підтримав апеляційну скаргу, просив скасувати рішення місцевого суду у даній справі та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Представник третьої особи у судовому засіданні 15.04.2014р. підтримав подані через загальний відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду письмові пояснення. А також зазначив, що вважає неправомірним порядок укладення договору, який було визначено позивачем без урахування технічних особливостей.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши доводи апеляційної скарги, та заперечень на неї, оглянувши оригінали документів, заслухавши пояснення представників учасників апеляційного провадження, Київський апеляційний господарський суд встановив наступне.

Як видно з матеріалів справи, та правомірно встановлено судом першої інстанції, Державне підприємство "Науково-виробничий центр енергозберігаючих конструкцій і технологій "Технолуч" інституту електрозварювання ім. Є.О.Патона Національної академії наук України, було створено відповідно до Постанови Бюро Президії Національної Академії Наук України № 260 від 08.07.1998 року. Виробничі площі позивача були створені на базі та на території Державного підприємства - "Дослідний завод спецелектрометалургії Інституту електрозварювання ім. Є.О. Патона Національної Академії Наук України, яке розташовано у місті Києві за адресою: вулиця Ракетна 24. Для повноцінного функціонування позивача, йому на баланс, згідно з Розпорядженнями президії Національної Академії Наук України № 196 від 29.03.2002 р. та № 135 від 04.03.2002 року відповідно, з балансу відповідача були передані виробничі приміщення "Цеху № 4" , загальною площею 3820 кв. метрів, та "Блоку складів", загальною площею 1728 кв. м., які розташовані на території відповідача. У відповідності до актів приймання-передачі від 30.04.2002 р. та 02.04.2002 року, вказані приміщення були прийняті позивачем на свій баланс з балансу відповідача.

Таким чином, правомірним є висновок місцевого суду стосовно того, що підприємство позивача є відокремленим державним підприємством, підпорядкованим напряму - Національної Академії Наук України, але розташованим на території відповідача.

Матеріалами справи підтверджується та сторонами не заперечується той факт, що у зв'язку з тим, що виробничі приміщення позивача та відповідача є єдиним майновим та виробничим комплексом, питання забезпечення комунальними послугами вирішувалися комплексно для усіх виробничих площ відповідача в цілому. Таким чином, мережі електро-, водо-, та тепло забезпечення є єдиними як для позивача так і відповідача. Для забезпечення виробничих потреб позивача, останній, з моменту створення та до моменту подачі позову до суду, отримує вищеназвані енергоносії через мережі відповідача. У вказаній частині, відносини між позивачем та відповідачем регулюються окремими договорами.

Так, обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначав, що між ним та відповідачем 01.06.2010 року було укладено договір № НП-01-10 від "Про надання послуг з інженерно-технічного обслуговування мереж електрозабезпечення, зовнішніх мереж теплозабезпечення, водозабезпечення та водовідведення, мереж телефонного зв`язку, обслуговування території і внутрішніх доріг, забезпечення пропускного та внутріоб`єктового режиму та передплати вартості заявленої електричної енергії" з відповідними додатками.

Однією з підстав позову по даній справі позивач зазначає той факт, що відповідач на власний розсуд вирішує питання постачання вищеназваних послуг, безпідставно відключає енергопостачання, у зв'язку з чим блокується діяльність позивача, а відтак порушуються його права та інтереси.

Саме з цих підстав позивач просив суд зобов'язати відповідача надати дозвіл на підписання прямого договору з третьою особою по справі, щоб у подальшому отримувати електричну енергію незалежно від ДП "ДЗС ІЕЗ ім. Є.О. Патона НАН України".

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що відповідачем були порушені права позивача, а також вимоги діючого законодавства, зокрема положення Закону України "Про електроенергетику", "Правил користування електричною енергією", які затверджені Постановою Національної комісія з питань регулювання електроенергетики, від 31.07.1996, № 28, тощо.

В цій частині суд апеляційної інстанції не погоджується з висновками місцевого суд, враховуючи наступне.

Підключення субспоживачів до мереж основного споживача передбачене Законом України «Про електроенергетику» від 16.10.1997 № 575/97-ВР (далі - Закон) та «Правилами користування електричною енергією», які затверджені Постановою Національної комісії з питань регулювання електроенергетики, від 31.07.1996р. № 28 (далі - Правила).

Електропередавальна організація не має права відмовити в передачі електричної енергії постачальникам електричної енергії, у приєднанні до її мереж інших електропередавальних організацій або замовників за умови дотримання ними вимог законодавства України, зокрема цих Правил та нормативно- технічних документів (п. 1.10 Правил).

Положенням ст. 26 Закону передбачена можливість споживання енергії лише на підставі договору з енергопостачальником.

Відповідно до п. 1.6 Правил договір про постачання електричної енергії на основі типового договору укладається постачальником електричної енергії за регульованим тарифом з усіма основними споживачами та субспоживачами (крім населення), об'єкти яких розташовані на території здійснення ліцензованої діяльності постачальником електричної енергії за регульованим тарифом.

Основний споживач - споживач електричної енергії або власник електричних мереж, який передає частину електроенергії своїми технологічними електричними мережами субспоживачам та/або електропередавальній організації.

Субспоживач - споживач, електроустановки якого приєднані до технологічних електричних мереж основного споживача.

Пунктом 1.5 Правил передбачено те, що у разі підключення електроустановок споживача до електричних мереж, власник яких не є постачальником електричної енергії, та виникнення у споживача відповідно до законодавства України зобов'язань уносити плату за перетікання реактивної електроенергії, між споживачем та цим власником електричних мереж на основі типового договору (додаток 1) укладається договір про технічне забезпечення електропостачання споживача.

Договір про технічне забезпечення електропостачання споживача - домовленість двох сторін (споживач та електропередавальна організація або основний споживач), яка є документом певної форми, що встановлює зміст та регулює правовідносини між сторонами під час технічного забезпечення постачання електричної енергії.

Технічне забезпечення електропостачання споживача (субспоживача) - забезпечення власником електричних мереж технічної можливості передачі (транзиту) електричної енергії в точку приєднання електроустановок споживача (субспоживача) в певних обсягах у межах дозволеної потужності споживача (субспоживача) з показниками параметрів якості електричної енергії в точці приєднання електроустановок споживача (субспоживача) відповідно до умов договору.

У разі укладення між основним споживачем та субспоживачем договору про технічне забезпечення електропостачання споживача цей договір та зміни до нього узгоджуються з електропередавальною організацією у частині режимів споживання електричної енергії, приєднаної потужності, режимів перетікання реактивної електроенергії та дотримання показників якості електричної енергії.

У разі, якщо до технологічних електричних мереж основного споживача приєднані електроустановки інших суб'єктів господарювання, власників мереж тощо, розрахунковий облік має бути організований основним споживачем таким чином, щоб забезпечити складення балансу електричної енергії у власних технологічних електричних мережах для проведення комерційних розрахунків.

Для того, щоб забезпечити складення балансу електричної енергії у власних технологічних електричних мережах для проведення комерційних розрахунків основний споживач та субспоживач повинні визначити точки продажу, що збігатимуться з межею балансової належності їх електроустановок.

Згідно п. 5.17 Правил договір про технічне забезпечення електропостачання споживача має містити такі умови, що є істотними та обов'язковими для цього виду домовленостей:

- найменування сторін;

- місце і дату укладення договору;

- обсяг передачі електричної енергії та договірної граничної величини електричної потужності;

- режими постачання;

-гарантований рівень надійності електропостачання (за категорією надійності електропостачання);

- величини дозволеної та приєднаної потужності електроустановок субспоживача;

- порядок обліку перетікання реактивної енергії, порядок розрахунків за перетікання реактивної електроенергії (за необхідності);

порядок обліку споживання електричної енергії та вимірювання величини потужності, споживання та генерування реактивної електроенергії, контролю показників якості електричної енергії (у тому числі у випадку пошкодження або тимчасової відсутності відповідних розрахункових засобів обліку);

- порядок надання даних щодо використаної субспоживачем електричної енергії;

- умови дії договору у разі відсутності у споживача договору про постачання або про купівлю-продаж електричної енергії та/або у разі відключення споживача за борги чи з інших причин;

- строк дії договору;

- умови та порядок розірвання договору;

- місцезнаходження, банківські реквізити сторін.

Основний споживач не має права відмовити субспоживачу у разі дотримання ним вимог цих Правил в укладенні (переукладенні) договору про технічне забезпечення електропостачання споживача в передбачених цими Правилами випадках (п. 1.7 Правил).

Таким чином, законодавством визначено чітку процедуру укладення договорів, направлених на постачання електроенергії субспоживачу. У разі дотримання субспоживачем та основним споживачем передбачених законодавством вимог, енергопостачальник не може відмовити субспоживачу у постачанні електричної енергії, а основний споживач в укладенні договору про технічне забезпечення електропостачання субспоживачу.

Разом з цим, суд першої інстанції, приймаючи рішення у справі, помилково не застосував до спірних правовідносин приписи п.п. 1.5, 5.17 Правил щодо порядку такого укладення та урахування і узгодження, зокрема, з третьою особою технічних питань та істотних умов, передбачених для такого виду договорів.

В свою чергу, матеріали справи не містять належних та допустимих в розумінні ст. ст. 33, 34, 36, 43 ГПК України доказів звернення сторін до ПАТ «КИЇВЕНЕРГО» для узгодження договору на технічне забезпечення.

Крім того, з матеріалів справи не вбачається, що сторони вчинили будь-які дії для укладення договору на технічне забезпечення (узгодження істотних умов договору, тощо).

В цій частині суд апеляційної інстанції приймає доводи відповідача та третьої особи стосовно того, що позивачем не доведено підстав для зобов'язання укласти типовий договір та заявником не дотриманий загальний порядок укладення договору, встановлений ст. 181 Господарського кодексу України, ст.ст.641-645 ЦК України, а також з урахуванням технічних особливостей, передбачених чинним законодавством, які слід узгоджувати для договорів даного виду.

Відповідно до ст.179 ГК України укладення господарського договору є обов'язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов'язком для суб'єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов'язковості укладення договору для певних категорій суб'єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування.

Згідно з ст.181 ГК України проект договору може бути запропонований будь-якою з сторін. У разі якщо проект договору викладено як єдиний документ, він надається другій стороні у двох примірниках. Сторона, яка одержала проект договору, у разі згоди з його умовами оформляє договір відповідно до вимог частини першої цієї статті і повертає один примірник договору другій стороні або надсилає відповідь на лист, факсограму у двадцятиденний строк після одержання договору.

З наведеного вбачається, що обов'язковою умовою щодо спонукання в судовому порядку укласти договір є, зокрема, обов'язковість для сторін укладення договору (п. 1.7 Правил), відмова сторони від укладення договору на умовах, запропонованих іншою стороною, чи частиною із них.

Крім того, згідно з ч. ч. 1, 2, 3 ст. 180 ГК України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства.

Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є, зокрема, умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду.

В свою чергу, матеріали справи не містять доказів направлення позивачем відповідачу проекту договору про технічне забезпечення електропостачання та взагалі жодного проекту такого договору.

Виходячи з принципу обов'язку доказування (ст. 33 ГПК України), суд апеляційної інстанції зазначає, що у спорах про спонукання до укладення договору необхідно зазначати умови, на яких сторони зобов'язані укласти договір, з посиланням на поданий позивачем проект договору.

Однак, ані до суду першої, ані до суду апеляційної інтенції позивач не надав проект такого договору, з відповідними доказами ознайомлення (направлення) такого проекту іншій стороні.

За таких обставин, Київський апеляційний господарський суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позову повністю.

Враховуючи вищевикладене, апеляційна скарга Державного підприємства "Дослідний завод спецелектрометалургії Інституту електрозварювання ім. Є.О. Патона Національної академії наук України" підлягає задоволенню, оскільки рішення суду першої інстанції ухвалене за неповного з'ясування всіх обставин справи, а також при неправильному застосуванні норм матеріального права (п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 104 ГПК України). Викладене є підставою для скасування такого рішення з прийняттям нового рішення про відмову в позові повністю (п. 2, ч.1 ст. 103 ГПК України).

Судові витрати за розгляд справи як в суді першої інстанції, так і в суді апеляційної інстанції на підставі ст. 49 ГПК України покладаються на позивача.

Керуючись статтями 32-34, 36, 43, 49, 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Державного підприємства "Дослідний завод спецелектрометалургії Інституту електрозварювання ім. Є.О. Патона Національної академії наук України" на рішення Господарського суду міста Києва від 11.11.2013р. у справі № 910/17055/13 задовольнити.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 11.11.2013р. у справі № 910/17055/13 скасувати з прийняттям нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог повністю.

3. Стягнути з Державного підприємства "Науково-виробничий центр енергозберігаючих конструкцій і технологій "Технолуч" (код ЄДРПОУ 31807880, адреса: 03150 м. Київ, вул. Боженка 13) на користь Державного підприємства "Дослідний завод спецелектрометалургії інституту електрозварювання ім. Є.О.Патона Національної академії наук України" (код ЄДРПОУ 02137660, адреса: 03028, м.Київ. вул. Ракетна 24) 573,50 грн. судового збору за розгляд справи в суді апеляційної інстанції.

4. Видачу наказу доручити Господарському суду міста Києва.

5. Матеріали справи № 910/17055/13 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Повний текст складено 18.04.2014 р.

Головуючий суддя О.М. Коротун

Судді О.М. Гаврилюк

І.А. Іоннікова