Постанова

від 23.10.2013 по справі 826/14210/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва, 8, корпус 1

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

23 жовтня 2013 року 16 год. 22 хв. № 826/14210/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: головуючого судді Данилишина В.М., при секретарі судового засідання Стадницькій Ю.Є., за участю представників позивача та відповідача, розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма Укрторг" до державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві про визнання протиправним та скасування рішення відповідача.

На підставі ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України (також далі - КАС України) у судовому засіданні 23 жовтня 2013 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва 05 вересня 2013 року надійшов позов товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма Укрторг" (також далі - позивач, ТОВ "Фірма Укрторг") до державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві (також далі - відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення відповідача від 21 серпня 2013 року № 0000021501 (також далі - оскаржуване рішення) .

В обґрунтування позову представник позивача зазначила, що оскаржуване рішення є протиправним та підлягає скасуванню, оскільки складене відповідачем безпідставно, що суперечить податковому законодавству, а висновки, зроблені відповідачем за результатами проведеної перевірки позивача, не відповідають фактичним обставинам справи та не ґрунтуються на податковому законодавстві.

Ухвалою суду від 20 вересня 2013 року відкрито провадження в адміністративній справі, яку призначено до розгляду у судовому засіданні.

У ході судового розгляду справи представник позивача підтримала позов та просила задовольнити його повністю.

Представники відповідача не визнали позов та просили відмовити у його задоволенні повністю з підстав, зазначених у письмових запереченнях проти позову, наданих суду у судовому засіданні 04 жовтня 2013 року. Пояснили, що оскаржуване рішення є правомірним, оскільки складене відповідачем у зв'язку з виявленням під час проведення перевірки позивача порушень ним податкового законодавства.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд -

ВСТАНОВИВ:

Відповідачем у період із 26 по 29 липня 2013 року проведено перевірку позивача, за результатами якої 31 липня 2013 року складено акт № 775/26-58-15-01-12-32524278 про результати документальної позапланової виїзної перевірки правомірності нарахування позивачем бюджетного відшкодування податку на додану вартість (також далі - ПДВ) у зменшення податкових зобов'язань з ПДВ наступних звітних (податкових) періодів за

листопад 2010 року (також далі - акт перевірки) , відповідно до висновку якого, позивачем завищено заявлену суму бюджетного відшкодування за листопад 2010 року у розмірі 3416008,00 грн., так як суму у розмірі 427272,00 грн. зменшено за результатами попередньої перевірки, результати якої оформлені актом від 23 лютого 2011 року № 1997/07-012/2-32524278, чим порушено п. 5.11, підпункт 5.12.3 п. 5.12 ст. 5 Порядку заповнення та подання податкової декларації з ПДВ, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30 травня 1997 року № 166 (також далі - Порядок № 166) , підпункти 7.7.1, 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість".

За результатами розгляду заперечень в адміністративному (досудовому) порядку, висновки акту перевірки залишені без змін.

На підставі акту перевірки, 21 серпня 2013 року відповідачем складено оскаржуване рішення, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з ПДВ у розмірі 3416008,00 грн.

Суд погоджується з доводами представника позивача щодо наявності підстав для визнання протиправним та скасування оскаржуваного рішення, виходячи з аналізу наявних у матеріалах справи доказів та наступних положень і обставин.

Так, згідно з підпунктом 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, підпунктів 78.1.2, 78.1.8 п. 78.1, п. 78.4 ст. 78 ПК України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) , органи державної податкової служби мають право проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом.

Документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких обставин: платником податків не подано в установлений законом строк податкову декларацію або розрахунки, якщо їх подання передбачено законом; платником подано декларацію, в якій заявлено до відшкодування з бюджету податок на додану вартість, за наявності підстав для перевірки, визначених у розділі V цього Кодексу, та/або з від'ємним значенням з податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. гривень.

Документальна позапланова перевірка з підстав, визначених у цьому підпункті, проводиться виключно щодо законності декларування заявленого до відшкодування з бюджету податку на додану вартість та/або з від'ємного значення з податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. гривень.

Про проведення документальної позапланової перевірки керівник органу державної податкової служби приймає рішення, яке оформлюється наказом.

Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено під розписку копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки.

Перевірку проведено на підставі наказу від 26 липня 2013 року № 299 "Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки".

В акті перевірки зазначено, що 26 липня 2013 року здійснено виїзд за адресою позивача з метою вручення копії вказаного наказу та направлення на перевірку, під час якого виявлено, що 26 липня 2013 року о 16 год. 00 хв. уповноважені особи позивача (директор або головний бухгалтер) за юридичною адресою не знаходились. При цьому, зі слів охоронців, позивач за адресою, куди здійснено виїзд, дійсно знаходиться.

Як пояснила у ході судового розгляду справи представник позивача, в акті перевірки міститься інформація про те, що на час проведення перевірки директором ТОВ "Фірма Укрторг" був ОСОБА_1, однак, така інформація є недостовірною, оскільки директором вказаного товариства на той час був ОСОБА_2, призначений на посаду відповідно до протоколу загальних зборів учасників ТОВ "Фірма Укрторг" від 01 жовтня 2012 року № 2012-02.

Викладені обставини, за переконанням представника позивача, з якими погоджується суд, свідчать, що відповідач намагався вручити документи, оформлені на проведення перевірки позивача, особі, яка на той час не була уповноважено особою від позивача.

До того ж, наказ на проведення перевірки та направлення на перевірку датовані 26 липня 2013 року, тобто тим днем, коли розпочато проведення перевірки.

Зважаючи на викладені обставини, у суду виник сумнів щодо добросовісності дій відповідача, направлених на належне повідомлення позивача про дату, час та місце проведення перевірки.

Згідно з ч. 1 ст. 11, ч. 1 ст. 69, ч.ч. 1, 2, 6 ст. 71 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.

Тобто, з викладених положень вбачається, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень встановлена презумпція його винуватості, тобто тягар доказування правомірності своїх рішень, дій чи бездіяльності покладено на суб'єкта владних повноважень, який є відповідачем у справі.

Презумпція винуватості покладає на суб'єкта владних повноважень обов'язок аргументовано, посилаючись на докази, довести правомірність своїх рішень, дій чи бездіяльності та спростувати твердження позивача про порушення його прав та/або законних інтересів у разі, якщо суб'єкт владних повноважень заперечує проти позову.

Презумпція винуватості суб'єкта владних повноважень, який є відповідачем у справі, означає припущення, що повідомлені позивачем обставини у справі про рішення, дії та/або бездіяльність відповідача та про порушення прав і законних інтересів відповідають дійсності доти, доки відповідач їх не спростує на підставі доказів. Невиконання обов'язку відповідача довести правомірність своїх рішень, дій чи бездіяльності не звільняє суд від обов'язку постановити справедливе та обґрунтоване судове рішення. Однак, презумпція винуватості позбавляє суд необхідності перевіряти повідомлені позивачем обставини, якщо вони не викликають обґрунтованого сумніву.

Поряд з цим, у ході судового розгляду справи представники відповідача не надали суду доказів, які б спростували наведені представником позивача доводи щодо протиправності оскаржуваного рішення.

Висновки відповідача про завищення позивачем заявленої до бюджетного відшкодування суми ПДВ за листопад 2010 року ґрунтуються на переконанні у тому, що позивач у податковій декларації з ПДВ за листопад 2010 року від 30 грудня 2010 року № 357107 (також далі - декларація) заявив до бюджетного відшкодування від'ємне значення, яке сформоване у попередніх податкових періодах, а саме за: квітень 2008 року - 1715278,00 грн.; серпень 2008 року - 30660,00 грн.; вересень 2008 року - 1670240,00 грн.; грудень 2008 року - 427272,00 грн.

За переконанням відповідача, позивач повинен був відобразити у декларації результати планової документальної виїзної перевірки, оформленої актом від 11 жовтня 2010 року № 15356/23-02/32524278 (також далі - акт від 11 жовтня 2010 року) , у частині зменшення від'ємного значення ПДВ у розмірі 4273156,00 грн. шляхом її відображення у рядку 23.4 "зменшено/збільшено залишок від'ємного значення за результатами перевірки податкового органу" декларації зі знаком "-", як це передбачено Порядком № 166.

Зокрема, під час проведення перевірки, результати якої оформлені актом від 11 жовтня 2010 року, виявлено заниження заявленої позивачем у попередніх періодах суми бюджетного відшкодування щодо суми, визначеної контролюючим податковим органом внаслідок такої перевірки, що, на думку контролюючого органу, свідчить про те, що платник податків добровільно відмовився від отримання суми бюджетного відшкодування та повинен врахувати її у зменшення податкових зобов'язань з ПДВ наступних звітних (податкових) періодів на підставі відповідного податкового повідомлення-рішення.

При цьому, як вбачається з наявної у матеріалах справи копії акту від 11 жовтня 2010 року, позивачем завищено значення рядка 26 "залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду" податкової декларації з ПДВ за березень 2010 року у розмірі 4273156,00 грн.

Як також пояснила у ході судового розгляду справи представник позивача та з чим погоджується суд, позивач не повинен був відображати у декларації висновки акту від 11 жовтня 2010 року, оскільки контролюючим органом не складено відповідного податкового-повідомлення рішення за результатами виявлення зменшення або завищення суми бюджетного відшкодування.

Доказів, які б спростували викладені твердження представника позивача, представниками відповідача у ході судового розгляду справи не надано.

У матеріалах справи міститься копія акту від 23 лютого 2011 року № 1997/07-012/2-32524278 про результати документальної позапланової виїзної перевірки позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування ПДВ у зменшення податкових зобов'язань з ПДВ наступних податкових періодів за листопад 2010 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалось у період із 01 по 30 квітня, із 01 серпня по 30 вересня та із 01 по 31 грудня 2008 року (також далі - акт від 23 лютого 2011 року) , згідно з висновком якого, проведеною перевіркою частково підтверджено відображене позивачем у декларації бюджетне відшкодування у розмірі 3416008,00 грн. При цьому, позивачем завищено заявлену суму бюджетного відшкодування за листопад 2010 року у розмірі 427272,00 грн.

На підставі акту від 23 лютого 2011 року, 09 березня 2011 року відповідачем складено податкове повідомлення-рішення № 0000090702/0, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ у розмірі 427272,00 грн.

Тобто, з викладених обставин вбачається, що відповідачем не виявлено порушень щодо відображення суми бюджетного відшкодування ПДВ у розмірі 3416008,00 грн. під час проведення перевірки, результати якої оформлені актом від 23 лютого 2013 року.

Крім того, у ході розгляду справи судом з'ясовано, що твердження відповідача про невірне відображення позивачем у рядку 23.2 "значення рядка 26 податкової декларації попереднього звітного періоду" декларації суми у розмірі 3880472,00 грн. та у рядку 24 "залишок від'ємного значення попереднього податкового періоду за вирахуванням суми податку, яка підлягає сплаті до бюджету за підсумками поточного звітного періоду" суми у розмірі 3843280,00 грн. спростовуються тим, що позивач, відповідно до Порядку № 166, переносив залишки від'ємного значення суми ПДВ до рядка 23.2 усіх наступних податкових декларацій з ПДВ. На час подання декларації відображена сума ПДВ у розмірі 3843280,00 грн., що фактично сплачена у попередніх періодах, не погашалась податковими зобов'язаннями попередніх податкових періодів та не брала участі у розрахунках бюджетного відшкодування минулих періодів.

Згідно з підпунктом 5.12.3 п. 5.12 ст. 5 Порядку № 166 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) , значення рядка 4 Розрахунку суми бюджетного відшкодування (додаток 3 до податкової декларації з податку на додану вартість) переноситься до рядка 25 податкової декларації за поточний звітний податковий період. Залежно від обраного платником напряму повернення суми бюджетного відшкодування (на рахунок цього платника у банку або у зменшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість наступних податкових періодів) така сума в повному розмірі вказується або в рядку 25.1, або в рядку 25.2 податкової декларації з податку на додану вартість. При цьому

платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування на його рахунок у банку, подає Заяву про повернення суми бюджетного відшкодування (додаток 4 до податкової декларації з податку на додану вартість).

Суд погоджується з доводами представника позивача, що відповідачем не оспорюється підтвердження правомірності формування сум бюджетного відшкодування з ПДВ.

Відповідно до п. 1.8 ст. 1, підпункту 7.7.1, 7.7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", бюджетне відшкодування - сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг); б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту кожного наступного податкового періоду лише в частині суми податку фактично сплаченої отримувачем постачальникам товарів (послуг) та при імпорті і включається до розрахунку бюджетного відшкодування наступного звітного періоду; залишок від'ємного значення, за яким не проведено розрахунків з постачальниками відображається в податковій декларації з податку на додану вартість окремим рядком для визначення суми податку, яка може підлягати відшкодуванню в частині сплачених сум податку в наступних звітних періодах; залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування відображається у декларації з податку на додану вартість окремим рядком та включається до складу податкового кредиту починаючи з першого звітного періоду 2011 року.

Таким чином, висновок відповідача про завищення позивачем заявленої суми бюджетного відшкодування за листопад 2010 року у розмірі 3416008,00 грн., за переконанням суду, є помилковим, а зменшення позивачу суми бюджетного відшкодування з ПДВ у вказаному розмірі - неправомірним.

Із системного аналізу викладених положень та обставин суд прийшов до висновку, що позов товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма Укрторг" до державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві про визнання протиправним та скасування рішення відповідача є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню повністю.

Згідно з ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись ст.ст. 7-12, 69-71, 86, 94, 122, 158-163, 167 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві від 21 серпня 2013 року № 0000021501, яким товариству з обмеженою відповідальністю "Фірма Укрторг" зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість у розмірі 3416008,00 грн. (Три мільйони чотириста шістнадцять тисяч вісім гривень 00 копійок).

3. Присудити на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма Укрторг" (ідентифікаційний код 32524278) здійснений ним судовий збір у розмірі 2294,00 грн. (Дві тисячі двісті дев'яносто чотири гривні 00 копійок) із Державного бюджету України.

Копії постанови у повному обсязі направити (вручити) сторонам (їх уповноваженим представникам) у порядку та строки, встановлені ст. 167 КАС України.

Згідно зі ст.ст. 185, 186 КАС України, постанова може бути оскаржена шляхом подання до Київського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд міста Києва апеляційної скарги протягом десяти днів із дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Київського апеляційного адміністративного суду.

Відповідно до ст. 254 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя В.М. Данилишин

Постанова у повному обсязі складена 04 листопада 2013 року