Постанова

від 14.11.2013 по справі 826/11720/13-а

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/11720/13-а(у 5-ти томах) Головуючий у 1-й інстанції: Санін Б.В.

Суддя-доповідач: Коротких А. Ю.

ПОСТАНОВА

Іменем України

14 листопада 2013 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Коротких А.Ю.,

суддів: Ганечко О.М.,

Літвіної Н.М.,

при секретарі Некрасовій М.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою представника товариства з обмеженою відповідальністю «Агентство комплексної безпеки» на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 06 вересня 2013 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Агентство комплексної безпеки» до державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В :

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 06 вересня 2013 року в задоволенні позову відмовлено повністю.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, представник публічного акціонерного товариства «Агентство комплексної безпеки» подав апеляційну скаргу в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нову, якою позовні вимоги задовольнити повністю. Свої вимоги апелянт аргументує тим, що судом першої інстанції були неповно з'ясовані всі обставини, що мали суттєве значення для вирішення справи та допущені порушення норм матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, учасників процесу, які з'явились у судове засідання, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Податковим органом було проведено позапланову невиїзну перевірку позивача з питань правильності обчислення та повноти сплати до бюджету податку на прибуток та податок на додану вартість по взаємовідносинах з ПП «Фірма «Володар» та ТОВ «Лоу Консалт» за період діяльності з 01.07.2009 року по 30.09.2012 року.

Не погоджуючись із вказаними податковими повідомленнями-рішеннями, 19.04.2013 року ТОВ «АКБ» звернулось зі скаргами до Державної податкової служби у м. Києві.

21.06.2013 року рішенням про результати розгляду первинних скарг №1287/10/12-1-03 ГУ Міндоходів у м. Києві скасувало податкове повідомлення-рішення від 12.04.2013 року №0002532250 в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 11 063,50 грн., а в іншій частині залишило без змін, а також ним було скасовано податкове повідомлення-рішення від 12.04.2013 року №0002522250 в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 13 829,50 грн., а в іншій частині вказане податкове повідомлення-рішення залишено без змін.

27.06.2013 року ДПІ у Подільському районі м. Києва були прийняті податкові повідомлення-рішення № 0000752250, яким збільшено суму грошового зобов'язання за податком на додану вартість у розмірі 119 801,00 грн. та №0000742250, яким збільшено суму грошового зобов'язання за податком на прибуток підприємств у розмірі 133 411,00 грн.

Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позову, виходив з того, що взаємовідносини позивача та ПП «Фірма «Володар», ТОВ «Лоу Консалт» не мали реального характеру, а отже договірні відносини суб'єктів господарювання носять нікчемний характер.

Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Як вбачається із матеріалів справи, між ТОВ «АКБ» (замовник) та ПП «Фірма «Володар» (підрядник) були укладені договори підряду, згідно яких підрядник зобов'язується організувати виконання комплексу монтажних робіт, а замовник зобов'язується прийняти й оплатити їх.

Перелік укладених договорів із зазначенням обов'язкових реквізитів встановлено судом першої інстанції (а.с. 266-267).

Позивачем (апелянтом) надані до суду всі первинні документи, які посвідчують реальність укладення та виконання умов договорів з ПП «Фірма «Володар», зокрема: ліцензію Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України серії АВ №117048 від 28.04.2006 року (будівельна діяльність) (строк дії з 28.04.2006 року по 28.04.2011 року) та ліцензії Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Київській області серії АГ №577749 від 08.06.2011 року (строк дії з 31.05.2011 року по 31.05.2016 року) на господарську діяльність, пов'язану із створенням об'єктів архітектури, які були видані ПП «Фірма «Володар».

Апелянтом було надано до суду першої інстанції акти виконаних робіт (надання послуг) та податкові накладні, які надані ПП «Фірма «Володар» за укладеними договорами на загальну суму 484 564,02 грн.

Позивачем надано до суду першої інстанції виписки із банку, як докази проведення оплати за укладеними договорами із ПП «Фірма «Володар».

Як вбачається з матеріалів справи, між ТОВ «АКБ» (Замовник) та ТОВ «Лоу Консалт» були укладені договори, зокрема: 1) договір №2010/09-01/АКБ від 02.10.2010 року про надання послуг, згідно якого замовник замовляє, а виконавець приймає на себе обов'язки щодо надання замовнику правової інформаційно-консультативної допомоги з юридичних питань, що пов'язані з діяльністю підприємства; 2) договір №2010/10-02/АКБ від 02.10.2010 року про надання послуг, згідно якого замовник доручає, а виконавець приймає на себе зобов'язання щодо надання послуг з тестування на професійну придатність та психологічного тестування кандидатів на посади в штатному розкладі організації замовника, а замовник зобов'язується приймати та оплачувати такі послуги; 3) договір №2010/11-02/АКБ від 02.11.2010 року про надання послуг адресного розповсюдження персоніфікованих матеріалів.

Між позивачем та ТОВ «Лоу Консалтинг» було підписано акти виконаних робіт (послуг), також надано до суду першої інстанції виписки із банку, як докази проведення оплати за укладеними договорами із ТОВ «Лоу Консалтинг».

Крім того, позивачем було надано до суду першої інстанції податкові накладні, за укладеними договорами на загальну суму 111 000,00 грн., зокрема: №31120 від 31.12.2010 року на суму 46 200,00 грн., №311221 від 31.12.2010 року на суму 25800,00 грн., №251101 від 25.11.2010 року на суму 39 000,00 грн.

Відповідно до п.п. 5.2.1 п.5.2, п.п 5.3.9 п.5.3, п. 5.9 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» до складу валових витрат включаються: суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 статті 5 вказаного Закону.

Відповідно до ч. 4 п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Стаття 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не встановлює вимог до форми чи виду документів, які були б належні для цілей податкового обліку, тобто були би обов'язковими для підтвердження віднесення певних витрат до складу валових витрат.

Податковим органом в акті перевірки не заперечується факт даних господарських операцій між апелянтом та ПП «Фірма «Володар» та ТОВ «Лоу Консалт», а також зазначається, що на підтвердження даних господарських відносин ПП «Фірма «Володар» та ТОВ «Лоу Консалт» було надано видаткові, податкові накладні та виписки банку за відповідні періоди.

Згідно з абзацом 11 статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Пунктом 198.1 ст. 198 ПК України передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пункт 198.3 статті 198 ПК України встановлює, що податковий кредит звітного періоду визначається, виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 201.4 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг .

Згідно з п. 201.6 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця (п. 201.6 ПК України).

Відповідно до п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Із системного аналізу вищевикладених положень вбачається, що формування податкового кредиту є правом платника податку щодо зменшення податкових зобов'язань звітного періоду, яке виникає виключно за наявності податкових накладних. Закон забороняє включення до податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених у складі ціни придбання товарів (робіт, послуг), якщо ці суми не підтверджені податковими накладними, та передбачає відповідальність платника податків за порушення цих вимог у вигляді фінансових санкцій.

Відповідно до п. 201.8 ст. 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

У свою чергу податкові накладні, на підставі яких позивачем сформовано податковий кредит, відповідають вимогам, встановленим п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України.

Таким чином, виникнення права платника податку на податковий кредит є наслідком фактичного проведення господарської операції, яка є об'єктом оподаткування податком на додану вартість, за наявності первинних документів.

Колегія суддів звертає увагу на те, що у апелянта наявні всі первинні документи по взаємовідносинах з ПП «Фірма «Володар» та ТОВ «Лоу Консалт», що підтверджує реальність господарських операцій. Дані первинні документи відповідають вимогам чинного законодавства та містять всі необхідні реквізити.

Висновок суду першої інстанції про те, що будь-які документи (договори, накладні, рахунки-фактури) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської діяльності є помилковим. Так, якщо фактичне здійснення операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатись первинними для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством, оскільки визначальною ознакою господарської операції є зміна майнового стану платника податків.

Якщо в платника податків наявні первинні документи по взаємовідносинах з суб'єктами господарювання, які відповідають вимогам ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», то господарська операція є такою, що відбулась реально.

Колегія суддів звертає увагу на те, що на момент здійснення вказаних правовідносин, ПП «Фірма «Володар» та ТОВ «Лоу Консалт» були зареєстровані в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців як платники податку та їм присвоєно індивідуальні податкові номери.

Відповідно до п. 1 ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

На підставі викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що взаємовідносини апелянта та ПП «Фірма «Володар» та ТОВ «Лоу Консалт» відбулись в межах правового поля, що підтверджується первинною документацією як позивача, так і контрагентів позивача.

З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку про необґрунтованість винесення податкових повідомлення-рішення №№ 0002532250, 0002522250 від 12 квітня 2013 року, у зв'язку з чим вони підлягають скасуванню.

Судом першої інстанції при ухваленні оскаржуваної постанови було неповно з`ясовано обставини справи та порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Беручи до уваги вищевикладене, колегія суддів, у відповідності до ч.2 ст. 205 КАС України, приходить до висновку, що постанову суду першої інстанції необхідно скасувати та ухвалити нову постанову, якою позов задовольнити повністю.

Керуючись ст. ст. 160, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу представника товариства з обмеженою відповідальністю «Агентство комплексної безпеки» задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 06 вересня 2013 року скасувати та ухвалити нову, якою позов задовольнити повністю.

Скасувати податкові повідомлення-рішення №№ 0002532250, 0002522250 від 12 квітня 2013 року.

Постанова набирає законної сили у порядку, визначеному ст. 254 КАС України, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст.212 КАС України.

Головуючий суддя: Коротких А.Ю.

Судді: Ганечко О.М.

Літвіна Н.М.

Повний текст виготовлено:15.11.2013 року.

Головуючий суддя Коротких А. Ю.

Судді: Ганечко О.М.

Літвіна Н. М.