Постанова

від 11.07.2006 по справі 02/134-64а

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

02/134-64А

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

43010, м. Луцьк, пр. Волі, 54 а

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

"11" липня 2006 р. Справа № 02/134-64А.

Господарський суд Волинської області у складі: судді Костюк С.В.,

при секретарі судового засідання Сур'як О.Г.

за участю представників сторін:

від позивача: Ліщук А.В., довіреність № 06.10/6 від 07.02.2006р.

від відповідача: Кащенюк В.Л., доручення № 501 від 03.07.2006р.

Розглянув справу

за позовом Волинського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів

до  Державного підприємства «Волиньавтотранссервіс»

про стягнення 10950 грн.

Відповідно до п. 6 розділу УІІ Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, спір розглядається за нормами КАС України.

В судовому засіданні сторонам роз'яснено права та обов'язки, передбачені ст.ст.49, 50 КАС України. Заяви про відвід судді відповідно до ст.27 КАС України та про здійснення технічної фіксації судового процесу не поступило.

Суть спору: Позивач ставить вимогу стягнути з відповідача 10950 грн. штрафних санкцій за невиконання нормативу по працевлаштуванню 1 інваліда у 2005 році.

При цьому позивач посилається на те, що статтею 19 Закону України “ Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”(подальшому – Закону) передбачений норматив працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків від загальної чисельності працюючих, а якщо працює від 8 до 25 чоловік - у кількості одного робочого місця. Згідно поданого відповідачем звіту Ф 10-ПІ середня облікова чисельність працюючих за 2005 рік становила 12 чоловік, отже норматив для працевлаштування інвалідів згідно ст. 19 Закону становив 1 чоловік, однак у 2005 році інваліди на підприємстві не працювали.

Відповідно до ч.1 ст.20 зазначеного Закону для підприємств (об'єднань), установ і організацій незалежно від форми власності та господарювання, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір штрафних санкцій за непрацевлаштування інваліда визначається у розмірі половини середньої річної заробітної плати, яка була у відповідача в 2005 році.

Відповідно до п. 4 Порядку сплати підприємствами (об'єднаннями), установами та організаціями штрафних санкцій до відділень Фонду соціального захисту інвалідів, акумуляції, обліку та використання цих коштів передбачено, що штрафні санкції сплачуються підприємством самостійно не пізніше 15 квітня року, що настає за звітним.

Відповідач в поясненні на позовну заяву від 07.07.2006р. вимоги позивача заперечує. Водночас, в судове засідання 11.07.2006р. подав клопотання розстрочити виконання постанови по справі, оскільки сума позовних вимог – 10950 грн. є для відповідача значною.

Як вбачається з наказу Міністерства транспорту та зв'язку України № 925 від 22.12.2005р., Волинське обласне автотранспортне управління було перейменовано на Державне підприємство «Волиньавтотранссервіс», згідно довідки статуправління № 112 дане підприємство зареєстроване виконавчим комітетом Луцької міської ради 24.01.2006р.

Тому, відповідно до ст. 55 КАС України проведена заміна відповідача по справі його правонаступником, в зв'язку з зазначеним, відповідачем по даній справі є Державне підприємство «Волиньавтотранссервіс».

Дослідивши обставини справи, господарський суд дійшов висновку про те, що вимога позивача обґрунтована, а тому позов підлягає задоволенню.

При цьому суд виходить з наступного.

Статтею 19 Закону України «про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» (надалі Закону) визначено норматив працевлаштування інвалідів для підприємств (об'єднань), установ і організацій незалежно від форм власності і господарювання в розмірі 4% від загальної чисельності працюючих, а якщо працює від 8 до 25 чоловік - у кількості одного робочого місця, якщо інше не передбачено законом.

Відповідно до ст.20 Закону підприємства (об'єднання), установи і організації, крім тих, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів, незалежно від форми власності і господарювання, де кількість працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим частиною першою статті 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів штрафні санкції, сума яких визначається у розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві (в об'єднанні), в установі, організації за кожне робоче місце, не зайняте інвалідом.

Відповідно до ч.1 ст.20 зазначеного Закону для підприємств (об'єднань), установ і організацій незалежно від форми власності та господарювання, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір штрафних санкцій за непрацевлаштування інваліда визначається у розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві.

Механізм сплати штрафних санкцій, передбачених ст.20 Закону, визначено Порядком сплати підприємствами (об'єднаннями), установами і організаціями штрафних санкцій до відділень Фонду соціального захисту інвалідів, акумуляції, обліку та використання цих коштів, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.2001р. №1767 (далі – Порядок), відповідно до п.4 якого підприємства сплачують штрафні санкції самостійно в доход державного бюджету не пізніше 15 квітня року, що настає за звітним. Суми штрафних санкцій визначаються в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві за кожне робоче місце, не зайняте інвалідом (п.5 Порядку). Таким чином, ні Закон України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”, ні Порядок сплати підприємствами (об'єднаннями), установами і організаціями штрафних санкцій до відділень Фонду соціального захисту інвалідів, акумуляції, обліку та використання цих коштів, не ставлять сплату штрафу підприємствами в залежність від причин, з яких не працевлаштовано інвалідів.

Крім того, штрафні санкції за нестворені робочі місця для інвалідів відповідно до п.3 ст.9 Бюджетного кодексу України відносяться до неподаткових надходжень доходів Державного  бюджету України і за змістом пункту 11 Порядку у разі їх несплати підприємствами в установлений термін – стягуються в примусовому порядку.

Згідно із звітом Державного підприємства «Волиньавтотранссервіс» за формою державної статистичної звітності № 10-ПІ поштова - річна «Звіт про зайнятість інвалідів» на підприємстві відповідача у 2005 році середньооблікова чисельність штатних  працівників становила 12 осіб, норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів – 1 особа; кількість працевлаштованих  інвалідів на підприємстві відповідача у звітному  періоді - 0 осіб.

Отже, сума штрафних санкцій за непрацевлаштування 1 інваліда за розрахунком Фонду складає 10950 грн.

Згідно з пунктом 5 Положення про робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування інвалідів підприємства розробляють заходи щодо створення робочих місць для інвалідів, включають їх до колективного договору, інформують центри зайнятості, місцеві органи соціального захисту населення та відділення Фонду соціального захисту інвалідів про створення (пристосування ) робочих місць для працевлаштування інвалідів.

У пункті 14 Положення про робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування інвалідів визначено, що підприємства інформують державну службу зайнятості та місцеві органи соціального захисту населення про вільні робочі місця та вакантні посади, на яких може використовуватися праця інвалідів.

Отже, працевлаштування інвалідів може здійснюватись органами  працевлаштування інвалідів, визначеними у статті 18 Закону, лише за наявності отриманої від підприємства інформації про вільні робочі місця та вакантні посади, на яких може використовуватись праця  інвалідів.

Відповідно до ч.2 ст.19 Закону, відповідальність за незабезпечення зазначених нормативів покладається на керівника підприємства.

Враховуючи вищезазначене, суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення штрафних санкцій в розмірі 10950 грн. за непрацевлаштування у 2005 році 1 інваліда підставна та підлягає задоволенню. Водночас, суд вважає за можливе задоволити клопотання відповідача та розстрочити виконання рішення суду на 6 місяців рівними частинами.

Керуючись Законом України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», ст.ст. 158, 160-162 Кодексу адміністративного судочинства України, господарський суд

п о с т а н о в и в :

1. Адміністративний позов задоволити.

2. Стягнути з Державного підприємства «Волиньавтотранссервіс» (м. Луцьк, вул.. Зв'язківців, 1Б, Ід.код 30391917) в доход Державного бюджету України (Держбюджет м. Луцька 50070000, номер рахунку 31216230600002, Ід. код 21741605, банк УДК у Волинській області, МФО 803014)  10950 грн. штрафних санкцій

Розстрочити виконання рішення на 6 місяців рівними частинами.

Відповідно до ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано.

На постанову в 10-денний строк з дня виготовлення її повного тексту може бути подано заяву про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана в 10-денний строк без попереднього подання заяви.

Суддя                                                                                          С.В.Костюк

Дата виготовлення повного тексту

постанови 14.07.2006р.