Рішення

від 12.11.2013 по справі 127/2890/13-ц

ВІННИЦЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №127/2890/13-ц

Провадження № 2/127/1961/13

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.11.2013 року Вінницький міський суд Вінницької області

в складі головуючого судді Кашпрука Г.М.,

секретаря Козлової Н.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Вінниці цивільну справу за первісним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_3, про поділ майна подружжя та заміну боржника у зобов’язанні щодо повернення боргу, зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1, за участю третьої особи із самостійними вимогами ОСОБА_4, про визнання майна особистою приватною власністю та поділ спільного майна подружжя, зустрічним позовом третьої особи із самостійними вимогами на предмет спору ОСОБА_4 до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про солідарне стягнення боргу за договором позики, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Вінницького міського суду Вінницької області із первісним позовом до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя.

Первісний позов мотивований тим, що в період з 04.10.1992 року по 23.04.2012 року вони із відповідачкою перебували у зареєстрованому шлюбі. За час спільного проживання, вони придбали у власність однокімнатну квартиру АДРЕСА_1. ОСОБА_1 вважає дану квартиру об’єктом спільного сумісного майна подружжя, хоча під час її придбання право власності і було оформлено лише на дружину - відповідачку за первісним позовом ОСОБА_2 Остання чинить перешкоди позивачу у користуванні даною квартирою, зокрема, в листопаді 2012 року вона звернулась до Вінницького міського суду Вінницької області із позовом до ОСОБА_1 про визнання особи такою, що втратила право користування житлом. За заявою представника ОСОБА_2 позов згідно ухвали суду від 16.01.2013 року залишено без розгляду. Зазначені обставини і стали підставою для звернення ОСОБА_1 до суду із даним позовом, в якому він просив визнати за ним право власності на ? частку квартири АДРЕСА_2, як частку у спільному сумісному майні подружжя, вселити у зазначену квартиру та зобов’язати відповідача не чинити перешкод у користуванні житлом.

ОСОБА_2 звернулась до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_1 про подл майна подружжя.

Зустрічний позов мотивований тим, що за час спільного проживання у шлюбі сторонами було набуто у власність автомобіль марки «ОСОБА_5 1.4», 2006 року випуску, земельну ділянку за адресою Літинський район, с. Лукашівка, вул. Черняховського, 119. Крім того, відповідач за зустрічним позовом, в період його перебування у шлюбі, став співзасновником ТОВ «Булат». Добровільно провести розподіл спільного майна ОСОБА_1 не бажає, що і стало підставою для звернення до суду із даним зустрічним позовом.

Згодом ОСОБА_2 збільшила позовні вимоги за зустрічним позовом та просила суд визнати квартиру АДРЕСА_2 своєю особистою приватною власністю, визнати за собою право власності на ? частку земельної ділянки № 119 по вул.. Черняховського в селі Лукашівка Літинського району, а також стягнути із колишнього чоловіка на свою користь ? частину вартості автомобіля та ? частину вартості його внеску до статутного капіталу ТОВ «Булат» та ?? частину вартості майна ТОВ «Булат».

В ході судового розгляду до участі у справі в якості третьої особи із самостійними вимогами було залучено ОСОБА_4, який звернувся до суду із позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про солідарне стягнення боргу за договором позики у розмірі 29 658,65 грн. Зустрічний позов мотивував тим, що 01.10.2008 року він позичив своїй доньці ОСОБА_2 та її чоловіку ОСОБА_1 кошти у розмірі 25 000,00 грн. з метою придбання ними земельної ділянки, яка розташована в с. Лукашівка по вул. Черняховського, № 119, Літинського району Вінницької області. На підтвердження отримання коштів, ОСОБА_2 написала відповідну розписку, згідно якої зобов’язалась кошти повернути у домовлений строк. Оскільки кошти позивачу не були повернуті, а позичались вони у період перебування відповідачів у зареєстрованому шлюбі та для потреб сім’ї, ОСОБА_4 просить стягнути вказані кошти саме в солідарному порядку з ОСОБА_1 та ОСОБА_2

До початку розгляду справи по суті ОСОБА_1 збільшив позовні вимоги та просив суд визнати за ним право власності на земельну ділянку під № 119, розташовану по вул. Черняховського в с. Лукашівка, площею 0,2036 га, на автомобіль марки «ОСОБА_5, 1.4», 2006 року випуску. Також просив суд визнати за ОСОБА_2 право особистої власності на квартиру АДРЕСА_2 та стягнути з останньої на свою користь грошову компенсацію вартості частки у спільному майні подружжя у розмірі 60 320,50 грн.

За заявою представника ОСОБА_1 за довіреністю ОСОБА_6 до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору залучено ОСОБА_3 Згідно заяви від 17.09.2013 року ОСОБА_1 збільшив позовні вимог та просив суд провести поділ спільних із ОСОБА_2 зобов’язань, шляхом заміни боржника у зобов’язанні щодо повернення ОСОБА_3 боргу за договором позики на суму 20 000,00 грн.

Згідно заяви від 12.11.2013 року ОСОБА_2 зменшила і змінила позовні вимоги, відповідно до яких просила суд визнати квартиру АДРЕСА_2 такою, що належить їй на праві особистої приватної власності, визнати за собою право власності на ? частку земельної ділянки № 119 по вул. Черняховського в с. Лукашівка Літинського району Вінницької області, стягнути з ОСОБА_1 на свою користь 29 812,50 грн. у вигляді компенсації вартості ? частки автомобіля, а також 25 000,00 грн. у вигляді компенсації за належну ОСОБА_1 частку у статутному фонді ТОВ «Булат».

В судовому засіданні представник позивача за первісним позовом ОСОБА_1 згідно довіреності ОСОБА_6 первісний позов підтримав у повному обсязі, проти задоволення зустрічного позову ОСОБА_2 заперечував у повному обсязі. Зустрічний позов ОСОБА_4 не визнав в частині солідарного стягнення заборгованості із його довірителя ОСОБА_1, в іншій частині поклався на розсуд суду.

Відповідач за первісним - позивач за зустрічним позовом ОСОБА_2 та її представник за довіреністю ОСОБА_7 первісний позов не визнали, свій зустрічний позов підтримали у повному обсязі, зустрічний позов ОСОБА_4 визнали у повному обсязі. Крім того, ОСОБА_7 просила застосувати позовну давність до позовної вимоги ОСОБА_1 щодо визнання спірної квартири об’єктом спільного сумісного майна подружжя.

Третя особа, яка заявляє самостійні вимоги, ОСОБА_4, свій зустрічний позов підтримав у повному обсязі, щодо задоволення зустрічного позову своєї доньки ОСОБА_2 не заперечував, проти задоволення первісного позову ОСОБА_1 заперечив.

Третя особа ОСОБА_3 в судове засідання не з’явився, причини неявки суду не повідомив. Заслухавши думку сторін, суд ухвалив проводити розгляд справи за відсутності третьої особи ОСОБА_3

В ході судового розгляду по справі встановлено наступні факти та відповідні їм правовідносини.

04.10.1992 року ОСОБА_1 та ОСОБА_8 уклали шлюб, про що міським відділом ЗАГС виконавчого комітету вінницької міської ради вчинено актовий запис № 2290. Після укладення шлюбу дружині присвоєно прізвище «Буркот».

Рішенням Ленінського районного суду м. Вінниці від 23.04.2012 року по справі № 2-3938/11 розірвано шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 Рішення суду сторонами оскаржено не було та набуло законної сили.

Згідно договору купівлі-продажу від 16.11.1995 року ОСОБА_9 продав, а ОСОБА_2 придбала у власність квартиру АДРЕСА_2, загальною площею 34,2 кв. м. Даний договір 16.11.1995 року засвідчено державними нотаріусом Першої вінницької державної нотаріальної контори ОСОБА_10 за реєстровим № 4-4367, а 07.12.1995 року зареєстровано в КП «ВООБТІ». Відповідно до положень пункту 2 даного договору купівлі-продажу, продавець ОСОБА_9 отримав кошти за продаж квартири від покупця ОСОБА_2

Рішенням Ленінського районного суду м. Вінниці від 24.11.2011 року по справі № 2-3890/11 в рахунок погашення боргу за договором позики ОСОБА_2 перед ОСОБА_4, за останнім визнано право власності на квартиру АДРЕСА_2.

Рішенням Апеляційного суду Вінницької області від 11.06.2013 року за апеляційної скаргою ОСОБА_1, скасовано рішення суду першої інстанції від 24.11.2011 року, а у задоволенні позову ОСОБА_4 відмовлено у повному обсязі. В ході розгляду даної справи, судом апеляційної інстанції встановлено, що спірна квартира є об’єктом спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2

Згідно довідки № 23-06-4/25 від 29.01.2013 року, виданої Вінницькою торгово-промисловою палатою, вартість квартири АДРЕСА_2 складає 255 776,00 грн.

Відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії РСА № 260946 від 20.05.2006 року, виданого Вінницьким МРЕВ УМВС України у Вінницькій області, ОСОБА_1 є власником автомобіля марки «ОСОБА_5 1.4», 2006 року випуску, державний реєстраційний номер НОМЕР_1. Згідно звіту про оцінку, складеного суб’єктом оціночної діяльності ФОП ОСОБА_11, ринкова вартість автомобіля марки «ОСОБА_5 1.4», 2006 року випуску, ДРН АВ 0896 АН, складає 59 625,00 грн.

На запит суду Вінницька об’єднана державна податкова інспекція Вінницької області ДПС України 15.05.2013 року за вих.. № 9225/10/18-185 надала відповідь, згідно якої розмір статутного капіталу ТОВ «Булат» (код ЄДРПОУ 32624070) складає 100 000,00 грн. Аналогічна інформація підтверджена згідно листа Вінницької об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління міндоходів у Вінницькій області від 07.10.2013 року № 864/18.

Згідно відповіді на запит суду ТОВ «Булат» 22.10.2013 року повідомило, що ОСОБА_1 не вносились в касу товариства коштів, які використовувались на придбання земельної ділянки та будівлі цеху для організації виробництва.

Згідно договору купівлі-продажу від 01.10.2008 року, ОСОБА_12 продав, а ОСОБА_1 придбав земельну ділянку, площею 0, 2036 га, яка розташована по вул.. Черняховського, № 119, в с. Лукашівка Літинського району Вінницької області. Договір 01.10.2008 року посвідчено приватним нотаріусом вінницького міського нотаріального округу ОСОБА_13 Відповідно до умов пункту 2 даного договору, продаж вчинено із відстрочкою платежу та залученням кредитних коштів. Зокрема, до підписання договору продавець отримав 38 000,00 грн., а залишок суми в розмірі 29 160,00 грн. повинен бути сплачений до 03.10.2008 року, після отримання кредитних коштів.

01.10.2008 року між ПАТ «Універсал Банк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 039-2008-2835, відповідно до умов якого позичальник отримав кредит у розмірі 6 000,00 доларів США з терміном повернення до 01.10.2011 року та сплатою за користування кредитом 13,95 % річних. 01.10.2008 року між ОСОБА_1 та банком укладено також договір іпотеки, відповідно до умов якого, з метою забезпечення виконання зобов’язань за основним кредитним договором, ОСОБА_1 передав у іпотеку банку належну йому на праві власності земельну ділянку площею 0,2036 га, яка розташована за адресою Вінницька область, Літинський район, с. Лукашівка, вул. Черняхівського, № 119.

Згідно наданої ПАТ «Універсал Банк» виписки по поточному рахунку за кредитним договором від 01.10.2008 року № 039-2008-2835, станом на 03.10.2011 року позичальником ОСОБА_1 повністю виконано зобов’язання з повернення кредиту і сплати відсотків за користування коштами, заборгованість відсутня.

Відповідно до звіту про експертну грошову оцінку земельної ділянки № 119 по вул.. Черняхівського в с. Лукашівка Літинського району Вінницької області, ринкова вартість об’єкту складає 75 510,00 грн.

01.10.2008 року ОСОБА_2 власноручно склала розписку, згідно якої вона отримала від свого батька ОСОБА_4 кошти в розмірі 5 000,00 доларів США на купівлю земельної ділянки № 119 по вул. Черняховського в с. Лукашівка Літинського району Вінницької області.

29.09.2008 року ОСОБА_1 та ОСОБА_3 уклали договір позики, відповідно до умов якого ОСОБА_3 зобов’язався надати ОСОБА_1 у борг кошти в розмірі 40 000,00 грн., які останній зобов’язався витратити на придбання земельної ділянки, площею 0,2036 га,розташованої за адресою Вінницька область, Літинський район, с. Лукашівка, вул. Черняхівського, № 119. Строк користування позиченими коштами встановлений сторонами до першої вимоги.

В судовому засіданні за клопотанням ОСОБА_2 надали пояснення в якості свідків тітка відповідачки ОСОБА_14, сестра відповідачки ОСОБА_15 та ОСОБА_16, яка була присутньою при передачі коштів у 1995 році під час придбання спірної квартири.

Показання свідків ОСОБА_14 та ОСОБА_15 суд оцінює критично з тих підстав, що вони обидві перебувають у родинних стосунках із ОСОБА_2 та ОСОБА_4, а про всі обставини їм стало відомо зі слів самого ОСОБА_4 та його дружини. Крім того, їх пояснення щодо обставин справи та з приводу позики і повернення коштів у ОСОБА_4 містять розбіжності із поясненнями самого ОСОБА_4, які надані ним в ході судового розгляду.

Свідок ОСОБА_16 засвідчила, що вона була присутньою у квартирі АДРЕСА_2 під час передачі коштів її батьку, який продавав дану квартиру.

Відповідно до положень статті 22 КпШС України, яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин, майно, нажите подружжям за час шлюбу, є його спільною сумісною власністю. Кожен з подружжя має рівні права володіння,

користування і розпорядження цим майном.

Пунктом 3 частини 1 статті 57 Сімейного кодексу України визначено, що особистою приватною власністю дружини, чоловіка є майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто.

Статтею 60 Сімейного кодексу України визначено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).

Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об’єктом спільної сумісної власності подружжя.

Відповідно до положень частини 3 статті 61 Сімейного кодексу України, якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім’ї, то гроші, інше майно, є об’єктом спільної сумісної власності подружжя.

Частиною 1 статті 62 Сімейного кодексу України визначено, що якщо майно дружини, чоловіка за час шлюбу істотно збільшилося у своїй вартості внаслідок спільних трудових чи грошових затрат або затрат другого з подружжя, воно у разі спору може бути визнане за рішенням суду об’єктом спільної сумісної власності подружжя.

Відповідно до положень пункту 23 Постанови пленуму Верховного Суду України 3 11 від 21.12.2007 року, вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з’ясовувати джерело і час його придбання. Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу (статті 60, 69 СК, ч. 3 ст. 368 ЦК), відповідно до частин 2, 3 ст. 325 ЦК можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім’я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом.

Спільною сумісною власністю подружжя, зокрема, можуть бути: квартири, жилі й садові будинки; земельні ділянки та насадження на них, продуктивна і робоча худоба, засоби виробництва, транспортні засоби; грошові кошти, акції та інші цінні папери, паєнакопичення в житлово-будівельному, дачно-будівельному, гаражно-будівельному кооперативі; грошові суми та майно, належні подружжю за іншими зобов’язальними правовідносинами, тощо.

Майно, яке належало одному з подружжя, може бути віднесено до спільної сумісної власності укладеною при реєстрації шлюбу угодою (шлюбним договором) або визнано такою власністю судом з тих підстав, що за час шлюбу його цінність істотно збільшилася внаслідок трудових або грошових затрат другого з подружжя чи їх обох.

Пунктом 24 цієї ж постанови Пленуму ВС України судам рекомендовано при вирішенні судових спорів даної категорії враховувати, що до складу майна, що підлягає поділу, включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи, та те, що знаходиться у третіх осіб. При поділі майна враховуються також борги подружжя та правовідносини за зобов’язаннями, що виникли в інтересах сім’ї.

Не належить до спільної сумісної власності майно одного з подружжя, набуте особою до шлюбу; набуте за час шлюбу на підставі договору дарування або в порядку спадкування; набуте за час шлюбу, але за кошти, які належали одному з подружжя особисто.

Відповідно до частини 3 статті 368 Цивільного кодексу України, майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно положень частини 1 статті 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Частиною 2 статті 59 ЦПК України визначено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до частини 1 статті 60 ЦПК України, кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Згідно частини 4 цієї ж статті, доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Відповідно до вимог частини 3 статті 61 ЦПК України, обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Заслухавши думку сторін та пояснення свідків, дослідивши матеріали цивільної справи та інвентаризаційної справи на спірну квартиру, суд прийшов до переконання про часткове задоволення первісного позову ОСОБА_1 та відмову у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2, часткове задоволення зустрічного позову ОСОБА_4 з наступних підстав.

В ході судового розгляду встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в період з 04.10.1992 року по 23.04.2012 року перебували у зареєстрованому шлюбі. В даний період вони набули у спільну власність квартиру АДРЕСА_2, автомобіль марки «ОСОБА_5 1.4», 2006 року випуску, земельну ділянку площе. 0,2036 га, за адресою вул. Черняхівського, № 119, в с. Лукашівка Літинського району Вінницької області. Зазначене майно є об’єктом спільної сумісної власності подружжя, а відтак підлягає розподілу між колишнім подружжям. ОСОБА_2 не довела в судовому засіданні належними та допустимими доказами, що спірна квартира є її особистою приватною власністю. Вартість даного спільного майна визначена позивачем за первісним позовом ОСОБА_1 на підставі звітів суб’єктів оціночної діяльності, а враховуючи ту обставину, що ОСОБА_2 та її представник ОСОБА_7 не заперечували щодо визначеної вартості майна, суд приймає дані докази як належні та допустимі.

Щодо визнання об’єктом спільної сумісної власності подружжя коштів, внесених до статутного капіталу ТОВ «Булат», суд вважає дану позовну вимогу не доведеною з тих підстав, що у справі відсутні жодні докази, які б свідчили, що ОСОБА_1 є співзасновником ТОВ «Булат», і половину статутного капіталу товариства внесено саме ним.

Суд вважає прийнятним та доведеним варіант розподілу спільного сумісного майна подружжя, запропонований позивачем за первісним позовом ОСОБА_1 згідно заявлених ним позовних вимог. Зокрема, оскільки з ОСОБА_2 залишаються проживати спільні неповнолітні діти колишнього подружжя ОСОБА_2, саме їй доцільно виділити у власність квартиру АДРЕСА_2, вартість якої встановлена сторонами у розмірі 255 776,00 грн.

Щодо визнання права власності на спільний автомобіль, вартістю59 625,00 грн., за ОСОБА_1 відповідач за первісним позовом ОСОБА_2 не заперечувала, відтак в даній частині позов також підлягає задоволенню.

Вартість спільної земельної ділянки сторонами погоджена у розмірі 75 510,00 грн. Суд вважає, що виділення у власність ОСОБА_2 ? частини даної земельної ділянки призведе до порушення прав ОСОБА_1, оскільки останній і так просить виділити йому у власність меншу частину спільного майна, виходячи із його ринкової вартості. У випадку визнання права власності на частину земельної ділянки за ОСОБА_2, остання змушена буде сплатити колишньому чоловіку у вигляді компенсації додатково 37 755,00 грн., що призведе до дисбалансу інтересів сторін.

Відтак, суд приходить до висновку про задоволення первісного позову також і в частині визнання права власності на земельну ділянку за буркотом О.М. та стягнення з ОСОБА_2 на його користь в рахунок компенсації вартості частки у спільному майні подружжя грошові кошти у розмірі 60 320,50 грн.

В частині вимог первісного позову щодо заміни сторони у зобов’язанні з приводу повернення боргу ОСОБА_3 слід відмовити з наступних підстав. З умов договору та матеріалів справи не вбачається, що передача зазначених коштів відбулась реально. Крім того, відповідно до статті 520 Цивільного кодексу України, заміна боржника у зобов’язанні допускається лише за згодою кредитора. В даному випадку ОСОБА_3 такої згоди не надавав.

Зустрічний позов ОСОБА_2 в частині визнання спірної квартири об’єктом особистої приватної власності та стягнення з ОСОБА_1 25 000,00 грн. в рахунок внесеної частки до статутного капіталу ТОВ «Булат», задоволенню не підлягає за недоведеністю, оскільки обставини, викладені нею в зустрічному позові та надані в ході судового розгляду, спростовуються матеріалами справи. Беручи до уваги, що суд вважає за доцільне провести розподіл спільного майна подружжя згідно із запропонованим ОСОБА_1 варіантом, вимоги зустрічного позову щодо визначення варіанту поділу задоволенню не підлягають.

Зустрічний позов ОСОБА_4 підлягає частковому задоволенню з наступних підстав. Надана ОСОБА_2 розписка від 01.10.2008 року, згідно якої остання позичила у ОСОБА_4 кошти у розмірі 5 000,00 доларів США, не містить зобов’язань щодо повернення коштів та не містить визначення того, в якому вигляді дані кошти нею отримані: чи на умовах договору позики, чи на умовах договору дарування. З наведених причин підстави для задоволення позову ОСОБА_4 відсутні. Однак, беручи до уваги визнання ОСОБА_2 позовних вимог свого батька, суд вважає за можливе задовольнити зустрічний позов третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги, частково, а саме стягнути зазначені у позові кошти лише з ОСОБА_2, відмовивши у їх солідарному стягненні з ОСОБА_1

Питання судових витрат суд вирішує у відповідності до положень статті 88 ЦПК України, стягуючи із відповідача за первісним позовом ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 понесені ним витрати пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. ст. 57, 60 - 62 Сімейного кодексу України, ст. ст. 325, 368 Цивільного кодексу України, ст. ст. 10, 11, 15, 30, 59, 60, 61, 88, 174, 212, 214 - 218 Цивільного кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Первісний позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Поділити спільне сумісне майно подружжя, визнавши за ОСОБА_1 право власності на земельну ділянку, площею 0,2036 га, яка розташована за адресою Вінницька область, Літинський район, с. Лукашівка, вул.. Черняховського, № 119, кадастровий номер 0522482200:07:001:0182, вартістю 75 510,00 грн., а також на легковий автомобіль марки «ОСОБА_5 1,4», 2006 року випуску, державний реєстраційний номер НОМЕР_1, вартістю 59 625,00 грн.

Визнати за ОСОБА_1 людмилою Миколаївною право особистої приватної власності на квартиру АДРЕСА_2, вартістю 255 776,00 грн.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 в рахунок компенсації вартості частки у спільному майні подружжя грошові кошти у розмірі 60 320,50 грн.

В решті вимог позову відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 в рахунок понесених позивачем за первісним позовом судових витрат у вигляді сплаченого судового збору грошові кошти у розмірі 2 184,28 грн.

В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 відмовити.

Судові витрати за зустрічним позовом залишити за позивачем.

Зустрічний позов третьої особи із самостійними вимогами ОСОБА_4 задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 в рахунок погашення боргу за договором позики грошові кошти в розмірі 29 658,65 грн. та 296,58 грн. в рахунок понесених позивачем судових витрат по сплаті судового збору.

В решті позовних вимог третьої особи із самостійними вимогами відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено до Апеляційного суду Вінницької області протягом десяти днів після його проголошення, шляхом подачі апеляційної скарги через суд першої інстанції.

Суддя :