Постанова

від 12.11.2013 по справі 11/94-54/540

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 листопада 2013 року Справа № 11/94-54/540 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Ткаченко Н.Г.- головуючого, Коробенка Г.П., Куровського С.В. - доповідача, за участю: представників позивача - Позднякова А.Ю., відповідача - Носирєва О.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Атланта"

на постанову Київського апеляційного господарського суду від 21.08.2013р.

та ухвалу господарського суду м. Києва від 08.04.2013р.

по справі №11/94-54/540

за позовом Публічного акціонерного товариства "Перший інвестиційний банк"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Атланта"

про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И В:

Ухвалою господарського суду міста Києва від 08.04.2013р. (суддя: Головіна К.І.) відмовлено в задоволенні заяви ТОВ "Атланта" про визнання наказу господарського суду міста Києва від 16.10.2012р. у даній справі таким, що не підлягає виконанню.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 21.08.2013р. (судді: Синиця О.Ф., Зеленін В.О., Шевченко Е.О.) ухвалу господарського суду Київської області від 08.04.2013р. залишено без змін.

В касаційній скарзі Товариство з обмеженою відповідальністю "Атланта" просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та ухвалу суду першої, прийняти нове рішення, яким визнати наказ господарського суду міста Києва від 16.10.2012р. по даній справі таким, що не підлягає виконанню, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.

По справі на підставі ст.77 ГПК України оголошувалася перерва з 29.10.2013р. на 05.11.2013р. та з 05.11.2013р. на 12.11.2013р.

Заслухавши суддю - доповідача, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів прийшла до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням господарського суду міста Києва від 02.07.2012р., прийнятим за результатами нового розгляду справи, позов ПАТ "Перший інвестиційний банк" до ТОВ "Атланта" про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено частково, стягнуто з відповідача на користь банку заборгованість по кредиту в сумі 433 000 дол. США, що за курсом НБУ станом на час розгляду справи становило 3 460 103, 50 грн., заборгованість по сплаті відсотків за користування кредитом у розмірі 516 001, 16 дол. США, що за курсом НБУ станом на час розгляду справи становило 4 123 365, 27 грн., пеню за несвоєчасне повернення відсотків за користування кредитом у розмірі 204635, 19грн., державне мито у розмірі 14787, 45 грн. та 68,43 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Постановою Київського апеляційного господарського суду від 27.09.2012р. рішення господарського суду міста Києва від 02.07.2012р. залишено без змін.

16.10.2012р. на виконання рішення господарського суду міста Києва, яке набрало законної сили 27.09.2012р., господарським судом міста Києва було видано відповідний наказ.

Господарський суд, який видав наказ, може за заявою стягувача або боржника виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі, чи визнати наказ таким, що не підлягає виконанню, та стягнути на користь боржника безпідставно одержане стягувачем за наказом (ч. 2 ст. 117 ГПК України).

Відповідно до ч. 4 ст. 117 ГПК України господарський суд ухвалою вносить виправлення до наказу, а у разі якщо його було видано помилково або якщо обов'язок боржника відсутній повністю чи частково у зв'язку з його припиненням добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин, господарський суд визнає наказ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково. Якщо стягнення за таким наказом уже відбулося повністю або частково, господарський суд одночасно на вимогу боржника стягує на його користь безпідставно одержане стягувачем за наказом.

Пунктом 3.3. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №9 від 17.10.2012р. "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" встановлено, що ч. 4 ст. 117 ГПК України містить підстави визнання наказу таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, за заявами стягувачів або боржників, поданими в порядку зазначеної статті:

- якщо його видано помилково;

- якщо обов'язок боржника відсутній повністю чи частково у зв'язку з його припиненням добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин (наприклад, у разі скасування чи зміни в апеляційному або в касаційному порядку чи за результатами перегляду за нововиявленими обставинами рішення, на підставі якого наказ було видано, якщо на момент таких скасування чи зміни наказ ще не було виконано повністю або частково).

На виконання судового рішення у даній справі, що набрало законної сили, відділом примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції м. Києва, на виконанні в якому знаходиться наказ господарського суду міста Києва від 16.10.2012р., було відкрито виконавче провадження №35359554. Після відкриття вказаного виконавчого провадження в порядку примусового виконання 11.01.2013р. на рахунок стягувача перераховано кошти в розмірі 1 156 329 грн., отримані від реалізації заставного майна боржника, про що свідчить платіжне доручення № U49883 від 11.03.2013р.

Суди попередніх інстанцій, зробивши правильні висновки щодо наявності підстав виконання судового рішення, не дослідили питання щодо виконання наведеного наказу, зокрема обставини які можуть слугувати підставою визнання наказу таким, що не підлягає виконанню, з огляду на те, що відповідно до умов додаткової угоди №4 від 09.10.2003р. до кредитного договору, у разі не повернення кредиту у строк до 14.11.2003р. позичальник протягом 5 банківських днів зобов'язаний передати банку в рахунок погашення заборгованості заставне майно і така передача нерухомого майна відбулася, а відповідно на дату видачі спірного наказу, як стверджує заставодавець, між сторонами не існувало зобов'язальних відносин за кредитним договором.

Крім того, суди попередніх інстанцій не звернули уваги на те, що виконавчі написи на підставі яких були відкриті виконавчі провадження були здійснені 22.03.2005р. та 15.11.2005р.

Відповідно до ч. 1 ст. 590 ЦК України звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 6 ст. 20 Закону України "Про заставу" встановлено, що звернення стягнення на заставлене майно здійснюється за рішенням суду або третейського суду, на підставі виконавчого напису нотаріуса, якщо інше не передбачено законом або договором застави.

Однак, прикінцевими і перехідними положеннями Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень", чинного з 1 січня 2004 року визначено, що законодавчі та інші нормативно-правові акти, прийняті до набрання чинності цим Законом, застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.

Тобто, Закон України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" є спеціальним законом з питань правового режиму регулювання обтяжень нерухомого майна. Положення Закону України "Про заставу" застосовуються лише в частині, що не суперечать Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень".

Відповідно до ч. 1 ст. 24 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження здійснюється на підставі рішення суду в порядку, встановленому законом, або в позасудовому порядку згідно із цим Законом.

Статтею 26 цього Закону визначено позасудові способи звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження, відповідно до якої обтяжувач має право на власний розсуд обрати один із таких позасудових способів звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження:

1) передача рухомого майна, що є предметом забезпечувального обтяження, у власність обтяжувача в рахунок виконання забезпеченого обтяженням зобов'язання в порядку, встановленому цим Законом;

2) продаж обтяжувачем предмета забезпечувального обтяження шляхом укладення договору купівлі-продажу з іншою особою-покупцем або на публічних торгах;

3) відступлення обтяжувачу права задоволення забезпеченої обтяженням вимоги у разі, якщо предметом забезпечувального обтяження є право грошової вимоги;

4) переказ обтяжувачу відповідної грошової суми, у тому числі в порядку договірного списання, у разі, якщо предметом забезпечувального обтяження є гроші або цінні папери.

Тобто, спірні правовідносини сторін врегульовано Законом України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень", яким не передбачено звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження на підставі виконавчого напису нотаріуса.

Зміни до ч.1 ст. 24 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" щодо звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження на підставі виконавчого напису нотаріуса були внесені лише 22.09.2011р. згідно із Законом України №3795-VI .

Згідно ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до ст. 111 7 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

За таких обставин, постанову Київського апеляційного господарського суду від 21.08.2013р. та ухвалу господарського суду м. Києва від 08.04.2013р. по справі №11/94-54/540 не можна визнати як такі, що відповідають фактичним обставинам справи і вимогам закону, а тому вони підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

При новому розгляді справи суду слід врахувати вище викладене, більш повно та всебічно перевірити дійсні обставини справи, дати належну оцінку зібраним по справі доказам, доводам та запереченням сторін і в залежності від встановленого та вимог закону постановити законне та обґрунтоване рішення.

Керуючись статтями 111 5 , 111 7 , 111 9 - 111 13 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,-

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Атланта" задовольнити частково.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 21.08.2013р. та ухвалу господарського суду м. Києва від 08.04.2013р. по справі №11/94-54/540 скасувати.

Справу №11/94-54/540 направити на новий розгляд до господарського суду м. Києва в іншому складі суду.

Головуючий Ткаченко Н.Г.

Судді Коробенко Г.П.

Куровський С.В.