Постанова

від 11.02.2014 по справі 11/94-54/540

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" лютого 2014 р. Справа№ 11/94-54/540

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Сухового В.Г.

суддів: Агрикової О.В.

Чорногуза М.Г.

при секретарі судового засідання Петренку В.А.,

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю ,,Атланта"

на ухвалу господарського суду міста Києва від 27.12.2013р.

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю ,,Атланта"

про визнання таким, що не підлягає виконанню наказу від 16.10.2012р.

у справі № 11/94-54/540 (суддя Шкурдова Л.М.)

за позовом Публічного акціонерного товариства ,,Перший інвестиційний банк"

до Товариства з обмеженою відповідальністю ,,Атланта"

про стягнення заборгованості за кредитним договором

ВСТАНОВИВ:

В грудні 2012р. Товариство з обмеженою відповідальністю ,,Атланта" звернулось в господарський суд м. Києва з заявою про визнання наказу господарського суду м. Києва від 16.10.2011р. у справі № 11/94-54/540 таким, що не підлягає виконанню.

Вказана заява обґрунтована тим, що на момент винесення рішення про стягнення заборгованості, вона фактично була відсутня, так як сторони Додатковою угодою №4 від 09.10.2003р. до кредитного договору №83/0311-КЮ від 11.08.2003р. домовились про заміну зобов'язання з грошового на передачу заставленого майна (новація), а також тим, що в зв'язку з проведеною реалізацією заставленого майна за виконавчими написами нотаріуса, сума до стягнення має бути меншою на 2 674 000,00 грн.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 08.04.2013р. у справі № 11/94-54/540 відмовлено в задоволенні вищевказаної заяви ТОВ ,,Атланта".

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 21.08.2013р. ухвалу господарського суду м. Києва від 08.04.2013р. залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 12.11.2013р. скасовано постанову Київського апеляційного господарського суду від 21.08.2013р. та ухвалу господарського суду м. Києва від 08.04.2013р. у справі № 11/94-54/540. Справу № 11/94-54/540 направлено на новий розгляд до господарського суду м. Києва.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 27.12.2013р. заяву ТОВ ,,Атланта" про визнання наказу господарського суду міста Києва від 16.10.2012р. таким, що не підлягає виконанню, задоволено частково. Визнано таким, що не підлягає виконанню наказ господарського суду міста Києва від 16.10.2012р. у справі №11/94-54/540 в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю ,,Атланта" (код 31055725) на користь Публічного акціонерного товариства ,,Перший інвестиційний банк" (код 26410155) 1 156 329,00 грн. заборгованості за кредитним договором №89/0311-КЮ від 11.08.2003р.

Зазначену ухвалу вмотивовано тим, що матеріалами справи та поясненнями сторін підтверджується часткове виконання зобов'язання боржника в сумі 1 156 329,00 грн., яке відбулося в результаті реалізації заставленого майна на погашення заборгованості за кредитним договором №83/0311-КЮ від 11.08.2003р. поза межами виконавчого провадження, відкритого за рішенням суду, і доказів врахування державним виконавцем сплаченої суми в рахунок виконавчого провадження сторонами не надано. Також, суд першої інстанції дійшов висновку про відмову в задоволенні заяви в іншій частині щодо зменшення суми боргу за кредитним договором в розмірі 1 006 744,92 грн., оскільки в постанові Київського апеляційного господарського суду від 27.09.2012р. у даній справі №11/94-54/540 зазначена сума була врахована за заявою позивача про зменшення суми позову при винесенні рішення господарським судом міста Києва 02.07.2012р.

Не погодившись з ухвалою суду від 27.12.2013р., ТОВ ,,Атланта" подало апеляційну скаргу, у якій просить дану ухвалу скасувати, постановити нове рішення, яким визнати наказ господарського суду м. Києва від 16.10.2012р. таким, що не підлягає виконанню. В обґрунтування апеляційної скарги скаржник посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, неповне з'ясування обставин справи. Зокрема, скаржник зазначає, що обов'язок боржника є припиненим, оскільки відповідач повністю розрахувався з позивачем за спірним наказом шляхом продажу заставного майна на прилюдних торгах.

У відзиві на апеляційну скаргу, яка надійшла на адресу суду 06.02.2014р., позивач зазначає про її необґрунтованість, однак просить скасувати ухвалу господарського суду м. Києва від 27.12.2013р. та поставити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні заяви ТОВ ,,Атланта".

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 27.01.2014р. апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено її розгляд у судовому засіданні на 11.02.2014р.

В судовому засіданні 11.02.2014р. представник відповідача підтримав доводи апеляційної скарги, представник позивача заперечив проти доводів апеляційної скарги, просив поставити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні заяви ТОВ ,,Атланта".

Згідно з ч. 5 ст. 106 ГПК України апеляційні скарги на ухвали місцевого господарського суду розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення місцевого господарського суду.

Відповідно до ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги та перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Згідно зі ст. 99 ГПК України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України.

Розглянувши матеріали апеляційної скарги, дослідивши наявні у справі докази, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а ухвала господарського суду м. Києва від 27.12.2013р. має бути залишена без змін з огляду на таке.

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням господарського суду міста Києва від 02.07.2012р., прийнятим за результатами нового розгляду справи, позов Публічного акціонерного товариства ,,Перший інвестиційний банк" до Товариства з обмеженою відповідальністю ,,Атланта" про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено частково, стягнуто з відповідача на користь банку заборгованість по кредиту в сумі 433 000 дол. США, що за курсом НБУ станом на час розгляду справи становило 3 460 103,50 грн., заборгованість по сплаті відсотків за користування кредитом у розмірі 516 001,16 дол. США, що за курсом НБУ станом на час розгляду справи становило 4 123 365,27 грн., пеню за несвоєчасне повернення відсотків за користування кредитом у розмірі 204 635,19 грн., державне мито у розмірі 14 787,45 грн. та 68,43 грн. витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу (т. 4, а.с. 155 - 161).

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 27.09.2012р. рішення господарського суду міста Києва від 02.07.2012р. залишено без змін (т. 5, а.с. 43 - 48).

16.10.2012р. на виконання рішення господарського суду міста Києва від 02.07.2012р. видано наказ (т. 5, а.с. 51).

Відповідно до ст. 124 Конституції України та ст. 115 Господарського процесуального кодексу України рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України „Про виконавче провадження".

Згідно статті 116 Господарського процесуального кодексу України виконання рішення господарського суду провадиться на підставі виданого ним наказу, який є виконавчим документом. Після набрання судовим рішенням законної сили наказ видається за заявою стягувачу чи прокурору, який здійснював у цій справі представництво інтересів громадянина або держави в суді, або надсилається стягувачу рекомендованим чи цінним листом. Накази про стягнення судового збору надсилаються до місцевих органів державної податкової служби.

Згідно статті 1 Закону України ,,Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання судового рішення у даній справі, що набрало законної сили, відділом примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції м. Києва, на виконанні в якому знаходиться наказ господарського суду міста Києва від 16.10.2012р., відкрито виконавче провадження № 35359554.

Відповідно до п. 3.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.12р. № 9 ,,Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України", частина четверта статті 117 ГПК містить підстави визнання наказу таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, за заявами стягувачів або боржників, поданими в порядку зазначеної статті:

- якщо його видано помилково;

- якщо обов'язок боржника відсутній повністю чи частково у зв'язку з його припиненням добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин (наприклад, у разі скасування чи зміни в апеляційному або в касаційному порядку чи за результатами перегляду за нововиявленими обставинами рішення, на підставі якого наказ було видано, якщо на момент таких скасування чи зміни наказ ще не було виконано повністю або частково).

Відповідно до частин 2, 3 статті 117 ГПК України господарський суд, який видав наказ, може за заявою стягувача або боржника виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі, чи визнати наказ таким, що не підлягає виконанню, та стягнути на користь боржника безпідставно одержане стягувачем за наказом. Господарський суд розглядає заяву в десятиденний строк у судовому засіданні з повідомленням стягувача та боржника і виносить ухвалу.

Частиною 4 статті 117 ГПК України визначено, що у разі, якщо обов'язок боржника відсутній повністю чи частково у зв'язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин, господарський суд визнає наказ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково.

Відповідно до ч. 1 статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень. При цьому, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, як встановлено статтею 34 ГПК України.

Отже, виходячи з наведених норм законодавства, заявник має довести суду наявність обставин, з якими закон пов'язує право суду визнати наказ таким, що не підлягає виконанню.

Як вбачається з матеріалів справи, після відкриття вказаного виконавчого провадження в порядку примусового виконання 11.01.2013р. на рахунок стягувача були перераховані кошти в розмірі 1 156 329 грн., отримані від реалізації заставного майна боржника за виконавчими написами нотаріуса, про що свідчать платіжне доручення № U49883 від 11.03.2013р.

Постановою Вищого господарського суду України від 12.11.2013р. у справі № 11/94/-54/540 зазначено, що суди попередніх інстанцій, зробивши правильні висновки щодо наявності підстав виконання судового рішення, не дослідили питання щодо виконання наведеного наказу, зокрема обставини, які можуть слугувати підставою визнання наказу таким, що не підлягає виконанню, з огляду на те, що відповідно до умов додаткової угоди №4 від 09.10.2003р. до кредитного договору, у разі не повернення кредиту у строк до 14.11.2003р. позичальник протягом 5 банківських днів зобов'язаний передати банку в рахунок погашення заборгованості заставне майно і така передача нерухомого майна відбулася, а відповідно на дату видачі спірного наказу, як стверджує заставодавець, між сторонами не існувало зобов'язальних відносин за кредитним договором.

Матеріалами справи підтверджується часткове виконання зобов'язання боржника в сумі 1 156 329,00 грн., яке відбулося в результаті реалізації заставленого майна на погашення заборгованості за кредитним договором №83/0311-КЮ від 11.08.2003р. поза межами виконавчого провадження, відкритого за рішенням суду і доказів врахування державним виконавцем сплаченої суми в рахунок виконавчого провадження матеріали справи не містять, тому суд першої інстанції дійшов вірного висновку про можливість задоволення заяви про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню, частково в сумі 1 156 329,00 грн.

Щодо вимог заявника про зменшення суми боргу за кредитним договором в розмірі 1 006 744,92 грн., колегія суддів зазначає таке.

Відповідно до рішення господарського суду м. Києва від 02.07.2012р., яке залишено без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 27.09.2012 року у справі №11/94-54/540 встановлено, що 21.12.2011р. на виконання виконавчого напису, вчиненого 22.03.2005р. приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2 за реєстраційним номером № 4257, відбулися прилюдні торги з продажу майна TOB ,,Атланта", а саме: нежилі приміщення - адміністративно - офісні, які розташовані в м. Києві на вул. Тополевій,4-8 (літ. А).

21.02.2012р. відділом ДВС Солом'янського РУЮ в м. Києві на рахунок 3739300102 перераховано грошові кошти від продажу з прилюдних торгів, що відбулися 21.12.2011р., вищезазначеного майна в розмірі 1 010 844, 93 грн.

У зв'язку з цим, після часткового погашення заборгованості шляхом продажу заставленого майна позивач 21.05.2012р. зменшив розмір позовних вимог.

Таким чином, дана сплата була врахована за заявою позивача про зменшення суми позову при винесенні рішення господарським судом міста Києва 02.07.2012р.

Щодо посилань заявника як на підставу для визнання наказу таким, що не підлягає виконанню, на те, що його обов'язок перед банком повністю відсутній після того, як реалізовані два предмета іпотеки за виконавчими написами нотаріуса та в зв'язку з укладенням Додаткової угоди №4 від 09.10.2003 року до Кредитного договору №83/0311-КЮ від 11.08.2003р. відповідно до умов якої сторони дійшли згоди про заміну зобов'язання з повернення кредитних коштів та нарахованих процентів в обмін на передачу двох предметів застави, слід зазначити таке.

Рішенням господарського суду м. Києва від 02.07.2012р. у справі №11/94-54/540 встановлено, що 09.10.2003р. ТОВ ,,Атланта" та ВАТ ,,Перший Інвестиційний Банк" уклали додаткову угоду №4 до кредитного договору, відповідно до якої позичальник зобов'язався достроково повернути кредит та відсотки за користування кредитними коштами до 14.11.2003р.

У відповідності до приписів п.4.2.11 додаткової угоди №4 боржник взяв на себе зобов'язання достроково повернути кредит та відсотки за користування ним в добровільному порядку до 14.11.2003р.

У відповідності до п. 4.2.11 боржник мав виконати зобов'язання в добровільному порядку до 14.11.2003p., (укласти договір застави 4 квартир за адресою м. Київ, вул. Тополева, 4-8), але у добровільному порядку умови договору не виконав та грошові кошти не повернув.

При цьому, судом не прийнято до уваги посилання відповідача на заміну зобов'язання щодо повернення кредиту 07.08.2006р. (додаткова угода № 4 до договору) новим зобов'язанням - поверненням кредиту 14.11.2003р. шляхом передачі заставленого майна, оскільки суд вважає, що відповідач на свій розсуд трактує зміст внесених змін до п. 4.2.11 договору, якими врегульовано зовсім інші обов'язки ТОВ ,,Атланта" - оформити правовстановлюючі документи на заставлене майно.

Крім того, вищевказаним рішенням встановлено, що відповідач, в порушення умов кредитного договору, свого зобов'язання за кредитним договором не виконав, а саме - в обумовлені строки, визначені погодженим графіком, не здійснив повернення банку кредиту, процентів за користування кредитом у розмірах та терміни, передбачені кредитним договором. Факт наявності у відповідача заборгованості за кредитом у сумі 433 000.00 доларів США та заборгованості по сплаті відсотків за користування кредитом у розмірі 516 001,16 доларів США (що утворились станом на 20.01.2011 року) документально підтверджується випискою по особових рахунках відповідача, розрахунком заборгованості, вимогами банку про повернення заборгованості, а отже, вказаний факт належним чином доведений суду позивачем.

У відповідності до норм ч. 2 ст. 35 ГПК України факти встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Доказів на підтвердження фактичної передачі боржником майна кредитору у визначені Додатковою угодою строки суду не надано, наявними матеріалами справи підтверджується, що реалізація заставленого майна здійснювалась за заявою кредитора в примусовому порядку через виконавчі написи нотаріуса і відбулася 24.01.2012 року та 05.09.2012 року відповідно.

Крім того, матеріали справи містять судові рішення, з яких вбачається, що скаржник звертався до суду з позовними заявами про скасування виконавчих написів нотаріуса від 22.03.2005р. та 15.11.2005р. та в задоволенні позовних вимог було відмовлено.

Таким чином, враховуючи, що домовленості про заміну одного зобов'язання іншим між сторонами не існувало, зобов'язальні відносини між сторонами не припинились, рішення господарського суду міста Києва від 02.07.2012р. про стягнення 8 099 469,43 грн. виконане частково в сумі 1 156 329,00 грн. поза межами виконавчого провадження по даній справі, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що заява про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню, підлягає частковому задоволенню на суму 1 156 329,00 грн.

Наявність виконавчого напису за відсутності виконання боржником свого зобов'язання в повному обсязі не свідчить про припинення всіх зобов'язань за кредитним договором. Тобто, саме по собі вчинення виконавчого напису не припиняє зобов'язання за договором та не звільняє боржника від відповідальності за невиконання ним грошового зобов'язання і не позбавляє кредитора права на отримання відсотків за користування кредитом і пені за несвоєчасну сплату кредиту.

Доводи апеляційної скарги правильності висновків суду першої інстанції не спростовують з огляду на викладене вище, а тому колегією суддів відхиляються, як необґрунтовані.

Таким чином, підстави для скасування ухвали господарського суду міста Києва від 27.12.2013р. у справі № 11/94-54/540 у суду апеляційної інстанції відсутні, а тому її слід залишити без змін. У зв'язку з наведеним, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Судові витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги відповідно до ст. 49 ГПК України покладаються на скаржника.

Керуючись ст. ст. 34, 43, 86, 101, 103,105,106, 117 ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю ,,Атланта" залишити без задоволення, а ухвалу господарського суду міста Києва від 27.12.2013р. у справі № 11/94-54/540 без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Головуючий суддя В.Г. Суховий

Судді О.В. Агрикова

М.Г. Чорногуз

Повний текст складено та підписано 12.02.2014р.