Ухвала

від 11.11.2013 по справі 5024/1518/2012

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

11 листопада 2013 року Справа № 5024/1518/2012

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого:Плюшка І.А., суддів:Владимиренко С.В., Демидової А.М., Мирошниченка С.В., Шевчук С.Р.,

розглянувши заявуТовариства з обмеженою відповідальністю "Євроком" про перегляд Верховним Судом України постановиВищого господарського суду України від 06.06.2013 у справі№5024/1518/2012 за позовомФізичної особи - підприємця Чорногуб Людмили Геннадіївни до Товариства з обмеженою відповідальністю "Євроком" простягнення 154 868,80 грн. за зустрічним позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Євроком" до Фізичної особи - підприємця Чорногуб Людмили Геннадіївни простягнення штрафних санкцій в сумі 227 573,90 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Херсонської області від 25.12.2012 у справі №5024/1518/2012 позовні вимоги за первісним позовом задоволені частково в сумі 59539,58 грн., в тому числі 19909,18 грн. за договором №27/04-1 від 27.04.2011 та 39630,40 грн. за договором №23/05-1 від 23.05.2011, в решті позовних вимог відмовлено; позовні вимоги за зустрічним позовом задоволені частково на суму 25673,90 грн., в тому числі 22910,00 грн. неустойки за прострочення виконання робіт за договором №23/05-1 від 23.05.2011 та 2763,90 грн. неустойки за прострочення виконання робіт за договором №10/11-1 від 10.11.2011; в решті позовних вимог за зустрічним позовом відмовлено.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 28.02.2013 рішення суду першої інстанції від 25.12.2012 скасовано та прийнято нове рішення, яким в задоволенні первісного позову відмовлено повністю, а зустрічний позов повністю задоволено.

Постановою Вищого господарського суду України від 06.06.2013 у справі №5024/1518/2012 постанову Одеського апеляційного господарського суду від 28.02.2013 скасовано; рішення Господарського суду Херсонської області від 25.12.2012 змінено; первісний позов задоволено частково в сумі 146298,80 грн.; в решті позовних вимог відмовлено; в задоволенні зустрічного позову відмовлено.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Євроком" звернулось із заявою про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 06.06.2013 у справі №5024/1518/2012, в якій просить скасувати зазначену постанову та прийняти нове рішення, яким залишити в силі постанову суду апеляційної інстанції.

Заяву з посиланням на постанови Вищого господарського суду України від 07.11.2012 у справі №23/236, від 09.06.2011 у справі №14/128, від 01.09.2010 у справі №42/174-09, мотивовано неоднаковим застосуванням Вищим господарським судом України частини четвертої статті 882 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), та незастосуванням пункту 3 (абзаци 6, 7) та пункту 96 Постанови Кабінету Міністрів України №668 від 01.08.2005 "Про затвердження Загальних умов укладення та виконання договорів підряду в капітальному будівництві", внаслідок чого, як стверджує заявник, ухвалено різні за змістом судові рішення у подібних правовідносинах.

Розглянувши заяву про перегляд постанови суду касаційної інстанції та додані до неї матеріали, колегія суддів не вбачає підстав для допуску справи до провадження Верховного Суду України з огляду на наступне.

Відповідно до статті 111 16 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) заява про перегляд судових рішень господарських судів може бути подана виключно на таких підставах: 1) неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, внаслідок чого ухвалено різні за змістом судові рішення у подібних правовідносинах; 2) встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов'язань при вирішенні справи судом.

Ухвалення різних за змістом судових рішень (пункт 1 частини першої цієї статті) матиме місце в разі, коли суд (суди) касаційної інстанції при розгляді двох чи більше справ за подібних предмета, підстав позову, змісту позовних вимог, встановлених судом фактичних обставин та однакового матеріально-правового регулювання спірних правовідносин дійшов (дійшли) неоднакових правових висновків, покладених в основу цих судових рішень.

При вирішенні питання про допуск справи до провадження Верховного Суду України враховується сукупність усіх наявних складових ознак неоднакового застосування одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах.

Приймаючи постанову Вищого господарського суду України від 06.06.2013 у справі №5024/1518/2012, про перегляд якої просить заявник, суд касаційної інстанції дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення первісного позову та стягнення боргу за виконані підрядні роботи та відмови в задоволенні зустрічного позову про стягнення неустойки за порушення строків виконання підрядних робіт. Такого висновку суд касаційної інстанції дійшов з огляду на доведеність позивачем за первісним позовом факту виконання підрядних робіт за договорами підряду, що підтверджується довідками про вартість виконаних будівельних робіт та актами, які не підписані відповідачем за первісним позовом, однак, з врахуванням припису частини 4 статті 882 ЦК України, це не позбавляє їх доказової сили, оскільки мотиви відмови відповідача за первісним позовом від підписання актів не визнані судом обґрунтованими. Крім того, судом касаційної інстанції враховано, що вимоги відповідача за первісним позовом щодо факту виявлення недоліків і їх обсягу, у даній справі не заявлялись і судами попередніх інстанцій не розглядалась. Тому, первісні позовні вимоги визнані судом касаційної інстанції обгрунтованими, що в свою чергу, унеможливило задоволення зустрічного позову.

Водночас у постанові Вищого господарського суду України від 07.11.2012 у справі №23/236, на яку посилається заявник, суд касаційної інстанції погодився з висновком суду апеляційної інстанції щодо наявності підстав для відмови в позові про стягнення заборгованості за виконані підрядні роботи, з огляду на встановлення судом апеляційної інстанції факту неможливості виконання підрядником підрядних робіт за вказані в актах (підписаних в односторонньому порядку замовником) періоди, оскільки підрядні роботи по будівництву спірного об'єкту завершувалися та здавалися іншими підрядними організаціями, що підтверджується актом державної приймальної комісії. Крім того, судом касаційної інстанції враховано, що згідно з нормами чинного законодавства відступлення права вимоги може здійснюватися тільки відносно дійсної вимоги, що існувала на момент переходу цих прав, у зв'язку з чим відсутні підстави для передачі первісним кредитором (третя особа на стороні позивача) права грошової вимоги новому кредитору (позивач) за договором про відступлення права вимоги.

У постанові від 09.06.2011 у справі №14/128 суд касаційної інстанції погодився з висновками судів попередніх інстанцій щодо відмови в позові про стягнення заборгованості за виконані підрядні роботи, оскільки відповідач відмовився від зобов'язання за договором підряду та повернув без підписання акт приймання - передачі разом з претензією, посилаючись на прострочення позивачем зобов'язання за договором підряду, у зв'язку з чим виконання зобов'язання втратило інтерес для відповідача. При цьому, суд касаційної інстанції виходив з встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи про те, що позивачем не доведено належними доказами виконання ним зазначених у акті приймання - передачі робіт відповідно до умов договору та проектно-кошторисної документації, оскільки перелічені в акті роботи вже приймались відповідачем, а доказів виконання нових робіт не надано.

У постанові від 01.09.2010 у справі №42/174-09 суд касаційної інстанції, виходячи із встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи, погодився з висновками судів попередніх інстанцій про відсутність підстав для стягнення з відповідача заборгованості з оплати підрядних робіт, оскільки, в порушення умов договору (пункт 10.1), позивачем належними та допустимими доказами не доведено направлення відповідачу повідомлення про прийняття виконаних підрядних робіт та виконавчої документації, у зв'язку з чим у відповідача не настав обов'язок по оплаті виконаних позивачем підрядних робіт.

Таким чином, зазначені судові рішення не підтверджують доводів заявника щодо неоднакового застосування норм матеріального права в подібних правовідносинах, а свідчать лише про наявність у згаданих справах різних обставин, залежно від яких суд касаційної інстанції дійшов відповідних правових висновків. Крім того, посилання заявника на незастосування у справі №5017/431/2012, яку заявник просить переглянути, пункту 3 (абзаци 6, 7) та пункту 96 Постанови Кабінету Міністрів України №668 від 01.08.2005 "Про затвердження Загальних умов укладення та виконання договорів підряду в капітальному будівництві" колегією суддів до уваги не приймаються, оскільки незастосування судом касаційної інстанції відповідних норм матеріального права не є підставою для перегляду судового рішення в порядку розділу XII 2 ГПК України.

Крім того, колегія суддів Вищого господарського суду України звертає увагу на те, що за змістом частини другої статті 38 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" та розділу ХІІ 2 ГПК України основною метою діяльності Верховного Суду України є створення однакової судової практики застосування норм матеріального права та усунення порушення Україною міжнародних зобов'язань при вирішенні справи судом.

Таким чином, в порядку, встановленому розділом ХІІ 2 Господарського процесуального кодексу України, правова оцінка повноти дослідження обставин справи попередніми судовими інстанціями під час перегляду справи не здійснюється.

З огляду на викладене Вищий господарський суд України дійшов висновку про відсутність підстав для допуску даної справи до провадження Верховного Суду України.

Керуючись статтями 86, 111 16 , 111 21 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

УХВАЛИВ:

Відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю "Євроком" у допуску справи №5024/1518/2012 до провадження Верховного Суду України.

Головуючий суддя І. Плюшко Судді:С. Владимиренко А. Демидова С. Мирошниченко С. Шевчук