Постанова

від 18.11.2013 по справі 902/612/13

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 листопада 2013 року Справа № 902/612/13 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Капацин Н.В. - головуючий, Дерепа В.І., Кривда Д.С. (доповідач), за участю представників: позивачаКовальова Н.С., представник, відповідачаФедчишина Л.А., представник, третіх осіб 1) не з'явились (про час та місце судового засідання повідомлені належним чином), 2) не з'явились (про час та місце судового засідання повідомлені належним чином), розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуПублічного акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Вінницької філії на постановуРівненського апеляційного господарського суду від 24.09.2013 року у справі№ 902/612/13 господарського суду Вінницької області за позовомПублічного акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Вінницької філії доДепартаменту праці і соціального захисту населення Вінницької міської ради, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: 1)Головне фінансове управління Вінницької обласної державної адміністрації, 2)Управління Державної казначейської служби України у м.Вінниці, простягнення суми заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Укртелеком" в особі Вінницької філії звернулося до господарського суду Вінницької області з позовною заявою (з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог) про стягнення з Департаменту праці і соціального захисту населення Вінницької міської ради суми боргу по компенсації витрат на надання послуг зв'язку на пільговій основі в розмірі 321418,43грн.

Рішенням господарського суду Вінницької області від 11.06.2013 року (суддя Тісецький С.С.) позов задоволено; стягнуто з Департаменту праці і соціального захисту населення Вінницької міської ради на користь Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Вінницької філії 321418,43грн. боргу по компенсації витрат за надання послуг зв`язку на пільговій основі та 6428,37грн. відшкодування витрат, пов`язаних зі сплатою судового збору; повернуто з Державного бюджету України 1968,47грн. зайво сплаченого судового збору платіжним дорученням №3194 від 18.04.2013р. у зв'язку із зменшенням позовних вимог позивача.

Рішення суду мотивовано тими обставинами, що обґрунтованість та правомірність заявлених позовних вимог підтверджується наданими та дослідженими судом письмовими доказами, зокрема, актами звіряння розрахунків, спільними протокольними рішеннями, даними по пільгах за професійною ознакою, платіжними дорученнями, листами.

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 24.09.2013 року (судді: Маціщук А.В. - головуючий, Петухов М.Г., Гулова А.Г.) рішення господарського суду Вінницької області від 11.06.2013 року скасовано в частині задоволення позову та стягнення з Департаменту праці і соціального захисту населення Вінницької міської ради на користь Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Вінницької філії 321418,43грн. боргу по компенсації витрат за надання послуг зв`язку на пільговій основі та 6428,37грн. відшкодування витрат, пов`язаних зі сплатою судового збору; прийнято нове рішення про відмову в позові; в решті рішення залишено без змін; стягнуто з позивача на користь відповідача 3214,18грн. витрат на судовий збір за подання апеляційної скарги. Постанову прийнято з посиланням на те, що виконання відповідачем зобов'язання щодо відшкодування наданих населенню пільг з послуг зв'язку унеможливлене за відсутності відповідних бюджетних призначень і надходження на рахунок відповідача цільових коштів державних субвенцій, а отже, за висновком апеляційного господарського суду, підстави для задоволення позовних вимог, які пред'явлені до Департаменту праці і соціального захисту населення Вінницької міської ради, відсутні.

Не погоджуючись з постановою, позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить постанову у справі скасувати, залишивши в силі рішення господарського суду Вінницької області від 11.06.2013 року. Касаційну скаргу мотивовано доводами про порушення та незастосування судом норм матеріального права, невідповідність висновків суду обставинам справи та нормам чинного законодавства.

Відводів складу суду не заявлено.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши наявні матеріали справи та доводи, викладені у касаційній скарзі, заслухавши пояснення присутніх в судовому засіданні представників сторін, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановили суди попередніх інстанцій, на підставі ст.63 Закону України "Про телекомунікації", п.54 Правил користування місцевим телефонним зв'язком та Закону України "Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ і деяких інших осіб і їх соціальний захист" позивач надає послуги зв'язку на пільгових умовах ветеранам військової служби. До таких пільг відноситься позачергове і безоплатне встановлення домашніх телефонів, а також 50% пільги на оплату при користуванні телефоном тощо.

У період з квітня 2012 року по травень 2013 року позивачем понесено витрати на надання пільг на послуги зв'язку означеній категорії пільговиків на загальну суму 4605278,95 грн., що підтверджується актами вивірки розрахунків між ЦТП ВФ ПАТ "Укртелеком" та Департаментом праці та соціального захисту населення Вінницької міської ради.

При цьому суди встановили, що матеріалами справи підтверджено існування боргу по компенсації витрат за надання послуг зв`язку на пільговій основі станом на 19.04.2013р. (день звернення з позовом до суду) в розмірі 419842,03грн., що не заперечується відповідачем у відзиві на позов.

Згідно з актом звірки розрахунків між позивачем та відповідачем по компенсації витрат на надання пільг на послуги зв'язку ветеранам військової служби, сума боргу станом на 01.05.2013 р. складає 375418,43 грн.

11.06.2013р. від позивача надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог, відповідно до якої остаточна сума боргу складає 321418,43грн., оскільки відповідачем частково проведено розрахунок на суму 54000грн. шляхом здійснення заміни взаємних вимог, що підтверджується листом № 08-00-019-23663 від 04.06.2013 р.

Отже, між сторонами виникли правовідносини щодо надання послуг зв'язку окремим категоріям споживачів на пільговій основі, зокрема, ветеранам військової служби та відшкодування витрат за надані послуги розпорядником коштів.

Відповідно до ст.11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права і обов'язки.

Згідно приписів ч.1 ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частиною 3 ст.63 Закону України "Про телекомукації" передбачено, що телекомунікаційні послуги споживачам, які мають установлені законодавством України пільги з їх оплати, надаються операторами, провайдерами телекомунікацій відповідно до законодавства України.

Відповідно до п.6 ч.1 ст.6 Закону України "Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ і деяких інших осіб та їх соціальний захист" ветеранам військової служби, ветеранам органів внутрішніх справ, ветеранам податкової міліції, ветеранам державної пожежної охорони, ветеранам Державної кримінально-виконавчої служби України, ветеранам служби цивільного захисту, ветеранам Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України надаються такі пільги: 50-відсоткова знижка плати за користування житлом (квартирної плати) та плати за комунальні послуги (водопостачання, газ, електрична, теплова енергія та інші послуги), користування квартирним телефоном ветеранами військової служби, ветеранами органів внутрішніх справ, ветеранами податкової міліції, ветеранами державної пожежної охорони, ветеранами Державної кримінально-виконавчої служби України, ветеранами служби цивільного захисту, ветеранами Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України і членами їх сімей, які проживають разом з ними, в жилих будинках усіх форм власності в межах норм, передбачених законодавством, або 50-відсоткова знижка вартості палива, в тому числі рідкого, в межах норм, встановлених для продажу населенню для осіб, які проживають у будинках, що не мають центрального опалення.

Відповідно до підпункту "б" п.4 ч.1 ст.89 Бюджетного кодексу України до видатків, що здійснюються з районних бюджетів та бюджетів міст республіканського Автономної Республіки Крим і обласного значення та враховуються при визначенні обсягу міжбюджетних трансфертів, належать видатки на додаткові виплати населенню на покриття витрат з оплати житлово-комунальних послуг (житлові субсидії населенню), пільги окремим категоріям громадян, що надаються: ветеранам війни; особам, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".

При цьому ч.1 ст.102 Бюджетного кодексу України визначено, що видатки місцевих бюджетів, передбачені у підпункті "б" пункту 4 частини першої статті 89 цього Кодексу, проводяться за рахунок субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на здійснення державних програм соціального захисту у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Порядок та механізм фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення компенсаційних виплат за вказані пільги окремих категорій громадян за рахунок субвенцій з державного бюджету встановлений Постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.2002 р. № 256 "Про затвердження Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету" (далі - Порядок), згідно п.2 якого фінансування видатків місцевих бюджетів за державними програмами соціального захисту населення провадиться за рахунок субвенцій, передбачених державним бюджетом на відповідний рік, у межах обсягів, затверджених у обласних бюджетах, бюджеті Автономної Республіки Крим, бюджетах міст Києва та Севастополя, міст республіканського Автономної Республіки Крим і обласного значення та у районних бюджетах на зазначені цілі. Забороняється фінансування місцевих програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету.

Головними розпорядниками коштів місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення є керівники головних управлінь, управлінь, відділів та інших самостійних структурних підрозділів місцевих держадміністрацій, виконавчих органів рад, до компетенції яких належать питання праці та соціального захисту населення (далі - головні розпорядники коштів) (п.3).

Перерахування сум субвенцій на фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення провадиться Державною казначейською службою згідно з помісячним розписом асигнувань державного бюджету, але в межах фактичних зобов'язань відповідних бюджетів щодо пільг, субсидій, допомоги та компенсаційних виплат за пільговий проїзд окремих категорій громадян. Щомісячні суми субвенцій перераховуються на рахунки місцевих бюджетів, відкриті Міністерству фінансів Автономної Республіки Крим, фінансовим органам обласних, Київської та Севастопольської міських держадміністрацій у відповідних органах Державної казначейської служби, пропорційно обсягам субвенцій, передбаченим у державному бюджеті для бюджету Автономної Республіки Крим, обласних бюджетів, бюджетів мм. Києва та Севастополя (п.4).

За приписом п.5 Порядку головні розпорядники коштів місцевих бюджетів щомісяця готують інформацію про фактично нараховані суми та акти звіряння розрахунків за надані послуги з підприємствами - надавачами відповідних послуг і надсилають їх фінансовим органам райдержадміністрацій, виконкомів міських рад (міст республіканського Автономної Республіки Крим і обласного значення): зокрема, до 22 числа місяця, що настає за звітним, - щодо пільг та житлових субсидій населенню на оплату електроенергії, природного газу, послуг тепло-, водопостачання і водовідведення, квартирної плати (утримання будинків і споруд та прибудинкових територій), вивезення побутового сміття та рідких нечистот, компенсаційних виплат за пільговий проїзд окремих категорій громадян, пільг з послуг зв'язку, зокрема безпроводового доступу до телекомунікаційної мережі з придбанням відповідних стаціонарних абонентських терміналів, та інших передбачених законодавством пільг (крім пільг на одержання ліків та зубопротезування). Інформація про фактично нараховані за звітний період суми подається як в цілому, так і за розрахунками, не проведеними згідно з Порядком, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 11 січня 2005 р. №20.

Фінансові органи районних держадміністрацій, виконкомів міських рад (міст республіканського Автономної Республіки Крим і обласного значення) на підставі актів звіряння, зазначених у пункті 5 цього Порядку, щомісяця готують реєстри нарахованих сум та подають їх Міністерству фінансів Автономної Республіки Крим, фінансовим органам обласних, Київської та Севастопольської міських держадміністрацій, управлінням Державної казначейської служби в Автономній Республіці Крим, областях, мм. Києві та Севастополі (п.6).

Пунктом 8 Порядку передбачено, що отримані місцевими бюджетами суми субвенцій перераховуються протягом одного операційного дня на рахунки головних розпорядників коштів, відкриті в територіальних управліннях Державної казначейської служби, для здійснення відповідних видатків.

Головні розпорядники коштів місцевих бюджетів здійснюють у п'ятиденний строк розрахунки з постачальниками відповідних послуг і ведуть облік за видами пільг та житлових субсидій населенню на оплату електроенергії, природного газу, послуг тепло-, водопостачання і водовідведення, квартирної плати (утримання будинків і споруд та прибудинкових територій), вивезення побутового сміття та рідких нечистот, придбання твердого та рідкого пічного побутового палива і скрапленого газу; допомоги сім'ям з дітьми, малозабезпеченим сім'ям, інвалідам з дитинства, дітям-інвалідам та тимчасової державної допомоги дітям; компенсації особам, які згідно із статтями 43 і 48 Гірничого закону України мають право на безоплатне отримання вугілля на побутові потреби, але проживають у будинках, що мають центральне опалення; компенсаційних виплат за пільговий проїзд окремих категорій громадян; пільг з послуг зв'язку, зокрема безпроводового доступу до телекомунікаційної мережі з придбанням відповідних стаціонарних абонентських терміналів, та інших передбачених законодавством пільг (крім пільг на одержання ліків та зубопротезування).

Згідно з додатком № 3 до Закону України "Про Державний бюджет України на 2012 рік" субвенція з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг з послуг зв'язку за кодом програмної класифікації видатків та кредитування державного бюджету № 351125 передбачена у сумі 2039640000грн. Аналогічна сума коштів визначена і Законом України "Про Державний бюджет України на 2013 рік".

Таким чином, враховуючи вищевикладені положення нормативно-правових актів та встановлені судами обставини справи, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду щодо правомірності заявлених позовних вимог про стягнення боргу по компенсації витрат за надання послуг зв'язку на пільговій основі.

Натомість суд апеляційної інстанції, підтвердивши факт надання позивачем послуг зв'язку на пільгових умовах та розмір заборгованості по компенсації витрат позивача за надання таких послуг, дійшов висновку про відмову в задоволенні позову з тієї підстави, що виконання відповідачем зобов'язання щодо відшкодування наданих населенню пільг з послуг зв'язку унеможливлене за відсутності відповідних бюджетних призначень і надходження на рахунок відповідача цільових коштів державних субвенцій.

Проте, колегія суддів Вищого господарського суду України зазначає, що згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод та практику Європейського суду як джерело права.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України" від 18.10.2005 констатовано, зокрема, порушення національними судами пункту 1 статті 6 "Право на справедливий суд" Конвенції та статті 1 Першого протоколу №1 до Конвенції.

Судом апеляційної інстанції при вирішенні спору по суті не використано Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод та практику Європейського суду як джерело права, у зв'язку з чим не враховано, що відсутність бюджетних коштів у відповідача на вищезазначені цілі не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання.

Відповідно до статті 104 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими; недоведеність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Проте, скасовуючи рішення господарського суду Вінницької області, суд апеляційної інстанції не спростував висновків суду першої інстанції та встановлених ним обставин справи.

В оскаржуваній постанові Рівненського апеляційного господарського суду фактично не наведено обґрунтування порушення або неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права судом першої інстанції, рішення якого оскаржувалось в апеляційному порядку.

Враховуючи викладене, постанова суду апеляційної інстанції відповідно до ч.1 ст.111 10 Господарського процесуального кодексу України підлягає скасуванню, а рішення суду першої інстанції має бути залишено в силі як таке, що відповідає встановленим місцевим господарським судом фактичним обставинам та прийняте з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до вимог ст.49 Господарського процесуального кодексу України з відповідача на користь позивача необхідно стягнути судові витрати понесені останнім на оплату судового збору при подачі касаційної скарги у розмірі 3214,18грн.

При цьому, переплачена сума судового збору за подання касаційної скарги згідно платіжного доручення №8767 від 11.10.2013 в розмірі 984,24грн. підлягає поверненню Публічному акціонерному товариству "Укртелеком" в особі Вінницької філії відповідно до ч.2 ст.7 Закону України "Про судовий збір".

Враховуючи викладене та керуючись ст.7 Закону України "Про судовий збір", статтями 49, 111 5 , 111 7 , 111 8 , 111 9 -111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Вінницької філії задовольнити.

Постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 24.09.2013 року у справі №902/612/13 скасувати, залишивши в силі рішення господарського суду Вінницької області від 11.06.2013 року.

Стягнути з Департаменту праці і соціального захисту населення Вінницької міської ради на користь Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Вінницької філії 3214,18грн. витрат по сплаті судового збору при зверненні з касаційною скаргою.

Доручити господарському суду Вінницької області видати наказ.

Повернути Публічному акціонерному товариству "Укртелеком" в особі Вінницької філії з державного бюджету України судовий збір у розмірі 984 (дев'ятсот вісімдесят чотири)грн. 24коп., надмірно сплачений згідно платіжного доручення №8767 від 11.10.2013р., оригінал якого знаходиться в матеріалах справи.

Головуючий Н.Капацин

Судді В.Дерепа

Д.Кривда