Постанова

від 19.11.2013 по справі 911/101/04/13-г

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" листопада 2013 р. Справа№ 911/101/04/13-г

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Яковлєва М.Л.

суддів: Куксова В.В.

Тарасенко К.В.

секретар судового засідання - Пугачова А.С.,

за участю представників сторін: згідно протоколу судового засідання від 19.11.2013 року по справі № 911/101/04/13-г (в матеріалах справи)

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Селекційний племзавод «Золотоніський» на рішення господарського суду Київської області від 28.01.2013 року (оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України 06.02.2013 року) по справі № 911/101/04/13-г (суддя - Щоткін О.В.)

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Альтаір Плюс»,

смт. Гвардійське, Сімферопольський район

до сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю

«Кримський», с. Світанок, Переяслав-Хмельницький район

третя особа товариство з обмеженою відповідальністю «Селекційний

племзавод «Золотоніський»

про визнання права власності

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Альтаір Плюс» звернулось до господарського суду Київської області з позовом до сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Кримський» про визнання права власності на майбутній урожай на полях.

Рішенням господарського суду Київської області від 28.01.2013 року позов задоволено повністю, визнано за товариством з обмеженою відповідальністю «Альтаір Плюс» право власності на майбутній урожай на полях (об'єкт незавершеного сільськогосподарського виробництва, урожай на полі), а саме: незавершене виробництво кукурудзи площа 213,81 га в межах земельних часток (паїв) 161-199 земельна ділянка/поле №2 (39 земельних часток (паїв)); незавершене виробництво кукурудзи площа 275,135 га в межах земельних часток (паїв) 211-290 земельна ділянка/поле №1 (73,5 земельних частки (пая)); незавершене виробництво кукурудзи площа 162,71 га в межах земельних часток (паїв) 1-45 земельна ділянка/поле №1 (43 земельних частки (пая)); незавершене виробництво кукурудзи площа 47,36 га в межах земельних часток (паїв) 367-376 земельна ділянка/поле поле №3 (10 земельних часток (паїв)). Стягнуто з сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Кримський» - 6 588,22 грн. судового збору.

Не погоджуючись з рішенням місцевого суду, товариство з обмеженою відповідальністю «Селекційний племзавод «Золотоніський» звернулось з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду, в якій просить скасувати рішення та прийняти нове, яким у позові відмовити повністю.

Апеляційну скаргу скаржник мотивує тим, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи та має місце невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого суду обставинам справи.

Розпорядженням голови Київського апеляційного господарського суду від 07.06.2013 року для розгляду апеляційної скарги по справі № 911/101/04/13-г сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Яковлєв М.Л., судді Авдеєв П.В., Гончаров С.А.

Ухвалами Київського апеляційного господарського суду від 10.06.2013 року по справі № 911/101/04/13-г відновлено строк на подання апеляційної скарги товариства з обмеженою відповідальністю «Селекційний племзавод «Золотоніський» та прийнято її до провадження і призначено перегляд рішення на 23.07.2013 року.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 23.07.2013 року відкладено розгляд справи № 911/101/04/13-г на 17.09.2013 року, залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - товариство з обмеженою відповідальністю «Селекційний племзавод «Золотоніський» та зобов'язано сторони надати додаткові докази.

19.08.2013 року від Управління держземагентства у Переяслав-Хмельницькому районі Київської області надійшла заява з витребуваними документами, в якій управління просить здійснити розгляд справи без відсутності представника.

12.09.2013 року від товариства з обмеженою відповідальністю «Альтаір Плюс» надійшло клопотання про долучення доказів до справи.

У зв'язку з перебуванням судді Авдеєва П.В. у відпустці розпорядженням секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 17.09.2013 року здійснено заміну судової колегії та для розгляду апеляційної скарги по справі № 911/101/04/13-г сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Яковлєв М.Л., судді Гончаров С.А., Куксов В.В.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 17.09.2013 року прийнято апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Селекційний племзавод «Золотоніський» зазначеною колегією.

У зв'язку з неявкою у судове засідання, призначене на 17.09.2013 року, представника відповідача ухвалою суду розгляд справ відкладено на 07.10.2013 року.

У судовому засіданні, призначеному на 07.10.2013 року, оголошено ухвалу про відкладення розгляду справи на 12.11.2013 року, у зв'язку з неявкою у судове засідання представника відповідача.

08.11.2013 року від товариства з обмеженою відповідальністю "Альтаір Плюс" надійшло клопотання про залучення посадових осіб Переяслав-Хмельницького районного відділу Київської обласної філії ДП "Центр ДЗК" до участі у розгляді даної справи.

У зв'язку з перебуванням судді Гончарова С.А. у відпустці розпорядженням секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 12.11.2013 року здійснено заміну судової колегії та для розгляду апеляційної скарги по справі № 911/101/04/13-г сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Яковлєв М.Л., судді Куксов В.В., Тарасенко К.В.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 12.11.2013 року прийнято апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Селекційний племзавод "Золотоніський" зазначеною колегією.

У судовому засіданні, призначеному на 12.11.2013 року, оголошено ухвалу про відкладення розгляду справи на 19.11.2013 року, у зв'язку з неявкою у судове засідання представника відповідача.

Товариством з обмеженою відповідальністю «Альтаір Плюс» та сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю «Кримський» на підставі ст. 96 ГПК України не надано до суду відзивів на апеляційну скаргу.

Представник третьої особи був присутнім в судових засіданнях та надавав свої пояснення, якими підтримав доводи, що викладені в апеляційній скарзі та просив апеляційну скаргу задовольнити, а рішення господарського суду Київської області від 28.01.2013 року скасувати та прийняти нове, яким у позові відмовити повністю.

Представник позивача в судових засіданнях надавав свої пояснення та просив рішення господарського суду Київської області від 28.01.2013 року залишити без змін, а апеляційну скаргу третьої особи - без задоволення.

Представники відповідача в судові засідання не з'являлись, причини неявки не повідомили, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Враховуючи викладене, а також наявність в матеріалах справи всіх необхідних для перегляду рішення доказів, апеляційний суд вважає за можливе здійснити розгляд апеляційної скарги за відсутністю представників відповідача, проти чого також не заперечує представник позивача та третьої особи, присутній у судовому засіданні.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, виступ представника позивача та третьої особи, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення господарського суду Київської області від 28.01.2013 року по справі № 911/101/04/13-г - слід скасувати, виходячи з наступного.

Згідно зі ст. 99 ГПК України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України.

Слід зазначити, що відповідно ст. 101 ГПК України, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Згідно ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Як вбачається з матеріалів справи, 01.11.2012 року між товариством з обмеженою відповідальністю "Альтаір Плюс" (суборендар, позивач) та сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю "Кримський" (орендар, відповідач) було укладено договір суборенди землі (а.с. 17, т. 1).

Відповідно до ч. 1 ст. 283 ГК України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Ч. 6 ст. 283 ГК України визначено, що до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно зі ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

За змістом даних норм Цивільного та Господарського кодексів України договір оренди - реальний, двосторонній та оплатний договір. Договір оренди є двостороннім, оскільки кожна із сторін цього договору несе обов'язки на користь іншої сторони.

Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).

Відповідно до умов вищевказаного договору орендар надає, а суборендар приймає в строкове платне користування земельні ділянки сільськогосподарського призначення, які знаходяться на території Переяслав-Хмельницького району Київської області та зазначені у Додатку №1 до Договору (а.с. 18, т. 1), а саме: орендар передав, а суборендар прийняв у користування земельні частки (паї) загальною площею 699,015 га, а саме такі поля: 213,81 га в межах земельних часток (паїв) 161-199 земельна ділянка/поле №2 (39 земельних часток (паїв)); 275,135 га в межах земельних часток (паїв) 211-290 земельна ділянка/поле № 1 (73,5 земельних частки (пая)); 162,71 га в межах земельних часток (паїв) 1-45 земельна ділянка/поле №1 (43 земельних частки (пая)); 47,36 га в межах земельних часток (паїв) 367-376 земельна ділянка/поле поле №3 (10 земельних часток (паїв)).

Ціль суборенди - обробка суборендарем землі, посівів та вирощування сільськогосподарських культур, а також збирання врожаю.

Згідно п. 3 договору, земельна ділянка, що передається в суборенду, належить орендарю на підставі договорів оренди земельних часток (паїв), укладених з власниками земельних ділянок, що підтверджується договорами оренди земельних ділянок та Відомістю Управління Держкомзему від 16.10.2012 року № 06-16/263 (а.с. 25-29, 69-100, т. 1, 1-252, т. 2, 1-253, т. 3 та 1-168, т. 4).

Пунктом 4 договору суборенди встановлено, що договір укладено на 2 роки з врахуванням ротації культур згідно з проектом землеустрою.

01.11.2012 року між сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю "Кримський" (поставщик, відповідач) та товариством з обмеженою відповідальністю "Альтаір Плюс" (покупець, позивач) було укладено договір купівлі-продажу незавершеного виробництва № 0111-НАП-12 (а.с. 21, т. 1).

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно договору відповідач передає позивачеві незавершене виробництво врожаю кукурудзи 2013 року на суму 329 410,82 грн., у тому числі ПДВ 54 901,80.

У специфікації до договору купівлі-продажу, яка є його невід'ємною частиною, зазначено, що постачальник зобов'язується передати, а покупець прийняти і оплатити незавершене виробництво кукурудзи на полях № 2 (паї 161-199), № 1 (паї 211-290), № 1 (паї 1-45), № 3 (паї 367-376). Тобто виробництво продукції на переданих позивачеві в суборенду земельних ділянках (а.с. 22, т. 1).

Відповідно до ст. 662 ЦК України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

01.10.2012 року між сторонами було підписано акт прийому-передачі незавершеного виробництва до договору № 0111-НАП-12 (а.с. 24, т. 1), в якому зазначено, що сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Кримський" передає та товариство з обмеженою відповідальністю "Альтаір Плюс" приймає незавершене виробництво кукурудзи на загальну суму 329 410,82 грн.

Однак, 14.12.2012 року на адресу товариства з обмеженою відповідальністю "Альтаір Плюс" надійшов лист № 14/12 від сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Кримський" (а.с. 30, т. 1), в якому зазначено, що ними було передано в суборенду земельні ділянки та незавершене виробництво кукурудзи врожаю 2013 року, а оскільки передано саме в суборенду, то вони пропонують з моменту отримання цього листа визнати розірваним договір суборенди від 01.11.2012 року. Таким чином, оскільки, земля належить сільськогосподарському товариству з обмеженою відповідальністю "Кримський", то і весь урожай також належить йому.

З огляду на зазначене, товариство з обмеженою відповідальністю «Альтаір Плюс» звернулось до господарського суду Київської області з позовом до сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Кримський» про визнання права власності на майбутній урожай на полях.

Згідно ч. 1. стаття 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ч.1 статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. В п. 1 ч. 2 цієї ж статі зазначено, що способом захисту цивільного права та інтересу може бути визнання права.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 статті 386 ЦК України, держава забезпечує рівний захист прав усіх суб'єктів права власності. Власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.

Відповідно до статті 392 ЦК України, власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Згідно ч. 1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до статті 775 Цивільного кодексу України право власності на плоди, продукцію, доходи, одержані в результаті користування річчю, переданою в найм, належать наймачеві.

Відповідно до п. б ч. 1 ст. 95 Земельного кодексу України, землекористувачі, якщо інше не передбачено законом або договором, мають право власності на посіви і насадження сільськогосподарських та інших культур, на вироблену продукцію.

З огляду на договір купівлі-продажу незавершеного виробництва № 0111-НАП-12 від 01.11.2012 року підписаний між сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю "Кримський" (поставщик, відповідач) та товариством з обмеженою відповідальністю "Альтаір Плюс" (покупець, позивач), суд першої інстанції прийшов до висновку щодо того, що позивач користується земельною ділянкою правомірно у відповідності до зазначеного договору, і право на незавершене виробництво врожаю 2013 року ним було придбано також правомірно на підставі договору купівлі-продажу від 01.11.2012 року.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов висновку, що майбутній урожай на вищевказаних полях (об'єкт незавершеного сільськогосподарського виробництва, урожай на полі) належить на праві власності ТОВ "Алдьтаір Плюс", а саме: незавершене виробництво кукурудзи площа 213.81 га в межах земельних часток (паїв) 161-199 земельна ділянка/поле №2 (39 земельних часток (паїв)); незавершене виробництво кукурудзи площа 275.135 га в межах земельних часток (паїв) 211-290 земельна ділянка/поле №1 (73.5 земельних частки (пая)); незавершене виробництво кукурудзи площа 162.71 га в межах земельних часток (паїв) 1-45 земельна ділянка/поле №1 (43 земельних частки (пая)); незавершене виробництво кукурудзи площа 47.36 га в межах земельних часток (паїв) 367-376 земельна ділянка/поле поле №3 (10 земельних часток (паїв)).

З зазначеними висновками суду першої інстанції колегія суддів погодитись не може, з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, на протязі 2010 - 2012 років між СТОВ «Кримський» та власниками земельних ділянок було підписано 158 договорів оренди (а.с. 1-252, т. 2, а.с. 1-253, т. 3, а.с. 1-168, т. 4).

Після чого СТОВ «Кримський» (орендар) передав всі земельні ділянки в суборенду ТОВ «Альтаір Плюс» (суборендар) про що підписаний відповідний договір суборенди від 01.11.2012 року (а.с. 17, т. 1).

В той же день 01.11.2012 року між СТОВ «Кримський» (постачальник) та ТОВ «Альтаір Плюс» (покупець) було підписано договір № 0111-НАП-12 купівлі-продажу незавершеного виробництва.

У п. 2.1.1 якого зазначено, що незавершене виробництво передається покупцю (ТОВ «Альтаір Плюс») в день підписання акта приймання-передачі незавершеного виробництва, не пізніше дня, наступного за днем підписання даного договору.

Як вбачається з матеріалів справи, акт приймання-передачі незавершеного виробництва до договору № 0111-НАП-12 купівлі-продажу було підписано сторонами 01.11.2012 року (а.с. 24, т. 1).

У вказаному акті зазначено, що СТОВ «Кримський» (постачальник) передає, а ТОВ «Альтаір Плюс» (покупець) приймає незавершене виробництво кукурудзи загальною сумою 329 410,82 грн., в тому числі ПДВ 54 901,80 грн. Під час підписання акта сторони претензій друг до друга не мають.

Дослідивши всі вищезазначені документи, колегія суддів приходить до висновку щодо того, що спірне майно на яке позивачем просить визнати право власності було йому передано ще у 2012 році.

Оскільки, відповідно до договору суборенди СТОВ «Кримський» - орендар, а до договору купівлі-продажу постачальник, тобто СТОВ «Кримський» передав 01.11.2012 року ТОВ «Альтаір Плюс» (суборендарю, покупцю) в оренду і землі і незавершене виробництво кукурудзи, що підтверджено актом приймання-передачі від 01.11.2012 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 316 Цивільного кодексу України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Згідно із ч. 1 ст. 317 Цивільного кодексу України, власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до ч. 1 ст. 319 Цивільного кодексу України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 321 Цивільного кодексу України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 328 Цивільного кодексу України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Відповідно до ст. 392 Цивільного кодексу України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності. Тобто чинне законодавство передбачає можливість пред'явлення позову про визнання права власності лише власником майна.

При цьому умовою задоволення позову про визнання права власності на майно є наявність у позивача доказів, що підтверджують його право власності на таке майно.

Як вбачається з матеріалів справи, до договору купівлі-продажу № 0111-НАП-12 від 01.10.2012 року було підписано відповідні додатки, серед яких є специфікація № 1 (а.с. 22, т. 1). Відповідно до специфікації № 1 постачальник зобов'язується передати, а покупець прийняти і оплатити незавершене виробництво кукурудзи з наступних полів/ паїв: поле № 2 паї 161-199, поле № 1 паї 211-290, поле № 1 паї 1-45 та поле № 3 паї 367-376.

Відповідно до виписки від 09.09.2013 року з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (а.с. 4-6, т. 5) в оренду ТОВ «Селекційний племзавод «Золотоніський» передані паї які розташовані на 1, 2 та 3 полях, а саме: на 1 полі паї №№ 7, 8, 9, 10, 20, 21, 25, 26, 27, 28, 30, 31, 32, 37, 40, 42, 43, 44, 45; на 2 полі паї №№ 163, 164, 165, 168, 169, 171, 172, 173, 174, 178, 179, 180, 183, 184, 185, 188, 189, 190, 191, 193, 194, 195, 196, 197, 198, 199; на 1 полі паї №№ 212, 218, 219, 220, 221, 222, 223, 224, 225, 226, 227, 228, 233, 235, 236, 237, 238, 239, 241, 246, 248, 249, 250, 251, 252, 253, 254, 259, 260, 263, 266, 267, 268, 273, 274, 275, 278, 282, 283, 286, 287, 289; на 3 полі паї №№ 367, 368, 369, 373, 374, 375, 376.

Тобто паї передані в оренду позивачу та третій особі розташовані на одних і тих же полях та між собою перетинаються, а відповідно до довідки Управління агропромислового розвитку Переяслав-Хмельницької районної державної адміністрації Київської області від 07.05.2013 року № 01-13/188 (а.с. 73, т. 1) зазначено, що відповідно до структури посівних площ на 2013 рік ТОВ «Селекційний племзавод «Золотоніський» на території Світонкавської сільської ради Переяслав-Хмельницького району кукурудзи на зерно не висівало, таким чином доказів на підтвердження права власності позивача на урожай кукурудзи 2013 року саме на його орендованій землі до суду не надано.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають, оскільки позивач просить визнати право власності на майбутній урожай на полях (об'єкт незавершеного сільськогосподарського виробництва, урожай на полі), а саме: незавершене виробництво кукурудзи площа 213,81 га в межах земельних часток (паїв) 161-199 земельна ділянка/поле №2 (39 земельних часток (паїв)); незавершене виробництво кукурудзи площа 275,135 га в межах земельних часток (паїв) 211-290 земельна ділянка/поле №1 (73,5 земельних частки (пая)); незавершене виробництво кукурудзи площа 162,71 га в межах земельних часток (паїв) 1-45 земельна ділянка/поле №1 (43 земельних частки (пая)); незавершене виробництво кукурудзи площа 47,36 га в межах земельних часток (паїв) 367-376 земельна ділянка/поле поле №3 (10 земельних часток (паїв)), що суперечить матеріалам справи та нормам чинного законодавства України.

Також колегія суддів звертає увагу на те, що договір суборенди укладений між сторонами не може вважатись чинним, оскільки моментом виникнення права оренди землі відповідно до ст. 125 Земельного кодексу є момент державної реєстрації права оренди.

Аналогічне зазначене і у п. 16 договору суборенди, а саме передача земельної ділянки суборендарю здійснюється у момент підписання цього договору. Державна реєстрація цього договору здійснюється на протязі 183 днів після його підписання сторонами.

Доказів виконання вимог договору та закону в даній частині до суду не надано.

За правилами ст. 4-7 ГПК України, судове рішення приймається колегіально за результатами обговорення усіх обставин справи.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень та подати до суду відповідні докази.

Як встановлено ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до п. 2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 року "Про судове рішення" рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Згідно пункту 2 частини 1 статті 103 Господарського процесуального кодексу України, апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати рішення повністю або частково і прийняти нове рішення.

У відповідності до пунктів 1, 2, 3 частини 1 статті 104 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи.

З огляду на вищенаведене, апеляційний господарський суд вважає, що зазначеним вище обставинам господарський суд не надав належної оцінки, що призвело до прийняття невірного рішення. Зокрема, рішення господарського суду Київської області від 28.01.2013 року було прийнято після неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи, які господарський суд визнав встановленими, а також у зв'язку з неправильним застосуванням норм процесуального права, і є таким що не відповідає нормам закону.

Таким чином, апеляційна скарга товариства з обмеженою відповідальністю «Селекційний племзавод «Золотоніський» підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення суду слід скасувати та прийняти нове, яким у позові відмовити повністю.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, зважаючи на скасування апеляційним господарським судом рішення місцевого господарського суду та задоволення апеляційної скарги третьої особи, колегія суддів вважає за необхідне провести перерозподіл судових витрат.

З огляду на вищезазначене, керуючись ст. ст. 4-7, 33, 43, 99, 101-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Селекційний племзавод «Золотоніський» на рішення господарського суду Київської області від 28.01.2013 року по справі № 911/101/04/13-г задовольнити.

2. Рішення господарського суду Київської області від 28.01.2013 року у справі № 911/101/04/13-г скасувати повністю та прийняти нове, яким у позові відмовити повністю.

3. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Альтаір Плюс» (Автономна Республіка Крим, Сімферопольський район, смт. Гвардійське, вул. Кірова, код 34842965) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Селекційний племзавод «Золотоніський» (Черкаська область, Золотоніський район, с. Піщане, вул. Шевченка, 61, код 33418504) 3 294,11 грн. судового збору за розгляд справи апеляційним господарським судом.

4. Видачу наказу доручити господарському суду Київської області.

5. Справу № 911/101/04/13-г повернути до господарського суду Київської області.

Постанову Київського апеляційного господарського суду може бути оскаржено до Вищого господарського суду України у порядку, передбаченому ст. 107 ГПК України.

Постанова Київського апеляційного господарського суду за наслідками перегляду відповідно до ст. 105 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття.

Головуючий суддя М.Л. Яковлєв

Судді В.В. Куксов

К.В. Тарасенко