Рішення

від 11.11.2013 по справі 910/12008/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/12008/13 11.11.13

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Лендком"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "БУП"

про стягнення 83 277,33 грн.

Суддя Васильченко Т.В.

в присутності представників сторін:

від позивача - Кузик Ю.О., довіреність №34 від 29.07.2013;

від відповідача - не з'явилися.

Суть спору: Товариство з обмеженою відповідальністю "Лендком" звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "БУП" про стягнення 83 277,33 грн. заборгованості за договором №973/13 від 01.04.2013, з яких: 30067,48 грн. - основний борг, 492,91 грн. - пеня, 98,85 грн. - 3% річних та 52618,09 грн. - неустойка.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на виконання умов договору №973/13 від 01.04.2013 позивач поставив відповідачу товар, проте останній, в порушення умов договору, зобов'язання з оплати переданого товару в повному обсязі не виконав, у зв'язку з чим виникла заборгованість.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 26.06.2013 порушено провадження у справі № 910/12008/13 та призначено справу до розгляду.

Розпорядженням Голови господарського суду міста Києва від 08.08.2013 справу № 910/12008/13 передано на розгляд судді Босому В.П., у зв'язку із перебуванням судді Васильченко Т.В. у відпустці.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 08.08.2013, на підставі ст. 86 ГПК України, справу № 910/12008/13 прийнято до провадження суддею Босим В.П. та призначено розгляд справи.

Розпорядженням Голови господарського суду міста Києва від 27.08.2013 справу № 910/12008/13 передано судді Васильченко Т.В., у зв'язку із виходом судді Васильченко Т.В. з відпустки.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 27.08.2013 справу № 910/12008/13 прийнято до провадження суддею Васильченко Т.В. та призначено до розгляду.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 28.10.2013 продовжено строк вирішення спору на 15 днів та у відповідності до вимог ст. 77 ГПК України відкладено розгляд справи.

04.11.2013 представник позивача подав заяву про часткову відмову від позовних вимог, згідно якої відмовляється від позовних вимог в частині стягнення неустойки в сумі 52618,09 грн.

В судовому засіданні 11.11.2013 представник позивача вимоги викладені в позовній заяві, з урахуванням заяви про відмову від позовних вимог в частині стягнення з відповідача неустойки в сумі 52618,09 грн. підтримав у повному обсязі, просив задовольнити.

Відповідач в судове засідання свого представника не направив, про причини його неявки суду не повідомив, хоча про час та місце проведення судового засідання був повідомлений своєчасно та належним чином про що свідчать наявні в матеріалах справи повідомлення про вручення рекомендованих поштових відправлень, з відмітками про отримання; про причини неявки представника суд не повідомив, відзив, заяв, клопотань не надіслав.

Відповідно до п. 3.9 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

За таких обставин, незважаючи на те, що відповідач в судове засідання не з'явився, наявні в матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення у відповідності до вимог ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, а неявка представника відповідача не перешкоджає вирішенню справи по суті.

В судовому засіданні 11.11.2013 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, який приймав участь під час розгляду справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, та оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва,

ВСТАНОВИВ:

01.04.2013 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Лендком" (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «БУП» (покупець) укладено договір №973/13, відповідно до умов якого продавець зобов'язується передати у власність покупця товар, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити його вартість на умовах даного договору (п. 2.1 договору).

Асортимент, кількість та ціна товару, що поставляється по даному договору повинні відповідати замовленню та специфікації і відображатись у розхідній накладній продавця, яка оформляється сторонами при прийманні-здаванні кожної партії товару (п. 2.2 договору).

Датою передачі товару кожної партії вважається дата, зазначена в оформленому належним чином примірнику товарної розхідної накладної продавця, яка завірена підписом матеріально-відповідального працівника покупця (п. 3.6 договору).

Оплату, за умовами п. 5.5 договору, покупець проводить за кожну прийняту партію товару на підставі даного договору та накладних протягом 30 календарних днів від дати поставки, шляхом переказу грошових коштів у безготівковій формі в національній валюті України на розрахунковий рахунок продавця.

Діє даний договір з моменту його підписання обома сторонами до 31 грудня 2013, а у частині розрахунків за поставлений товар - до повного його виконання.

Сторонами не оспорювалась правомірності зазначеного договору, а тому в силу встановленої ст. 204 ЦК України презумпції правомірності правочину, цей договір є дійсним, а його положення беруться судом до уваги при розгляді спору.

На виконання умов даного договору, позивач здійснив відповідачу поставку узгодженого товару на загальну суму 50067,48 грн., що підтверджується долученою до матеріалів справи видатковою накладною №3002 від 12.04.2013 на суму 50067,48 грн., яка підписана обома сторонами без зауважень та заперечень і скріплена печатками підприємств.

Про належне виконання позивачем своїх зобов'язань за договором свідчить також відсутність з боку відповідача претензій та повідомлень про порушення позивачем умов договору щодо поставки товару.

При цьому, слід зазначити, що видаткова накладна не містить посилань на договір №973/13 від 01.04.2013, однак судом враховано, що за змістом ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинні документи для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву підприємства, установи, від імені яких складено документ, назву документа (форми), дату і місце складання, зміст, обсяг та одиницю виміру господарської операції, посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність їх оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

До документів, що підтверджують рух товарно-матеріальних цінностей відноситься, зокрема, накладна.

Необхідності вказувати в накладній підставу здійснення господарської операції чинне законодавство не визначає.

До того ж, матеріали справи не містять будь-яких доказів того, що між сторонами існує інший договір, ні ж той, на який посилається позивач, і який є у матеріалах справи. Тим більше, що відповідач не заперечує проти отримання вказаного товару, не заперечує проти факту поставки товару саме на виконання умов договору та не надає доказів існування між сторонами іншого договору, на підставі якого цей товар передавався.

Крім того, з метою встановлення підстави відповідної господарської операції судом досліджено зміст податкової накладної за 12.04.2013, яка складена відносно поставки товару та встановлено, що в графі "Вид цивільно-правового договору" вказано: Договір від 01.04.2013 №973/13.

Таким чином, у суду немає підстав для висновку про те, що спірна поставка відбулась на виконання іншого договору, в тому числі укладеного у спрощеній формі, ніж той, на який посилається позивач.

Відповідний правовий підхід до питання визначення підстави поставки, викладений у постановах Вищого господарського суду України від 09.06.2009 р. у справі № 54/173 та від 21.01.2010 у справі № 39/71.

Натомість відповідач, в порушення взятих на себе зобов'язань за договором щодо оплати поставленого товару, оплату належним чином не здійснив, сплативши лише 20000,00 грн. внаслідок чого за ним на момент звернення позивача до суду з даним позовом утворилась заборгованість за поставлений товар в сумі 30067,48 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Договір є однією з підстав виникнення зобов`язань та є обов'язковим для виконання сторонами (ст. ст. 11, 629 ЦК України).

При цьому, зобов`язання в силу вимог ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог даного Кодексу і інших актів законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічна за змістом норма міститься у п.1 ст. 193 Господарського кодексу України.

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором купівлі-продажу, а за умовами ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

В силу вимог ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

П 5.5 договору сторони встановили, що покупець проводить оплату за кожну прийняту партію товару протягом 30 календарних днів від дати поставки.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

При цьому, п.2 ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Порушенням зобов'язання, у відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

З урахуванням вищевикладеного, враховуючи, що факт поставки позивачем відповідачу узгодженого товару та факт порушення відповідачем своїх договірних зобов`язань в частині своєчасної та повної оплати отриманого товару підтверджений матеріалами справи і не спростований відповідачем, суд прийшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення основного боргу в сумі 30067,48 грн.

Статтею 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов'язання, настають наслідки, передбачені договором або законом, в тому числі, сплата неустойки. Приписами ст. 230 ГК України також встановлено, що у разі порушення учасником господарських відносин правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання, він зобов'язаний сплатити штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, пеня, штраф).

При цьому, частина 1 статті 612 Цивільного кодексу України передбачає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Пунктом 6.3 договору сторони погодили, що у випадку порушення термінів оплати, що зазначені в п. 5.5 договору, продавець має право нарахувати на протерміновану суму неустойку у розмірі 7 % від простроченої суми та пеню, в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день протермінування.

Відтак, оскільки відповідач допустив прострочення розрахунків з позивачем за поставлений йому товар, на підставі наведених вище норм чинного законодавства та п. 6.3 договору, позивачем, нараховано за період з 12.05.2013 по 21.06.2013 та заявлено до стягнення пеню в сумі 492,91 грн., яка нарахована з урахуванням часткової оплати.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені, суд дійшов висновку, що вимоги в цій частині підлягають задоволенню частково в сумі 484,37 грн. згідно нижче наведеного розрахунку, оскільки позивачем під час здійснення розрахунку пені не було враховано, що облікова ставка НБУ з 10.06.2013 становила 7%, а не 7,5 % як враховував позивач (за період з 13.05.2013 по 09.06.2013 пеня складає 345,98 грн. - 30067,48*2*7,5/100/365*28; за період з 10.06.2013 по 21.06.2013 пеня становить 138,39 грн. - 30067,48*2*7/100/365*12).

Окрім того, оскільки у відповідності до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача 3% річних у загальному розмірі 98,85 грн. за період з 12.05.2013 по 21.06.2013 з урахуванням часткової оплати.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3 % річних за заявлений позивачем період, суд дійшов висновку про його обґрунтованість, вірність та відповідність фактичним обставинам справи і нормам чинного законодавства, тому вимоги позивача в цій частині підлягають задоволенню.

Згідно ст. 4 3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Зокрема, в силу вимог ст. ст. 33, 34 цього Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідач під час розгляду справи не надав суду належних та допустимих доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги та свідчили про відсутність у нього обов'язку сплатити заявлену до стягнення заборгованість.

За таких обставин, з відповідача підлягає стягненню 30067,48 грн. основного боргу, 98,85 грн. 3% річних та 484,37 грн. пені, з покладенням судових витрат в цій частині на відповідача в порядку ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

Щодо позовних вимог в частині стягнення 52618,09 грн. неустойки, то позивач в процесі розгляду справи, користуючись правом наданим йому ст. 22 ГПК України, відмовився від них. Заява про часткову відмову від позовних вимог підписана уповноваженим представником позивача на підставі довіреності.

Приписами ст. 22 Господарського процесуального кодексу України визначено, що господарський суд не приймає відмови від позову, зменшення розміру позовних вимог, визнання позову відповідачем, якщо ці дії суперечать законодавству або порушують чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси.

Зважаючи на п. 4.6 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадках відмови позивача від позову (пункт 4 частини першої статті 80 ГПК) господарському суду слід керуватись частиною шостою статті 22 ГПК, тобто перевіряти, чи не суперечить ця відмова законодавству та чи не порушує вона інтереси інших осіб.

Звернення до суду з позовом, як і відмова від нього чи його частини, є формою реалізації прав позивача, а відтак часткова відмова Товариства з обмеженою відповідальністю «Лендком» від позову, не суперечить діючому законодавству України та не порушує чиї-небудь права і інтереси.

Відтак, оскільки дана відмова не порушує чиїх-небудь прав і законних інтересів, з правовими наслідками відмови від позову позивач ознайомлений в судовому засіданні, повноваження на вчинення цих дій перевірені судом, вона приймається судом і провадження у справі в частині цих вимог підлягає припиненню в порядку п. 4 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.

З урахуванням вищевикладеного, оцінивши подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд прийшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог, з вищевикладених підстав.

Керуючись ст.ст. 4 3 , 32, 33, 43, 44, 49, 75, п. 4 ч. 1 ст. 80, ст.ст 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1 . Позов задовольнити частково.

2 . Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "БУП" (01033, м. Київ, вул. Шота Руставеллі, буд. 31-Б; ідентифікаційний код 37046695) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Лендком" (01103, м. Київ, Залізничне шосе, 21; ідентифікаційний код 32248796) 30067 (тридцять тисяч шістдесят сім) грн. 48 коп. основного боргу, 484 (чотириста вісімдесят чотири) грн. 37 коп. пені, 98 (дев'яносто вісім) грн. 85 коп. 3 % річних та 1720 (одна тисяча сімсот двадцять) грн. 02 коп. витрат по сплаті судового збору, видати наказ позивачу після набрання рішенням суду законної сили.

3. В частині стягнення неустойки в сумі 52618,09 грн. провадження у справі припинити.

4. В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 13.11.2013.

Суддя Т.В. Васильченко