Постанова

від 13.11.2013 по справі 911/1549/13

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" листопада 2013 р. Справа№ 911/1549/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Рєпіної Л.О.

суддів: Суліма В.В.

Тарасенко К.В.

розглянув апеляційну скаргу ПАТ «Саливонківський цукровий завод» на рішення господарського суду Київської області від 21.06.2013 року № 911/1549/13 (суддя: Мальована Л.Я.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Савхоз»

до Публічного акціонерного товариства «Саливонківський

цукровий завод»

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору

Управління Держкомзему у Васильківському районі

Київської області

Бондар Олександр Григорович

Лук'янчук Олена Степанівна

Рачковська Лідія Олександрівна

Стралківська Людмила Василівна

Кравченко Світлана Андріївна

Софійчук Леонід Васильович

Святослав Лідія Петрівна

Бондар Антоніна Лукашівна

Гульчук Василь Васильович

Коверга Іван Олексійович

Коваленко Наталія Сергіївна

Чередник Борис Анатолійович

Григор'єв Сергій Якович

Дзюбенко Ганна Кирилівна

Милютенко Василь Григорович

Янківська Анастасія Масимівна

Бадзюх Надія Петрівна

Бадзюх Василь Дмитрович

Дубовик Марія Романівна

про визнання права користування земельними ділянками

дослідивши та вивчивши матеріали справи, апеляційну скаргу, заслухавши доповідь судді - доповідача, усні пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Київської області від 21.06.2013 року № 911/1549/13 частково задоволений позов ТОВ «Савхоз» до ПАТ«Саливонківський цукровий завод» про визнання права користування земельними ділянками

Не погоджуючись з рішенням відповідач, звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, посилаючись на порушення норм процесуального та матеріального права, просить його скасувати .

Представник відповідача в судовому засіданні підтримав вимоги, викладені в апеляційній скарзі, вважає рішення таким, що підлягає скасуванню.

Представник позивача в судовому засіданні проти вимог, викладених в апеляційній скарзі заперечував, вважає їх необгрунтованими та такими що не підлягають задоволенню.

Представники третіх осіб в судове засідання не з'явилися, причина не відома.

За змістом зазначеної статті 64 ГПК України, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Доказом такого повідомлення в разі неповернення ухвали підприємством зв'язку може бути й долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку «Укрпошта» щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, або засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду (постанова Пленуму ВГСУ від 16.01.2013 р. N 3).

Враховуючи наявні у матеріалах справи поштові повідомлення про отримання сторонами ухвали суду про порушення провадження за апеляційною скаргою та призначення справи до слухання, відсутність будь-яких клопотань або заяв, колегія суддів вважає можливим розглянути справу у відсутність сторін що не з'явились.

Розглянувши справу за правилами розділу ХІІ Господарського процесуального кодексу України, суд дійшов наступного висновку.

Як встановлено матеріалами справи, 01.03.2006 р. між позивачем та третіми особами, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору були укладені договори оренди земельних ділянок згідно умов яких орендодавець надає в оренду, а орендар приймає у строкове платне володіння і користування земельну ділянку розташовану на території Ксаверівської сільської ради, зареєстрованого в книзі реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування договором оренди землі зі строком дії до 31.12.2010 р.

Факт приймання-передачі земельних ділянок підтверджується актами приймання-передачі, копії долучено до матеріалів справи.

Згідно зі ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. ст. 525-526 ЦК України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, акту планування, договору, а при відсутності таких вказівок - відповідно до вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання і одностороння зміна умов договору не допускаються, за винятком випадків, передбачених законом.

Позивач звернувся до господарського суду з позовом про визнання права користування земельними ділянками, мотивуючи вимоги тим, що у разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди, то за відсутності письмових заперечень орендодавця протягом одного місяця після закінчення строку договору він підлягає поновленню на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Задовольняючи позовні вимоги (з урахуванням зменшення позовних вимог), господарський суд виходив з того, що на день розгляду справи позивач користується земельними ділянками після закінчення строку дії договору що не заперечується і самим відповідачем ПАТ «Саливонківський цукровий завод»,тому суд вважає що укладені договори продовжені до 31.12.2014 р., а відповідно до ч. 3 ст. 152 ЗК України права позивача підлягають захисту шляхом визнання права користування земельними ділянками 1-18, які надані йому у користування третіми особами, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на підставі договорів оренди земельних ділянок (укладених в 2006 р.).

Заперечуючи проти рішення в повному обсязі, відповідач звертає увагу на те, що строк дії договорів оренди, укладений з фізичними особами закінчився 31.12.2010р. Наявність в договорі оренди умови про його поновлення на новий строк не є підставою для автоматичного внесення запису до Книги записів та автоматизованої системи державного земельного кадастру про поновлення відповідного договору оренди. Зазначені записи вносяться до Книги записів та автоматизованої системи державного земельного кадастру у порядку встановленому для договорів оренди та суборенди землі, а позивачем не надано доказів внесення записів до відповідної Книги. Судом першої інстанції не враховані інтереси третіх осіб, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору. Крім того, не враховано, що треті особи та відповідач уклали у 2011р. договори оренди земельних ділянок, що свідчить про те, що попередні договори з позивачем припинили свою дію.

Відповідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Це стосується позивача, який повинен доказати факти, на підставі яких пред'явлено позов, а також відповідача, який має можливість доказувати факти, на підставі яких він будує заперечення проти позову.

Відповідно до ст. 2 Земельного кодексу України, земельні відносини - це суспільні відносини щодо володіння, використання та розпорядження землею. Суб'єктами земельних відносин є громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади.

Згідно із ст. ст. 16, 18, 19 Закону України "Про оренду землі" договір оренди земельної ділянки набирає чинності після досягнення домовленості з усіх істотних умов, підписання його сторонами і державної реєстрації в порядку, встановленому законом. Строк дії договору оренди землі визначається за згодою сторін, але не може перевищувати 50 років.

Стаття 33 Закону України "Про оренду землі" передбачає, що після закінчення строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов'язки відповідно до умов договору, має за інших рівних умов переважне право на поновлення договору. У разі поновлення договору оренди землі на новий строк його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі, якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди, то за відсутності письмових заперечень орендодавця протягом одного місяця після закінчення строку договору, він підлягає поновленню на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. Письмове заперечення здійснюється листом-повідомленням.

Таким чином, ні умови договору оренди землі, ані норми Закону не визначають автоматичного поновлення договору оренди земельної ділянки в разі відсутності заперечень з боку сторін, а лише встановлюють переважне право добросовісного орендаря на поновлення договору, при цьому, таке право може бути реалізоване перед іншими претендентами на земельну ділянку за інших рівних з ними умов.

Відповідно до статті 6 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (стаття 627 Цивільного кодексу України).

Втілений в зазначеній нормі принцип свободи договору та спільного волевиявлення сторін означає, що сторони можуть укласти договір який прямо і не врегульований законодавством хоча такий договір не може суперечити загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно з вимогами статті 67 Господарського кодексу України відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів. Підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України. При укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству (стаття 179 Господарського кодексу України).

Матеріали справи містять договори, укладені в 2006 році між фізичними особами та ТОВ "Савхоз", з яких вбачається, що земельні ділянки належать фізособам на підставі Державного акту на право приватної власності; строк дії договору до 31.12.2010р. включно з можливістю подальшої пролонгації.

У постанові Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 17.05.2011р. "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин" зазначено, що у вирішенні відповідних спорів необхідно з'ясовувати, зокрема, чи повідомляв орендар орендодавця у встановленому порядку про намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк та чи заперечував орендодавець у строк, визначений законом, проти поновлення договору.

Таким чином, відсутність повідомлень з боку ТОВ "Савхоз" про намір подальшого користування земельними ділянками на умовах оренди, спростовує висновки господарського суду про те, що саме орендодавці-треті особи у справі повинні направляти позивачеві листи про намір продовжити чи припинити правовідносини за укладеними договорами оренди земельних ділянок.

Необгрунтованими є висновки суду про те, що договори укладені з позивачем є дійсними з огляду на те, що в установленому порядку не розірвані, не повернути третим особам за актами приймання-передачі, зареєстровані в Управлінні Держкомзему у Васильківському районі Київської області, з огляду на наступне.

Мова не йде про дострокове розірвання договору, а про припинення в зв'язку з закінченням строку на який його було укладено.

До Держкомзему у Васильківському районі Київської області відомості щодо внесення змін ( в частини строку дії договорів) до договорів оренди, укладених з позивачем, ні третими особами, ні ТОВ "Савхоз" не надавались.

Статтею 30 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору оренди землі спір вирішується в судовому порядку.

Статтями 125 та 126 ЗК України (у редакції до 01.01.2013 року) передбачено, що право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цього права та оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень". Державна реєстрація речових прав на земельні ділянки здійснюється після державної реєстрації земельних ділянок у Державному земельному кадастрі.

Договори, укладені в 2011р. між третими особами та ПАТ "Саливонківський цукровий завод" зареєстровані у Держкомзему у Васильківському районі Київської області.

Судом не враховано факту, що відповідно до ст. 373 ЦК України власник земельної ділянки має право використовувати її на свій розсуд відповідно до її цільового призначення.

Фактично, своїм рішенням про визнання права користування земельними ділянками, суд позбавив третіх осіб засостійно розпоряджатись правами земелекористувача, в тому числі права володіння, користування та розпоряджання своїм майном на власний розсуд, зокрема виборі контрагента в укладанні договору оренди земельної ділянки, що належать їм на праві приватної власності.

Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України „Про судове рішення" рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а при їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України. Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Рішення господарського суду у даній справі вказаним вимогам не відповідає, що є підставою для його скасування та прийняття нового рішення про відмову у задоволенні позову.

Керуючись ст. ст. 99, 101 - 105 ГПК України, ст.7 Закону України "Про судовий збір", Київський апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ПАТ «Саливонківський цукровий завод» задовольнити, рішення господарського суду Київської області від 21.06.2013 року № 911/1549/13-скасувати.

Прийняти нове рішення. Відмовити ТОВ «Савхоз» у задоволенні позову про визнання права користування земельними ділянками.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Савхоз" (08660, Київська область, Васильківський р-н, с. Ксаверівка, Центральний майдан, 4, код ЄДРПОУ - 33801770) на користь Публічного акціонерного товариства «Саливонківський цукровий завод» (08662, Київська область, Васильківський р-н, смт. Гребінки, вул. Білоцерківська, буд. 1, код ЄДРПОУ - 00372517) судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 573,50грн. (п'ятьсот сімдесят три грн. 50 коп.)

Матеріали справи повернути, доручити господарському суду Київської області видати відповідний наказ.

Головуючий суддя Л.О. Рєпіна

Судді В.В. Сулім

К.В. Тарасенко