Рішення

від 14.11.2013 по справі 922/3986/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" листопада 2013 р.Справа № 922/3986/13

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Доленчука Д.О.

при секретарі судового засідання Івахненко І.Г.

розглянувши справу

за позовом Національного банку України в особі Управління Національного банку України в Харківській області, м. Харків; 3-я особа на стороні позивача, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору - ПАТ "Земельний банк", м. Харків; до Приватне АТ "Лізингова компанія "Сприяння", м. Харків про стягнення 2493934,19 грн. за участю представників:

позивача - Артюх А.Л. за довіреністю № 1802 від 15.06.2012 р.

- Огурцова Л.О. за довіреністю № 3277 від 11.11.2013 р.

відповідача - Новосельцев В.І. за довіреністю № б/н від 31.07.2013 р.

3-ї особи на стороні позивача - не з'явився

ВСТАНОВИВ:

Національний банк України в особі Управління Національного банку України в Харківській області (позивач) звернувся до господарського суду Харківської області з позовом до Приватного акціонерного товариства "Лізингова компанія "Сприяння" (відповідач) згідно якого просить суд стягнути з відповідача з метою задоволення вимог позивача за кредитним договором № 75-07/К від 24.09.2007 р. грошові кошти в сумі 2493934,19 грн., що включають в себе:

- заборгованість за основним боргом в сумі 1450000,00 грн.;

- прострочені відсотки за користування кредитом в сумі 1043934,19 грн., нараховані за період серпень 2010 - липень 2013 року.

Представник 3-ї особи, через канцелярію господарського суду 15.10.2013 р. за вх. № 38118, надав письмові пояснення по справі в яких вказував, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Представник відповідача, через канцелярію господарського суду 17.10.2013 р. за вх. № 38527, надав письмові заперечення, які судом долучені до матеріалів справи. Згідно них представник відповідача вказував, що доводи позивача про наявність у нього права вимоги до ПАТ «Лізингова компанія «Сприяння» у зобов'язанні, що випливає з договору про надання відновлюваної кредитної лінії № 75-07/К від 24.09.2007 р. є безпідставними та такими, що задоволенню не підлягають, оскільки відповідно до рішенням господарського суду Харківської області від 23.09.2013 р. по справі № 922/2834/13 договір застави майнових прав № 15/6 від 25.06.2010 р. у частині відступлення права вимоги за договором про надання відновлюваної кредитної лінії № 75-07/К від 24.09.2007 р. визнано недійсним. На час розгляду цієї справи є судове рішення зі спору між тими самими сторонами, яке набрало законної сили, і яким визнано недійсність відступлення ПАТ «Земельний банк» кредиторських вимог до ПАТ «Лізингова компанія «Сприяння» у зобов'язанні за договором про надання відновлюваної кредитної лінії № 75-07/К від 24.09.2007 р.

Ухвалою суду по справі від 18.10.2013 р. розгляд справи був відкладений на 14.11.2013 р. о 11:00.

Представники сторін до початку судового засідання призначеного на 14.11.2013 р., через канцелярію господарського суду 14.11.2013 р. за вх. № Д 755/13, надали заяву про розгляд справи без застосування технічних засобів фіксації судового процесу, яка судом була задоволена.

Представник 3-ї особи, через канцелярію господарського суду 12.11.2013 р. за вх. № 41915, надав клопотання про розгляд справи без участі представника банку через знаходження у відрядженні. Дане клопотання судом було задоволено та долучено до матеріалів справи.

Представник позивача, через канцелярію господарського суду 14.11.2013 р. за вх. № 42282 та вх. № 42344, надав документи згідно супровідного листа, які судом долучені до матеріалів справи.

Також, представник позивача, через канцелярію господарського суду 14.11.2013 р. за вх. № 42343, надав письмові пояснення з додатком, які судом долучені до матеріалів справи.

Представник відповідача, через канцелярію господарського суду 14.11.2013 р. за вх. № 42190, надав письмові заперечення, які судом долучені до матеріалів справи. Згідно них представник відповідача вказував, що позовні вимоги позивача не підлягають задоволенню.

Представники позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримали у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення позову заперечував.

Беручи до уваги, що відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування і подання доказів покладено на сторони, суд згідно за статтею 75 Господарського процесуального кодексу України розглядає справу за наявними матеріалами.

Суд, дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, встановив наступне.

06 листопада 2008 року між Національним банком України, в особі Управління Національного банку України в Харківській області, та Харківським акціонерним комерційним Земельним банком (на теперішній час - Публічне акціонерне товариство "Земельний банк"), був укладений кредитний договір № 15.

За умовами кредитного договору № 15 від 06.11.2008 р. (далі - кредитний договір) ПАТ "Земельний банк" було надано кредит на суму 50000000,00 грн. на термін з 06.11.2008 р. до 26.08.2009 р. з оплатою відсотків у розмірі 17,0 % річних.

05.01.2010 р. додатковим договором № 1 до кредитного договору були внесені зміни, якими пролонговано термін погашення кредиту до 26.08.2010 р. та збільшено проценту ставку за кредитом у розмірі 18 % річних.

25.06.2010 р. додатковим договором № 2 до кредитного договору були внесені зміни до п. 1.2. кредитного договору, відповідно до яких додатково в забезпечення виконання зобов'язань ПАТ "Земельний банк" за кредитним договором Національному банку України були надані майнові права за кредитним договором № 75-07/К від 24.09.2007 р. (договір № 75-07/К про надання кредитної лінії), укладеним між ПАТ "Земельний банк" та АТЗТ «Лізингова компанія «Сприяння» (на теперішній час - Приватне акціонерне товариство "Лізингова компанія "Сприяння"), зі всіма змінами до нього, про що укладено договір застави майнових прав №15/6 від 25.06.2010 р. (далі - договір застави майнових прав).

Переважне право позивача щодо задоволення своїх вимог до ПАТ "Земельний банк" з майнових прав переважно перед іншими кредиторами відповідно до Закону України «Про заставу» та статті 73 Закону України «Про Національний банк України» сторони закріпили в п.2.1.1. договору застави майнових прав.

Пунктом 4.1. договору застави майнових прав сторони передбачили, що ПАТ "Земельний банк" уступає позивачу право вимоги до відповідача, що випливає з кредитного договору № 75-07/К від 24.09.2007 р. на суму 2000000,00 грн., за процентами та іншими видами платежів, що підлягають сплаті на підставі цього кредитного договору.

Також, сторони згідно п. 4.2. договору застави майнових прав визначили, що у частині уступки права вимоги цей договір укладено з відкладальною умовою відповідно до ст. 212 ЦК України. Права вимоги переходять до позивача наступного дня після настання строку виконання зобов'язань ПАТ "Земельний банк" за кредитним договором, якщо вони не будуть виконані повністю або частково або після настання випадку, передбаченого п. 3.1.4. вказаного договору.

ПАТ "Земельний банк" було порушено умови кредитного договору щодо повернення наданого кредиту, а також сплати відсотків за його користування.

Висновки щодо заміни кредитора в зобов'язанні, що випливає з кредитного договору № 75-07/К від 24.09.2007 р., та переходу права вимоги за вказаним договором на підставі п.4.2. договору застави майнових прав до позивача викладені у рішенні господарського суду Харківської області від 31.08.2011 р., постанові Харківського апеляційного господарського суду від 24.10.2011 р. та постанові Вищого господарського суду України від 21.12.2011 р. по справі № 5023/5582/11.

Так, рішенням господарського суду Харківської області від 31.08.2011 р. по справі № 5023/5582/11 була визнана відсутність у ПАТ "Земельний банк" права вимоги за зобов'язаннями, які виникли у Приватного акціонерного товариства «Лізингова компанія «Сприяння» на підставі кредитних договорів № 75-07/К від 24.09.2007 року, № 68-08/К від 21.08.2008 року та № 79-08/К від 19.09.2008 року, яке постановою Харківського апеляційного господарського суду від 24.10.2011 р. по справі було залишено без змін.

Також, у постанові Харківського апеляційного господарського суду від 24.10.2011 р. по справі № 5023/5582/11 було зазначено, що право вимоги до ПАТ «Лізингова компанія «Сприяння», що виникає з кредитних договорів № 75-07/К від 24.09.2007 р., № 68-08/К від 21.08.2008 р. та № 79-08/К від 19.09.2008 р. належить Національному банку України, м. Київ на підставі договорів застави майнових прав № 15/6, № 15/7 та № 15/9. Постанова Харківського апеляційного господарського суду від 24.10.2011 р. постановою Вищого господарського суду України від 21.12.2011 р. по справі № 5023/5582/11 була залишена без змін.

Щодо посилань відповідача на рішення господарського суду Харківської області по справі № 922/2834/13 від 23.09.2013 р., яким було визнано недійсним пункт 4.1 розділу четвертого договору застави майнових прав № 15/6 від 25 червня 2010 року щодо відступлення права вимоги до Публічного акціонерного товариства "Лізингова компанія "Сприяння" за кредитним договором № 75-07/К від 24 вересня 2007 року на суму 2000000,00 грн., за процентами та іншими видами платежів, що підлягають сплаті на підставі цього кредитного договору, суд зазначає, що ці посилання не можуть бути прийняти судом до уваги, оскільки рішення господарського суду Харківської області від 23.09.2013 р. по справі № 922/2834/13 на момент прийняття рішення у даній справі не набрало законної сили, оскільки воно оскаржується у Харківському апеляційному господарському суді.

Згідно п.1.2. кредитного договору № 75-07/К від 24.09.2007 р., кредит був наданий відповідачу строком до 21.09.2009 р. включно.

Додатковою угодою № 4 від 21.09.2009 р. до договору № 75-07/К зазначений пункт кредитного договору було викладено в новій редакції, згідно якої вказаний строк продовжено до 19.09.2010 р. включно.

Процентна ставка згідно додаткової угоди № 4 від 21.09.2009 р. до договору № 75-07/К від 24.09.2007 р., відповідно до якої п.1.3. договору викладено в новій редакції та встановлено розмір процентної ставки за користування кредитом:

- з 24.09.2007 р. - 17 відсотків річних;

- з 01.06.2008 р. - 20 відсотків річних;

- з 21.09.2009 р. - 24 відсотків річних.

Також, зазначеною додатковою угодою сторонами було викладено в п.3.7 кредитного договору в новій редакції, яким обумовлено, що в разі порушення позичальником встановленого п. 1.2. кредитного договору № 75-07/К від 24.09.2007 р. строку повернення кредиту, позичальник (відповідач), надалі сплачує проценти за неправомірне користування кредитом, виходячи зі ставки 24 відсотки річних, порядок нарахування й виплати яких встановлюється згідно з п.3.5., п.3.6. даного договору до повного погашення кредиту.

Згідно позову позивач вказує, що всупереч положень кредитного договору відповідач порушив умови кредитного договору та припинив виконувати обов'язок щодо повернення наданого кредиту, а також сплати відсотків за його користування.

Станом на 01.08.2013 р. заборгованість відповідача за кредитним договором № 75-07/К від 24.09.2007 р. є простроченою та складає 2493934,19 грн., у т.ч. за кредитом - 1450000,00 грн. та за процентами - 1043934,19 грн.

При цьому суд зазначає, що відповідачем не було надано до суду доказів сплати позивачу грошових коштів в сумі 2493934,19 грн.

Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно ч.2 ст. 35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

У відповідності до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Згідно ст. 514 Цивільного кодексу України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 1054 Цивільного кодексу України, за кредитним договором Банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовується положення параграфу 1 глави 71 цього кодексу, а саме положення про позику.

Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір та порядок процентів встановлюється договором (ст. 1048 Цивільного кодексу України).

Згідно ст. 1049 Цивільного кодексу України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій саме сумі, що були йому передані позикодавцем) у строк та порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У відповідності до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

З огляду на вищевикладене та враховуючи, що відповідач не надав суду доказів сплати позивачу грошових кошти в сумі 2493934,19 грн. за кредитним договором № 75-07/К від 24.09.2007 р., суд дійшов до висновку, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України. Судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до приписів п. 4.5. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 р. № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" у разі задоволення позову повністю або частково судовий збір стягується з відповідача (повністю або пропорційно задоволеним вимогам) в доход державного бюджету України, якщо відповідач не звільнений від сплати цього збору, у випадку коли позивач звільнений від сплати судового збору.

Таким чином, судовий збір у розмірі 49878,68 грн. підлягає стягненню з відповідача на користь державного бюджету України.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 514, 525, 526, 530, 612, 629, 1048, 1049, 1054 Цивільного кодексу України, ст.ст. 1, 4, 12, 22, 32, 33, 34, 35, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Лізингова компанія "Сприяння" (61002, м. Харків, Київський район, вул. Чубаря, буд. 3/5, ідентифікаційний код 24347487) на користь Національного банку України в особі Управління Національного банку України в Харківській області (61057, м. Харків, пл. Театральна, 1, ідентифікаційний код 09351445) за кредитним договором № 75-07/К від 24.09.2007 р. грошові кошти в сумі 2493934,19 грн., що включають в себе:

- заборгованість за основним боргом в сумі 1450000,00 грн.;

- прострочені відсотки за користування кредитом в сумі 1043934,19 грн., нараховані за період серпень 2010 - липень 2013 року.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Лізингова компанія "Сприяння" (61002, м. Харків, Київський район, вул. Чубаря, буд. 3/5, ідентифікаційний код 24347487) на користь державного бюджету України (одержувач коштів - Управління державної казначейської служби у Дзержинському районі м. Харкова, вул. Бакуліна 18, м. Харків, 61166, код ЄДРПОУ 37999654, рахунок 31215206783003, банк одержувача - Головне управління державної казначейської служби України у Харківській області, МФО 851011, код бюджетної класифікації 22030001) 49878,68 грн. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 19.11.2013 р.

Суддя Доленчук Д.О.