Рішення

від 11.11.2013 по справі 5011-41/12714-2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-41/12714-2012 11.11.13

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Ватутінський комбінат будівельних матеріалів» ДоВиробничо-комерційного товариства з обмеженою відповідальністю «Кометус» Товариства з обмеженою відповідальністю «Адвокатський союз» Провизнання угоди недійсною Колегія суддів у складі: суддя Спичак О.М. головуючий

суддя Кирилюк Т.Ю.

суддя Лиськов М.О.

Представники сторін:

від позивача: Вітко О.Ю. - дов. № б/н від 14.08.2013 року; Потійко Р.Ю. - дов. № б/н від 20.09.2012 року;

від відповідача-1: Григор'єв В.В. - дов. № 1 від 01.10.2012 року; Масюк В.М. - дов. № 42 від 08.11.2013 р.

від відповідача-2: не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Ватутінський комбінат будівельних матеріалів» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Виробничо-комерційного товариства з обмеженою відповідальністю «Кометус» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Адвокатський союз» про визнання недійсною угоди.

Ухвалою від 10.09.2012 року було порушено провадження по справі та призначено її розгляд на 15.10.2012 року.

Представник позивача в судовому засіданні 15.10.2012 року надав усні пояснення, відповідно до яких позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

08.10.2012 року представник відповідача-1 подав до канцелярії суду відзив на позовну заяву, а в судовому засіданні 15.10.2012 року подав клопотання про зупинення провадження у справі та надав документи на виконання вимог ухвали про порушення провадження у справі.

Представник відповідача-2 в судове засідання 15.10.2012 року не з'явився, вимоги ухвали про порушення провадження у справі не виконав, про причину неявки суд не повідомив, про час та дату проведення судового засідання був повідомлений належним чином.

Представник позивача заперечував проти задоволення вищезазначеного клопотання представника відповідача-1.

Клопотання представника відповідача-1 буде розглянуто судом у наступному судовому засіданні.

У зв'язку з неявкою в судове засідання представника відповідача-2, а також, у зв'язку з необхідністю витребування додаткових доказів, суд відклав розгляд справи до 05.11.2012 р.

17.10.2012 р. через відділ діловодства Господарського суду м. Києва від відповідача-1 надійшло клопотання про зупинення провадження у справі № 5011-41/12714-2012, а 02.11.2012 р. додаткові документи по справі.

В судовому засіданні 05.11.2012 року представник позивача подав додаткові документи та надав письмові пояснення по справі, відповідно до яких позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Представник відповідача-1 в судовому засіданні 05.11.2012 року підтримав подане ним клопотання про зупинення провадження у справі № 5011-41/12714-2012 до вирішення Господарським судом м. Києва справи № 5011-57/12135-2012 за позовом Виробничо-комерційного товариства з обмеженою відповідальністю «Кометус» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Адвокатський союз» про визнання правочину недійсним .

У судове засідання 05.11.2012 р. представник відповідача-2 не з'явився, вимоги ухвали суду не виконав, про причини неявки суд не повідомив, про дату та час слухання справи був повідомлений належним чином.

Судом було розглянуте та відхилене клопотання відповідача-1 про зупинення провадження у справі, оскільки вирішення Господарським судом м. Києва справи № 5011-57/12135-2012 не перешкоджає розгляду справи № 5011-41/12714-2012.

Ухвалами Господарського суду міста Києва від 05.11.2012 р. було призначено по даній справі судову експертизу та на підставі частини 2 ст. 79 ГПК України зупинено провадження по справі № 5011-41/12714-2012 для проведення судової експертизи та отримання висновку експерта по даній справі.

31.05.2013 року матеріали справи № 5011-41/12714-2012 були повернуті на адресу Господарського суду міста Києва без висновку експерта у зв'язку з неоплатною Виробничо-комерційним товариством з обмеженою відповідальністю «Кометус» вартості виконання експертизи.

У зв'язку з тим, що відпали обставини, які зумовили зупинення провадження у справі, ухвалою суду від 12.06.2013 р. поновлено провадження у справі № 5011-41/12714-2012 та призначено колегіальний розгляд даної справи.

Розпорядженням Голови Господарського суду м. Києва № б/н від 12.06.2013 року затверджено колегію суддів в наступному складі суддів: Спичак О.М. (головуючий), Івченко А.М., Шаптала Є.Ю.

Ухвалою від 12.06.2013 року справу № 5011-41/12714-2012 призначено до розгляду на 08.07.2013 року.

Представник позивача в судовому засіданні 08.07.2013 року надав усні пояснення по справі, відповідно до яких підтримав заявлені позовні вимоги.

Представник відповідача-1 у даному судовому засіданні надав усні пояснення по справі.

В судовому засіданні 08.07.2013 року представник відповідача-2 до канцелярії суду подав клопотання про відкладення розгляду справи, а в судовому засіданні надав усні пояснення по справі.

У зв'язку з необхідністю витребування доказів, суд задовольнив клопотання представника відповідача-2 та відклав розгляд справи до 12.08.2013 р.

У зв'язку з перебуванням судді Шаптали Є.Ю. на лікарняному, розпорядженням Голови Господарського суду м. Києва № б/н від 12.08.2013 року затверджено колегію суддів в наступному складі суддів: Спичак О.М. (головуючий), Івченко А.М., Кирилюк Т.Ю.

Ухвалою від 12.08.2013 року справу № 5011-41/12714-2012 було прийнято до свого провадження колегією суддів.

У судовому засіданні 12.08.2013 р. представник позивача підтримав подані ним через відділ діловодства Господарського суду м. Києва письмові пояснення на позов, в яких підтримав позов у повному обсязі.

Представник відповідача-1 надав докази оплати судової експертизи та усні пояснення по справі.

Представник відповідача-2 в судове засідання 12.08.2013 р. не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про час, дату та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином.

У зв'язку з неявкою в судове засідання представника відповідача-2, а також, у зв'язку з необхідністю витребування додаткових доказів, суд відклав розгляд даної справи на 09.09.2013 року.

У судовому засіданні 09.09.2013 року представник позивача надав усні пояснення по справі, відповідно до яких проти задоволення позовних вимог заперечував.

Представник відповідача-1 до канцелярії суду подав клопотання про призначення повторної експертизи, а в судовому засіданні 09.09.2013 року надав усні пояснення по суті справі, відповідно до яких проти задоволення позовних вимог заперечував.

Представник відповідача-2 в судове засідання 09.09.2013 року не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про час, дату та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином.

Клопотання представника відповідача-1 про призначення повторної експертизи буде розглянуто судом у наступному судовому засіданні.

Ухвалою суду від 09.09.2013 року розгляд справи було відкладено на 23.09.2013 року.

Представник позивача до канцелярії суду подав письмові пояснення по справі, а в судовому засіданні 23.09.2013 року надав усні пояснення по справі, відповідно до яких підтримав заявлені позовні вимоги.

Представники відповідача-1 до канцелярії суду подали письмові пояснення по справі, а в судовому засіданні 23.09.2013 року надали усні пояснення по справі, відповідно до яких проти задоволення позовних вимог заперечували.

Представник відповідача-2 в судове засідання 23.09.2013 року не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про час, дату та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.09.2013 року викликано для участі в судовому засіданні судового експерта Болоніну І.В., яка проводила судово-економічну експертизу у справі № 5011-41/12714-2012 для надання усних пояснень по експертному висновку № 16/13-45 від 21.05.2013 року.

Ухвалою суду від 14.10.2013 року у зв'язку з неявкою в судове засідання відповідача та у зв'язку з необхідністю отримання додаткових пояснень, суд відклав розгляд справи на 14.10.2013 року.

У зв'язку з перебуванням судді Івченка А.М. у відрядженні, з метою дотримання процесуальних строків, розпорядженням в.о. Голови Господарського суду міста Києва № б/н від 14.10.2013 року справу № 5011-41/12714-2012 передано для розгляду колегії суддів у складі: суддя О.М. Спичак (головуючий), суддя Кирилюк Т.Ю., суддя Лиськов М.О.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.10.2013 року справу № 5011-41/12714-2012 прийнято до свого провадження вищезазначеною колегією суддів.

На виконання вимог ухвали Господарського суду міста Києва від 23.09.2013 року у судове засідання 14.10.2013 року з'явилася судовий експерт Болоніна І.В. (свідоцтво № 136-11) та надала усні пояснення щодо наданого нею експертного висновку, відповідно до яких повністю підтримала висновки, зазначені у ньому.

Представник позивача у даному судовому засіданні надав усні пояснення по справі, відповідно до яких підтримав заявлені позовні вимоги.

Представник відповідача-2 в судове засідання 14.10.2013 року не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про час, дату та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином.

Враховуючи експертний висновок № 16/13-45 від 21.05.2013 року та надані усні пояснення по ньому, суд не знаходить підстав для задоволення клопотання представника відповідача-1 про призначення повторної експертизи.

У судовому засіданні 14.10.2013 року, відповідно до частини 3 статті 77 Господарського процесуального кодексу України судом оголошено перерву до 11.11.2013 року об 11:40.

11.11.2013 р. через відділ діловодства Господарського суду м. Києва від фізичної особи Малеша Василя Васильовича надійшло клопотання про залучення його до участі у справі третьою особою, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору, на стороні позивача з огляду на те, що рішення у справі № 5011-41/12714-2012 може вплинути на його права як учасника ТОВ «Ватутінський комбінат будівельних матеріалів».

У судовому засіданні 11.11.2013 р. судом було розглянуто та відмовлено в задоволенні клопотання фізичної особи Малеша Василя Васильовича про залучення його до участі третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача, оскільки рішення у даній справі ніяким чином не вплине на права та обов'язки останнього.

Представники позивача у судовому засіданні 11.11.2013 р. надали усні пояснення по суті спору, відповідно до яких підтримали позовні вимоги у повному обсязі.

Представниками відповідача-1 у даному судовому засіданні було подано клопотання про витребування документів, яке судом розглянуто та відхилено, оскільки вказані документи не є необхідними для вирішення справи по суті.

Також представники відповідача-1 у судовому засіданні 11.11.2013 р. надали усні пояснення по справі, відповідно до яких заперечили проти задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Представник відповідача-2 у дане судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про час, дату та місце судового засідання був повідомлений належним чином.

Відповідно до положень статті 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні 11.11.2013 року на підставі ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників позивача та відповідача-1, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Рішенням загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Ватутінський комбінат будівельних матеріалів», оформлене протоколом № 19 від 18.07.2008 р., у зв'язку із систематичним невиконанням обов'язків покладених на Виробничо-комерційне товариство з обмеженою відповідальністю «Кометус» статутом товариства та перешкоджанням досягненню цілей товариства, виключено останнього зі складу учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Ватутінський комбінат будівельних матеріалів».

Рішенням загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Ватутінський комбінат будівельних матеріалів», оформлене протоколом № 22 від 20.02.2009 р., сьомим питанням порядку денного було визначено вартість частини майна товариства, що підлягає виплаті ВКТОВ «Кометус» як учаснику, якого виключили з товариства у відповідності до рішення загальних зборів учасників товариства (протокол № 19 від 18.07.2008 р.), в сумі 935,6 тис. гривень та її виплату здійснити ВКТОВ «Кометус» у передбачений чинним законодавством строк.

Розрахунок вартості частини майна товариства, що підлягає виплаті ВКТОВ «Кометус», як учаснику якого було виключено з товариства, було розраховано на підставі балансу Товариства з обмеженою відповідальністю «Ватутінський комбінат будівельних матеріалів», складеного станом на 18.07.2008 р. та підтверджено висновком незалежної аудиторської фірми ПП «Греві-Аудит» від 17.01.2009 р.

Також для визначення вартості частини майна позивача, що підлягала до виплати відповідачу-1, було залучено незалежного експерта Лукашову Інну Олександрівну. Відповідно до висновку експертного економічного дослідження № 2 від 10.02.2009 р. вартість частини майна Товариства з обмеженою відповідальністю «Ватутінський комбінат будівельних матеріалів», що підлягає виплаті відповідачу-1, складала 935 600,00 грн.

17.07.2009 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Ватутінський комбінат будівельних матеріалів» (сторона-1), в особі директора Поліщука Володимира Олексійовича, який діяв на підставі повноважень наданих йому статутом, та Виробничо-комерційним товариством з обмеженою відповідальністю «Кометус» (сторона-2), в особі директора який діяв на підставі статуту, було укладено угоду про те, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Ватутінський комбінат будівельних матеріалів», відповідно до рішень загальних зборів учасників № 19 від 18.07.2008 р. та № 22 від 20.02.2009 р. має здійснити розрахунок із Виробничо-комерційним товариством з обмеженою відповідальністю «Кометус», як із вибувшим учасником сторони-1 і здійснити виплату на користь сторони-2 у розмірі 1 216 000,00 грн. Проте, враховуючи складні умови, які настали внаслідок світової фінансової кризи, з метою уникнення негативних наслідків та здійснення належних розрахунків, сторони цієї угоди дійшли згоди про відстрочення терміну здійснення остаточної виплати на користь сторони-2 продовживши його на один рік, а саме до 19.07.2010 р. включно. Крім того, виплата стороною-1 стороні-2 грошових коштів у розмірі 1 216 000,00 грн. має бути здійснення траншами за графіком погодженим сторонами.

Позивач звернувся до господарського суду з позовом про визнання угоди від 17.07.2009 р. недійсною, посилаючись на те, що при укладенні оспорюваного правочину директор позивача діяв з перевищенням повноважень. Так, відповідно до діючої на момент укладення спірного правочину редакції статуту позивача, директор мав право вчиняти правочини на суму до 100 000,00 грн., правочини сума яких перевищує 100 000,00 грн. мали бути погоджені з головою загальних зборів товариства та у подальшому ратифіковані загальними зборами товариства. Водночас, оспорювана угода укладена на суму, що значно перевищує 100 000,00 грн., а погодження з головою загальних зборів товариства не відбулося, як і ратифікації з боку загальних зборів товариства.

Крім того, як стверджує позивач, під час укладення оспорюваної угоди було порушено вимоги законодавства України відносно визначення розміру вартості частки майна позивача, яка підлягає виплаті відповідачу-1 внаслідок його виключення зі складу учасників позивача. Зокрема, при виході (виключенні) учасника із товариства з обмеженою відповідальністю йому виплачується вартість частини майна товариства, пропорційна його частці у статному капіталі, а не розмір фактичного вкладу учасника товариства до статутного капіталу такого товариства. Оскільки вартість майна товариства під час його діяльності може змінюватися, то така вартість майна товариства на момент виходу учасника, обраховується виходячи із вартості чистих активів товариства визначеної на підставі балансу, складеного на дату виходу (виключення). Сума у розмірі 1 216 000,00 грн. це сума грошових коштів, яку відповідача під час створення позивача фактично передав до статутного капіталу позивача та є фактичним вкладом до статутного капіталу позивача в обмін на частку у статному капіталі позивача, яка дорівнювала 38 відсоткам від статутного капіталу позивача.

Враховуючи вищенаведене, позивач вважає, що спірна угода укладена в порушення положень статті 13.3 статуту позивача та статті 145, 203, 92 Цивільного кодексу України, у зв'язку з чим має бути визнана судом недійсною.

Відповідач-1 в обґрунтування своїх заперечень проти позовних вимог посилається на те, що ТОВ «Ватутінський комбінат будівельних матеріалів» було фактично схвалено укладання угоди від 17.07.2009 р., про що свідчать платіжні доручення про перерахування коштів в сумі 604 000,00 грн. на сплату вартості частки майна. Також відповідач зазначає, що у відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не мають юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження. Оскільки ВК ТОВ «Кометус» було виключене зі складу учасників товариства рішенням загальних зборів від 18 липня 2008 р., то його директор не знав і не міг знати про обмеження директора ТОВ «Ватутінський комбінат будівельних матеріалів» на укладення правочинів, оскільки не був учасником позивача вже протягом року. Також відповідач заперечує проти доводів позивача щодо визначення частки майна позивача, яку необхідно було виплатити ВК ТОВ «Кометус» у зв'язку з його виходом зі складу учасників товариства, оскільки при її розрахунку необхідно враховувати вартість майна ТОВ «Ватутінський комбінат будівельних матеріалів» пропорційну частці ВК ТОВ «Кометус» у статному капіталі на дату виходу, а не вартість чистих активів товариства.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню повністю з наступних підстав.

Відповідно до статті 148 Цивільного кодексу України, учасник товариства має право вийти з товариства, повідомивши товариство про свій вихід не пізніше ніж за три місяці до виходу, якщо інший строк не встановлений статутом. Учасник, який виходить із товариства з обмеженою відповідальністю, має право одержати вартість частини майна. Пропорційну його частці у статутному капіталі товариства. Порядок і спосіб визначення вартості частини майна, що пропорційна частці учасника у статутному фонді, а також порядок і строки її виплати встановлюються статутом і законом.

У відповідності до статті 54 Закону України «Про господарські товариства», при виході учасника з товариства з обмеженою відповідальністю йому виплачується вартість частини майна товариства, пропорційна його частці у статутному (складеному) капіталі. Виплата провадиться після затвердження звіту за рік, в якому він вийшов із товариства, і в строк до 12 місяців з дня виходу.

Учаснику, який вибув, виплачується належна йому частка прибутку одержаного товариством в даному році до моменту його виходу. Майно передане учасником товариству тільки в користування, повертається в натуральній формі без винагороди.

Умовами статті 9.2 статуту ВК ТОВ «Ватутінський комбінат будівельних матеріалів» (в редакції чинній на момент виключення відповідача зі складу учасників товариства) встановлено, що учасник, який виходить із товариства, має право одержати вартість частини майна пропорційну його частці у статутному капіталі товариства. Виплата проводиться після затвердження звіту за рік, в якому він вийшов із товариства, і в строк до 12 місяців з дня виходу.

Умовами п. 9.3 встановлено, що учасник, який вибув, виплачується належна йому частка прибутку одержаного товариством в даному році до моменту його виходу.

Відповідно до статті 12 Закону України «Про господарські товариства», товариство є власником: майна переданого йому засновником і учасниками у власність; продукції, виробленої товариством в результаті господарської діяльності; одержаних доходів; іншого майна, набутого на підставах, не заборонених законом.

Згідно статті 190 Цивільного кодексу України, майном як особливим об'єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов'язки.

Відповідно до статті 66 Господарського кодексу України, майно підприємства становлять виробничі і невиробничі фонди, а також інші цінності, вартість яких відображається в самостійному балансі підприємства.

Відповідно до п. 3.7 Рекомендації Президії Вищого господарського суду України від 28.12.2007 р. «Про практику застосування законодавства у розгляді справ, що виникають з корпоративних відносин» вартість майна товариства, яка враховується у визначенні частки, вартість якої належить до сплати учаснику, що вибув, визначається як сумарна вартість активів товариства за вирахуванням його зобов'язань.

У пункті 30 постанови пленуму Верховного Суду України від 24.10.2008 р. «Про практику розгляду судами корпоративних спорів» зазначено, що вартість частини майна товариства, що підлягає виплаті, повинна відповідати вартості чистих активів товариства, що визначається в порядку, встановленому законодавством, пропорційно його частці в статутному капіталі товариства на підставі балансу, складеного на дату виходу (виключення).

Отже, вартість частки майна товариства, належної до сплати учаснику, що виходить (виключається) з товариства, визначається як сумарна вартість активів товариства за вирахуванням зобов'язань на підставі балансу, складеного на дату виходу (виключення).

З метою визначення вартості майна та розміру прибутку Товариства з обмеженою відповідальністю «Ватутінський комбінат будівельних матеріалів» станом на момент виключення Виробничо-комерційного товариства з обмеженою відповідальністю «Кометус» з учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Ватутінський комбінат будівельних матеріалів», у даній справі було призначено судову економічну експертизу, проведення якої було доручено Київському науково-дослідному інституту судових експертиз.

У висновку експерта № 13/13 від 21.05.2013 р. встановлено, що станом на день виключення Виробничо-комерційного товариства з обмеженою відповідальністю «Кометус» зі складу учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Ватутінський комбінат будівельних матеріалів», а саме - станом на 18.07.2008 року, вартість майна Товариства з обмеженою відповідальністю «Ватутінський комбінат будівельних матеріалів», даних балансу товариства на 18.07.2008 року, становила 2958 тис. грн. (два мільйони дев'ятсот п'ятдесят вісім тисяч гривень), де статутний капітал в розмірі 4000 тис. грн. зменшено на суму непокритого збитку в розмірі 738 тис. грн. та суму неоплаченого капіталу в розмірі 304 тис. грн.

Станом на день виключення Виробничо-комерційного товариства з обмеженою відповідальністю «Кометус» зі складу учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Ватутінський комбінат будівельних матеріалів», а саме - станом на 18.07.2008 року, розмір прибутку Товариства з обмеженою відповідальністю «Ватутінський комбінат будівельних матеріалів» відсутній, так як згідно даних балансу ТОВ «Ватутінський комбінат будівельних матеріалів» станом на 18.07.2008 року товариства про фінансові результати за півріччя 2008 року, фінансовий результат діяльності становив чисті збитки у сумі 178 тис. грн. (сто с вісім тисяч гривень), а наростаючим підсумком з початку року ( з урахуванням збитків минулих років) непокриті збитки становили 738 тис . грн. (сімсот тридцять вісім тисяч грн).

Таким чином, враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що позивачем було вірно визначено частку майна ТОВ «Ватутінський комбінат будівельних матеріалів», яку необхідно було виплатити ВК ТОВ «Кометус» у зв'язку з його виходом зі складу учасників товариства.

Відповідно до ст. 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

У статті 203 Цивільного кодексу України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Вирішуючи спір про визнання угоди (правочину) недійсною, господарський суд встановлює наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними та настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту угоди вимогам закону, додержання встановленої форми угоди, правоздатність сторін за угодою, у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. При цьому обставини, що мають істотне значення для вирішення спору повинні підтверджуватись сторонами належними та допустимими доказами відповідно до вимог статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ч. 2 статті 207 Цивільного кодексу України, правочин який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства та скріплюється печаткою.

Згідно зі статті 143 Цивільного кодексу України, установчим документом товариства з обмеженою відповідальністю є статут. Статут товариства з обмеженою відповідальністю крім відомостей, передбачених статтею 88 цього кодексу, має містити відомості про: розмір статутного капіталу, з визначенням частки кожного учасника; склад та компетенцію органів управління і порядок прийняття ними рішень; розмір і порядок формування резервного фонду; порядок передання (переходу) часток у статутному фонді.

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, зокрема з преамбули оспорюваної угоди, директор Товариства з обмеженою відповідальністю «Ватутінський комбінат будівельних матеріалів», укладаючи угоду від 17.07.2009 р. діяв на підставі статуту Товариства з обмеженою відповідальністю «Ватутінський комбінат будівельних матеріалів».

Умовами статті 13.3 статуту ТОВ «Ватутінський комбінат будівельних матеріалів» (в редакції чинній на момент укладення спірного правочину) встановлено, що директор товариства має право вчиняти правочини сума яких не перевищує 100 000,00 грн., правочини сума яких перевищує 100 000,00 грн. мають бути узгоджені з головою за загальних зборів товариства та у подальшому ратифіковані загальними зборами.

Пунктом 3.5 (абзаци 1-2) постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 р. № 11 «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними» передбачено, що відповідно до пункту «і» частини п'ятої статті 41 і статті 59 Закону України «Про господарські товариства» до компетенції загальних зборів учасників товариства з обмеженою відповідальністю віднесено затвердження договорів, укладених на суму, що перевищує вказану в статуті товариства.

Цими нормами передбачено не укладення договорів, а їх затвердження. Тому якщо господарським судом буде з'ясовано, що статутом товариства з обмеженою відповідальністю право виконавчого органу цього товариства на укладення договору не обмежено, тобто такий орган уклав договір без порушення наданих йому повноважень, то сам лише факт незатвердження договору після його підписання не може бути підставою для визнання договору недійсним.

В той же час судом встановлено, що угода від 17.07.2009 р. укладена на суму 1 216 000,00 грн., що значно перевищує встановлений статутом ліміт суми правочину, який може укладати директор без попереднього отримання згоди голови загальних зборів, а доказів отримання такої згоди відповідачем-1 не надано.

Крім того, як встановлено судом, позивач вірно визначив частку до виплати в сумі 935 600,00 грн., тобто директор діяв всупереч рішенню загальних зборів та положенню статуту укладаючи спірну угоду на суму 1 216 000,00 грн.

При цьому доводи відповідача-1 про схвалення ТОВ «Ватутінський комбінат будівельних матеріалів» оспорюваного правочину, що полягає у здійсненні платежів на суму 604 000,00 грн. за угодою від 17.07.2009 р., судом не приймаються з огляду на таке.

Відповідно до статті 241 Цивільного кодексу України, правочин вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки, яку він представляє, лише уразі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, чинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання.

З платіжних доручень № 1 від 22.07.2009 р., № 9 від 21.10.2009 р., № 4030 від 30.03.2010 р., № 212 від 14.06.2011 р., № 234 від 23.06.2011 р., № 286 від 08.07.2011 р., № 372 від 05.08.2011 р., № 4 від 15.08.2011 р., № 335 від 04.05.2011 р. вбачається, що позивачем було здійснено перерахування грошових коштів на рахунок ВК ТОВ «Кометус» з призначенням платежу «Повернення частки вибувшого учасника товариства згідно протоколу б/н від 18.07.2008 р.»

Враховуючи призначення платежу у вищезазначених платіжних дорученнях, суд вважає їх такими, що не доводять факту схвалення укладання оспорюваної угоди позивачем, адже вони жодним чином не відображають волевиявлення ТОВ «Ватутінський комбінат будівельних матеріалів» щодо виконання умов угоди від 17.07.2009 р.

Умовами абзацу 2 частини 3 статті 92 Цивільного кодексу встановлено, що у відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла знати про такі обмеження.

Абзацами 6-8 пункту 3.3 постанови Вищого господарського суду України від 29.05.2013 р. № 11 «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними» передбачено, що приписи абзацу першого частини третьої статті 92 ЦК України зобов'язує орган або особу, яка виступає від імені юридичної особи не перевищувати своїх повноважень. Водночас саме лише порушення даного обов'язку не є підставою для визнання недійсними правочинів, вчинених цими органами (особами) від імені юридичної особи з третіми особами, оскільки у відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження (абзац другий частини третьої статті 92 ЦК України). Отже, позов про визнання недійсним відповідного правочину може бути задоволений у разі доведеності юридичною особою (позивачем) у господарському суді тієї обставини, що її контрагент знав або повинен був знати про наявні обмеження повноважень представника цієї юридичної особи, але, незважаючи на це, вчинив з ним оспорюваний правочин (що не отримав наступного схвалення особи, яку представляють). Наприклад, третя особа, укладаючи договір, підписаний керівником господарського товариства, знає про обмеження повноважень цього керівника, оскільки є акціонером товариства і брала участь у загальних зборах, якими затверджено його статут.

У зв'язку з наведеним господарському суду слід виходити з того, що контрагент юридичної особи знає (або повинен знати) про обмеження повноважень цієї особи, якщо:

- такі обмеження передбачені законом (наприклад, абзацом другим частини другої статті 98 ЦК України);

- про відповідні обмеження було вміщено відомості у відкритому доступі на офіційному веб-сайті розпорядника Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців.

Якщо договір містить умову (пункт) про підписання його особою, яка діє на підставі статуту підприємства чи іншого документа, що встановлює повноваження зазначеної особи, то наведене свідчить про обізнаність іншої сторони даного договору з таким статутом (іншим документом) у частині, яка стосується відповідних повноважень, і в такому разі суд не може брати до уваги посилання цієї сторони на те, що їй було невідомо про наявні обмеження повноважень представника її контрагента.

В преамбулі спірної угоди зазначено, що директор ТОВ «Ватутінський комбінат будівельних матеріалів» Поліщук Володимир Олексійович діє на підставі повноважень наданих статутом.

Стаття 17 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» встановлює, що в Єдиному державному реєстрі містяться відомості щодо юридичної особи, а саме: перелік засновників (учасників) юридичної особи, дані про наявність обмежень щодо представництва від імені юридичної особи, дані про установчі документи, дати та номери записів про внесення змін до них.

Статтею 20 цього Закону встановлено, що відомості, що містяться в Єдиному державному реєстрі, є відкритими і загальнодоступними, за винятком реєстраційних номерів облікових карток платників податків, відомостей про відкриття та закриття рахунків, накладення та зняття арештів на рахунки та майно та можуть надаватися у формі витягів та довідок.

Оскільки обов'язок перевіряти повноваження лежить на стороні з якою укладено угоду, то відповідач не міг не знати та мав всі законні підстави бути обізнаним про обмеження повноважень директора.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

З огляду на викладене, з урахуванням того, що при укладенні оспорюваної угоди від 17.07.2009 р. директор діяв із перевищенням своїх повноважень, визначених установчим документам товариства, а саме укладення угоди було здійснено без надання згоди голови зборів товариства та без відповідного рішення загальних зборів, свідчить про невідповідність останньої вимогам законодавства та є підставою для визнання її недійсною.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 203, 207, 215 Цивільного кодексу України, ст. ст. 192, 193 Господарського кодексу України ст. ст. 22, 32, 33, 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва,-

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Визнати недійсною угоду від 17 липня 2009 року, яка укладена між Товариством з обмеженою відповідальністю «Ватутінський комбінат будівельних матеріалів» (місцезнаходження: 20250, Черкаська область, м. Ватутіно, вул. Кірова, 25, код ЄДРПОУ 32810029) та Виробничо-комерційним товариством з обмеженою відповідальністю «Кометус» (місцезнаходження: 35161, Рівненська область, Млинівський р-н, с. Хорупань, код ЄДРПОУ 13971366 ).

3. Стягнути з Виробничо-комерційного товариства з обмеженою відповідальністю «Кометус» (місцезнаходження: 35161, Рівненська область, Млинівський р-н, с. Хорупань, код ЄДРПОУ 13971366) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Ватутінський комбінат будівельних матеріалів» (місцезнаходження: 20250, Черкаська область, м. Ватутіно, вул. Кірова, 25, код ЄДРПОУ 32810029) 6 000 (шість тисяч) грн. 00 коп. вартості проведення експертизи та 1 102 (одну тисячу сто дві) грн. 00 коп. судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено

18.11.2013 р.

Колегія суддів у складі: суддя О.М. Спичак (головуючий)

суддя Т.Ю. Кирилюк

суддя М.О. Лиськов