Постанова

від 13.11.2013 по справі 826/15834/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

13 листопада 2013 року 09:31 № 826/15834/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Кармазіна О.А. при секретарі судового засідання Руденко Н.В.,

за участю представників сторін:

від позивача - Мацюк Л.А. (довіреність від 11.11.2013 р.)

від відповідача - Безручко В.В. (довіреність від 07.10.2013 р. № 102.9/9/26-59-10-19)

від третьої особи - Рудюк Є.І. (довіреність від 06.11.2013 р.)

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Левада - М» до ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві третя особаТовариство з обмеженою відповідальністю «Укрмонтажбуд-4» про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 28.02.2013 № 000253201 та № 0002542201,-

В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Левада - М» з позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 28.02.2013 р.:

- № 0002542201, відповідно до якого позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «податок на прибуток» на 116 450 грн. за основним платежем;

- № 000253201, відповідно до якого позивачу збільшено грошове зобов'язання за платежем «податок на додану вартість» на 66 940,66 грн. за основним платежем та на 16 735,16 грн. за штрафними санкціями.

Позивач зазначає, що висновки ДПІ, які покладені в основу оскаржуваного рішення, по суті ґрунтуються на тому, що контрагентом операції з позивачем фактично не виконувались, висновок щодо чого у свою чергу сформований на акті перевірки контрагента та контрагентів контрагента з якими позивач не вступав у взаємовідносини.

У той же час, як зазначає позивач, спірні операції фактично виконані, їх проведення документально оформлено, що за висновком позивача є підставою для відображення операцій в обліку та формування спірних сум податкових вигод.

Відповідач, надавши заперечення проти позову, просить у задоволенні позову відмовити з підстав, викладених в акті перевірки та наведених запереченнях.

Третя особа отримала ухвалу суду про відкриття провадження у справі та про залучення до участі у справі третьої особи 16.10.2013 р. Представником третьої особи до матеріалів справи надано пояснення, в яких третя особа підтверджує факт здійснення операцій з позивачем, а також витребувані судом матеріали щодо взаємовідносин з позивачем.

На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 13.11.2013 р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Розглянувши подані позивачем, відповідачем та третьою особою документи, заслухавши пояснення представників осіб, які беруть участь у справі, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про задоволення позову виходячи з наступного.

ДПІ у Шевченківському районі м. Києва ДПС, правонаступником якої є ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві, проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Левада-М» (код з ЄДР 36124735) з питань дотримання податкового законодавства по взаємовідносинам з ПП «Укрмонтажбуд-4» (код з ЄДР 31243027) за період вересня 2011 р. (щодо ПДВ) та за період 3 кв. 2011 р. (щодо податку на прибуток).

За результатами перевірки складено акт від 13.02.2013 р. № 400/22-01/36124735 (далі - Акт перевірки).

Згідно з висновками ату перевірки встановлено порушення позивачем п. 198.6., 200.1. ПК України, що призвело до завищення податкового кредиту на загальну суму ПДВ 101260,66 грн. та заниження суми ПДВ до сплати на 66 940,66 грн. Крім того, ДПІ дійшла до висновку про порушення позивачем п/п. 14.1.27., п/п. 14.1.36., п. 137.1., 138.2., 138.4., п/п. 139.1.9. ПК України, що призвело до заниження податку на прибуток на 116 450 грн.

Згідно з Актом перевірки у періоді, що перевірявся, у позивача працювало 8 осіб, позивачем орендувались офісні та складські приміщення (426,30 кв.м., 120 кв.м.).

Щодо взаємовідносин позивача з контрагентом, слід зазначити, що станом на час розгляду справи контрагентом змінено організаційно-правову форму господарювання на «товариство з обмеженою відповідальністю».

В Акті перевірки відносно контрагента зазначено, про отримання від ДПІ у Печерському районі м. Києва акту перевірки ПП «Укрмонтажбуд-4» з питань дотримання податкового законодавства за період з 01.08.2011 р. по 30.09.201 р. № 87/22-2/31243027 від 30.03.2012 р.

Згідно з цим актом, як зазначає ДПІ, контрагент здійснював діяльність спрямовану на здійснення операцій пов'язаних з наданням податкової вигоди третіх осіб.

Таким чином , як цитується відповідачем зазначений акт, у зв'язку з не підтвердженням податкового кредиту з ПДВ, у контрагента відсутній об'єкти оподаткування податком на додану вартість по операціям з продажу товарів (послуг) підприємствам покупцям.

Надалі зазначається відносно контрагента, що встановлено відсутність об'єктів оподаткування по операціям з придбання товарів (послуг) у низки товариств, з якими позивач не вступав у взаємовідносини. У зв'язку з цим, як зазначає ДПІ відносно контрагента, податковий кредит не підтверджується. Діяльність контрагента та контрагентів контрагента підпадає, за твердженням ДПІ, під визначення фіктивної діяльності.

Щодо власне операцій, в Акті перевірки зазначено, що між позивачем та контрагентом укладено договір від 01.10.2010 р. № 1-10/10 на поставку товарів. Згідно з п.3.4. розвантаження з транспортного засобу здійснюється на об'єкті покупця покупцем. Згідно з п.3.6. договору датою передачі вважається дата одержання товару на складі вантажоодержувача, зазначеного покупцем.

Встановлено, що за договором видано видаткові та податкові накладні:

- від 01.09.2011 р. (в/н. № 127, п/н. №1) щодо поставки плитки в асортименті на суму 338 604,22 грн. з ПДВ,

- від 01.09.2011 р. (в/н. № 129, п/н. № 2, п/н. № 2) щодо поставки ванних, фалдонів, біде, унітазів підвісних, дзеркал, стільниць, тумб в асортименті на загальну суму 42 718,69 грн. з ПДВ 7119,78 грн.,

- від 01.09.2011 р. (в/н. № 129, п/н. № 3) щодо поставки плитки в асортименті на суму 226 241,02 грн. з ПДВ.

Зазначається про проведення розрахунків.

Надалі, з посиланням на акт від 30.03.2012 р. зазначено, що угоди між контрагентом та його контрагентами мають ознаки нікчемності та є нікчемними, у зв'язку з чим встановлено, що контрагент створив видимість фінансово-господарських відносин з позивачем.

На підставі зазначених вище висновків Акту перевірки прийнято оскаржувані рішення.

Проаналізувавши у взаємозв'язку з вищенаведеним положення ПК України, а саме:

- п/п. 14.1.36. ПК України (щодо визначення терміну «господарська діяльність»), п/п. 14.1.191. (щодо визначення «постачання товарів»), п/п. 14.1.202. (щодо визначення «продаж (реалізація) товарів»),

- (щодо оподаткування прибутку підприємств, щодо формування витрат ), а саме: п/п. 14.1.27. (щодо визначення терміну «витрати»), п/п. 134.1.1. (щодо об'єкту оподаткування); п. 138.1. (щодо складу витрат, які враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування), п/п. 14.1.228. (щодо визначення поняття «собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг»), п/п. 138.2. (щодо визнання витрат на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат), п/п. 138.4. (щодо періоду визнання витрат, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, які визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг), п/п. 137.1. (дохід від надання послуг та виконання робіт визнається за датою складення акта або іншого документа, оформленого відповідно до вимог чинного законодавства, який підтверджує виконання робіт або надання послуг; дохід від реалізації товарів визнається за датою переходу покупцеві права власності на такий товар), п/п. 139.1.3. ПК України (не включаються до складу витрат суми попередньої (авансової) оплати товарів, робіт, послуг; п/п. 139.1.9 (щодо не включення до складу витрат тих витрат, що не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами),

- (щодо ПДВ) п/п. 14.1.178 (щодо визначення «податок на додану вартість»), п. 185.1. (щодо визначення «об'єкт оподаткування»), п/п. 14.1.181 (щодо визначення «податковий кредит»), п. 188.1. (щодо бази оподаткування), п. 198.1. ПК України (щодо обставин, наявність яких зумовлює виникнення права на віднесення сум податку до податкового кредиту), п. 198.2. (щодо дати виникнення права на віднесення сум податку до податкового кредиту), п. 198.3. (щодо порядку визначення податкового кредиту), п. 201.1. (щодо обов'язку видати податкову накладну та обставин, які зумовлюють їх видачу), п. 201.4. (щодо дати видачі податкової накладної), п. 201.6. (щодо статусу податкової накладної (п/н) та її відображення у РПН), п. 201.7. (щодо видачі п/н на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс); п. 201.8. (щодо осіб, яким надано право нарахування податку та видачі п/н), п. 201.10 ПК України (щодо видачі п/н платником податку та статусу п/н як підстави нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту); п. 198.6. (щодо наслідків не підтвердження сум податку),

- а також п/п. 16.1.2., 16.1.3., п. 44.1. ПК України (щодо ведення обліку та підтвердження задекларованих відомостей), а також положення ч. 2. ст. 3., ч. 1 ст. 9, ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», суд приходить до наступних висновків.

Так, податкова звітність формується на підставі первинних бухгалтерських документів, які, для надання їм юридичної значимості (сили), крім іншого, мають бути видані за фактично вчиненою операцією.

У той же час, правові наслідки у вигляді виникнення у покупця права на формування сум витрат та податкового кредиту з ПДВ, виникають за наявності сукупності обставин та підстав , з якими наведені вище норми податкового законодавства пов'язують можливість формування спірних сум податкових вигод та які є передумовою його формування.

Зокрема, такі правові наслідки наступають у разі: (1) фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій; (2) документального підтвердження реального здійснення господарських операцій сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду (в залежності від характеру певних операцій) та які містять інформацію про зміст та обсяг операції, підписані уповноваженими особами; (3) придбання товарів/послуг з метою їх використання в господарській діяльності; (4) наявності розумних економічних причин (ділової мети) для здійснення господарських операцій; (5) наявності у сторін спеціальної податкової правосуб'єктності (особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник ПДВ); (6) наявності у покупця податкової накладної, яка відповідає вимогам ст. 201 ПК України та підписана уповноваженою особою.

У той же час, наведені вище норми податкового законодавства у взаємозв'язку з приписами законодавства з питань бухгалтерського обліку та звітності визначають окремі випадки, за яких неможливе формування витрат та податкового кредиту , зокрема , це: не пов'язаність здійсненої операції (понесених витрат) з господарською діяльністю покупця (придбання товарів/послуг без мети їх використання у господарській діяльності), фіктивність операцій/нездійснення оподатковуваних операцій, видача податкової накладної особою, яка не є платником ПДВ та, крім того, відсутність у платника податків юридично значимих первинних документів/податкових накладних.

У взаємозв'язку з вищенаведеним, суд, вирішуючи спір по суті, також зазначає, що відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача , якщо він заперечує проти адміністративного позову.

При цьому , вирішуючи з урахуванням наведених вище обставин та норм законодавства спір по суті, суд виходить також з того, що при дослідженні факту здійснення господарської операції оцінці підлягають відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку, на що звертає увагу у своєму роз'ясненні ВАС України від 02.06.2011 р. № 742/11/13-11.

Окрім того , вирішуючи спір по суті, суд також виходить з того, що суб'єкт владних повноважень не має права , обґрунтовуючи правомірність свого рішення, посилатися на підстави, які не враховувалися ним при ухваленні оспорюваного рішення, тобто оскаржуване рішення оцінюється судом виходячи з тих обставин та підстав, які наведені в Акті перевірки з урахування доведеності з боку ДПІ обставин, на які вона посилається.

В даному випадку , як приходить до висновку суд, відповідач, в порядку виконання обов'язку, визначеного ч. 2 ст. 71 КАС України, та з урахуванням приписів ч. 1 ст. 138 КАС України (щодо предмету доказування), не довів належними та допустимими доказами наявності обставин, які б свідчили про порушення позивачем податкового законодавства, наявність яких би призводила до невизнання права позивача на формування спірних сум податкових вигод, а відтак ДПІ не довела законності та обґрунтованості оскаржуваного рішення.

Доводи, покладені ДПІ в основу висновків Акту перевірки та оскаржуваного рішення, є доволі гіпотетичними та неприпустимо спрощеними , висновки ДПІ по суті ґрунтуються на припущеннях та недоведених обставинах, які, до того ж, не забезпечені логічним зв'язком між собою , з огляду на що висновки Акту перевірки не можуть бути підставою для висновків про порушення позивачем податкового законодавства за відносинами із зазначеним контрагентом та підставою для прийняття спірного рішення.

Зокрема, ДПІ ґрунтується на обставинах перевірки взаємовідносин контрагента позивача з іншими особами («по ланцюгу») з якими позивач не вступав у відносини.

Проте, ДПІ не наводить аналізу операцій «по ланцюгу» та первинних документів за ними, не наводить відомостей щодо ідентичності операцій «по ланцюгу» до позивача, з чого вбачається відсутність зв'язку між обставинами та висновками, зазначеними у цих актах відносно діяльності інших осіб, які не є учасниками спірних операцій, з діяльністю позивача, а відтак спірне рішення, яке прийняте на підставі зазначених висновків, є таким, що не відповідає критерію обґрунтованості рішення суб'єкта владних повноважень, тобто вимогам п. 3 ч. 3 ст. 2 КАС України та, відповідно, не може вважатися правомірним.

Слід зазначити, що відповідачем під час розгляду справи не надано вироку або іншого рішення суду, прийнятого в рамках кримінального провадження, відносно посадових осіб позивача або контрагента позивача, яким би встановлювались обставини протиправної діяльності цих осіб та підприємств з метою отримання необґрунтованої податкової вигоди за спірними операціями або реєстрації/перереєстрації підприємства - контрагента позивача на підставних осіб.

При цьому, в контексті доводів ДПІ про фіктивність та недійсність договорів, слід зазначити, що під час розгляду справи ДПІ не надано: рішення суду, прийнятого в порядку ст. 234 ЦК України щодо фіктивності правочину, тобто щодо вчинення правочину без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином; рішення суду про визнання правочину з контрагентом недійсним з підстав його суперечності інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, як-то передбачено приписами ч. 3 ст. 228 ЦК України; рішення суду, яке б було прийнято в порядку ст. 207 ГК України щодо визнання недійсними спірних операцій з підстав їх невідповідності вимогам закону, або вчинення їх з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

Судом під час розгляду справи також не встановлено обставин, які б відповідно до конкретних норм ЦК України свідчили про нікчемність правочинів, укладених між позивачем та його контрагентом.

В контексті наведеного слід також зазначити, що під час розгляду справи не надано рішення суду, яке б набрало законної сили та яке б було прийнято в порядку ст. 55 1 ГК України («Фіктивна діяльність суб'єкта господарювання») , яким би встановлювалась реєстрація та діяльність контрагента позивача без відома засновника, його реєстрація на підроблені , втрачені документи або реєстрація на осіб, які не мали наміру провадити фінансово-господарську діяльність або реалізовувати повноваження, реєстрації/ перереєстрації цього підприємства на підставних осіб.

У той же час , сукупність досліджених судом під час розгляду справи первинних, платіжних, облікових та звітних документів, інших відомостей та документів, які зазвичай супроводжують та підтверджують виконання операцій такого роду , не дає підстав для сумніву щодо фактичного здійснення спірних операцій, для висновку про нездійснення спірних операцій контрагентом позивача та про відсутність у позивача підстав для формування спірних сум податкових вигод.

Зокрема, під час розгляду справи позивачем надано: товарно-транспортні накладні щодо перевезення продукції (з визначенням вантажовідправником контрагента, вантажоотримувача позивача), договір та первинні документи щодо подальшого руху товарів (з ТОВ «Епіцентр К»), у т.ч. надані в контексті останнього довіреності на отримання матеріальних цінностей, первинні документи щодо оренди у вересні 2011 року приміщень, штатний розпис, оборотно-сальдові відомості щодо обліку спірних операцій.

Окрім того, контрагентом також надано реєстраційні, облікові та первинні документи, у т.ч. щодо оренди приміщень для зберігання ТМЦ, ТТН, сертифікати відповідності на продукцію, а з акту від 30.03.2012 р. відносно контрагента, вбачається, що на підприємстві працювало 23 особи .

Тобто, під час розгляду справи надано матеріали, які у сукупності не тільки підтверджують наявність у позивача та контрагента відповідних ресурсів, необхідних для здійснення господарської діяльності, але й підтверджують реальність спірних операцій, що є підставою для формування спірних сум податкових вигод.

Вищезгадані первинні документи, податкові накладні видані контрагентом позивача за оподатковуваними операціями за ставкою 20% (за звичайними правилами), що відповідає наведеним вище положенням податкового законодавства стосовно порядку оформлення та підстав їх видачі, наведені в них відомості відповідають та кореспондуються з даними первинних документів.

Контрагент позивача на момент вчинення господарських операцій, видачі податкових накладних був зареєстрований платником ПДВ, що не заперечується ДПІ, а отже видача ним податкових накладних, є правомірною.

У взаємозв'язку з вищенаведеним, слід також зазначити, що в Акті перевірки не наведено жодних обставин та доказів, які б свідчили про незвичність цін за спірними операціями, або про невідповідність господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності позивача, незвичності цих операцій, збитковості здійснених операцій, або інших обставин, які б окремо або в сукупності могли б свідчити про не пов'язаність операцій з господарською діяльністю позивача, фіктивність вчинених операцій, а також про те, що вчинення зазначених операцій не було обумовлено розумними економічними причинами (цілями ділового характеру), а дії позивача та його контрагента були спрямовані на отримання необґрунтованої податкової вигоди.

Суд, крім іншого та в контексті наведеного наголошує також на тому, що згідно з усталеною судовою практикою вищих судових інстанцій, можливі порушення податкового законодавства з боку контрагентів позивача, чого в даному випадку не доведено ДПІ належними та допустимими доказами, а тим більше - контрагентами контрагента, за відсутності доказів протиправної змови учасників операцій з метою отримання позивачем (покупцем) необґрунтованої податкової вигоди, не є підставою для позбавлення покупця сформованих податкових вигод за фактично вчиненою операцією.

Відтак, відповідачем по суті не надано в порядку виконання обов'язку, передбаченого ч. 2 ст. 71 КАС України, будь-яких належних та допустимих доказів, не доведено наявності обставин та підстав, які б відповідно до вищезгаданих положень податкового законодавства та законодавства з питань бухгалтерського обліку унеможливлювали формування позивачем спірних сум витрат та податкового кредиту за вищезгаданими операціями, які б свідчили про нездійснення спірних операцій та юридичну дефектність первинних документів за спірними операціям та не доведено непереборних обставин, які б унеможливлювали надання цих документів під час розгляду справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

В силу положень ч. 2 статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача , якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи вищенаведене в сукупності , суд приходить до висновку, що в даному випадку, в порядку виконання обов'язку, передбаченого ч. 2 ст. 71 КАС України, відповідачем не доведено законності та обґрунтованості спірних рішень, у зв'язку з чим та виходячи з положень п.1 ч. 2 ст. 162 та ч. 2 ст. 11 КАС України, суд приходить до висновку про задоволення позову шляхом визнання протиправними та скасування оскаржуваних рішень. На поверненні судового збору представник позивача у судовому засіданні не наполягав.

Керуючись вимогами статей 11, 69-71, 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,-

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Левада - М» (код з ЄДР 36124735) задовольнити .

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 28.02.2013 № 000253201 та № 0002542201, прийняті ДПІ у Шевченківському районі м. Києва ДПС.

Постанова набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя О.А.Кармазін

Повний текст постанови складено та підписано 19.11.2013 р.