Постанова

від 19.11.2013 по справі 826/14455/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

19 листопада 2013 року 11:45 № 826/14455/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Кармазіна О.А. розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Сан Трейд» до ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві третя особаТовариство з обмеженою відповідальністю «Компанія «Вайліс» про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 22.03.2013 № 0003392210,

В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Сан Трейд» з позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 22.03.2013 № 0003392210, відповідно до якого позивачу збільшено грошове зобов'язання за платежем «податок на прибуток» на 84 454 грн. за основним платежем та на 21 114 грн. за штрафними санкціями.

Позивач зазначає, що висновки ДПІ, покладені в основу оскаржуваного рішення, ґрунтуються на недійсності, на думку ДПІ, первинних бухгалтерських документів за взаємовідносинами з третьою особою, на висновках про незаконність відображення їх у податковій звітності та про недієздатність контрагента позивача. У той же час, як зазначає позивач, операції фактично виконані, товар оплачено, операції документально оформленні, що, відповідно, за наявності податкової накладної, є підставою для формування спірних сум податкових вигод.

З урахування наведеного позивач просить задовольнити позов.

Відповідач, надавши заперечення проти позову, просить у задоволенні позову відмовити з підстав викладених в акті перевірки та наведених запереченнях.

До участі у справі залучено третю особу ТОВ «Компанія «Вайліс», якій направлено копію ухвали про відкриття провадження у справі, яка, однак, не вручена з незалежних від суду причин, у зв'язку з чим та в силу вимог абз. 2 ч. 3 ст. 167, ч. 4 ст. 33, ч. 11 ст. 35 КАС України ухвала суду вважаться належним чином врученою третій особі, а третя особа вважаються належним чином повідомленою про розгляд справи.

Слід зазначати, що відповідно до ухвали про відкриття провадження у справі у контрагента позивача витребувані, крім іншого : - докази наявності у спірному періоді на підприємстві необхідних трудових ресурсів для здійснення спірних операцій із позивачем; докази наявності транспортних засобів для здійснення спірних операцій, докази наявності складських приміщень для зберігання продукції, докази придбання спірної продукції у заводу виробника або третіх осіб (договори, акти приймання-передачі, транспортні документи, накладні тощо), сертифікати відповідності на спірну продукцію тощо.

У той же час, третя особа в судове засідання 07.11.2013 року не з'явилась, доказів поважності причин неприбуття, як і витребуваних документів на підтвердження фактичного виконання спірних операцій, не надала .

За таких обставин, керуючись ч. 6 ст. 128 КАС України та враховуючи неявку третьої особи, в судовому засіданні 07.11.2013 року судом ухвалено розглядати справу в порядку письмового провадження.

Розглянувши подані позивачем та відповідачем документи, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позову виходячи з наступного.

ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС, правонаступником якої є ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві, проведено документальну невиїзну позапланову перевірку ТОВ «Сан Трейд» (код ЄДР 30860330, адреса: 01011, м. Київ, вул. Панаса Мирного, буд. 11) з питань дотримання податкового законодавства за відносинами з ТОВ «Компанія «Вайліс» (код з ЄДР 36445186; 07300, Київська обл., місто Вишгород, вул. Ватутіна, 69) за період з 01.01.2008 р. по 31.12.2012 р.

За результатами перевірки складено акт перевірки від 07.03.2013 № 202/22.10/30860330 (далі - Акт перевірки).

Як вбачається з Акту перевірки та наказу про проведення перевірки від 04.03.2013 р. № 701 вона проведена, зокрема на підставі п/п. 78.1.1. ПК України.

В Акті перевірки відповідачем встановлено, що у перевіряємому періоді позивач мав взаємовідносини з контрагентом ТОВ «Компанія «Вайліс» (у III кварталі 2010 року), щодо надання останнім на користь позивача послуг з поставки товару (освітлювального обладнання).

Зокрема, в Акті перевірки зазначено та не спростовано позивачем під час розгляду справи, що договір укладений позивачем із ТОВ «Компанія «Вайліс» до перевірки наданий не був.

В той же час, при перевірці наданих документів в Акті перевірки встановлено, що ТОВ «Компанія «Вайліс» в особі ОСОБА_1 виписала на адресу позивача такі податкові накладні: № 290909 від 29.09.2010 року на суму 200 000 грн., у т.ч. ПДВ 33 333,33 грн., а також № 300905 від 30.09.2010 року на суму 205 379,18 грн., у т.ч. ПДВ 34229,86 грн. Загальна сума за даними податковими накладними складає 405 379,2 грн., у т.ч. ПДВ 67 563,19 грн.

ТОВ «Компанія «Вайліс» виписано також видаткові накладні № 081003 від 08.10.2010 та № 111001 від 11.10.2010. Суми коштів відповідають сумам визначеним в податкових накладних.

В Акті перевірки зазначено, що розрахунки між сторонами проведено безготівково.

Зазначено, що суми коштів за вказаними операціями позивачем включено до складу валових витрат підприємства.

Надалі в Акті перевірки зазначено про отримання від ДПІ у м. Вишгороді акту від 13.02.2012 про результати документальної перевірки ТОВ «Компанія «Вайліс». В даному акті зазначається, що постановою від 19.01.2012 р. порушено кримінальну справу по ряду СГД, у т.ч. і по ТОВ «Компанія «Вайліс». Як вказано в Акті перевірки у зазначеній постанові зазначається про порушення 19.01.2012 р. СП ПМ ДПІ у Шевченківському районі м. Києва кримінальної справи за фактом фіктивного підприємництва невстановленими особами шляхом створення СГД, у т.ч. ТОВ «Компанія «Вайліс» з метою прикриття незаконної діяльності, що вчинено та заподіяло велику матеріальну шкоду державі, за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст. 205 КК України.

Зокрема, зазначається, що в ході обшуків та огляду виявлено та вилучено комп'ютерну техніку, систему «Банк-клієнт», а також інші матеріали підприємств з ознаками фіктивності, у т.ч. ТОВ «Вайліс», які упродовж 2009 - 2011 років використовувались в злочинних схемах із створення штучної видимості законності здійснення господарських операцій з метою незаконного завищення валових витрат та податкового кредиту з ПДВ та ухилення від сплати податків реально діючими підприємствами.

Допитана як свідок ОСОБА_2 підтвердила, що їй відомі зазначені підприємства та пояснила, що зазначені підприємства створені та використовувались протягом 2009 - 2011 років без мети ведення господарської діяльності, а з метою надання послуг по конвертації коштів ; поставка товарів та надання послуг оформлювалось лише по документам , а фактично товар не поставлявся та послуги не надавались.

Зазначена особа підтвердила, що у неї на ноутбуці, виявленому під час обшуку встановлена 1С Бухгалтерія зазначених фіктивних підприємств.

Крім того, в Акті перевірки зазначається, що зареєстрований директор ТОВ «Вайліс» ОСОБА_1 не є громадянином України та згідно інформації Прикордонної служби України перетинав державний кордон 27.11.2009 р. о 06:10 (в'їзд) - 28.11.2009 р. о 00:15 (виїзд).

Враховуючи наведене, а також те, що на думку ДПІ, спірні операції не виконувались, відповідач прийшов в Акті перевірки до висновку про заниження позивачем податку на прибуток підприємства у III кварталі 2010 року на загальну суму 84 454 грн.

На підставі зазначених висновків Акту перевірки ДПІ прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення.

Вирішуючи з урахуванням наведеного спір по суті суд зазначає, що відносини щодо формування платником податку валових витрат у спірний період регулювалися статтею 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (далі - Закон про прибуток).

Так, відповідно до п. 5.1. Закону про прибуток, який був чинний до 01.04.2011 року, валові витрати виробництва та обігу, це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

При цьому, відповідно до п. 1.31. Закону про прибуток, під продажем результатів робіт (послуг) розуміються будь-які операції цивільно-правового характеру з надання результатів робіт (послуг), з надання права на користування або на розпоряджання товарами, у тому числі нематеріальними активами та іншими ніж товари, об'єктами власності за компенсацію, а також операції з безоплатного надання результатів робіт (послуг).

Підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 цього ж Закону про прибуток встановлено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією і веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) та охороною праці з урахуванням обмежень, установлених підпунктами 5.3 - 5.8 цієї статті.

Відповідно до п/п. 11.2.1. датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: (1) або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; (2) або дата оприбуткування платником податку товарів, а (3) для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Згідно з абз. 4 п. п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону про прибуток не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Проаналізувавши наведені вище норми податкового законодавства у їх сукупності, а також приписи п/п. 16.1.2., 16.1.3., п. 44.1. ПК України (щодо підтвердження даних обліку) та положення ч. 2. ст. 3., ч. 1 ст. 9, ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», суд приходить до наступних висновків.

Так , податкова звітність формується на підставі первинних бухгалтерських документів, які, для надання їм юридичної значимості (сили), крім іншого, мають бути складені за фактично вчиненою операцією, повинні мати всі обов'язкові реквізити, містити відомості про господарську операцію, про зміст та обсяг операцій, та бути підписані уповноваженими особами, що надає первинному документу юридичну значимість для цілей відображення спірних операцій у бухгалтерському та податковому обліку.

У той же час, правові наслідки у вигляді виникнення у покупця права на формування витрат виникають за наявності сукупності обставин та підстав , з якими наведені вище норми податкового законодавства пов'язують можливість формування спірних сум витрат та які є передумовою їх формування.

Зокрема, такі правові наслідки наступають у разі: (1) фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій; (2) документального підтвердження реального здійснення господарських операцій сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду (в залежності від характеру певних операцій) та які містять інформацію про зміст та обсяг операції, підписані уповноваженими особами; (3) придбання товарів/робіт/послуг з метою їх використання у власній господарській діяльності; (4) наявності розумних економічних причин (ділової мети) для здійснення господарських операцій.

Недоведеність наявності цих чинників, з якими наведені вище норми законодавства пов'язують можливість формування платником податків валових витрат, зокрема, недоведеність здійснення певних операцій (нездійснення операцій), позбавляє первинні документи юридичної значимості для цілей формування витрат, а покупця - права на формування цих податкових вигод, навіть за наявності правильно оформлених за зовнішніми ознаками та формою, але недостовірних та у зв'язку з цим юридично дефектних первинних документів, та незважаючи на наявність у платника податку доказів сплати продавцеві вартості робіт/послуг, якщо рух коштів не забезпечений зв'язком з господарською діяльністю учасників певних операцій.

В даному випадку , дослідивши та оцінивши відповідно до положень ст. 86 КАС України наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, виходячи з положень ч. 1 ст. 138 КАС України, суд приходить до висновку про недоведеність виконання спірних операцій контрагентом позивача (їх невиконання контрагентом) та, відповідно, про відсутність у позивача підстав для формування спірних сум валових витрат.

В даному випадку, як з боку позивача, так і з боку третьої особи , як під час перевірки , так і під час розгляду справи , не надано доказів здійснення перевезення продукції (ТТН, дорожніх листів), хоча зазначені документи витребовувались судом у позивача та третьої особи ухвалою від 03.10.2013 р.

У той же час, необхідність наявності цих документів обумовлюється характером операції, видом та обсягом продукції, а також виходячи з територіальної віддаленості позивача від його контрагента.

В контексті наведеного також не надано доказів наявності у контрагента та позивача власних або орендованих транспортних засобів, доказів списання пального у зв'язку з його використанням, які і доказів замовлення цих транспортних засобів у інших осіб, наявність яких або замовлення яких є об'єктивно необхідною враховуючи характер спірної операції.

З відповіді Центру безпеки дорожнього руху та автоматизованих систем від 28.03.2012 р. № 45/1317, наданої на запит ПМ, вбачається відсутність зареєстрованих за контрагентом т/з.

Слід додати, що під час розгляду справи не надано взагалі будь-яких відомостей щодо джерел надходження до контрагента (наявності у контрагента) матеріальних ресурсів, які надалі обумовлювались поставкою на користь позивача, як і доказів наявності у контрагента власних або орендованих складських приміщень, виробничого обладнання (площ), трудових ресурсів.

Наведені відомості, щодо наявності у контрагента відповідних ресурсів, не надані і з боку позивача, хоча обізнаність позивача при укладанні угод відносно наявності у контрагента відповідних ресурсів, обумовлюється звичайною діловою практикою, характером та специфікою угод (обумовлених операцій).

Під час розгляду справи представник позивача не зміг навести і місць відвантаження продукції.

Оцінюючи при цьому надані позивачем матеріали щодо угод між ним та замовниками товарів, слід зазначити, що первинні документи за цими угодами не містять жодної згадки про контрагента позивача, а відтак ці документи самі по собі не є підтвердженням поставки позивачу товарів саме його контрагентом (третьою особою).

Таким чином, враховуючи специфіку та особливості спірної операції, під час розгляду справи не надано документальних підтверджень наявності у контрагента відповідних ресурсів та здійснення ним реальної господарської діяльності, а також не надано тих документів/матеріалів, які за звичайною діловою практикою супроводжують фактичне виконання операцій такого роду та у сукупності підтверджують їх фактичне (реальне ) виконання, а відтак, позивачем та контрагентом не доведено того, що обумовлені договором товари були поставлені позивачу саме цим контрагентом, а встановлені вище судом обставини спростовують доводи позивача у цьому контексті.

З урахуванням наведеного у сукупності суд приходить до висновку, що за спірними операціями лише оформлювались окремі первинні документи та податкові накладні без фактичного виконання контрагентом обумовлених операцій, чим створювалась видимість (зовнішні ознаки) реального здійснення операцій та правомірності формування спірних сум податкових вигод, наслідком чого є отримання позивачем необґрунтованої податкової вигоди.

При цьому, суд зазначає, що згідно із відомостями з ЄДР керівником ТОВ «Компанія «Вайліс» значиться ОСОБА_1. Інших осіб, які мають право діяти від імені товариства в ЄДР не значиться.

У той же час, як вже зазначалось вище, матеріалами справи підтверджується, що директор ТОВ «Компанія «Вайліс» - ОСОБА_1, будучи громадянином Російської Федерації, перетинав державний кордон 27.11.2009 р. о 06:10 (в'їзд) - 28.11.2009 р. о 00:15 (виїзд), що, однак, не охоплює період оформлення спірних операцій та не доводить участі директора контрагента в оформленні спірних операцій, які, як вбачається з матеріалів справи, оформлювались на території України.

Враховуючи наведене, відсутність зареєстрованого директора контрагента в Україні у період оформлення спірних операцій та, зокрема, за місцем реєстрації контрагента, беручи до уваги відсутність доказів наявності представництв цього підприємства у Російській Федерації, відсутність доказів направлення позивачем за місцезнаходженням зареєстрованого директора договорів, первинних документів, відсутність доказів повернення/надіслання контрагентом зазначених документів в Україну, зокрема, відсутність підтвердженого документообігу між директором у Російській Федерації та офісом контрагента у м. Вишгороді, Київської області, та директором контрагента з офісом позивача у м. Києві, вбачається, що ТОВ «Компанія «Вайліс» знаходилось поза межами контролю формального (номінального) керівника та в даному випадку не доведено здійснення фактичної господарської діяльності зазначеним підприємством. При цьому, відсутні докази наявності повноважень у інших осіб на вчинення певних дій від імені цього підприємства.

Надані позивачем та досліджені судом документи, наведені ним доводи, не спростовують наведених висновків суду та не доводять зворотного.

При цьому, суд враховує, що наявність оплати на користь контрагента сама по собі також не є підтвердженням фактичного здійснення операцій та в даному випадку - самостійною підставою для формування спірних сум податкових вигод, оскільки рух цих коштів, виходячи з вищенаведеного у сукупності, не забезпечений зв'язком з господарською діяльністю підприємств - учасників спірних операцій .

Таким чином, під час розгляду справи не доведено наявності обставин та підстав, з якими наведені вище норми податкового законодавства пов'язують можливість правомірного формування податкових вигод за спірними операціями, що, відповідно, свідчить про відсутність у позивача підстав для їх формування за результатами оформлення вищезгаданої операції.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В даному випадку за результатами розгляду справи суд не вбачає підстав для скасування оскаржуваного рішення, яке, як приходить до висновку суд, є законним та обґрунтованим, вірним по суті, а отже у задоволенні позову слід відмовити.

Керуючись вимогами статей 69-71, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,-

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Сан Трейд» (код ЄДР 30860330, адреса: 01011, м. Київ, вул. Панаса Мирного, буд. 11) - залишити без задоволення .

Постанова набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України.

Суддя О.А. Кармазін