Ухвала

від 20.05.2014 по справі 826/14455/13-а

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/14455/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Кармазін О.А. Суддя-доповідач: Шостак О.О.

У Х В А Л А

Іменем України

20 травня 2014 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді: Шостака О.О.,

суддів: Мамчура Я.С., Желтобрюх І.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві, без фіксування технічними засобами, в порядку ст. 41 КАС України, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Сан Трейд" на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від "19" листопада 2013 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сан Трейд" до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення рішення,-

В С Т А Н О В И Л А:

У вересні 2013 року позивач звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві у якому просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішеня від 22.03.2013 року № 0003392210.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від "19" листопада 2013 року в задоволені позову було відмовлено. Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду від 19.11.2013 року та прийняте нове рішення, яким задовольнити позов. Свої вимоги обґрунтовує тим, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Сан Трейд" - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від "19" листопада 2013 року - залишити без змін, виходячи із наступного. Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Згідно ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Як було встановлено судом першої інстанції, ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС, правонаступником якої є ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві, було проведено документальну невиїзну позапланову перевірку ТОВ «Сан Трейд» з питань дотримання податкового законодавства за відносинами з ТОВ «Компанія «Вайліс» за період з 01.01.2008 року по 31.12.2012 року. За результатами перевірки було складено акт перевірки від 07.03.2013 року № 202/22.10/30860330 (далі - Акт перевірки). Як вбачається з Акту перевірки та наказу про проведення перевірки від 04.03.2013 р. № 701 вона проведена, зокрема на підставі п/п. 78.1.1. ПК України. В Акті перевірки відповідачем встановлено, що у перевіряємому періоді позивач мав взаємовідносини з контрагентом ТОВ «Компанія «Вайліс» (у III кварталі 2010 року), щодо надання останнім на користь позивача послуг з поставки товару (освітлювального обладнання). Зокрема, в Акті перевірки зазначено, що договір укладений позивачем із ТОВ «Компанія «Вайліс» до перевірки наданий не був. Враховуючи наведене, а також те, що на думку ДПІ, спірні операції не виконувались, відповідач прийшов до висновку про заниження позивачем податку на прибуток підприємства у III кварталі 2010 року на загальну суму 84 454 грн. На підставі зазначених висновків Акту перевірки, ДПІ було прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення. Не погоджуючись з вищевикладеними обставинами, позивач звернувся до суду з відповідним позовом. Окружний адміністративний суд м. Києва прийшов до висновку про необхідність відмовити в задоволені позовних вимог. Колегія суддів погоджується з даним висновком суду першої інстанції, враховуючи наступне. Відповідно до п. 5.1. Закону про прибуток, який був чинний до 01.04.2011 року, валові витрати виробництва та обігу, це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. При цьому, відповідно до п. 1.31. Закону про прибуток, під продажем результатів робіт (послуг) розуміються будь-які операції цивільно-правового характеру з надання результатів робіт (послуг), з надання права на користування або на розпоряджання товарами, у тому числі нематеріальними активами та іншими ніж товари, об'єктами власності за компенсацію, а також операції з безоплатного надання результатів робіт (послуг). Підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 цього ж Закону про прибуток встановлено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією і веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) та охороною праці з урахуванням обмежень, установлених підпунктами 5.3 - 5.8 цієї статті. Відповідно до п/п. 11.2.1. датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: (1) або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; (2) або дата оприбуткування платником податку товарів, а (3) для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг). Згідно з абз. 4 п. п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону про прибуток не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку. Проаналізувавши наведені вище норми податкового законодавства у їх сукупності, а також приписи п/п. 16.1.2., 16.1.3., п. 44.1. ПК України (щодо підтвердження даних обліку) та положення ч. 2. ст. 3., ч. 1 ст. 9, ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», суд приходить до наступних висновків. Податкова звітність формується на підставі первинних бухгалтерських документів, які, для надання їм юридичної значимості (сили), крім іншого, мають бути складені за фактично вчиненою операцією, повинні мати всі обов'язкові реквізити, містити відомості про господарську операцію, про зміст та обсяг операцій, та бути підписані уповноваженими особами, що надає первинному документу юридичну значимість для цілей відображення спірних операцій у бухгалтерському та податковому обліку. У той же час, правові наслідки у вигляді виникнення у покупця права на формування витрат виникають за наявності сукупності обставин та підстав, з якими наведені вище норми податкового законодавства пов'язують можливість формування спірних сум витрат та які є передумовою їх формування. Зокрема, такі правові наслідки наступають у разі: (1) фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій; (2) документального підтвердження реального здійснення господарських операцій сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду (в залежності від характеру певних операцій) та які містять інформацію про зміст та обсяг операції, підписані уповноваженими особами; (3) придбання товарів/робіт/послуг з метою їх використання у власній господарській діяльності; (4) наявності розумних економічних причин (ділової мети) для здійснення господарських операцій. Недоведеність наявності цих чинників, з якими наведені вище норми законодавства пов'язують можливість формування платником податків валових витрат, зокрема, недоведеність здійснення певних операцій (нездійснення операцій), позбавляє первинні документи юридичної значимості для цілей формування витрат, а покупця - права на формування цих податкових вигод, навіть за наявності правильно оформлених за зовнішніми ознаками та формою, але недостовірних та у зв'язку з цим юридично дефектних первинних документів, та незважаючи на наявність у платника податку доказів сплати продавцеві вартості робіт/послуг, якщо рух коштів не забезпечений зв'язком з господарською діяльністю учасників певних операцій. Дослідивши та оцінивши відповідно до положень ст. 86 КАС України наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, виходячи з положень ч. 1 ст. 138 КАС України, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про недоведеність виконання спірних операцій контрагентом позивача (їх невиконання контрагентом) та, відповідно, про відсутність у позивача підстав для формування спірних сум валових витрат. В матеріалах справи відсутні докази здійснення перевезення продукції (ТТН, дорожні листи), хоча зазначені документи витребовувались судом першої інстанції у позивача та третьої особи ухвалою від 03.10.2013 року. У той же час, необхідність наявності цих документів обумовлюється характером операції, видом та обсягом продукції, а також виходячи з територіальної віддаленості позивача від його контрагента. В контексті наведеного також не надано доказів наявності у контрагента та позивача власних або орендованих транспортних засобів, доказів списання пального у зв'язку з його використанням, які і доказів замовлення цих транспортних засобів у інших осіб, наявність яких або замовлення яких є об'єктивно необхідною враховуючи характер спірної операції. З відповіді Центру безпеки дорожнього руху та автоматизованих систем від 28.03.2012 року. № 45/1317, наданої на запит ПМ, вбачається відсутність зареєстрованих за контрагентом т/з. В матеріалах справи відсутні відомості щодо джерел надходження до контрагента (наявності у контрагента) матеріальних ресурсів, які надалі обумовлювались поставкою на користь позивача, як і доказів наявності у контрагента власних або орендованих складських приміщень, виробничого обладнання (площ), трудових ресурсів. Оцінюючи при цьому надані позивачем матеріали щодо угод між ним та замовниками товарів, слід зазначити, що первинні документи за цими угодами не містять жодної згадки про контрагента позивача, а відтак ці документи самі по собі не є підтвердженням поставки позивачу товарів саме його контрагентом (третьою особою). Таким чином, враховуючи специфіку та особливості спірної операції, та відсутність в матеріалах справи документальних підтверджень наявності у контрагента відповідних ресурсів та здійснення ним реальної господарської діяльності, а також тих документів/матеріалів, які за звичайною діловою практикою супроводжують фактичне виконання операцій такого роду та у сукупності підтверджують їх фактичне (реальне) виконання, колегія суддів приходить до висновку, що позивачем та контрагентом не доведено того, що обумовлені договором товари були поставлені позивачу саме цим контрагентом, а встановлені вище судом обставини спростовують доводи позивача у цьому контексті. Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що за спірними операціями лише оформлювались окремі первинні документи та податкові накладні без фактичного виконання контрагентом обумовлених операцій, чим створювалась видимість (зовнішні ознаки) реального здійснення операцій та правомірності формування спірних сум податкових вигод, наслідком чого є отримання позивачем необґрунтованої податкової вигоди. При цьому, наявність оплати на користь контрагента сама по собі також не є підтвердженням фактичного здійснення операцій та в даному випадку - самостійною підставою для формування спірних сум податкових вигод, оскільки рух цих коштів, виходячи з вищенаведеного у сукупності, не забезпечений зв'язком з господарською діяльністю підприємств - учасників спірних операцій. Враховуючи вищевикладене, повно та всебічно дослідивши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що доводи апеляційної скарги не спростоують висновки викладені в постанові суду першої інстанції, а оскаржуване податкове повідомлення-рішеня від від 22.03.2013 року № 0003392210 є законним та обґрунтованим. З огляду на наведене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції було вірно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам та прийнято законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права. В зв'язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Сан Трейд" - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від "19" листопада 2013 року - без змін. Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Сан Трейд" - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від "19" листопада 2013 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили відповідно до вимог ч. 2 ст. 212 КАС України та може бути оскаржена в двадцятиденний термін шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя О.О. Шостак

Судді Я.С. Мамчур

І.Л. Желтобрюх

.

Головуючий суддя Шостак О.О.

Судді: Горяйнов А.М.

Мамчур Я.С