Постанова

від 19.11.2013 по справі 826/14341/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

19 листопада 2013 року 16:55 № 826/14341/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Кармазіна О.А. розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Промислово-торгівельна компанія «Грант» до ДПІ у Святошинському районі ГУ Міндоходів у м. Києві третя особа-1Товариство з обмеженою відповідальністю «Каліопс» третя особа-2Товариство з обмеженою відповідальністю «ТКФ «Партнер» про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 28.05.2013 № 0002732250,

В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Промислово-торгівельна компанія «Грант» з позовом до Державної податкової інспекції у Святошинському районі ГУ Міндоходів у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 18.04.2013 р.:

- № 0002012250, відповідно до якого позивачу збільшено грошове зобов'язання за платежем «податок на прибуток» на 29 440 грн. за основним платежем,

- № 0002022250, відповідно до якого позивачу збільшено грошове зобов'язання за платежем «податок на додану вартість» на 25 600 грн. за основним платежем та на 12 800 грн. за штрафними санкціями.

Відповідно до позовної заяви позивач не погоджується із зазначеними рішеннями та зазначає, що висновки ДПІ в обґрунтування спірного рішення ґрунтуються на начебто нездійсненні операцій із зазначеними контрагентами, про відсутність у них необхідних умов для здійснення спірних операцій.

У той же час, як зазначає позивач у позові, операції з контрагентами фактично виконані, що документально підтверджується наявними у позивача первинними, платіжними документами та податковими накладними.

Враховуючи наведене, позивач у позові зазначає, що спірні суми податкових вигод сформовані законно, а отже підстав для прийняття оскаржуваних рішень не було.

Відповідач, з підстав викладених в Акті перевірки, проти позову заперечує, вважає спірні рішення законними та обґрунтованими, у задоволенні позову просить відмовити.

Відповідно до ухвали про відкриття провадження у справі у позивача витребувано: завдання контрагентам по дослідженню ринку та пошуку покупців; докази здійснення контрагентами аналізу зібраних даних та доказів пошуку контрагентами конкретних покупців; докази використання позивачем наданої контрагентами інформації у власній господарській діяльності; в контексті надання контрагентами консультаційних послуг витребувано: докази надання контрагентами позивачу письмових консультацій з питань оподаткування та бухгалтерського обліку, як-то передбачено договором; пояснень та їх документального підтвердження щодо конкретних випадків застосування позивачем наданих контрагентами консультацій у власній господарській діяльності; докази складення контрагентами проектів документів (копій складених цією особою документів); докази надання позивачем контрагентам документів та матеріалів необхідних для проведення аналізу та надання консультаційних послуг на їх підставі.

До участі у справі залучено в якості третіх осіб без самостійних вимог на стороні позивача контрагентів позивача за спірними операціями.

У третіх осіб витребувано, крім іншого: докази наявності у спірному періоді на підприємстві трудових та матеріальних ресурсів для здійснення спірних операцій, докази наявності кваліфікованого персоналу для виконання консультаційних та маркетингових робіт (надання послуг) (у т.ч. дипломи про освіту відповідних працівників); економічне обґрунтування цін на замовлені роботи (послуги).

Направлені третім особам за визначеною в ЄДР адресою копії ухвали про відкриття провадження у справі повернуті без вручення з незалежних від суду причин у зв'язку з чим та в силу вимог абз. 2 ч. 3 ст. 167, ч. 4 ст. 33, ч. 11 ст. 35 КАС України третя особа вважається належним чином повідомленою про розгляд справи.

У той же час, треті особи в судові засідання не з'являлися, доказів поважності причин неприбуття, як і витребуваних документів, не надали. Враховуючи наведене, а також відсутність підстав для відкладення розгляду справи, строки розгляду справи, те, що явка третіх осіб не визнавалася обов'язковою, судом ухвалено розглядати справу за відсутності третіх осіб на підставі наявних матеріалів.

У судове засідання 05.11.2013 р. представник позивача не з'явився, однак, про день час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, а саме 07.10.2013 р., що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення. При цьому, позивачем не надано доказів поважності причин неприбуття, як і завчасного повідомлення про наявність поважних причин неприбуття у судове засідання (ч. 2 ст. 40 КАС України).

У зв'язку з цим розгляд справи було відкладено на 19.11.2013 р., про що позивачу направлено повістку, яка згідно повідомлення Укрпошти вручена позивачу 15.11.2013 р., тобто з дотриманням строку, встановленого ч. 3 ст. 35 КАС України. Однак, в судове засідання 19.11.2013 р. представник позивача не з'явився, доказів поважності причин неприбуття, як і завчасного повідомлення про наявність поважних причин неприбуття у судове засідання (ч. 2 ст. 40 КАС України), не надав.

В контексті наведеного, суд зазначає, що процесуальним законодавством визначено строк розгляду адміністративних справ, про що кожна особа, зокрема, яка звертається до суду за захистом порушеного права, обізнана в силу офіційного оприлюднення процесуального закону. Суд також враховує, що на розгляд суду не надходило клопотань позивача про залишення позову без розгляду або про закриття провадження у зв'язку з відмовою від позову. Не залишається поза увагою суду й та обставина, що позивач двічі повідомлявся у встановленому законом порядку про час, дату та місце проведення судових засідань, однак в судові засідання представник позивача не прибув та доказів поважності причин неприбуття не надав.

У той же час, з позову, а також із заяви позивача, поданої на усунення недоліків позовної заяви, вбачається поведінка та воля позивача, спрямовані на розгляд справи по суті.

Тому, враховуючи вимоги ч. 2 ст. 128 КАС України і те, що явка позивача у судове засідання не визнавалась судом обов'язковою, відсутні підстави як для відкладення розгляду справи, так і для залишення позову без розгляду. Суд зауважує, що особи, які беруть участь у справі, зобов'язані добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами і не створювати умов, за якими можуть порушуватись права інших учасників процесу та - вимог законодавства.

З урахуванням наведеного у сукупності та положень ч. 6. ст. 128 КАС України судом ухвалено про продовження розгляду справи в порядку письмового провадження.

Розглянувши подані позивачем та відповідачем документи, заслухавши пояснення присутніх представників осіб, які беруть участь у справі, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позову виходячи з наступного.

ДПІ у Святошинському районі м. Києва ДПС, правонаступником якої є ДПІ у Святошинському районі ГУ Міндоходів у м . Києві, проведено позапланову невиїзну перевірку ТОВ «ПТК «Грант» (код з ЄДР 36476527) з питань дотримання податкового законодавства за взаємовідносинами з низкою товариств за період з 01.01.09. по30.09.2012 р.

За результатами перевірки складено акт від 05.03.2013 р. № 141/22-509/36476527 (далі - Акт перевірки).

Згідно з Актом перевірки до основного виду діяльності товариства віднесено - діяльність посередника у торгівлі паливом, рудами, металами та промисловими хімічними речовинами.

Перевіркою встановлено взаємовідносини позивача з ТОВ «Каліопс» (код з ЄДР 37496220) та з ТОВ «ТКФ Партнер» за період з 01.04.2011 р. по 30.09.2011 р. та встановлено порушення п. 14.1.228, п. 138.1., п. 138.2., 138.4. ПК України в результаті чого занижено податок на прибуток на 29 440 грн. за 2-3 кв. 2011 р. Окрім того, встановлено порушення п. 198.3., 198.6., 201.4., 201.6., 201.8. ПК України в результаті чого позивачем занижено ПДВ у розмірі 25 600 грн., у т.ч.: за липень 2011 р. - на 18433, за вересень 2011 р. - на 7167 грн.

У взаємозв'язку з наведеним зазначається про встановлення завищення витрат по відносинам із зазначеними підприємствами на 128 000 грн. за 2-3 кв. 2011 р. Крім того, під час перевірки встановлено завищення податкового кредиту на 25 600 грн., у т.ч. за липень 2011 р. - 18433 грн., за вересень 2011 р. - 7167 грн.

В контексті наведеного зазначається, що в ході проведення перевірки встановлено відносини позивача з ТОВ «Каліопс» за липень 2011 р.

Так, між позивачем та зазначеним товариством укладено договір від 30.06.2011 р. № 300603 про надання консультативних послуг з питань оподаткування та бухгалтерського обліку . Консультації надаються письмово у вигляді Звітів. Вартість робіт - 38600 грн. з ПДВ.

Окрім того, зазначеними особами також укладено договір від 30.06.2011 р. № 300604 про надання позивачу послуг по пошуку клієнтів , а саме: формування бази даних контактів потенційних клієнтів; телефонні дзвінки потенційним клієнтам, виявлення потреби у пропонуванні товару замовника (позивача), який він може реалізувати в межах своєї діяльності; оформлення замовлень в телефонному режимі. Виконавець надає послуги з пошуку клієнтів: усно, за допомогою телефонного зв'язку. З кожного рахунку, який був оплачений замовнику клієнтом, якого надав виконавець, замовник сплачує винагороду в розмірі 8,6% від загальної вартості оплаченого з ПДВ рахунку клієнтом, якого надав виконавець.

Як надалі встановлено під час перевірки, підписано акти виконаних робіт: № 270701 від 29.07.2011 р. «послуги з пошуку клієнтів» на суму 72 000 грн. з ПДВ 12 000 грн.; № 270702 від 29.07.2011 р. «консультативні послуги» на суму 38 600 грн. з ПДВ 6433,33 грн. Акти підписані з боку контрагента із зазначенням, що вони підписані директором ТОВ «Каліопс» ОСОБА_1 Оплата проведена 29.07.2011 р. Станом на 29.07.2011 р. видано податкові накладні.

Під час перевірки також встановлено взаємовідносини позивача з ТОВ «ТКФ «Партнер» та підписання із зазначеним товариством договору № 300801 від 30.08.2011 р. про надання послуг з пошуку клієнтів , який має аналогічні умови, що і вищезгаданий договір.

За даним договором, як встановлено під час перевірки, складено акт від 30.09.2011 р. № 57 з номенклатурою поставки «послуги з пошуку клієнтів» на суму 43 000 грн. з ПДВ 7166,67 грн.

Акт підписані з боку контрагента із зазначенням, що він підписаний директором ТОВ «ТКФ «Партнер» ОСОБА_1 Оплата проведена 30.09.2011 р. Станом на 30.09.2011 р. видано податкові накладні.

У взаємозв'язку з наведеним зазначається, що згідно листа УПМ ДПС у м. Києві від 25.10.2012 р. № 4792/7/07-3115 отримана інформація, що співробітниками УОВПЗ УПМ ДПС у м. Києві в ході проведення заходів по операції «конверт», викрито та припинено діяльність «конвертаційного центру» (кримінальна справа № 54-3414/1).

В ході проведення слідчо-оперативних дій була виявлена низка підприємств з ознаками фіктивності, у т.ч. контрагенти позивача за спірними операціями, службові особи яких допитані та показали свою непричетність до вищевказаних СГД. Зокрема, зазначено, що у провадженні ОВС СУД ДПС у м. Києві перебуває кримінальна справа № 54-3414/1 порушена відносно, зокрема, ОСОБА_1 за фактом фіктивного підприємництва, вчиненого за попередньою змовою групою осіб, тобто створення суб'єкту підприємницької діяльності з метою прикриття незаконної діяльності за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 205 КК України та за фактом фіктивного підприємництва при створенні ряду підприємств, підроблення і використання завідомо підроблених документів, вчинених повторно та за попередньою змовою групою осіб за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 205, ч. 2 та ч. 3 ст. 358 КК України.

Як надалі цитується ДПІ, в ході подальшого розслідування кримінальної справи встановлено, що ОСОБА_1, протягом 2008 - 2011 р., не маючи наміру займатися господарською діяльністю підприємства, діючи з корисливих спонукань, погодився на пропозицію невстановлених слідством осіб, за грошову винагороду, створити низку підприємств, у т.ч. контрагентів позивача за спірними операціями., усвідомлюючи при цьому, що вказані товариства створюються з метою прикриття незаконної діяльності. Реєстрація зазначених підприємств надала можливість невстановленим слідством особам під виглядом зовні законної діяльності, без відома засновника та директора вказаного фіктивного СГД, здійснювати незаконні фінансові операції, маскуючи їх під реальну господарську діяльність з документальним оформленням мнимих угод.

Згідно допиту ОСОБА_1 як свідка від 09.08.2012 р. останній отримував грошову винагороду за реєстрацію підприємств, а також грошову винагороду за підписання якихось документів, стосовно цих підприємств.

У взаємозв'язку з наведеним в Акті перевірки також зазначається про складання ДПІ у Деснянському районі м. Києва акту від 07.09.2012 р. № 517/22-40/37589887 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «ТКФ «Партнер» та встановлено відсутність необхідних умов для ведення господарської діяльності.

Крім того, зазначається про складання ДПІ у Вишгородському районі Київської області ДПС акту від 03.10.2012 р. № 266/22-01/37496220 про неможливість проведення перевірки ТОВ «Каліопс» та встановлено відсутність у цього товариства необхідних умов для ведення господарської діяльності.

Таким чином, як зазначає ДПІ, встановлено неможливість фактичного здійснення діяльності контрагентами позивача через недостатність майна та інших матеріальних ресурсів, економічно необхідних для здійснення операцій, відсутність необхідних умов для досягнення результатів економічної діяльності у зв'язку з недостатністю трудових ресурсів, основних фондів.

Виходячи з того, що операції фактично не виконувались контрагентами та не могли бути виконані внаслідок відсутності ресурсів та можливостей, ДПІ прийшла до висновку про відсутність у позивача підстав для формування спірних сум податкових вигод.

На підставі зазначених висновків Акту перевірки прийнято оскаржувані рішення.

Проаналізувавши у взаємозв'язку з вищенаведеним положення ПК України, а саме:

- п/п. 14.1.36. ПК України (щодо визначення терміну «господарська діяльність»), п/п. 14.1.185. (щодо визначення «постачання послуг»), п/п. 14.1.203 (щодо визначення «продаж результатів робіт (послуг),

- (щодо оподаткування прибутку підприємств, щодо формування витрат ), а саме: п/п. 14.1.27. (щодо визначення терміну «витрати»), п/п. 134.1.1. (щодо об'єкту оподаткування); п. 138.1. (щодо складу витрат, які враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування), п/п. 14.1.228. (щодо визначення поняття «собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг»), п/п. 138.2. (щодо визнання витрат на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат), п/п. 138.4. (щодо періоду визнання витрат, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, які визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг), п/п. 137.1. (дохід від надання послуг та виконання робіт визнається за датою складення акта або іншого документа, оформленого відповідно до вимог чинного законодавства, який підтверджує виконання робіт або надання послуг; дохід від реалізації товарів визнається за датою переходу покупцеві права власності на такий товар), п/п. 139.1.3. ПК України (не включаються до складу витрат суми попередньої (авансової) оплати товарів, робіт, послуг; п/п. 139.1.9 (щодо не включення до складу витрат тих витрат, що не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами),

- (щодо ПДВ) п/п. 14.1.178 (щодо визначення «податок на додану вартість»), п. 185.1. (щодо визначення «об'єкт оподаткування»), п/п. 14.1.181 (щодо визначення «податковий кредит»), п. 188.1. (щодо бази оподаткування), п. 198.1. ПК України (щодо обставин, наявність яких зумовлює виникнення права на віднесення сум податку до податкового кредиту), п. 198.2. (щодо дати виникнення права на віднесення сум податку до податкового кредиту), п. 198.3. (щодо порядку визначення податкового кредиту), п. 201.1. (щодо обов'язку видати податкову накладну та обставин, які зумовлюють їх видачу), п. 201.4. (щодо дати видачі податкової накладної), п. 201.6. (щодо статусу податкової накладної (п/н) та її відображення у РПН), п. 201.7. (щодо видачі п/н на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс); п. 201.8. (щодо осіб, яким надано право нарахування податку та видачі п/н), п. 201.10 ПК України (щодо видачі п/н платником податку та статусу п/н як підстави нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту); п. 198.6. (щодо наслідків не підтвердження сум податку),

- а також п/п. 16.1.2., 16.1.3., п. 44.1. ПК України (щодо ведення обліку та підтвердження задекларованих відомостей), а також положення ч. 2. ст. 3., ч. 1 ст. 9, ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», суд приходить до наступних висновків.

Так , податкова звітність формується на підставі первинних бухгалтерських документів, які, для надання їм юридичної значимості (сили), крім іншого, мають бути складені за фактично вчиненою операцією, повинні мати всі обов'язкові реквізити, містити відомості про господарську операцію, про зміст та обсяг операцій, та бути підписані уповноваженими особами, що надає первинному документу юридичну значимість для цілей відображення спірних операцій у бухгалтерському та податковому обліку.

У той же час, правові наслідки у вигляді виникнення у покупця права на формування витрат виникають за наявності сукупності обставин та підстав , з якими наведені вище норми податкового законодавства пов'язують можливість формування спірних сум витрат та податкового кредиту та які є передумовою їх формування.

Зокрема, такі правові наслідки наступають у разі: (1) фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій; (2) документального підтвердження реального здійснення господарських операцій сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду (в залежності від характеру певних операцій) та які містять інформацію про зміст та обсяг операції, підписані уповноваженими особами; (3) придбання товарів/робіт/послуг з метою їх використання у власній господарській діяльності; (4) наявності розумних економічних причин (ділової мети) для здійснення господарських операцій.

Недоведеність наявності цих чинників, з якими наведені вище норми законодавства пов'язують можливість формування платником податків податкового кредиту, зокрема, недоведеність здійснення певних операцій (нездійснення операцій), позбавляє первинні документи юридичної значимості для цілей формування витрат, а покупця - права на формування цих податкових вигод, навіть за наявності правильно оформлених за зовнішніми ознаками та формою, але недостовірних та у зв'язку з цим юридично дефектних первинних документів, та незважаючи на наявність у платника податку доказів сплати продавцеві вартості робіт/послуг, якщо рух коштів не забезпечений зв'язком з господарською діяльністю учасників певних операцій.

В даному випадку , дослідивши та оцінивши відповідно до положень ст. 86 КАС України наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, виходячи з положень ч. 1 ст. 138 КАС України, суд приходить до висновку про недоведеність виконання спірних операцій контрагентом позивача та відсутність юридично значимих документів на підтвердження даних податкового обліку, а відтак, відповідно, про відсутність у позивача підстав для формування спірних сум податкових вигод.

Щодо наявного у справі звіту № 1 від 29.07.2011 р. до договору № 300603 від 30.06.2011 р., слід зазначити, що наведений звіт не містить консультативних висновків. Зазначений документ містить лише перелік поставлених питань. Зазначений звіт не підписаний з боку контрагента та не скріплений його печаткою. У цьому звіті міститься лише посилання на виконавця.

Відносно ж залучених до матеріалів позову консультацій, які надані із зазначенням, що вони виконані контрагентом, слід зазначити, що наведені консультації є дослівною передруківкою консультацій експертів з інтернет-сайту «Бухгалтерія», зокрема, як приклад, зі сторінки ІНФОРМАЦІЯ_1, де консультація дається ОСОБА_2 (редактором).

Тобто, з наведеного вбачається, що зазначені консультації контрагентом фактично не надавалися, а створювалась видимість їх надання контрагентом.

При цьому, позивачем не доведено випадків застосування зазначених консультацій у власній господарській діяльності, а отже не доведено придбання послуг для цілей їх використання у власній господарській діяльності.

Що стосується звіту № 1 від 29.07.2011 р. до договору № 300604 від 30.06.2011 р., слід зазначити, що у ньому зазначено лише загальне посилання на вирішені питання: потенційні клієнти, які виявлені у ході надання послуг з пошуку клієнтів; замовлення клієнтів, які були виявлені у ході надання маркетингових послуг та передані виконавцем замовнику.

Проте, зазначений звіт не підписаний з боку виконавця та позивача. Вказаний звіт не містить жодних відомостей, які б ідентифікували виявлених для позивача клієнтів, тобто не містить таких обов'язкових реквізитів первинного документу, як зміст та обсяг господарської операції. У той же час, зазначений звіт приєднаний до позову із доданням сторінок переліку підприємств, в якому, однак, відсутні відомості, які б пов'язували ці сторінки із вищезгаданим звітом, який до того ж не підписаний сторонами.

Відносно звіту від 30.09.2011 р. до договору № 300801 від 30.08.2011 р., слід зазначити, що як і у попередніх випадках, зазначений звіт не підписаний сторонами угоди та не скріплений печаткою. Проте, зазначений звіт приєднаний до позову із доданням сторінок переліку підприємств, в якому, однак, відсутні відомості, які б пов'язували ці сторінки із вищезгаданим звітом, який, як вже зазначалося, не підписаний сторонами.

Слід додати, що на усунення недоліків позовної заяви позивачем додатково надано переліки, які не містять відомостей, які б пов'язували ці переліки із зазначеними вище угодами, зокрема, не містять посилання на вказані договори.

При цьому, підписані за спірними операціями акти виконаних робіт та податкові накладні містять загальне посилання на номенклатуру поставки: «послуги з пошуку клієнтів», «консультативні послуги», без конкретизації та деталізації послуг.

Щодо юридичної значимості цих документів, в контексті вищезгаданих положень законодавства з питань бухгалтерського обліку, суд звертає увагу на наступну правову позицію ВАС України. Так, Вищий адміністративний суд України у постанові від 07.07.2011 р. (№ К-25801/08; номер рішення в ЄДРСР - 18257561) зазначив, що згідно з ч. 1 ст. 70 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Правило належності доказів, як зазначає ВАС України, не підміняє вимоги щодо достовірності та достатності доказів. Умовою достовірності доказів, як вбачається із зазначеного рішення ВАС України, щодо придбання (послуг/товарів), вартість яких врахована позивачем в податковому обліку з метою зменшення податкових зобов'язань з податку на прибуток та з податку на додану вартість, зв'язку цих послуг з власною господарською діяльність позивача є, перш за все , конкретизація змісту, обсягу (операцій, товарів, робіт, послуг) . Виходячи з вищезгаданої правової позиції ВАС України первинні документи (акти), які мають узагальнений характер, неконкретні за змістом, що має місце в даному випадку, не можуть враховуватися при формуванні відповідних податкових вигод.

Суд зазначає, що під час розгляду справи також не надано жодних первинних документів на підтвердження наявності взаємовідносин позивача з клієнтами та доказів на підтвердження встановлення цих взаємовідносин саме за участі контрагентів позивача .

Зокрема, в контексті того, що виконання контрагентами робіт обумовлювалось за допомогою засобів зв'язку, слід зазначити, що судом не встановлено та під час розгляду справи не надано жодних доказів несення контрагентами витрат на оплату послуг зв'язку.

З податкової звітності ТОВ «Каліопс» з податку на прибуток за 2-3 кв. 2011 року вбачається відсутність декларування витрат на оплату послуг зв'язку та прямих витрат на оплату праці у складі собівартості робіт/послуг.

З податкової звітності ТОВ «ТКФ «Партнер» за той же період також вбачається відсутність декларування витрат на оплату послуг зв'язку та прямих витрат на оплату праці у складі собівартості робіт/послуг.

З огляду на наведене зазначені звіти та акти не можуть бути враховані як юридично значимі документи на підтвердження виконання спірних операцій та, відповідно, для цілей відображення спірних операцій в бухгалтерському та податкового обліку, а отже і для цілей формування спірних сум податкових вигод.

При цьому, як вбачається з вищенаведеного, підприємства-контрагенти взагалі знаходились поза межами контролю формальних (номінальних) керівників (в одній особі) та в даному випадку не доведено здійснення фактичної господарської діяльності зазначеним підприємством. При цьому, відсутні докази, у т.ч. за даними з ЄДР, щодо наявності повноважень у інших осіб на вчинення певних дій від імені цих підприємств.

Таким чином, враховуючи специфіку та особливості спірних операцій, під час розгляду справи не доведено наявності у контрагентів відповідних ресурсів та здійснення ним реальної господарської діяльності, а також не надано тих документів/матеріалів, які за звичайною діловою практикою супроводжують фактичне виконання операцій такого роду та у сукупності підтверджують їх фактичне (реальне ) виконання, а відтак не доведено того, що обумовлені договором роботи/послуги були виконані/надані контрагентами позивача, а встановлені вище судом обставини спростовують доводи позивача у цьому контексті.

З урахуванням наведеного у сукупності суд приходить до висновку, що за спірними операціями лише оформлювались окремі первинні документи та податкові накладні без фактичного виконання контрагентом обумовлених операцій, чим створювалась видимість (зовнішні ознаки) реального здійснення операцій та правомірності формування спірних сум податкових вигод, наслідком чого є отримання позивачем необґрунтованої податкової вигоди. Складені за такими операціями первинні документи та податкові накладні, внаслідок того, що спірні операції фактично контрагентом не виконувались, є юридично дефектними та не створюються правових наслідків для цілей формування спірних сум податкових вигод, що, відповідно, зумовлює висновок суду про відсутність у позивача підстав для формування спірних сум податкових вигод.

Надані позивачем та досліджені судом документи, наведені ним доводи, не спростовують наведених висновків суду та не доводять зворотного.

При цьому, суд враховує, що наявність оплати сама по собі також не може бути підтвердженням фактичного здійснення операцій та самостійною підставою для формування спірних сум податкових вигод, оскільки рух цих коштів, виходячи з вищенаведеного у сукупності, не забезпечений зв'язком з господарською діяльністю підприємств - учасників спірних операцій.

Таким чином, під час розгляду справи не доведено наявності обставин та підстав, з якими наведені вище норми податкового законодавства пов'язують можливість правомірного формування податкових вигод за спірними операціями, що, відповідно, свідчить про відсутність у позивача підстав для їх формування за результатами оформлення вищезгаданих операцій.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 71 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В даному випадку, за результатами розгляду справи суд не вбачає підстав для скасування оскаржуваних рішень, які, як приходить до висновку суд, є законними та обґрунтованими, вірними по суті, а отже підстав для задоволення позову не має і у задоволенні позову слід відмовити.

Керуючись вимогами статей 69-71, 128, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,-

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Промислово-торгівельна компанія «Грант» - відмовити повністю .

Постанова набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України.

Суддя О.А. Кармазін