Постанова

від 04.07.2018 по справі 826/14341/13-а

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 826/14341/13-а Суддя (судді) першої інстанції: Кармазін О.А.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 липня 2018 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді - доповідача Глущенко Я.Б.,

суддів Кузьмишиної О.М., Пилипенко О.Є.

секретаря Андрієнко Н.А.,

розглянувши у письмовому провадженні засіданні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Промислово - торгівельна компанія Грант до Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві, треті особи: ТОВ Каліопс , ТОВ ТКФ Партнер про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень, за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю Промислово - торгівельна компанія Грант на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 19 листопада 2013 року, -

У с т а н о в и в:

ТОВ Промислово - торгівельна компанія Грант звернулося у суд із позовом до Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (реорганізовано на Державну податкову інспекцію у Святошинському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві), у якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення від 18 квітня 2013 року № 0002012250 та № 000222250.

В обгрунтвання вимог посилається на те, що висновки контролюючого органу про нікчемність операцій із зазначеними контрагентами є необґрунтованими, у той час як операції фактично виконані, що документально підтверджується наявними в матеріалах справи первинними документами.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 19 листопада 2013 року у задоволенні позову відмовлено.

Рішення суду умотивовано тим, що за спірними операціями лише оформлювались окремі первинні документи та податкові накладні без фактичного виконання їх контрагентом, чим створювалась видимість (зовнішні ознаки) реального здійснення господарської діяльності, наслідком чого є отримання позивачем необґрунтованої податкової вигоди, а додані до матеріалів справи документи на підтвердження реальності спірних операцій не розкривають зміст та обсяг таких, а також не містять обов'язкових реквізитів первинного документу,

Не погоджуючись із судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, у якій просить скасувати постанову суду та ухвалити нове рішення.

В обгрунтування вимог апеляційної скарги скаржник посилається на те, що постанова місцевого суду винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права, а також судом не з'ясовані обставини, що мають значення для справи. Також, до апеляційної скарги було додано первинні бухгалтерські документи, які не надавалися в суд першої інстанції через перебування у відпустці бухгалтера позивача.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 10 липня 2014 року апеляційну скаргу ТОВ Промислово - торгівельна компанія Грант задоволено, постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 19 листопада 2013 року скасовано, адміністративний позов задоволено. Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що матеріали справи вказують на те, що позивач дійсно отримував послуги від ТОВ Каліопс та ТОВ ТКФ Партнер .

Постановою Верховного Суду від 23 січня 2018 року касаційну скаргу ДПІ у Святошинському районі ГУ Міндоходів у м. Києві задоволено частково, постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 10 липня 2014 року скасовано, справу направлено на новий апеляційний розгляд.

Скасовуючи рішення апеляційного суду, Верховний Суд виходив з того, що наданими позивачем документами підтверджено виключно отримання послуг за їх видами, без інформаційного та змістовного наповнення операцій та що суд апеляційної інстанції не дослідив та не встановив сутність та змістовність отриманих послуг, що доводить не дослідження зібраних у справі доказів, зокрема, не дослідження операцій з усіма потенційними клієнтами, зазначеними у додатках до звітів про надання послуг та види отримання консультативних послуг.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін, з таких підстав.

З матеріалів справи убачається, що ДПІ у Святошинському районі м. Києва ДПС, правонаступником якої є ДПІ у Святошинському районі ГУ Міндоходів у м . Києві, проведено позапланову невиїзну перевірку ТОВ ПТК Грант з питань дотримання податкового законодавства за взаємовідносинами з низкою товариств за період з 01.01.09. по30.09.2012 р.

За результатами перевірки складено акт від 05.03.2013 р. № 141/22-509/36476527, згідно висновків якого встановлено порушення позивачем: п. 14.1.228 ст. 14, п.138.1, п.138.2 та п. 138.4 ст. 138 Податкового кодексу, в результаті чого ТОВ ПТК Грант занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся на загальну суму 29440 грн.; п. 198.3, п.198.6 ст. 198, п. 201.4, п. 201.6, п. 201.8 ст. 201 Податкового кодексу , в результаті чого ТОВ ПТК Грант занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 25600 грн.

На підставі висновків акту податковим органом винесено податкові повідомлення - рішення від 18 квітня 2013 року: № 0002012250, яким позивачу нараховані податкові зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 29440 грн. 00 коп., з яких 29440 грн. 00 коп. за основним платежем та 00 грн. 00 коп. - штрафі (фінансові) санкції ; № 0002022250, яким позивачу нараховані податкові зобов'язання з податку на додатну вартість на загальну суму 38400 грн. 00 коп., з яких 25600 грн. 00 коп. за основним платежем та 12800 грн. 00 коп. - штрафі (фінансові) санкції.

Уважаючи вказані рішення відповідача протиправними, позивач звернулася у суд із даним позовом.

Надаючи оцінку зазначеному рішенню відповідача, колегія суддів ураховує наступне.

Згідно пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

У відповідності до пп. а п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до пп. 138.1.1 п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу до витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємств, належить, зокрема, собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Разом із тим, наведені правові норми дозволяють платнику податку формувати податковий кредит у зв'язку з реальним придбанням товарів (робіт, послуг) та на підставі відповідних розрахункових, платіжних та інших документів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Судом установлено, що між ТОВ Промислово-торгівельна компанія Гран та ТОВ Каліопс був укладений договір про надання консультаційних послуг № 300603 від 30 червня 2011 року. За вказаним договором ТОВ Каліопс зобов'язувалося надавати позивачу консультації з оподаткування та бухгалтерського обліку письмово у вигляді звітів. За результатами виконання робіт сторони домовилися складати відповідні акти.

На підтвердження виконання ТОВ Каліопс своїх зобов'язань за вказаним договором позивач надав суду копії рахунку-фактури, акту виконаних робіт, податкової накладної та звіту про надання послуг за договором № 300603 від 30 червня 2011 року.

Також між ТОВ Промислово-торгівельна компанія Гран та ТОВ Каліопс був укладений договір про надання послуг з пошуку клієнтів № 300604 від 30 червня 2011 року. За вказаним договором ТОВ Каліопс зобов'язувалося формувати бази даних контактів потенційних клієнтів, здійснювати їм телефонні дзвінки, виявляти їхні потреби у товарах ТОВ Промислово-торгівельна компанія Гран , здійснювати презентації замовника та його товару, передавати прайс-листи засобами факсимільного зв'язку, оформлювати замовлення в телефонному режимі, проводити телефонне опитування з метою виявлення потенційних клієнтів.

Аналогічний за змістом договір був укладений між ТОВ Промислово-торгівельна компанія Гран та ТОВ ТКФ Партнер .

На підтвердження фактичного отримання від ТОВ Каліопс та ТОВ ТКФ Партнер послуг з пошуку клієнтів позивач надав суду копії рахунків-фактур, податкових накладних, актів виконаних робіт, податкових накладних, звіти про надання послуг, копії звітів з продажу.

Дослідивши надані позивачем документи, проаналізувавши доводи позивача та контролюючого органу, колегія суддів доходить висновку, що такі належним чином не підтверджують реальність спірних господарських операцій, і, як наслідок, правомірність задекларованого позивачем на їх підставі податкового кредиту.

Зокрема, із змісту вказаних документів убачається, що останні не відповідають вимогам статті 9 Закону Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні та не розкривають зміст та обсяг господарських операцій з надання обумовлених договором послуг, ураховуючи наступне.

Як убачається із звіту № 1 від 29.07.2011 р. до договору № 300603 від 30.06.2011 р., останній не містить консультативних висновків, натомість у ньому наявний лише перелік поставлених питань. Також, вказаний звіт не підписаний з боку контрагента та не скріплений його печаткою, а містить лише посилання на виконавця.

При цьому, місцевим судом обґрунтовано не прийнято до уваги окремо долучені тексти самих консультацій, позаяк такі дослівно передруковані з інтернету, наприклад зі сторінки http://www.buhgalteria.com.ua/Answer.html?id=4552.

При цьому, позивачем не надано жодних пояснень та доказів щодо необхідності отримання таких консультацій та використання останніх у своїй господарській діяльності, тобто в даному випадку не прослідковується мета та економічна доцільність придбання таких послуг (консультацій).

Що стосується звіту № 1 від 29.07.2011 р. до договору № 300604 від 30.06.2011 р., то такий містить лише загальне посилання на вирішені питання: потенційні клієнти, які виявлені у ході надання послуг з пошуку клієнтів; замовлення клієнтів, які були виявлені у ході надання маркетингових послуг та передані виконавцем замовнику. Однак, зазначений звіт не підписаний сторонами та не містить відомостей, які б ідентифікували виявлених для позивача клієнтів, тобто не містить таких обов'язкових реквізитів первинного документу, як зміст та обсяг господарської операції.

При цьому, місцевим судом обґрунтовано не прийнято до уваги додані в хаотичному порядку окремі сторінки тексту із переліком підприємств, які підписані сторонами, адже такий текст не містить відомостей, які б дозволяли дійти висновку, що останній є продовженням вказаного звіту.

Звіт від 30.09.2011 р. до договору № 300801 від 30.08.2011 р. також не підписаний сторонами угоди та не скріплений печаткою, не містить відомостей, які б дозволяли дійти висновку, що останній складений на виконання вказаного договору.

Окрім того, додані до матеріалів справи акти виконаних робіт та податкові накладні також не підтверджують реальність спірних господарських операцій та факту виконання умов договорів, позаяк містять лише загальне посилання на назву послуги: послуги з пошуку клієнтів , консультативні послуги , без конкретизації та деталізації таких, тобто не розкривають зміст та обсяг господарських операцій з надання обумовлених договорами послуг.

Окремо колегія суддів звертає увагу на те, що на виконання постанови Верховного Суду від 23 січня 2018 року задля встановлення сутності та змістовності отриманих послуг, зокрема щодо дослідження операцій з усіма потенційними клієнтами, зазначеними у додатках до звітів про надання послуг, апеляційним судом витребовувалися у позивача відомості (пояснення) та докази на підтвердження здійснення таких господарських операцій. Однак, такі надані не були, у той час як наявними в матеріалах справи документами підтверджено виключно отримання послуг за їх видами, без інформаційного та змістовного наповнення операцій.

Відповідно до частини 5 статті 77 КАС якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які посилається, суд вирішує справу на підставі наявних доказів.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що позивачем не спростовано висновки відповідача про те, що спірні господарські операції у дійсності не відбувались, а їх документальне оформлення здійснювалось лише з метою мінімізації податкового навантаження та отримання податкової вигоди за рахунок зменшення об'єкту оподаткування податком на додану вартість.

Оскільки сукупністю досліджених судом доказів не підтверджується фактичне здійснення господарських операцій позивачем з зазначеними вище контрагентами, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про обґрунтованість та правомірність прийнятих відповідачем податкових повідомлень-рішень та про відсутність підстав для їх скасування.

Отже, доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції та не свідчать про порушення судом норм матеріального чи процесуального права, які могли б призвести до неправильного вирішення справи.

На підставі вищенаведеного, приймаючи до уваги, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, рішення суду є законним і обґрунтованим, висновки суду першої інстанції доводами апелянта не спростовані, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для його зміни або скасування.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 315 КАС за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

За змістом частини 1 статті 316 КАС суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 34, 243, ч. 2 ст. 311, 316, 321, 322, 325, 328, 329, 331 КАС, суд

П о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Промислово - торгівельна компанія Грант залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 19 листопада 2013 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя - доповідачЯ.Б. Глущенко суддя О.М. Кузьмишина суддяО.Є. Пилипенко

(Повний текст постанови складений 04 липня 2018 року.)