Ухвала

від 18.11.2013 по справі 116/4427/13-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

№ справи:116/4427/13-ц Головуючий суду першої інстанції:Тімофеєва Г.О. № провадження:22-ц/190/7065/13Доповідач суду апеляційної інстанції:Курська А. Г.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" листопада 2013 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:

головуючого судді:Курської А.Г. суддів:Синельщікової О.В. Чистякової Т.І. при секретарі:Щегловій Н.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сімферополі цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_6 до ОСОБА_7, Приватного підприємства «Спортивний Клуб «Таврія», третя особа - Приватне акціонерне товариство «Футбольний клуб «Таврія» про визнання договору дарування недійсним та визнання права власності, за апеляційною скаргою представника ОСОБА_6 - ОСОБА_8 на ухвалу Сімферопольського районного суду Автономної Республіки Крим від 17 жовтня 2013 року -

в с т а н о в и л а :

22 липня 2013 року ОСОБА_6 звернувся до Сімферопольського районного суду Автономної Республіки Крим з позовом до ОСОБА_7, Приватного підприємства «Спортивний Клуб «Таврія», зазначивши третьою особою - Приватне акціонерне товариство «Футбольний клуб «Таврія» про визнання договору дарування цінних паперів від 15 лютого 2007 року, укладений між Приватним підприємством «Спортивний клуб «Таврія» та ОСОБА_7 недійсним та визнання права власності на 2308 штук простих іменних акцій Приватного акціонерного товариства «Футбольний клуб «Таврія» за ОСОБА_6.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 05 квітня 2006 року між позивачем та ПП «Спортивний Клуб «Таврія» укладено договір купівлі-продажу цінних паперів, за яким позивач придбав 2308 штук простих іменних акцій ПП «Спортивний Клуб «Таврія», право власності на які перейшли до позивача за умовами вказаного вище договору купівлі-продажу. Однак, у порушення його прав, не були внесені відповідні зміни до реєстру власників іменних цінних паперів ПрАТ «Футбольний клуб «Таврія», а в подальшому було укладено договір дарування цінних паперів на користь ОСОБА_7, за яким придбані позивачем акції було подаровано ОСОБА_7

07 жовтня 2013 року від представника ОСОБА_7 - ОСОБА_10 надійшло клопотання про закриття провадження у справі.

Клопотання мотивовано тим, що 19.06.2013 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7, ПП «Спортивний клуб «Таврія»», ПрАТ «Фінансова компанія «Ваш вибір»» про визнання договору недійсним, визнання права власності, зобов'язання вчинити певні дії ухвалою Сімферопольського районного суду АР Крим було відмовлено у відкритті провадження у цивільній справі. Також представник відповідача пояснив, що основними вимогами в обох позовних заявах є вимога про визнання недійсним договору дарування цінних паперів від 15.02.2007 року та вимога про визнання за позивачем права власності на 2308 штук простих іменних акцій ПрАТ «Футбольний клуб «Таврія»», а стосовно вимог про зобов'язання ПрАТ «Фінансова компанія «Ваш вибір»» здійснити певні дії, то ці вимоги жодним чином не впливають на сутність спору між позивачем та відповідачами, не мають ніякого значення для вирішення основних вимог, оскільки є похідними до них і визначають лише спосіб виконання судового рішення. У зв'язку з чим, просив закрити провадження у даній справі, оскільки справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства та є ухвала суду про закриття провадження у справі з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.

Ухвалою Сімферопольського районного суду Автономної Республіки Крим від 17 жовтня 2013 року клопотання представника відповідача ОСОБА_7 - ОСОБА_10 про закриття провадження у справі задоволено.

Провадження по цивільній справі за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7, Приватного підприємства «Спортивний Клуб «Таврія», третя особа - Приватне акціонерне товариство «Футбольний клуб «Таврія» про визнання договору дарування недійсним та визнання права власності закрито.

З вказаною ухвалою не погодився представник ОСОБА_6 - ОСОБА_8 та подав апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі ставиться питання про скасування зазначеної ухвали суду та направлення справи для продовження розгляду до Сімферопольського районного суду АР Крим.

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що суд першої інстанції не звернув уваги на те, що спір не стосується корпоративних прав позивача, а виник з приводу речового права позивача на акції, а тому є підвідомчий суду загальної юрисдикції та підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства. Апелянт зазначає, що судом першої інстанції порушено правила цивільної юрисдикції, встановлені ст. 15 ЦПК України, що призвело до порушення конституційного права позивача на судовий захист.

В запереченнях на апеляційну скаргу відповідачка ОСОБА_7, президент ПрАТ «ФК «Таврія» та представник ПП «СК «Таврія» за довіреністю просять апеляційну скаргу відхилити, а ухвалу Сімферопольського районного суду Автономної Республіки Крим від 17 жовтня 2013 року залишити без змін.

Судова колегія, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін та третьої особи, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги визнає її обґрунтованою і такою, що підлягає задоволенню, а ухвала суду першої інстанції скасуванню з передачею справи для продовження розгляду до суду першої інстанції, у зв'язку з наступними обставинами.

Відповідно до ч. 1 ст. 303 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з вимогами ст. ст. 10, 11, 60 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи в межах заявлених позивачем вимог, зазначених та доведених ним обставин.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Закриваючи провадження у справі, суд першої інстанції, дійшов висновку, що даний спір не підлягає розгляду судом у порядку цивільного судочинства, а відноситься до компетенції господарського суду, оскільки з урахуванням суб'єктивного складу сторін та предмету позову спір за характером стосується корпоративних правовідносин.

Проте з такими висновками суду погодитися не можна.

Відповідно до ст. 15 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також з інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.

Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 12 ГПК України господарським судам підвідомчі справи, що виникають з корпоративних відносин у спорах між господарським товариством та його учасником (засновником, акціонером), у тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками (засновниками, акціонерами) господарських товариств, що пов'язані із створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності товариства.

Цією нормою визначено вичерпне коло суб'єктів корпоративних відносин у спорах, які підвідомчі господарським судам, і ця норма розширеному тлумаченню не підлягає.

З матеріалів справи вбачається, що спір виник не між учасником товариства та господарським товариством, не між учасниками (засновниками, акціонерами) господарського товариства, у тому числі такими, що вибули та не з приводу корпоративних правовідносин.

Крім того, відповідно до норм діючого цивільного законодавства з підстав ч. 1, ч. 3 ст. 215 ЦК України та ч. 1 ст. 203 ЦК України угода може бути визнана недійсною за позовом сторін, інших заінтересованих осіб або за позовом державної чи громадської організації.

Як убачається з матеріалів справи, позовні вимоги про визнання недійсним договору дарування акцій ґрунтуються на положеннях ч. 1 ст. 203, ч. 1, ч. 3 ст. 215 ЦК України і мотивовані тим, що укладення спірного договору відбулося у порушення права власності громадянина-позивача на цінні папери, оскільки вони були продані останньому відповідно до договору купівлі-продажу від 05 квітня 2006 року. А крім того, на думку позивача, дарувальник не мав права відчужувати цінні папери 15 лютого 2007 року, оскільки не був власником вказаних цінних паперів, отже не мав правових підстав для укладання спірного договору дарування.

Як убачається з роз'яснень, що містяться в п. 13 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ № 3 від 01 березня 2013 року «Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ» згідно з частиною третьою статті 167 Господарського кодексу України (далі - ГК) під корпоративними відносинами маються на увазі відносини, що виникають, змінюються та припиняються щодо корпоративних прав. Визначаючи, чи є спір таким, що виникає з корпоративних відносин та не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства (пункт 4 частини першої статті 12 ГПК, стаття 15 ЦПК), слід враховувати роз'яснення, надані у постанові Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2008 року № 13 "Про практику розгляду судами корпоративних спорів". Наприклад, у порядку цивільного судочинства підлягають розгляду справи, пов'язані зі створенням, діяльністю, управлінням інших суб'єктів господарювання, які не є господарськими товариствами (кооперативи, приватні, колективні підприємства тощо), якщо стороною у спорі є фізична особа. При цьому положення пункту 4 частини першої статті 12 ГПК, враховуючи її імперативний характер, не підлягає застосуванню за аналогією щодо спорів, пов'язаних з діяльністю інших суб'єктів господарювання (споживчих, садових товариств тощо), а також стосовно справ, пов'язаних зі створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності господарського товариства, якщо однією зі сторін не є учасник (засновник, акціонер) господарського товариства, у тому числі такий, який вибув. Це стосується і спорів за участю спадкоємців учасників господарських товариств, які ще не стали їх учасниками. Наприклад, спір між спадкоємцем учасника господарського товариства та товариством щодо розміру належної йому до передачі у грошовій формі частки у майні товариства, яка належала спадкодавцю; спір між сторонами з приводу виконання цивільно-правового договору (зокрема, виконання договору купівлі-продажу частки статутного фонду господарського товариства), оскільки він виник не з корпоративних відносин.

Відповідно до глави 14 розділу ІІІ ЦК України цінні папери є об'єктами цивільних прав. Оскільки позивач звернувся до суду з позовом не з приводу захисту своїх корпоративних прав, як акціонер, а з приводу захисту своїх речових прав, як особа право власності якої на придбані нею цінні папери було порушено, то даний спір не підлягає визначенню як корпоративний, а є цивільно-правовим та підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Про це ж зазначено і в роз'ясненнях, що містяться в п. 7 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2008 року № 13 «Про практику розгляду судами корпоративних спорів», а саме - у зв'язку з відсутністю в законодавстві норм про спеціальну підвідомчість (підсудність) спорів, пов'язаних з емісією цінних паперів, розміщенням акцій чи їх обігом, а також часток у статутному (складеному) капіталі товариства, що виникають між акціонерами (учасниками) господарського товариства та товариством (крім передбачених пунктом 4 частини першої статті 12 ГПК, такі позови повинні приймати господарські суди за правилами статті 1 ГПК , тобто з урахуванням суб'єктного складу учасників спору, а також в п. 1.11 рекомендацій Вищого Господарського суду України від 28 грудня 2007 року № 04-5/14 «Про практику застосування законодавства у розгляді справи, що виникають з корпоративних відносин», а саме - у визначенні підвідомчості справ зі спорів, пов'язаних з обігом акцій, господарським судам необхідно розрізняти правовідносини щодо акцій як речей та правовідносини з приводу реалізації корпоративних прав, посвідчених акціями. Хоча змістом акцій є посвідчені ними корпоративні права, однак відповідно до статті 177 ЦК України, цінні папери (в тому числі акції) є речами. Корпоративними є відносини, пов'язані з реалізацією корпоративних прав, посвідчених акціями. Відносини, пов'язані з обігом акцій, до корпоративних не належать.З урахуванням наведеного, спори про визнання права власності на акції, укладення, розірвання, зміну, виконання а також визнання недійсними договорів купівлі-продажу акцій та спори щодо інших правочинів з акціями, крім спорів, пов'язаних з порушенням переважного права на придбання акцій, не є такими, що виникають з корпоративних відносин і залежно від суб'єктного складу сторін підлягають розгляду господарськими або загальними судами.

Суд першої інстанції на зазначене уваги не звернув та не врахував характер спірних правовідносин і те, що зазначений спір виник із цивільних відносин і підлягає розгляду у порядку цивільного судочинства, оскільки оспорюється заінтересованою особою цивільно-правова угода (договір дарування), яка укладена від імені юридичної особи на користь фізичної особи.

Доводи представника ПП «СК «Таврія» Куліш О.В., представника президента ПрАТ ОСОБА_7 - ОСОБА_10 про те, що розгляду цієї справи в порядку ЦПК України в суді першої інстанції перешкоджає ухвала судді Сімферопольського районного суду АР Крим Кулішова А.С. від 19 червня 2013 року у справі № 116/3617/13-ц; провадження № 2/116/1834/13 про відмову у відкритті провадження у цивільній справі між тими самими сторонами про той саме предмет та з тих саме підстав, не приймаються судовою колегією до уваги, оскільки ґрунтуються на неправильному розумінні норм процесуального закону.

Як убачається зі змісту оскаржуваної ухвали суду підставами для закриття провадження у справі, що переглядається в апеляційному порядку, були зовсім інші обставини і в ній відсутні посилання на вищезазначену ухвалу суду про відмову у відкритті провадження у іншій цивільній справі.

Відповідно до п. 4 ст. 311 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм матеріального чи процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.

Судова колегія вважає, що оскільки даний спір не стосується корпоративних прав позивача, а виник з приводу речового права позивача ОСОБА_6 на акції, емітовані відповідачем ПрАТ «Футбольний клуб «Таврія», то він є підвідомчий суду загальної юрисдикції та підлягає розгляду за правилами передбаченими ЦПК України, а тому ухвала суду першої інстанції підлягає скасуванню, як незаконна, з направленням справи для продовження її розгляду до Сімферопольського районного суду Автономної Республіки Крим.

Керуючись ст.ст. 304, 307, 311, 313-315, 319, 324 ЦПК України, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_6 - ОСОБА_8 задовольнити.

Ухвалу Сімферопольського районного суду Автономної Республіки Крим від 17 жовтня 2013 року скасувати і передати справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили до суду касаційної інстанції.

Судді: