Рішення

від 10.12.2013 по справі 116/4427/13-ц

СІМФЕРОПОЛЬСКИЙ РАЙОННИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Справа № 116/4427/13-ц

Провадження № 2/116/3281/13

10.12.2013 року м. Сімферополь

Сімферопольський районній суд Автономної Республіки Крим у складі:

головуючого судді Берберова Д.М.,

при секретарі Аблаєві С.С.,

за участю: - представника позивача - ОСОБА_1;

- відповідачки - ОСОБА_2;

- представника відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_3;

- представник відповідача ОСОБА_4 «Спортивний Клуб «Таврія» - ОСОБА_5;

- представника третьої особи ОСОБА_4 «Футбольний клуб «Таврія» - ОСОБА_6,

розглянувши у судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_7 до ОСОБА_2, Приватного підприємства «Спортивний клуб «Таврія», третя особа - Приватне акціонерне товариство «Футбольний клуб «Таврія» про визнання недійсним договору дарування, визнання права власності на цінні папери ,

встановив:

ОСОБА_7 звернувся в Сімферопольський районний суд Автономної республіки Крим з позовом до ОСОБА_2, Приватного підприємства «Спортивний клуб «Таврія», третя особа -ОСОБА_4 «Футбольний клуб «Таврія» про визнання недійсним договору дарування, визнання права власності на цінні папери.

Позовні вимоги мотивує тим, що 05 квітня 2006 року між ним та ПП «Спортивний клуб «Таврія» було укладено Договір купівлі-продажу цінних паперів. Згідно п. 1.1 Договору купівлі-продажу ПП «Спортивний клуб «Таврія» зобов'язувався передати у власність позивача, а позивач прийняти та оплатити вказані в цьому пункті цінні папери, за ціною і на умовах, передбачених договором. Предметом договору були 2308 штук простих іменних акцій Акціонерного товариства закритого типу «Футбольний клуб «Таврія», форма випуску цінних паперів - документарна. Пунктом 1.2 договору купівлі-продажу визначено ціну цінних паперів - 23080 грн. 00 коп. Від імені та в інтересах ПП «Спортивний клуб «Таврія» під час укладення договору купівлі-продажу від 05.04.2006 року діяв на підставі довіреності від 02.04.2006 року громадянин України ОСОБА_8. Довіреність підписана директором Спортивного клубу «Таврія» - ОСОБА_9 та посвідчені печаткою підприємства. Довіреність видана строком на один рік, а отже була чинна до 02.04.2007 року включно.

Відповідно до умов договору купівлі-продажу цінних паперів від 05.04.2006 року: ПП «Спортивний клуб «Таврія» зобов'язується передати покупцю (позивачу) цінні папери. Сторони домовилися, що з моменту повного індосаменту цінних паперів, який здійснюється в день підписання договору у вигляді заповнення продавцем (відповідач-2) передавального розпорядження, до покупця переходить право власності на цінні папери. Права на участь в управлінні, одержання доходу тощо, які випливають з цінних паперів, можуть бути реалізовані покупцем з моменту внесення змін до реєстру власників іменних цінних паперів. Передавальне розпорядження було заповнене продавцем та 05.04.2006 року його копія була надана покупцю.

На поданий позов відповідачем ОСОБА_4 «Спортивний клуб «Таврія» та третьою особою ОСОБА_4 «Футбольний клуб «Таврія» було подано письмові заперечення. Згідно з запереченнями відповідач та третя особа зазначають, що статутом ОСОБА_4 «Спортивний клуб «Таврія» встановлені межи повноважень директора, який не може без попереднього узгодження з засновниками укладати договори з третіми особами на надання послуг, придбання та реалізацію матеріальних цінностей на суму, що перевищує статутний капітал клубу. Оскільки цінні папери віднесені відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 10.09.2003 року № 1440 «Про затвердження Національного стандарту № 1 «Загальні засади оцінки майна та майнових прав» до об’єктів оцінки у нематеріальної формі, то директор взагалі не мав повноважень на вчинення правочинів щодо цінних паперів. Наступне схвалення договору купівлі-продажу акцій від 05.04.2006 року не відбулося, у зв’язку з чим, правочин, вчинений представником поза межами своїх повноважень підлягає визнанню недійсним. Так само недійним є і передавальне розпорядження, яке також не містить усіх необхідних реквізитів. Крім того, при купівлі-продажу не передавався сертифікат, який підтверджує право власності на цінні папери, та при укладенні договору купівлі-продажу акцій від 05.04.2006 року не були оформленні сертифікати. У зв’язку з чим ОСОБА_7 не набув права власності на акції. Також зазначають, що ОСОБА_7, протягом 7 років не вчиняв ніяких дій щодо реалізації свого права та переоформлення акцій на своє ім’я, у зв’язку з чим ним були пропущені строки позовної давності, передбачені діючим законодавством.

В судовому засідання представник позивача ОСОБА_7 - ОСОБА_1 підтримав позовні вимоги в повному обсязі, наполягав на їх задоволенні з підстав, викладених у позовної заяві. Також представник позивача зазначив, що статутний фонд ОСОБА_4 «Спортивний клуб «Таврія» станом на 2006 рік був значно більший, ніж зазначено у статуті, наданому до суду, у зв’язку з чим посилання відповідачів на те, що директор підприємства ОСОБА_10 діяв поза межами повноважень не відповідає дійсності. Крім того зазначив, що про порушення свого права ОСОБА_7 дізнався про порушення його прав лише 30.04.2013 року, коли отримав відповідну відповідь за підписом директора ПП «Спортивний клуб «Таврія» ОСОБА_10, у зв’язку з чим ним не пропущені строки позовної давності.

Відповідач ОСОБА_2 та її представник - ОСОБА_3, в судовому засіданні заперечували проти задоволення позову та пояснили, що до квітня 2013 року їм нічого не було відомо про існування договору купівлі-продажу 2 038 акцій ОСОБА_4 «Футбольний клуб «Таврія». Зазначали, що печатка на довіреності від 02.04.2006 року не належить СК «Таврія» та підпис від імені ОСОБА_10 виконано не ним, а іншою особою. Також відповідач та її представник стверджували, що до повноважень директора не входило розпорядження акціями підприємства, а наступне схвалення договору купівлі-продажу акцій від 05.04.2006 року не відбулося. Крім того, під час укладення договору купівлі-продажу акцій не було передано сертифікат, а передавальне розпорядження не містить усіх необхідних реквізитів. Просили застосувати строк позовної давності, про що надали до суду відповідну заяву.

Представник відповідача ОСОБА_4 «Спортивний клуб «Таврія» - ОСОБА_5, в судовому засіданні заперечувала проти задоволення позову з підстав, викладених у письмових запереченнях. Крім того, погодилась з позицією відповідача ОСОБА_2 та її представника, щодо виходу за межи повноважень директора ОСОБА_10 під час надання довіреності від 02.04.2006 року та того, що печатка на довіреності від 02.04.2006 року не належить СК «Таврія» та підпис від імені ОСОБА_10 виконано не ним, а іншою особою. На питання суду ОСОБА_5 пояснила, що станом на 2006 рік статутний фонд становив близько 500 тисяч гривень, проте, після перереєстрації статуту, статутний фонд було зменшено до 16 727,70 гривень. Також просила застосувати строк позовної давності, про що надала до суду відповідну заяву.

Представник третьої особи ОСОБА_4 «Футбольний клуб Таврія» - ОСОБА_6 заперечувала проти задоволення позовних вимог. Повністю погодилась з позицією відповідачів по справі та підтримала їх доводи у повному обсязі.

Вислухавши доводи учасників процесу, дослідивши матеріали цивільної справи, суд вважає, що заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 05 квітня 2006 року між Позивачем та ПП «Спортивний клуб «Таврія» (далі - відповідач-2) було укладено Договір купівлі-продажу цінних паперів. Згідно п. 1.1 Договору купівлі-продажу ПП «Спортивний клуб «Таврія» зобов'язувався передати у власність Позивача, а Позивач прийняти та оплатити вказані в цьому пункті цінні папери, за ціною і на умовах, передбачених цим Договором. Предметом цього Договору були саме 2308 штук простих іменних акцій Акціонерного товариства закритого типу «Футбольний клуб «Таврія», форма випуску цінних паперів - документарна. П. 1.2 Договору визначено ціну цінних паперів - 23080 грн. 00 коп. Від імені та в інтересах ПП «Спортивний клуб «Таврія» під час укладення Договору купівлі-продажу від 05.04.2006 року діяв на підставі довіреності від 02.04.2006 року громадянин України ОСОБА_8. Довіреність підписана директором Спортивного клубу «Таврія» - ОСОБА_9 та посвідчена печаткою підприємства. Довіреність видана строком на один рік, а отже була чинна до 02.04.2007 року включно (а.с. 8-11).

15 лютого 2007 року між ПП «Спортивний клуб «Таврія» та ОСОБА_2 (далі - відповідач-1) було укладено договір дарування. Відповідно до умов даного договору ПП «Спортивний клуб «Таврія» (відповідач-2) безкоштовно передав у власність ОСОБА_2 (відповідач-1) 2308 штук простих іменних акцій Акціонерного товариства закритого типу «Футбольний клуб «Таврія». Вартість майна відповідно до п. 4 договору дарування складає 23080 грн. 00 коп. (а.с. 7).

Таким чином, суд приходить до висновку, що одні і ті ж акції, емітовані АТЗТ «Футбольний клуб «Таврія» є як предметом договору купівлі-продажу, укладеного між позивачем та відповідачем-2, так і предметом договору дарування, укладеного між відповідачем-1 та відповідачем-2. Відповідно до п. 5 Постанови Пленуму Верховного суду України від 6 листопада 2009 р. № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», згідно статей 215 та 216 ЦК вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним та про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину.

Відтак, оскільки оспорюваним договором дарування було порушено права та охоронювані законом інтереси позивача, зокрема право власності на спірні акції, а отже таке порушене право підлягає захисту у спосіб визнання оспорюваного правочину недійсним.

Відповідно до редакції ч. 5 ст. 5 Закону України «Про Національну депозитарну систему та особливості електронного обігу цінних паперів в Україні», чинної на момент укладення договору купівлі-продажу цінних паперів, договори купівлі-продажу цінних паперів не підлягали нотаріальному посвідченню.

З огляду на зміст договору купівлі-продажу акцій та на його форму, суд прийшов до висновку, що позивач та відповідач-2, укладаючи вказаний вище договір дійшли згоди з усіх його істотних умов, уклали відповідний договір в простій письмовій формі, що не суперечить вимогам закону. Як видно із наданих суду матеріалів, сторони діяли усвідомлюючи значення своїх дій, в межах наданих їм законом повноважень, бажаючи настання передбачених договором правових наслідків. Зміст зазначеного договору не суперечить вимогам законодавства України.

При цьому, відповідно до ч. 1 ст. 245 ЦК України форма довіреності повинна відповідати формі, в якій відповідно до закону має вчинятися правочин. Стаття 246 ЦК України вказує, що довіреність від імені юридичної особи видається її органом або іншою особою, уповноваженою на це її установчими документами, та скріплюється печаткою цієї юридичної особи.

Згідно із ч. 1 ст. 92 ЦК України юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону.

Відповідно до статуту ПП «СК «Таврія» до виключної компетенції загальних зборів засновника відноситься вичерпний перелік питань, серед яких немає питань щодо укладення правочинів взагалі, чи щодо укладення правочинів на певну суму, зокрема, (п. 4.1 статуту). При цьому, згідно із п. 4.2.2 статуту директор вирішує всі питання діяльності клуба, крім тих, що віднесені до виключної компетенції Зборів Засновників.

Директор ПП «СК «Таврія» уповноважений на оформлення всіх документів, необхідних для забезпечення діяльності Клуба та на видачу наказів, розпоряджень і доручень з питань діяльності Клуба відповідно до п. п. «б», «в» п. 4.2.6 статуту. Згідно із п. 4.2.7 Статуту директор має право підпису будь-яких документів стосовно діяльності Клуба.

Відповідно до п. 4.2.8 статуту Директор має право без попереднього погодження із засновниками укладати договори із третіми особами на надання послуг, придбання та реалізацію матеріальних цінностей на суму, що не перевищує статутний капітал Клуба.

Згідно із змінами до статуту ПП «СК «Таврія», що були затверджені Загальними Зборами Засновників від 01.11.2005 р., зареєстровані 08.12.2005 р. та діяли на момент укладення договору купівлі-продажу, статутний фонд Клуба становив 516 727,7 грн. При цьому, ціна договору купівлі-продажу, укладеного між ПП «СК «Таврія» та позивачем становила 23080 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 209 ЦК України правочин, який вчинений у письмовій формі, підлягає нотаріальному посвідченню лише у випадках, встановлених законом або домовленістю сторін. Законодавство України не передбачає обов'язкового нотаріального посвідчення договорів купівлі-продажу цінних паперів.

Таким чином, суд приходить до висновку, що керівник відповідача-2 мав передбачені законом повноваження на видачу відповідної довіреності, довіреність була видана у простій письмовій формі та скріплена печаткою відповідача-2, а відтак була вчинена у тій же формі, якої закон вимагає для юридичних осіб та при укладенні договорів про відчуження цінних паперів. Отже, довіреність, на підставі якої спірні цінні папери були продані позивачу, була видана в межах повноважень статутного органу відповідача-2 та з дотриманням вимог закону щодо форми такої довіреності. При цьому, суду не було надано жодних доказів того, що довіреність було у будь-який спосіб відкликано, скасовано чи визнано недійсною.

Суд не приймає до уваги висновки експертного дослідження № 76 від 14.10.2013 року (а.с. 169-177), оскільки зазначене дослідження проведено в порушення вимог, встановлених Інструкцією про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України 08.01.1998 № 53/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України 26.12.2012 № 1950/5).

Так, основним завданням почеркознавчої експертизи є ідентифікація виконавця рукописного тексту, обмежених за обсягом рукописних записів (буквених та цифрових) і підпису. Цією експертизою вирішуються і деякі неідентифікаційні завдання (установлення факту виконання рукопису під впливом будь-яких (природних, штучних) збиваючих факторів; у незвичних умовах або в незвичайному стані виконавця, навмисно зміненим почерком, з наслідуванням почерку іншої особи; визначення статі виконавця, а також належності його до певної групи за віком тощо).

Для проведення почеркознавчих досліджень рукописних записів та підписів надаються оригінали документів.

В якості як вільних, так і експериментальних зразків буквеного або цифрового письма бажано надавати не менше ніж на 15 аркушах. Чим коротший досліджуваний текст (запис), тим більша потреба у вільних зразках. Вільні зразки підпису надаються по змозі не менше ніж на 15 документах, експериментальні - у кількості не менше 5 - 8 аркушів.

Технічна експертиза документів поділяється на експертизу реквізитів документів, експертизу друкарських форм та експертизу матеріалів документів.

Для проведення експертизи необхідно надавати документи з відтисками печатки, які подавались до органів виконавчої влади, органів реєстрації, дозвільної системи, банківських установ, контролюючих органів (податкової інспекції), з відміткою про надходження до них (штамп канцелярії установи, дата надходження, вхідний номер, підпис працівника канцелярії) у період, якому відповідає дата на документі, що підлягає дослідженню.

Зразки надаються за кожен місяць, за різні дати, у тому числі й за дату, якою датований наданий на дослідження документ.

Достатність кількості та придатність зразків визначаються експертом під час їх дослідження.

Зазначені вимоги не були виконані під час дослідження від 14.10.2013 року, у зв’язку з чим суд не може взяти його до уваги.

Крім того, як вбачається з копії листа за підписом ОСОБА_10 від 29.10.2013 року (а.с. 189), долученому до матеріалів справи за клопотання представника відповідача ОСОБА_2 - адвоката ОСОБА_3, він не заперечує факт видачі довіреності на ім’я ОСОБА_8 та її змісту, проте зазначає, що мета видачі довіреності була інвестиційна діяльність останнього, а не продаж акції.

Відповідно до ст. 239 ЦК України правочин, вчинений представником, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє.

Таким чином, ПП «Спортивний клуб «Таврія», як продавець, та ОСОБА_7, як покупець, набули усіх прав та обов'язків, передбачених укладеним між ними договором купівлі-продажу цінних паперів, емітованих АТЗТ «футбольний клуб «Таврія».

Відповідно до ч. 4 ст. 197 ЦК України права, посвідчені іменним цінним папером, передаються у порядку, встановленому для відступлення права вимоги (цесії). Особа, яка передає право за цінним папером (індосант) відповідає лише за недійсність відповідної вимоги і не відповідає за її невиконання.

Згідно із ч. 1 ст.5 Закону України «Про Національну депозитарну систему та особливості електронного обігу цінних паперів в Україні» (в редакції, дійсній на момент вчинення правочину між позивачем та відповідачем-2) іменні цінні папери, випущені в документарній формі (якщо умовами емісії спеціально не зазначено, що вони не підлягають передачі), передаються новому власнику шляхом повного індосаменту.

Відповідно до загальних положень, встановлених законом для відступлення права вимоги (статті 513-519 ЦК України), кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Відповідно до Роз'яснення Державної комісії х цінних паперів та фондового ринку від 04.08.99 р. № 16 іменні цінні папери (акції, облігації, інвестиційні сертифікати) передаються новому власнику шляхом повного індосаменту, який здійснюється через заповнення передавального розпорядження.

Відповідно до Положення про порядок ведення реєстрів власників іменних цінних паперів (в редакції, чинній на момент укладення договору купівлі-продажу) передавальне розпорядження - письмове розпорядження власника, номінального утримувача, який дає розпорядження реєстроутримувачу внести зміни до реєстру власників іменних цінних паперів у зв'язку з передачею іменних цінних паперів іншій особі. Відповідно до п. 7.1 вказаного Положення всі зміни до системи реєстру або надання інформації про її стан реєстроутримувач здійснює на підставі письмових розпоряджень, або запитів від імені осіб, які мають на це право, а саме: - емітента; - зареєстрованих осіб; - органів державної та судової влади в межах їх компетенції. Відповідно до п. 3.2 договору купівлі - продажу цінних паперів зобов'язання вжити усіх передбачених законодавством України заходів щодо забезпечення внесення відповідних змін до реєстру власників іменних цінних паперів було покладено на продавця (тобто на ПП «СК «Таврія»).

Згідно із п. 4 ст. 5 Закону України «Про Національну депозитарну систему та особливості електронного обігу цінних паперів в Україні» підтвердженням права власності на цінні папери є сертифікат, а в разі знерухомлення цінних паперів чи їх емісії в бездокументарній формі - виписка з рахунку у цінних паперах, яку зберігач зобов'язаний надавати власнику цінних паперів.

Згідно із п. п. 7.12, 7.16 Положення про порядок ведення реєстрів власників іменних цінних паперів (в редакції, чинній на момент укладення договору купівлі-продажу) у випадку відчуження цінних паперів на користь іншої особи разом із передавальним розпорядженням зареєстрована особа передає реєстроутримувачу сертифікат цінних паперів для погашення. Натомість, згідно із пп. 7.12.1 вказаного Положення у відношенні іменних цінних паперів випущених у документарній формі, у випадку відчуження цінних паперів за договором про перехід права власності реєстроутримувач зобов'язаний оформити та видати покупцю сертифікат іменних цінних паперів. Сертифікат повинен бути засвідчений підписами посадових осіб та печатками емітента та реєстроутримувача. Відтак, для переходу права власності на цінні папери нормативно-правові акти, що діяли на час укладення договору купівлі-продажу, не передбачали необхідності фізичної передачі сертифіката акцій від продавця покупцю. При цьому, згідно із п. 7.16 Положення, наявність повноважень на переоформлення прав власності на цінні папери від імені їх власника визначається змістом відповідних документів, які подаються реєстроутримувачу разом з іншими документами під час оформлення в системі реєстру цих дій.

З урахуванням викладених вище норм закону та положень договору купівлі-продажу акцій, обов'язок щодо заповнення та подання реєстратору відповідного передавального розпорядження у відповідності до вимог Положення про порядок ведення власників іменних цінних паперів, здачі реєстроутримувачу свого сертифіката акцій АТЗТ «Футбольний клуб «Таврія»та щодо оформлення за позивачем права власності на цінні папери в повній мірі покладені на ПП «Спортивний клуб «Таврія». Натомість, копія передавального розпорядження, надана покупцю (позивачу) підтверджувала факт передачі цінних паперів в день укладення договору купівлі-продажу. Вказаний індосамент (передавальне розпорядження) не суперечить загальним вимогам закону, які встановлені законодавством України для відступлення права вимоги (цесії), а відтак підтверджує факт передачі цінних паперів позивачу.

Крім того, відповідно до умов Договору купівлі-продажу цінних паперів від 05.04.2006 року (п. 2.2.1. Договору) сторони домовилися, що з моменту повного індосаменту акцій, який здійснюється в день підписання договору у вигляді заповнення продавцем передавального розпорядження, до покупця переходить право власності на такі акції. Права на участь в управлінні, одержання доходу тощо, які випливають з акцій, можуть бути реалізовані покупцем з моменту внесення змін до реєстру власників іменних цінних паперів.

Згідно статті 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Таким чином, договором було прямо передбачено зобов'язання відповідача-2 щодо передачі цінних паперів позивачу, строк оформлення повного індосаменту та зобов'язання відповідача-2 забезпечити внесення відповідних змін до реєстру власників іменних цінних паперів АТЗТ «Футбольний клуб «Таврія». Відповідно до ч. 1 ст. 334 ЦК України, право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом. Відтак, оскільки договором купівлі - продажу було передбачено перехід права власності в день укладення договору, то суд погоджується із твердженням позивача про те, що таке право перейшло до покупця (позивача) в день укладення відповідного правочину, а саме 05.04.2006 р.

Частиною другою статті 194 ЦК України визначено, що до особи, яка набула право власності на цінний папір, переходять у сукупності усі права, що ним посвідчуються. Внесення змін до реєстру власників іменних цінних паперів визначено у абзаці третьому частини першої статті 5 Закону України «Про Національну депозитарну систему та особливості електронного обігу цінних паперів в Україні» як умову реалізації прав, посвідчених акціями, а не як момент набуття корпоративних прав. Отже, особа вважається акціонером та відповідно суб'єктом корпоративних прав з моменту набуття права власності на акції.

Як вже було вказано вище, право власності на акції перейшло до позивача виходячи з умов договору купівлі-продажу та дати складання передавального розпорядження 05.04.2006 року, що підтверджується як змістом договору купівлі-продажу, так і самим текстом передавального розпорядження.

Перехід права власності на акції закон не пов'язує безпосередньо із внесенням змін до реєстру власників іменних цінних паперів, таке внесення змін лише вказує на момент, з якого акціонером можуть бути реалізовані окремі правомочності акціонера.

Таким чином, посилання відповідачів на не включення позивача до реєстру власників іменних цінних паперів, емітованих третьою особою, як на обґрунтування відсутності в позивача права власності на акції, не ґрунтуються на законі.

За таких обставин, укладення оспорюваного договору дарування відповідачем-2 суперечить вимогам закону, оскільки на момент його укладення відповідач-2 вже не був власником відчужуваних акцій, а відтак, в силу положень ст. ст. 316, 317, 319 Цивільного кодексу України не володів правом розпоряджатись вказаним майном.

Відповідно до ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Частина 1 ст. 215 ЦК України визначає підстави визнання правочину недійсним, де зазначено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Ч. 3 ст. 215 ЦК України передбачено, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно із ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, визнання права та визнання правочину недійсним.

Згідно із ст. 392 ЦК України, власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Відповідно до ст. 3 Цивільного процесуального кодексу України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Крім того, суд дійшов висновку, що з боку позивача ОСОБА_7 не пропущений строк позовної давності, оскільки, як вбачається з матеріалів справи, про те, що його права порушені він дізнався лише з листа від 30.04.2013 року за підписом директора ПП «Спортивний клуб «Таврія» ОСОБА_10 (а.с. 20), у якому йому повідомляють про те, що 2 308 акцій були відчужені на користь ОСОБА_2 згідно з договору дарування від 15.02.2007 року, та те, що інформацією щодо відчуження вказаних акцій на його користь ПП «Спортивний клуб «Таврія» не володіє.

Так, відповідно до положень частини 1 статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Жодних доказів того, що ОСОБА_7 було відомо про порушення його права до 30.04.2013 року, тобто до отримання відповідної відповіді, до суду не надано. Крім того, в матеріалах справи відсутні фактичні дані про те, що ОСОБА_7 повинен був знати або міг довідатись про порушення його права та про особу, яка його порушила.

У зв’язку з наведений суд приходить до висновку що перебіг строку позовної давності ОСОБА_7 починається з 30.04.2013 року, тобто на час розгляду судом зазначеної справи строк позовної давності не сплив та підстави для застосування наслідків спливу позовної давності,Ю передбачений ст. 267 ЦК України, відсутні.

Враховуючи наведене у своєї сукупності, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог, у зв’язку чим позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до положень статті 88 ЦПК України суд вважає за необхідне стягнути з відповідачів ОСОБА_2 та Приватного підприємства «Спортивний клуб «Таврія» судовий збір у рівних частках.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 10, 60, 61, 88, 212, 215, 218 ЦПК України, суд, -

вирішив:

Позовну заяву ОСОБА_7 до ОСОБА_2, Приватного підприємства «Спортивний клуб «Таврія», третя особа - Приватне акціонерне товариство «Футбольний клуб «Таврія» про визнання недійсним договору дарування, визнання права власності на цінні папери - задовольнити.

Визнати недійсним договір Дарування цінних паперів від 15 лютого 2007 року, укладений між Приватним підприємством «Спортивний клуб «Таврія» (Код ЄДРПОУ 22296774) та ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер: НОМЕР_1, 97577, Сімферопольський район, с. Піонерське, вул. Сумська, 32), згідно із яким ПП «Спортивний клуб «Таврія» безкоштовно передав у власність ОСОБА_2 2 308 (дві тисячі триста вісім) штук простих іменних акцій Акціонерного товариства закритого типу «Футбольний клуб «Таврія» (Код ЄДРПОУ 22317694), вартістю 23 080 (двадцять три тисячі вісімдесят) гривень.

Визнати за ОСОБА_7 (що проживає за адресою: Україна, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_2), право власності на 2308 (дві тисячі триста вісім) штук простих іменних акцій Приватного акціонерного товариства «Футбольний клуб «Таврія» (код ЄДРПОУ 22317694, місцезнаходження емітента: 95011, Україна, АРК, м. Сімферополь, вул. Желябова, буд. 20).

Стягнути з ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер: НОМЕР_1, 97577, Сімферопольський район, с. Піонерське, вул. Сумська, 32) та Приватного підприємства «Спортивний клуб «Таврія» на користь ОСОБА_7 (що проживає за адресою: Україна, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_2) судовий збір у розмір по 115 гривень 40 копійок з кожного.

Рішення може бути оскаржене в Апеляційний суд Автономної Республіки Крим через Сімферопольський районний суд Автономної Республіки Крим. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяті днів після проголошення рішення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя