Рішення

від 07.11.2013 по справі 919/407/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД М. СЕВАСТОПОЛЯ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 листопада 2013 року справа № 919/407/13 за позовом Севастопольського міського територіального відділення Антимонопольного комітету України

(99011, м. Севастополь, вул. Леніна,48)

до ОСОБА_1

(99011, АДРЕСА_1)

про стягнення 136000,00 грн,

суддя Щербаков С.О.

за участю:

представника позивача - Рубльової О.В., довіреність №9/372 від 22.03.2013,

представника відповідача - не з`явився,

Суть спору:

В провадженні господарського суду міста Севастополя перебувала справа №919/407/13 за позовом Севастопольського міського територіального відділення Антимонопольного комітету України до ОСОБА_1 про стягнення штрафних санкцій у вигляді штрафу та пені за порушення конкурентного законодавства у розмірі 136000,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем рішення адміністративної колегії Севастопольського територіального відділення Антимонопольного комітету України про сплату штрафу, у зв'язку з чим була нарахована пеня, яку позивач також не сплатив.

Ухвалою господарського суду міста Севастополя від 23.07.2013 провадження у справі було припинено на підставі пункту 1 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України у зв'язку із тим, що станом на дату звернення до суду із відповідними вимогами, ОСОБА_1 не мала статусу суб'єкта господарювання, а тому на думку суду не могла бути відповідачем в господарському процесі.

Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 19.08.2013 було задоволено апеляційну скаргу позивача на вищевказану ухвалу суду від 23.07.2013, та зазначена ухвала була скасована, а справу №919/407/13 було передано до господарського суду міста Севастополя для подальшого розгляду.

27.08.2013 на адресу господарського суду міста Севастополя матеріали справи №919/417/13 були повернуті з Севастопольського апеляційного господарського суду.

Автоматизованою системою документообігу суду «Діловодство спеціалізованого суду», суддею для розгляду справи №919/417/13 визначено Щербакова С.О.

Ухвалою суду від 29.08.2013 справу №919/417/13 прийнято до провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні на 19.09.2013.

Відповідно до вимог статті 77 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи 19.09.2013 відкладався на 21.10.2013. В судовому засіданні 21.10.2013 було продовжено строк розгляду спору на 15 днів до 13.11.2013 та відкладено розгляд справи на 07.11.2013.

.

В судовому засіданні 07.11.2013 представник позивача підтримала позовні вимоги у повному обсязі та наполягала на їх задоволенні. Відповідач в судове засідання не з'явився, явку повноважних представників не забезпечив, про дату, час та місце судового розгляду повідомлявся у встановленому законом порядку, про причини неявки суд не повідомив.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві. У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору (п.2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2010 № 01-08/140 "Про деякі питання запобігання зловживанню процесуальними правами у господарському судочинстві").

Відповідно до підпункту 3.9.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" (зі змінами та доповненнями), в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за належною адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та не повернуто підприємством зв'язку, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Доказом такого повідомлення в разі неповернення ухвали підприємством зв'язку може бути й долучений до матеріалів справи та засвідчений судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку «Укрпошта» щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправленням, або засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду.

Також статтею 64 ГПК України визначено, що у разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, місце проживання відповідача є АДРЕСА_1 (а.с. 66-67).

Копії ухвал суду по вказаній справі надсилались судом відповідачу рекомендованим листом з повідомленням за адресою, вказаною у витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, які особисто отримувались відповідачем, також про дату судового засідання 21.10.2013 відповідач повідомлявся особисто під розписку. Крім того, ухвала суду від 21.10.2013 надсилалась відповідачу рекомендованим листом та була ним отримана, що підтверджується засвідченим судом витягом з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку «Укрпошта» та засвідченою копією реєстру поштових відправлень суду.

Таким чином, про час та місце розгляду справи відповідач був повідомлений належним чином.

Відповідно до частини другої статті 22 Господарського процесуального кодексу України сторони, серед іншого, мають право на участь в засіданнях господарського суду.

Частина третя вказаної статті зобов'язує сторін добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони.

Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Дотримання принципу вирішення спору упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом втілено у статті 17 Закону України „Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" і статті 6 Європейської конвенції з прав людини та є обов'язковим для господарського суду при розгляді кожної справи.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Відповідач не скористався правом, наданим його статтею 59 Господарського кодексу України: не надав суду відзив на позовну заяву та документи, що підтверджують заперечення проти позову. В матеріалах справи лише міститься клопотання представника відповідача щодо припинення провадження у справі, однак воно вже було вирішено ухвалою господарського суду міста Севастополя від 23.07.2013, якою провадження у справі було припинено на підставі пункту 1 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України. Однак, в подальшому вищевказана ухвала суду була скасована постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 19.08.2013 та справу було передано до гсоподарського суду міста Севастополя для подальшого розгляду.

З врахуванням вищенаведених норм процесуального закону, на думку суду, матеріали справи достатньо характеризують спірні правовідносини, підстави для відкладення розгляду справи відсутні, а справа підлягає розгляду у відсутність відповідача за наявними у справі матеріалами, що також узгоджується зі статтею 75 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до статті 81-1 ГПК України, враховуючи відсутність заяви учасника судового процесу, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

На підставі ст.85 ГПК України в судовому засіданні 07.11.2013 проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши представника позивача, дослідивши надані докази, перевіривши матеріали справи, суд,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Адміністративної колегії Севастопольського міського територіального відділення Антимонопольного комітету України рішенням №27/14-13-РШ від 17.04.2012 (далі - Рішення) дії фізичних осіб-підприємців ОСОБА_1, ОСОБА_4, ОСОБА_5, щодо участі у торгах на закупівлю м'ясопродуктів, надавши на торги схожі в оформленні і зовнішньому вигляді пропозицій конкурсних торгів, які виразилися в однаковому розміщенні тексту, стилі викладу матеріалів, граматичних помилок, допущені однакових стилістичних конструкцій визнанні такими, що порушують законодавство про захист економічної конкуренції, передбачених пунктом 1 статті 50, пунктом 4 частини 2 статті 6 Закону України „Про захист економічної конкуренції" у вигляді вчинення антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються спотворення результатів торгів та накладений на кожного з них штраф у розмірі 68000,00 грн. (а.с. 8-10).

З метою оскарження цього рішення, серед інших, відповідач у вказаній справі звернулась до господарського суду міста Севастополя із вимогами про визнання цього рішення недійсним.

Отже, відповідач був обізнаний про наявність цього рішення.

Рішенням господарського суду міста Севастополя від 13.07.2012 року у справі №5020-634/2012 задоволено позовні вимоги фізичних осіб-підприємців ОСОБА_1, ОСОБА_5, ОСОБА_4, заявлені до Севастопольського міського територіального відділення Антимонопольного комітету України, - рішення Адміністративної колегії Севастопольського міського територіального відділення Антимонопольного комітету України від 17.04.2013 року №27/12-12-РШ від 17.04.2012 року у справі № 27/67-11 визнано недійсним.

Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 20.12.2012 року, залишеною без змін постановою Вищого господарського суду України від 05.03.2013 року, рішення господарського суду міста Севастополя від 13.07.2012 року у справі №5020-634/2012 скасовано та прийнято нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено(а.с.12-17).

Також, в ході апеляційного розгляду справи №5020-634/2012 фізична особа-підприємець ОСОБА_1 припинила підприємницьку діяльність за власним рішенням, в зв'язку із чим судом апеляційної інстанції ухвалою від 06.12.2012 фізична особа ОСОБА_1 визнана правонаступником фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 та була залучена до участі у справі в якості відповідача (а.с. 22-23).

На думку позивача, згідно з частиною 3 статті 56 Закону України «Про захист економічної конкуренції», особа, на яку накладено штраф за рішенням органу Антимонопольного комітету України, сплачує його в двомісячний строк з дня одержання рішення про накладення штрафу, тобто в строк з 26.04.2012 до 27.06.2012 включно, однак відповідачем не був сплачений штраф у зазначений строк, що зумовило нарахування останньому пені за період прострочення сплати штрафу.

Зазначене стало підставою звернення позивача до суду з відвідними вимогами про стягнення з відповідача заборгованості зі сплату штрафу та нарахування пені за кожен день прострочення сплати штрафу.

Як вже зазначалось, ухвалою господарського суду міста Севастополя від 23.07.2013 провадження у справі було припинено на підставі пункту 1 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України у зв'язку із тим, що станом на дату звернення до суду із відповідними вимогами, ОСОБА_1 не мала статусу суб'єкта господарювання, а тому на думку суду не могла бути відповідачем в господарському процесі (суддя Архипенко О.М.).

Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 19.08.2013 було задоволено апеляційну скаргу позивача на вищевказану ухвалу суду від 23.07.2013, та зазначена ухвала була скасована, а справу №919/407/13 було передано до господарського суду міста Севастополя для подальшого розгляду (а.с. 114-119).

В цій постанові, апеляційний суд, керуючись нормами Господарського кодексу України, Закону України «Про захист економічної конкуренції» вказівками, викладеними в Постанові Пленуму Вищого господарського суду України №10 від 24.10.2011 «Про деякі питання практики застосування конкурентного законодавства», а також рішенням по справі №5020-634/2012 встановив, що місцевому господарському суду необхідно було розглянути вказану справу по суті, здійснивши правовий аналіз зазначених норм права та перевіривши обставини справи, дослідивши докази по справі, зробити висновок щодо підставності та обгрунтованості позовних вимог.

Відповідно до частини 2 статті 35 Господарського процесуального кодексу України, факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду цієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Таким чином, враховуючи позицію з цього приводу суду апеляційної інстанції, зазначена справа на думку суду підвідомча господарському суду, а тому підлягає розгляду саме в господарському суді.

Оцінюючи наявні у матеріалах справи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

При вирішенні спору суд керується положеннями Закону України „Про Антимонопольний комітет України" та чинного законодавства про захист економічної конкуренції.

Статтею 22 Закону України „Про Антимонопольний комітет України" встановлено, що розпорядження, рішення та вимоги органу Антимонопольного комітету України, голови територіального відділення Антимонопольного комітету України, вимоги уповноважених ними працівників Антимонопольного комітету України, його територіального відділення в межах їх компетенції є обов'язковими для виконання у визначені ними строки, якщо інше не передбачено законом. Невиконання розпоряджень, рішень та вимог органу Антимонопольного комітету України, голови територіального відділення Антимонопольного комітету України, вимог уповноважених ними працівників Антимонопольного комітету України, його територіального відділення тягне за собою передбачену законом відповідальність.

Відповідно до частини другої статті 56 Закону України „Про захист економічної конкуренції" рішення та розпорядження органів Антимонопольного комітету України, голів його територіальних відділень є обов'язковими до виконання.

Порядок виконання рішень про порушення законодавства про захист економічної конкуренції органів Антимонопольного комітету України, голів територіальних відділень Антимонопольного комітету України встановлено статтею 56 Закону України „Про захист економічної конкуренції", згідно з частиною першою якої рішення органів Антимонопольного комітету України, голів його територіальних відділень надається для виконання шляхом надсилання або вручення під розписку чи доведення до відома в інший спосіб.

Відповідно до частини третьої статті 56 цього Закону, особа, на яку накладено штраф за рішенням органу Антимонопольного комітету України, сплачує його у двомісячний строк з дня одержання рішення про накладення штрафу.

Відповідно до частини першої статті 60 Закону України „Про захист економічної конкуренції", заявник, відповідач, третя особа мають право оскаржити рішення органів Антимонопольного комітету України повністю або частково до господарського суду у двомісячний строк з дня одержання рішення.

Відповідно до статей 33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідачем не було надано суду доказів сплати накладеного на нього штрафу у розмірі 68000,00 грн. у передбачений законодавством двомісячний строк з дня одержання рішення.

Відповідно до частини сьомої статті 56 Закону України „Про захист економічної конкуренції", у разі несплати штрафу у строки, передбачені рішенням, та пені органи Антимонопольного комітету України стягують штраф та пеню в судовому порядку.

За таких обставин, суд вважає вимогу щодо стягнення з відповідача суми заборгованості зі сплати штрафу за рішенням Адміністративної колегії Севастопольського міського територіального відділення Антимонопольного комітету України у розмірі 68000,00 грн. обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Також позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача пені за прострочення строку сплати штрафу за рішенням Адміністративної колегії Севастопольського міського територіального відділення Антимонопольного комітету України у розмірі 68000,00 грн. за період з 21.12.2012 по 17.02.2013 та з 06.03.2013 до 02.04.2013.

Частиною п'ятою статті 56 Закону України „Про захист економічної конкуренції" встановлено, що за кожний день прострочення сплати штрафу стягується пеня у розмірі півтора відсотка від суми штрафу.

Відповідно до п. 20.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 №15 «Про деякі питання практики застосування конкурентного законодавства» (зі змінами та доповненнями), Абзацами третім - п'ятим частини п'ятої зазначеної статті Закону України "Про захист економічної конкуренції" передбачено зупинення нарахування пені на час розгляду чи перегляду господарським судом: справи про визнання недійсним рішення органу Антимонопольного комітету України про накладення штрафу; відповідного рішення (постанови) господарського суду. Отже, тривалість такого зупинення визначається виключно періодом часу, протягом якого фактично здійснювався зазначений розгляд чи перегляд (наприклад, у суді першої інстанції - від дня порушення провадження у справі до дня прийняття рішення в ній; у судах апеляційної та касаційної інстанцій - від дня прийняття апеляційної чи касаційної скарги до дня прийняття постанови), і в цей період не включається час знаходження матеріалів справи у суді, коли згадані розгляд чи перегляд не здійснювалися.

Суд, перевіривши наданий позивачем розрахунок, який міститься в позовній заяві, визнав його обґрунтованим та вірним (а.с. 5), а вимогу про стягнення пені у розмірі 68000,00 грн. такою, що підлягає задоволенню.

Відповідно до положень ст.49 ГПК України, витрати зі сплати судового збору в сумі 2720,00 грн. відшкодовуються в дохід державного бюджету за рахунок відповідача.

Керуючись статтями 49, 82, 84, 85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з ОСОБА_1, яка є правонаступником фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (99046, АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код: НОМЕР_1) в дохід Державного бюджету України (Державний бюджет Ленінського району, ЕДРПОУ 38022916, р/р 31110106700007 в ГУ ДКСУ в місті Севастополі, МФО 824509, код бюджетної класифікації доходів 21081100) суму заборгованості зі сплати штрафу та пені в розмірі 136000,00 грн. (сто тридцять шість тисяч гривень 00 коп.), з яких: штраф - 68000,00 грн. та пеня - 68000,00 грн.

3. Стягнути з ОСОБА_1, яка є правонаступником фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (99046, АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код: НОМЕР_1) в дохід державного бюджету міста Севастополя (одержувач - державний бюджет м. Севастополя, ЄДРПОУ 38022717, Банк одержувача: ГУДКСУ у місті Севастополі, МФО 824509, р/р 31215206783001, код бюджетної класифікації 22030001) судовий збір в розмірі 2720,00 грн. (дві тисячі сімсот двадцять гривень 00 коп.).

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення оформлено відповідно

до вимог статті 84 ГПК України

і підписано 12.11.2013.

Суддя C.О.Щербаков