Ухвала

від 05.11.2013 по справі 2а-241/11/1270

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 листопада 2013 року м. Київ К/9991/33869/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.

суддів: Голубєвої Г.К.

Приходько І.В.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську

на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 07 лютого 2011 року

та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 04 квітня 2011 року

у справі № 2а-241/11/1270

за позовом Приватного підприємства «Будзбут»

до Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську

про скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 07 лютого 2011 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 04 квітня 2011 року, адміністративний позов Приватного підприємства «Будзбут» (позивач) до Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську (відповідач) задоволено повністю. Визнано протиправним рішення Ленінської МДПІ у м. Луганську про невизнання податкової декларації ПП «Будзбут» з податку на прибуток підприємства за дев'ять місяців 2010 року як податкової звітності, зміст якого викладено в листі № 53358/28-517 від 11 листопада 2010 року. Скасовано податкове повідомлення-рішення № 0021701510/0 від 22 грудня 2010 року.

Стягнуто з Державного бюджету України на користь ПП «Будзбут» витрати із сплати судового збору в розмірі 3,40 грн.

Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями у справі, відповідач оскаржив їх в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.

В поданій касаційній скарзі, Ленінська МДПІ у м. Луганську, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Луганського окружного адміністративного суду від 07 лютого 2011 року, ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 04 квітня 2011 року та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційну скаргу слід відхилити, виходячи з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідачем проведено невиїзну документальну перевірку ПП «Будзбут» з питання своєчасності подання податкової звітності з податку на прибуток, за результатами якої складено акт № 3088/15-1 від 29 листопада 2010 року.

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0021701510/0 від 22 грудня 2010 року, яким позивачу визначено штраф у розмірі 170,00 грн.

Перевіркою встановлено порушення позивачем пункту 16.4 статті 16 Закону України від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), підпункту 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 Закону України від 21 грудня 2000 року № 2181-III «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 2181-III) у зв'язку з неподанням декларації з податку на прибуток підприємства за дев'ять місяців 2010 року.

Зокрема, підставою для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення слугував факт невизнання контролюючим органом поданої позивачем податкової звітності у зв'язку з наявністю пошкоджень, які заважають вільному читанню цифр.

Задовольняючи адміністративний позов повністю, суди попередніх інстанцій виходили з наступних мотивів, з якими погоджується суд касаційної інстанції.

Відповідно до підпункту 4.1.2 пункту 4.1 статті 4 Закону № 2181-III прийняття податкової декларації є обов'язком контролюючого органу. Податкова декларація приймається без попередньої перевірки зазначених у ній показників через канцелярію, чий статус визначається відповідним нормативно-правовим актом. Відмова службової (посадової) особи контролюючого органу прийняти податкову декларацію з будь-яких причин або висування нею будь-яких передумов щодо такого прийняття (включаючи зміну показників такої декларації, зменшення або скасування від'ємного значення об'єктів оподаткування, сум бюджетних відшкодувань, незаконного збільшення податкових зобов'язань тощо) забороняється та розцінюється як перевищення службових повноважень такою особою, що тягне за собою її дисциплінарну та матеріальну відповідальність у порядку, визначеному законом.

Податкова звітність, отримана контролюючим органом від платника податків як податкова декларація, що заповнена ним всупереч правилам, зазначеним у затвердженому порядку її заповнення, може бути не визнана таким контролюючим органом як податкова декларація, якщо в ній не зазначено обов'язкових реквізитів, її не підписано відповідними посадовими особами, не скріплено печаткою платника податків. У цьому випадку, якщо контролюючий орган звертається до платника податків з письмовою пропозицією надати нову податкову декларацію з виправленими показниками (із зазначенням підстав неприйняття попередньої), то такий платник податків має право: надати таку нову декларацію разом зі сплатою відповідного штрафу; оскаржити рішення податкового органу в порядку апеляційного узгодження.

Згідно з пунктом 4.5 розділу 4 Методичних рекомендацій щодо централізованого приймання та комп'ютерної обробки податкової звітності платників податків в органах державної податкової служи України, затверджених наказом Державної податкової адміністрації України від 31 грудня 2008 року № 827 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), якщо податкова звітність, надана органу державної податкової служби платником податків, заповнена всупереч правилам, визначеним у затвердженому порядку її заповнення, то вона може бути не визнана органом державної податкової служби як податкова звітність. Підставою для невизнання податкової звітності є: відсутність підпису відповідних посадових осіб (факсиміле не дозволяється); відсутність скріплення печаткою підписів платника податків; відсутність обов'язкових реквізитів податкового документа; відсутність обов'язкових додатків до податкової звітності, передбачених порядком заповнення відповідної звітності; неможливість прочитати текст або цифри внаслідок пошкодження (наприклад, документи, залиті чорнилом або іншою рідиною, потерті); наявність порваних аркушів, підчищень, помарок, виправлень, дописок і закреслювань; подання ксерокопії звітних документів; порушення загальних вимог оформлення документів податкової звітності.

Як встановлено судами, подана позивачем податкова декларація з податку на прибуток за дев'ять місяців 2010 року не містить вказаних вище дефектів та заповнена у відповідності до вимог Порядку складання декларації з податку на прибуток підприємства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 29 березня 2003 року № 143 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

В свою чергу, податковим органом на підтвердження своїх доводів щодо подання позивачем пошкодженої декларації належних доказів надано не було.

За наведених обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає постанову Луганського окружного адміністративного суду від 07 лютого 2011 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 04 квітня 2011 року такими, що прийняті з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а тому суд касаційної інстанції не знаходить підстав, які могли б призвести до їх зміни чи скасування.

Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську відхилити, а постанову Луганського окружного адміністративного суду від 07 лютого 2011 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 04 квітня 2011 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, встановленими главою 3 розділу IV Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий Рибченко А.О.

Судді Голубєва Г.К.

Приходько І.В.