Постанова

від 18.11.2013 по справі 810/5673/13-а

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 листопада 2013 року 15:33 810/5673/13-а

м. Київ

Київський окружний адміністративний суд у складі: головуючий суддя Журавель В.О., при секретарі судового засідання Маслакова І.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Мезонс" про накладення арешту на кошти,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулась Броварська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Київській області (далі - позивач, податковий орган) з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Мезонс» (далі-відповідач, товариство) про накладення арешту на кошти ТОВ «Мезонс».

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що за результатами фінансово-господарської діяльності відповідачем до державного бюджету не сплачено заборгованість по податку на додану вартість та по податку на прибуток. Податкові органи в силу закону від імені держави здійснюють функції з контролю за своєчасністю, правильністю нарахування та сплатою податків і зборів (обов'язкових платежів), а також мають право звертатися до суду щодо накладення арешту на кошти та інші цінності, що знаходяться в банку, платника податків, який має податковий борг, у разі якщо у такого платника податків відсутнє майно та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу. У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, просив суд позов задовольнити.

Відповідач в судове засідання не прибув, про розгляд справи повідомлявся належним чином, явку своїх представників в судове засідання не забезпечив. Ухвали про відкриття провадження у справі та призначення її до судового розгляду, надсилались відповідачу за адресою, за якою відповідач зареєстрований в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

Місцезнаходженням юридичної особи є адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені (стаття 93 Цивільного кодексу України, стаття 1 Закону України від 15.05.2003 №755-IV "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців").

Відповідно до статті 16 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" від 15.05.2003 № 755-IV єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення органів державної влади, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців. В Єдиному державному реєстрі містяться відомості про юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, зокрема про адресу місцезнаходження юридичної особи чи адресу місця проживання фізичної особи. Згідно з ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними. Відповідно до ст. 35 КАС України вважається, що повістку вручено юридичній особі, якщо вона доставлена за адресою, внесеною до відповідного державного реєстру, або за адресою, яка вказана її представником, і це підтверджується підписом відповідної службової особи.

За таких обставин суд вважає відповідача повідомленим належним чином, а його неприбуття в судове засідання не є перешкодою для розгляду справи, у зв'язку з чим ухвалив здійснювати розгляд справи за відсутності відповідача (частина друга статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України).

Відповідач відзиву на позовну заяву, заперечень проти позову, будь-яких пояснень, заяв чи клопотань до суду не надіслав. За таких обставин справа розглядалась судом за наявними в ній матеріалами і доказами.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні обставини справи та правовідносини, що склалися між сторонами.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Мезонс» є юридичною особою, зареєстрованою Виконавчим комітетом Броварської міської ради Київської області, ідентифікаційний код 36998487. Як платник податку перебуває на обліку в органах державної податкової служби 10.06.2010 за № 4000 в Броварській ОДПІ.

За відповідачем утворилась заборгованість по сплаті податку на додану вартість та по податку на прибуток в розмірі 138594,42 грн, яка виникла з наступних підстав.

Відповідачем до податкового органу направлено податкові декларації з податку на додану вартість та з податку на прибуток, а також уточнюючі розрахунки податкових зобов'язань з податку на додану вартість, де самостійно визначено податкове зобов'язання за період з жовтня 2011 р. по січень 2013 р. на загальну суму 138594.42 грн (у тому числі з ПДВ - 133300,35 грн та з податку на прибуток - 5264,07 грн).

31 жовтня 2012 р. податковим органом здійснено перевірку своєчасності сплати відповідачем податку на додану вартість за серпень, жовтень 2011 року, за результатами якої складено Акт перевірки своєчасності розрахунків з бюджетом по податках і зборах №769/15-209/36998487, яким встановлено порушення п. 203.2 ст. 203 Податкового кодексу України. На підставі Акту перевірки керівником Броварської ОДПІ винесено податкове повідомлення-рішення форми «Ш» № 0005141502 від 31.10.12 з податку на додану вартість на загальну суму 4692,85 грн, яке надіслану товариству рекомендованим листом із повідомленням про вручення.

Позивачем також винесено податкову вимогу форми «Ю» від 05.10.2011 №888 на суму 12978,80 грн, яку отримано уповноваженою особою товариства Койковим І.А. 16.01.2012, що підтверджується розпискою на корінці податкової вимоги.

Ці податкове повідомлення-рішення та податкова вимога відповідачем в адміністративному та судовому порядку не оскаржено, отже борг є узгодженим.

Розмір заборгованості відповідача по сплаті ПДВ та податку на прибуток з урахуванням самостійно визначених ним грошових зобов'язань та винесеними податковим повідомленням-рішенням та податковою вимогою складає 138594,42 грн. Станом на день судового розгляду заборгованість відповідачем не сплачено.

Податковий орган в березні 2011 року надіслав низку запитів, зокрема до відділу Держкомзему у м. Броварах, Броварського РЕВ при УДАІ ГУ УМВС України в Київській області та до КП БМР «Броварське БТІ» з метою встановлення наявності у товариства будь-якого майна. Згідно з отриманими відповідями у відповідача майно відсутнє.

Позивачем надано до суду довідку про наявні рахунки відповідача станом на 18.01.2013, в яких відсутні відомості про наявність коштів на цих рахунках. Відомостей про будь-які конкретно визначені інші цінності відповідача, що знаходяться в банку, позивачем до суду не надано.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, з 01 січня 2011 року регулюються Податковим кодексом України.

Приписами пп.16.1.4 п.16.1 ст.16 ПК України визначено, що платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Податковим кодексом України визначені функції та компетенція контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Згідно зі статтею 19 1 Податкового кодексу України органи державної податкової служби виконують, зокрема, такі функції: здійснюють контроль за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування і сплати податків та зборів, установлених цим Кодексом (підпункт 19 1 .1.1); організовують роботу та здійснюють контроль за застосуванням арешту майна платника податків, що має податковий борг, та/або зупинення видаткових операцій на його рахунках у банку (підпункт 19 1 .1.21).

Пунктом 20.1 статті 20 Податкового кодексу України визначено права контролюючих органів, зокрема: звертатися до суду до суду щодо накладення арешту на кошти та інші цінності, що знаходяться в банку, платника податків, який має податковий борг, у разі якщо у такого платника податків відсутнє майно та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу; (підпункт 20.1.33); звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини (20.1.34).

Наведена законодавча норма (підпункт 20.1.33 п.20.1 ст.20 ПК України) встановлює обов'язкові підстави для реалізації цього повноваження. Такими підставами є: 1) відсутність майна, за рахунок якого може бути погашений податковий борг; 2) недостатність такого майна для погашення суми податкового боргу через те, що балансова вартість цього майна менша за відповідну суму податкового боргу; 3) майно не може бути джерелом погашення податкового боргу у відповідній сумі.

З урахуванням цього суд зазначає, що податковим органом не надано доказів відсутності майна, за рахунок якого може бути погашений податковий борг, а також не доведено ні наявність у відповідача рахунків станом на день судового розгляду справи, ні наявність коштів чи інших цінностей на цих рахунках.

Так, надана до суду довідка про наявність у відповідача рахунків видана станом на 18.01.2013. Чи існують ці ж рахунки на час судового розгляду справи в листопаді 2013 р. податковим органом відомостей не надано. При цьому податковим органом не надано до суду відомостей про наявні інші рахунки у відповідача станом на десь судового розгляду та про наявність коштів чи інших цінностей на цих та вищевказаних рахунках.

Що стосується наданих позивачем запитів по розшуку майна відповідача та отриманих відповідей на ці запити, то суд зазначає, що згідно з цими документами дії податкового органу по розшуку майна відповідача здійснено ще в березні 2011 року, а період виникнення податкового боргу у товаристві починається з жовтня 2011 року, тобто через шість місяців після здійснення цих дій. Відтак, на час виникнення заборгованості у відповідача з жовтня 2011 р. у податкового органу були відсутні відомості про наявне у відповідача майно, а розшук цього майна не здійснювався. Суд бере до уваги, що умовою застосування норми підпункту 20.1.33 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України є відсутність у платника податків майна, яке може бути використане для погашення податкового боргу, і відповідна обставина повинна бути підтверджена під час судового розгляду.

При цьому суд повинен встановити відсутність відповідного майна не взагалі, а саме на момент, коли у податкового органу виникає право на стягнення податкового боргу, ефективність реалізації якого забезпечується спеціальними заходами, зокрема адміністративним арештом майна, у тому числі коштів. В іншому разі вимога про застосування арешту коштів буде передчасною, оскільки не виключається, що на момент пред'явлення відповідної вимоги майно, за рахунок якого можна погасити податковий борг, буде наявним.

Це означає, що обов'язкових умов для реалізації повноважень, визначених підпунктом 20.1.33 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України, позивачем не доведено, відтак з цих підстав у задоволенні позову слід відмовити.

Крім того, суд бере до уваги й наступні підстави для відмови в задоволенні позову.

Так, в силу положень статті 21 Податкового кодексу України посадові особи контролюючих органів зобов'язані дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами, забезпечувати сумлінне виконання покладених на контролюючі органи функцій.

Відповідно до статей 61, 62 Податкового кодексу України податковий контроль - це система заходів, що вживаються контролюючими органами з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Підпунктом 14.1.152 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України встановлено, що погашення податкового боргу - це зменшення абсолютного значення суми такого боргу, підтверджене відповідним документом.

Погашення податкового боргу платника податків здійснюється податковим органом за рахунок будь-якого майна такого платника податків з урахуванням обмежень, визначених цим Кодексом, а також іншими законодавчими актами (пункт 87.2 статті 87 Податкового кодексу України).

Пунктом 87.11 статті 87 Податкового кодексу України передбачено, що з метою погашення податкового боргу орган стягнення (державний орган, уповноважений здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу в межах повноважень, встановлених цим Кодексом та іншими законами України) звертається до суду з позовом про стягнення суми податкового боргу платника податку - фізичної особи. Стягнення податкового боргу за рішенням суду здійснюється державною виконавчою службою відповідно до закону про виконавче провадження.

В силу статті 88 Податкового кодексу України з метою забезпечення виконання платником податків своїх обов'язків, визначених цим Кодексом, майно платника податків, який має податковий борг, передається у податкову заставу.

Крім того, винятковим способом забезпечення виконання платником податків його обов'язків, визначених законом, є адміністративний арешт майна платника податків (арешт майна), підстави і порядок застосування якого визначені статтею 94 Податкового кодексу України, зокрема, якщо: платник податків порушує правила відчуження майна, що перебуває у податковій заставі; фізична особа, яка має податковий борг, виїжджає за кордон; платник податків відмовляється від проведення документальної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб органу державної податкової служби; відсутні дозволи (ліцензії) на здійснення господарської діяльності, торгові патенти, а також у разі відсутності реєстраторів розрахункових операцій, зареєстрованих у встановленому законодавством порядку, крім випадків, визначених законодавством; відсутня реєстрація особи як платника податків в органі державної податкової служби, якщо така реєстрація є обов'язковою відповідно до цього Кодексу, або коли платник податків, що отримав податкове повідомлення або має податковий борг, вчиняє дії з переведення майна за межі України, його приховування або передачі іншим особам; платник податків відмовляється від проведення перевірки стану збереження майна, яке перебуває у податковій заставі; платник податків не допускає податкового керуючого до складення акта опису майна, яке передається в податкову заставу.

Статтею 95 Податкового кодексу України передбачено, що орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі. Стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання органам державної податкової служби, у розмірі суми податкового боргу або його частини. Орган державної податкової служби також звертається до суду щодо надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі.

Системний аналіз наведених вище норм у їх взаємозв'язку дає підстави для висновку про те, що основними завданнями державної податкової служби є здійснення контролю за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування і сплати податків та зборів, виконанням платниками податків податкових обов'язків, а також погашення (стягнення) податкового боргу.

При цьому, способами примусового погашення податкового боргу платника податків є: звернення податкового органу до суду з позовом про стягнення суми податкового боргу (пп. 87.11 ст. 87, пп. 91.1, 91.3 ст. 91 ПК України); звернення податкового органу до суду з позовом про надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі (пп. 91.3 ст. 91 ПК України).

Щодо адміністративного арешту майна платника податків (арешт майна), то як вже зазначалось, цей інститут є винятковим способом забезпечення виконання платником податків його обов'язків, визначених законом, який застосовується з виключних підстав, визначених пунктом 94.2 статті 94 Податкового кодексу України.

Застосування арешту коштів платника податків, якій в дійсності полягає в обмеженні права особи щодо володіння, користування та розпорядження цими коштами, в якості самостійного способу захисту порушеного права та способу погашення податкового боргу, форми захисту державних інтересів або виду відповідальності платників податків ні Податковим кодексом України, ні іншими законами України не передбачено.

Відповідно до статті 117 Кодексу адміністративного судочинства України податковий орган також може звернутися до суду з клопотанням про забезпечення адміністративного позову, у тому числі шляхом накладення арешту на майно платника податків в межах суми стягнення, в разі якщо існує очевидна небезпека заподіяння шкоди інтересам держави до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.

Але жодних інших норм матеріального права, які б утворювали підстави для застосування арешту коштів платника податків за позовом органу державної податкової служби, визначали права, обов'язки платників податків та їх відповідальність, які б випливали з цих правовідносин, чинне законодавство України не містить.

Суд також зазначає, що арешт коштів платника податку є похідним від основних засобів забезпечення виконання платником податків своїх зобов'язань щодо погашення податкового боргу. При цьому в якості самостійного засобу впливу арешт коштів та інших цінностей на рахунках платника податку не може мати наслідком погашення податкового боргу, оскільки застосування арешту коштів унеможливлює як перерахування коштів, що перебувають під арештом, в рахунок погашення боргу, так і нормальну господарську діяльність платника податків, наслідком якої може бути погашення податкового боргу. Відтак, реалізація такого повноваження податкового органу як арешт коштів на рахунках платника податків суперечитиме меті застосування цього засобу - погашення податкового боргу.

Суд вважає, що звертаючись з вимогою про арешт коштів на рахунках відповідача для погашення боргу податковий орган обрав неправильний спосіб захисту інтересів держави у зазначених правовідносинах. З огляду на наведене суд дійшов висновку, що позовні вимоги щодо накладення арешту на кошти на рахунках відповідача задоволенню не підлягають.

Відповідно до ч.4 ст.94 КАС України, у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

Керуючись статтями 11-14, 69-71, 79, 86, 94, 122, 159-163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в:

У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Журавель В.О.

Дата виготовлення і підписання повного тексту постанови - 21 листопада 2013 р.