Постанова

від 18.11.2013 по справі 926/834/13     

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" листопада 2013 р. Справа № 926/834/13

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії:

головуючого-судді Мельник Г.І.

суддів Михалюк О.В.

Новосад Д.Ф.

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю

"Транспортно-логістична компанія" м. Хотин б/н та без дати

на рішення господарського суду Чернівецької області від 23.09.2013 року

у справі № 926/834/13

за позовом Публічного акціонерного товариства "Престиж-Інтер", м. Чернівці

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Транспортно-логістична

компанія", м. Хотин

про стягнення 36118,34 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: Пелешатий О.М. - директор

Долгіх К.В. - представник (довіреність б/н від 01.08.2013 року)

від відповідача: не з'явився

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Чернівецької області від 23.09.2013 року у справі №926/834/13 (суддя Бутирський А.А.) позов задоволено частково; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Транспортно-логістична компанія" на користь Публічного акціонерного товариства "Престиж-Інтер" - 34005,15 грн. боргу, 306,05 грн. збитків, заподіяних інфляцією, 495,10 грн. 3% річних та 1658,56 грн. судового збору; у решті вимог відмовлено.

Рішення суду мотивоване тим, що між сторонами існували договірні правовідносини щодо заміни боржника у зобов'язанні (переведення боргу) за укладеними Договорами, зобов'язання по яких відповідачем не виконані, у зв'язку з чим у ТзОВ "Транспортно-логістична компанія" утворилася заборгованість, доказів погашення якої та штрафних санкцій, відповідно, станом на день розгляду спору суду не подано.

Не погоджуючись з вказаним рішенням місцевого господарського суду ТзОВ "Транспортно-логістична компанія" оскаржило його в апеляційному порядку, звернувшись до Львівського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою без номера та дати, в якій просить скасувати рішення господарського суду Чернівецької області у справі № 926/834/13 від 23.09.2013р. повністю та постановити нове рішення, яким відмовити в позові повністю.

Свої доводи скаржник аргументує, зокрема тим, що судом першої інстанції було розглянуто справу за наявними у ній матеріалами без участі уповноваженого представника відповідача, оскільки йому не було відомо про порушення провадження у справі та відповідно про відкладення розгляду справи. Таким чином, відповідач вважає, що його права порушено, оскільки було позбавлено можливості надати відповідні докази для встановлення фактичних обставин справи, справедливого та неупередженого застосування законодавства.

Скориставшись своїм правом, наданим ст. 96 ГПК України, Публічне акціонерне товариство "Престиж-Інтер" подало відзив на апеляційну скаргу ТзОВ "Транспортно-логістична компанія", в якому доводи скаржника спростовує та зазначає, що рішення суду першої інстанції ухвалено у відповідності до вимог чинного законодавства України, в межах наданих суду повноважень, в повному обсязі з'ясовано обставини, що мають значення для правильного вирішення спору, доведено та всебічно обґрунтовано їх у рішенні, надано належну оцінку всім доказам та вірно застосовано норми матеріального та процесуального права, відтак просить залишити рішення господарського суду Чернівецької області від 23.09.2013 року без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

В дане судове засідання прибули представники позивача, однак відповідач явки уповноваженого представника у судове засідання не забезпечив, хоча своєчасно та належним чином був повідомлений про час та місце розгляду апеляційної скарги, про що свідчить поштове повідомлення № 7901006923340.

Враховуючи ту обставину, що відповідач належним чином був повідомлений про час, місце розгляду апеляційної скарги та наслідки неявки в судове засідання, а в матеріалах справи достатньо доказів для прийняття законного та обґрунтованого рішення, судова колегія дійшла до висновку про можливість розгляду апеляційної скарги за відсутності представника відповідача.

Розглянувши апеляційну скаргу, заслухавши пояснення представників позивача у судовому засіданні, вивчивши матеріали справи та оцінивши наявні в ній докази, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення місцевим господарським судом, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду вважає, що рішення Господарського суду Чернівецької області від 23.09.2013р. у справі №926/834/13 слід залишити без змін, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Транспортно-логістична компанія" без задоволення, виходячи з наступного.

Аналізом матеріалів справи встановлено, що між Відкритим акціонерним товариством «Престиж-Інтер» (Орендодавець) та ТОВ "Логістік-Інтернешнл" укладено Господарські договори оренди № 44 від 01.08.2008 року (а.с. 56-59), № 54 від 01.11.2008 року (а.с. 60-63), № 09 від 01.02.2009 року (а.с. 64-67), № 12/10 від 01.01.2010 року (а.с. 69-72), № 32/10 від 01.05.2010 року (а.с. 75-78) та № 41/11 від 01.02.2011 року (а.с. 83-86).

Також встановлено, що між Відкритим акціонерним товариством «Престиж-Інтер» (Орендодавець) та Підприємством об'єднання громадян "Центр інновацій та сприяння регіональному розвитку" (Орендар) укладено Господарські договори оренди № 36/10 від 01.07.2010 року (а.с. 34-38), № 39/10 від 01.09.2010 року (а.с. 42-46) та № 42/11від 01.02.2011 року (а.с. 50-53).

Документальні докази у справі засвідчують, що 31.05.2011 року між Підприємством об'єднання громадян "Центр інновацій та сприяння регіональному розвитку" (Первісний боржник), Товариством з обмеженою відповідальністю "Транспортно-логістична компанія" (Новий боржник) та Публічним акціонерним товариством «Престиж-Інтер» (Кредитор) укладено Договір про заміну боржника у зобов'язанні (переведення боргу) (надалі Договір-1) (а.с. 12-14), відповідно до умов якого регулюються відносини, пов'язані із заміною зобов'язаної сторони (Первісного боржника) у зобов'язанні, що виникає із Господарських договорів оренди № 36/10 від 01.07.2010 року, № 39/10 від 01.09.2010 року та № 42/11від 01.02.2011 року, укладеними між Первісним боржником та Кредитором.

Відповідно до п. 1.5. Договору -1 Первісний боржник переводить на Нового боржника борг (грошове зобов'язання) у розмірі 21 742,70 грн.

Згідно з п. 2.1. Договору-1 розрахунки між Сторонами проводяться протягом 3-х календарних місяців з 01 червня 2011 року по 31 серпня 2011 року щомісячно рівними частинами по 7 247,57 грн. шляхом внесення готівкових коштів в касу, шляхом перерахування безготівкових коштів на розрахунковий рахунок або будь-яким іншим способом, що не суперечить діючому законодавству України.

Разом з тим, 31.05.2011 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Логістік-Інтернешнл" (Первісний боржник), Товариством з обмеженою відповідальністю "Транспортно-логістична компанія" (Новий боржник) та Публічним акціонерним товариством «Престиж-Інтер» (Кредитор) укладено Договір про заміну боржника у зобов'язанні (переведення боргу) (надалі Договір-2) (а.с. 15-17), відповідно до умов якого регулюються відносини, пов'язані із заміною зобов'язаної сторони (Первісного боржника) у зобов'язанні, що виникає із Господарських договорів оренди № 44 від 01.08.2008 року, № 54 від 01.11.2008 року, № 09 від 01.02.2009 року, № 12/10 від 01.01.2010 року, № 32/10 від 01.05.2010 року та № 41/11 від 01.02.2011 року, укладеними між Первісним боржником та Кредитором.

Відповідно до п. 1.5. Договору-2 Первісний боржник переводить на Нового боржника борг (грошове зобов'язання) у розмірі 12 262,45 грн.

Згідно з п. 2.1. Договору-2, розрахунки між Сторонами проводяться протягом 3-х календарних місяців з 01 червня 2011 року по 31 серпня 2011 року щомісячно рівними частинами по 4 087,48 грн., шляхом внесення готівкових коштів в касу, шляхом перерахування безготівкових коштів на розрахунковий рахунок, або будь-яким іншим способом, що не суперечить діючому законодавству України.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач заборгованість перед позивачем не погасив, що призвело до виникнення боргу у відповідача у сумі 34005,15 грн. (за Договором-1 у розмірі 21 742,70 грн. та за Договором-2 у розмірі 12 262,45 грн.).

З'ясуванням доказів у справі встановлено, що у лютому 2011 року та жовтні 2012 року позивач надіслав відповідачу претензії (а.с. 18, 20, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення а.с. 19, 21), із вимогою про погашення заборгованості за Договорами про заміну боржника у з'обовязанні (переведення боргу), проте відповіді на зазначені претензії відповідач не надав.

Предметом даного спору є вимога про стягнення заборгованості, що виникла у результаті неналежного виконання ТОВ "Транспортно-логістична компанія" умов Договорів про заміну боржника у зобов'язанні (переведення боргу) від 31.05.2011 року.

Згідно з ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ч.1 ст.193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарювання відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання-відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Господарське зобов'язання виникає, зокрема із господарського договору (ст. 174 Господарського кодексу України).

Статтею 509 ЦК України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Статтею 11 ЦК України визначено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини. Водночас, ст.174 ГК України визначає, що однією з підстав виникнення господарського зобов'язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.

Відповідно ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог-відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 181 ГК України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Таким чином, з огляду на викладене та з врахуванням документальних доказів у справі, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості у розмірі 34005,15 грн. за неналежне виконання укладених між сторонами Договорів про заміну боржника у зобов'язанні (переведення боргу) від 31.05.2011 року.

Одночасно, перевіривши доводи позивача встановлено, що ПАТ «Престиж-Інтер» у позовній заяві просить, зокрема, стягнути з відповідача збитки заподіяні інфляцією у розмірі 306,05 грн. та 3 % річних у розмірі 495,10 грн. за період з 01.09.2011р. по 29.02.2012р., що передбачено ст. 625 Цивільного кодексу України.

Поряд з цим встановлено, що відповідач не виконав взяті на себе зобов'язання за Договорами про заміну боржника у зобов'язанні (переведення боргу) від 31.05.2011 року та прострочив сплату коштів в сумі 34 005,15 грн., у зв'язку з чим позивачу завдані збитки у вигляді втрат за рахунок інфляції та витрат, які ним понесені для відновлення свого порушеного права.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Статтею 599 ЦК України передбачено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Таким чином, колегія суддів покликається на те, що якщо зобов'язання виконано не належним чином, то воно не припиняється, а навпаки на сторону, яка допустила неналежне виконання, покладаються додаткові юридичні обов'язки, в тому числі передбачені статтею 625 Цивільного кодексу України, оскільки остання передбачає, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Відтак, провівши перерахунок нарахування інфляційних втрат та 3% річних судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача на користь позивача 306,05 грн. збитків, заподіяних інфляцією та 495,10 грн. 3% річних за період з 01.09.2011 р. по 29.02.2012 р.

Оцінюючи доводи позивача в частині стягнення 1312,04 грн. штрафних санкцій, колегія суддів відзначає, що такі задоволенню не підлягають, оскільки умови про забезпечення виконання зобов'язань у формі штрафних санкцій не передбачені укладеними між сторонами Договорами.

Поряд з цим колегія суддів відзначає, що основними доводами апеляційної скарги являється покликання скаржника на те, що судом першої інстанції було розглянуто справу за наявними у ній матеріалами без участі уповноваженого представника відповідача; відповідачу не було відомо про порушення провадження у справі та відповідно про відкладення розгляду справи. Більше того, скаржник вважає, що його права порушено, оскільки було позбавлено можливості надати відповідні докази.

З огляду на викладене та оцінюючи доводи апеляційної скарги, судова колегія відзначає, що Господарський процесуальний кодекс України не обмежує кількості представників, яких може призначити юридична особа. Більше того, з метою надання сторонам конституційного права на захист охоронюваних законом інтересів, повного, об'єктивного, всебічного розгляду справи та забезпечення принципу змагальності, закріпленого в ст. 4-3 ГПК України судом першої інстанції розгляд справи відкладався ухвалою господарського суду Чернівецької області від 28.08.2013р. на 23.09.2013р. (а.с. 32). При цьому, відповідач належним чином був повідомлений про час та місце розгляду справи, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення, яке отримане уповноваженим представником відповідача 02.09.2013р. (а.с. 33), тобто відповідач завчасно був повідомлений про час та місце судового засідання у суді першої інстанції.

Водночас, судова колегія звертає увагу на те, що доказів, які унеможливлюють явку представника відповідача у судові засідання місцевого господарського суду у матеріалах справи немає, відтак, на підставі ст. 22 та ст. 75 ГПК України судом першої інстанції обґрунтовано та правомірно було розглянуто справу за наявними в ній матеріалами. А тому, доводи апеляційної скарги в цій частині є голослівними та спростованими матеріалами справи.

Таким чином, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду вважає обґрунтованим висновок місцевого господарського суду щодо часткового задоволення позовних вимог та зазначає, що скаржником у справі не доведено обставини на які він покликається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у встановленому законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст.ст. 33 та 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Отже, з огляду на викладене вище, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду вважає, що рішення Господарського суду Чернівецької області від 23.09.2013р. відповідає матеріалам справи, ґрунтується на чинному законодавстві і підстав для його скасування немає, а інші зазначені в апеляційній скарзі доводи скаржника не відповідають матеріалам справи, документально не обґрунтовані, не базуються на законодавстві, що регулює спірні правовідносини, а тому не визнаються такими, що можуть бути підставою згідно ст. 104 ГПК України для скасування чи зміни оскаржуваного рішення.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 21.10.2013р. скаржника зобов'язано надати суду докази зарахування судового збору за подання апеляційної скарги до спеціального фонду Державного бюджету України. Проте, скаржник вимог ухвали Львівського апеляційного господарського суду не виконав. Тому, колегія суддів вважає за необхідне покласти на скаржника судовий збір за перегляд рішення господарського суду Чернівецької області в апеляційному порядку, оскільки скаржником не подано суду належних доказів правильності сплати судового збору в частині щодо зарахування останнього до спеціального фонду Державного бюджету України.

Судовий збір за перегляд рішення в апеляційному порядку, відповідно до вимог ст. 49 ГПК України покласти на скаржника.

Керуючись ст. ст. 49, 99, 101, 103, 105 ГПК України, - Львівський апеляційний господарський суд,

П О С Т А Н О В И В :

1. Рішення Господарського суду Чернівецької області від 23.09.2013р. у справі № 926/834/13 залишити без змін, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Транспортно-логістична компанія" б/н та без дати - без задоволення.

2. Судовий збір за перегляд рішення місцевого господарського суду в апеляційному порядку покласти на скаржника та стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Транспортно-логістична компанія" (60000, Чернівецька область, м. Хотин, вул. Васильєва, 61, ідентифікаційний код 36747800) у спеціальний фонд Державного бюджету України - 860,25 грн. (вісімсот шістдесят гривень 25 коп.) судового збору за розгляд справи в суді апеляційної інстанції.

3. Господарському суду Чернівецької області видати накази.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.

Матеріали справи скеровуються в Господарський суд Чернівецької області.

Повний текст постанови складений 21.11.2013р.

Головуючий-суддя Мельник Г.І.

Суддя Михалюк О.В.

Суддя Новосад Д.Ф.