Постанова

від 21.11.2013 по справі 826/9630/13-а

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/9630/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Кобилянський К.М.

Суддя-доповідач: Парінов А.Б.

ПОСТАНОВА

Іменем України

21 листопада 2013 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - судді Парінова А.Б.,

суддів: Грибан І.О., Губської О.А.,

при секретарі судового засідання Арсенійчук М.В.,

за участю представників сторін:

від Державної податкової служби у м. Києві Цюрупа Д.А.,

від Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва Державної податкової служби Коваленко А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу приватного підприємства «ГарантЕнергоСервіс» на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 09 серпня 2013 року у справі за позовом приватного підприємства «ГарантЕнергоСервіс» до Державної податкової служби у м. Києві, Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування наказу та податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИЛА:

Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової служби у м. Києві, Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва Державної податкової служби, в якому просив скасувати наказ Державної податкової служби у м. Києві від 24.12.2012 № 647 «Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ПП «ГарантЕнергоСервіс» та визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення від 12.02.2013 № 0000012210.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 09 серпня 2013 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.

Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що суд першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення неправильно застосував норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Заслухавши суддю-доповідача, осіб, які з'явилися в судове засідання, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити, а постанову суду - скасувати, виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що відповідно до наказу Державної податкової служби у м. Києві № 647 від 24.12.2012 року було призначено проведення документальної позапланової перевірки приватного підприємства «ГарантЕнергоСервіс» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства при проведенні господарських операцій з ТОВ БГ «Ветрикаль» за період з 01.06.2010 року по 30.09.2012 року.

В період з 09.01.2013 року по 22.01.2013 року посадовими особами Державної податкової служби у м. Києві було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ПП «ГарантЕнергоСервіс» (код ЄДРПОУ 36971376) з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства при проведенні господарських операцій з ТОВ БГ «Вертикаль» (код ЄДРПОУ 35618358) за період з 01.06.2010 по 30.09.2012.

Результати перевірки відображено в акті перевірки від 29.01.2013 № 8/16-30/36971376, в якому контролюючим органом встановлено порушення позивачем вимог пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14, п.п. 198.1, 198.3, 198.6 ст. 198, п. 200.1 ст.200, п. 201.4, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 193 145,00 грн.

На підставі акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000122210 від 12.02.2013, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 220 640,50 грн., в т.ч. 193 145,00 грн. - основний платіж та 27 495,50 грн. - штрафні (фінансова) санкції.

Вважаючи вказане податкове повідомлення-рішення та наказ на проведення перевірки протиправними, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Приймаючи рішення про відмову в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що оскаржуваний наказ та податкове повідомлення-рішення прийняті відповідачем з дотриманням вимог чинного законодавства.

Колегія суддів не погоджується з наведеним висновком суду першої інстанції лише в частині з огляду на наступне.

Перевіряючи законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в частині про відмову в задоволенні вимог адміністративного позову про визнання протиправним наказу Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби № 971 від 03.06.2011 року про проведення документальної невиїзної перевірки ТОВ «Акотекс», колегія суддів виходить з такого.

Як вбачається зі змісту оскаржуваного наказу від 24 грудня 2012 року «Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ПП «Гарантенергосервіс», вказане рішення було прийнято головою Державної податкової служби у м. Києві на підставі пп. 75.1.2 п. 75.1 та п. 79.1 ст. 79 Податкового кодексу України.

Порядок проведення документальних позапланових перевірок визначено ст.ст. 78, 79 Податкового кодексу України.

Згідно з п. 79.1 ст. 79 Податкового кодексу України документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником органу державної податкової служби рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу.

Згідно з положеннями пп. 78.1.4 ст. 78 Податкового кодексу України документальна позапланова перевірка здійснюється за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит контролюючого органу протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

Як вбачається з матеріалів справи, на запит відповідача від 05.12.2012 року позивачем було надано письмове пояснення та копії документів на підтвердження господарських операцій з ТОВ БГ «Вертикаль» за період з 01.06.2010 року по 30.09.2012 року.

З пояснень, наданих відповідачем, вбачається, що ДПІ у Дарницькому районі м. Києва здійснено заходи щодо проведення зустрічної звірки ТОВ «Будівельна група «Вертикаль» (код ЄДРПОУ 35618358) за період діяльності з 21.07.2010 року по 24.12.2011 року, в результаті чого складено акт про неможливість проведення зустрічної звірки від 26.12.2011 року № 161/2306/35618358.

У зв'язку з виявлення контролюючим органом розбіжностей при здійсненні аналізу відповіді ПП «ГарантЕнергоСервіс» та акта про неможливість проведення зустрічної звірки від 26.12.2011 року № 161/2306/35618358 ТОВ «Будівельна група «Вертикаль», колегія суддів приходить до висновку, що у податкового органу були правові підстави для призначення позапланової документальної перевірки позивача, передбачені ст. 78 Податкового кодексу України.

Зважаючи на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позову в частині про скасування наказу Державної податкової служби у м. Києві від 24.12.2012 № 647 «Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ПП «ГарантЕнергоСервіс».

Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції в частині про відмову в задоволенні вимог адміністративного позову про скасування податкового повідомлення-рішення від 12.02.2013 № 0000012210, колегія суддів виходить з наступного.

Приймаючи рішення про відмову в задоволенні позовних вимог в цій частині, суд першої інстанції виходив з того, що господарські операції між ПП «ГарантЕнергоСервіс» та ТОВ « БГ «Вертикаль» в період, що перевірявся, не мали реального характеру, первинні документи, видані на їх виконання, виписані на підставі нікчемних договорів та, виходячи з цього, прийшов до висновку, що визначення контролюючим органом підприємству податкових зобов'язань з податку на додану вартість є правомірним.

Колегія суддів не погоджується з наведеним висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Наслідки в податковому обліку платника податків створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто такі, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають змісту, відображеному в укладених платником податку договорах.

Таким чином, в даному випадку дослідженню підлягає реальність господарських операцій, що є підставою для виникнення права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування; добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах, що надають право на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування.

Як встановлено колегією суддів та підтверджується матеріалами справи, між ТОВ «ГарантЕнергоСервіс» (Замовник) та ТОВ «БГ «Вертикаль» (Виконавець) укладено Договір підряду № 28/3 від 28.03.2011 (далі - Договір № 28/3), згідно умов якого Виконавець зобов'язується виконувати роботи вказані у прас-листі згідно Додатків, а Замовник зобов'язується їх прийняти та оплатити.

В подальшому Сторонами було укладено Додаткові угоди до Договору № 28/3 від 28.03.2011 року № 1-01 від 28.03.2011, № 01-02 від 01.04.2011, № 1/1 від 01.05.2011, № 2 від 20.07.2011 з додатком № 1, № 3 від 28.06.2011; Додатку б/н б/д.

Фактичне здійснення господарських операцій на підставі вказаного договору підтверджується актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) № ОУ-00000018 від 30.06.2011 року з додатками (а.с. 73-85), в яких наведено перелік виконаних робіт, актом здачі-приймання обладнання від 30.06.2011 року № 001 (а.с. 86-87), актом здачі-примання робіт (надання) послуг № ОУ 00000045 з додатками (а.с. 88-89), актом здачі приймання робіт (надання послуг) № 00000052 від 11.08.2011 року з додатками (а.с. 90-92), актом здачі-примання робіт (надання) послуг № ОУ 00000053 від 11.08.2011 року з додатками (а.с. 93-96), актом здачі-примання робіт (надання) послуг № ОУ 00000050 від 23.08.2011 року.

Оплата по вказаному договору підтверджується копіями виписок банку (а.с. 107-117).

На підставі виданих ТОВ «БГ «Вертикаль» податкових накладних, копії яких містяться в матеріалах справи, позивач включив до складу податкового кредиту суму сплаченого в ціні робіт податку на додану вартість на загальну суму 193 145,00 грн.

Виходячи з цього, колегія суддів приходить до висновку, що операції позивача з ТОВ «БГ «Вертикаль» здійснені в межах господарської діяльності, є реальними, відповідають дійсному економічному змісту та підтверджуються необхідними документами.

Спростовуючи висновки суду першої інстанції щодо невідповідності первинної документації по спірних господарських операціях, наданої позивачем, встановленим вимогам та виявлення суперечностей в первинних документах, колегія суддів зазначає наступне.

Посилання суду першої інстанції на ту обставину, що у додаткових угодах до Договору підряду № 28/3 від 28.03.2011 номери додаткових угод, зазначені у назві документа (включаючи символи дописані вручну) не збігаються з номером у тексті такого документа не спростовує факту виконання договору підряду, що підтверджується належним чином складеним та підписаним актом здачі-приймання робіт.

Щодо висновку суду першої інстанції про те, що копії специфікацій №№1-6, надані позивачем до Договору підряду № 28/3 від 28.03.2011 укладеного з ТОВ «БГ «Вертикаль» (а.с. 64-66) є ідентичні специфікаціям №№ 1-6 до Договору № 2006-АГ від 20.06.2011, укладеного з ТОВ «Авангард» (а.с. 164-166), включаючи найменування та вартість робіт, а також посилання на Договір № 2006-АГ від 20.06.2011 в обох документах, колегія суддів зазначає, що наведена обставина не спростовує факту виконання спірних господарських операцій.

Крім того, з пояснень, наданих представником позивача, вбачається, що Договір підряду від 28.03.2011 року №28/3 з додатковими угодами, фактично є договором субпідряду, який укладався ПП «ГарантЕнергоСервіс» з TOB «Будівельна група «Вертикаль» з метою виконання умов: Договору №3 про виконання будівельно-монтажних робіт, укладеного 17.03.2011 року між ПП «ГарантЕнергоСервіс» та TOB «Глобал Біглі», Додаткової угоди №2 на будівельно-монтажні роботи до Генерального договору № 5, укладеної 12.07.2011 року між ПП «ГарантЕнергоСервіс» та TOB «Компанія «Адоніс» та Договору підряду № 2006-АГ, укладеного 20.06.2011 року між Позивачем та TOB «Авангард».

Виходячи з цього, перелік робіт та обладнання, визначених в специфікаціях №№1-6 до Додаткової угоди №1/1 від 01.05.2011 року до Договору підряду №28/3 від 28.03.2011 року, укладеної між Позивачем та TOB «БГ «Вертикаль», співпадає з аналогічним переліком робіт і обладнання, визначеного в специфікаціях №№ 1-6 до Договору підряду № 2006-АГ, укладеного між Позивачем та TOB «Авангард».

Однакова вартість робіт і обладнання, зазначених в обох специфікаціях, пояснюється стандартною ціною на ринку таких робіт і обладнання.

З Додатку №2 до акту дачі-прийняття робіт №52 від 11.08.20011 року та Додатку до акту дачі-прийняття робіт №52 від 11.08.20011 року вбачається, прибуток Позивача від господарських операцій з TOB «БГ «Вертикаль» та TOB «Авангард» в даному випадку складає знижка від TOB «БГ «Вертикаль» (субпідрядника) - 11 675 грн.

Висновок суду першої інстанції про те, що позивачем не надано передбачених умовами договору № 28/3 прайс-листа (п. 1.1. Договру № 28/3), письмових Замовлень з відміткою про отримання Виконавцем (п.п. 1.2, 2.2 Договору № 28/3), проектно-кошторисної документації (п. 1.1 Додаткової угоди № 1-01 від 28.03.2011 року, п. 1.1 Додаткової угоди № 1-02 від 01.04.2011 року), письмового повідомлення Виконавця про готовність Об'єкту до прийняття (п. 1.2 Додаткової угоди № 2 від 20.07.2011 року), спростовується специфікаціями до додаткової угоди № 1/1 від 01.05.2011 року до Договору підряду № 28/3, в яких зазначено перелік робіт та обладнання, необхідних для виконання договору підряду № 28/3.

Замість прайс-листа і письмового Замовлення перелік робіт і обладнання, необхідних для виконання умов Договору підряду №28/3, узгоджено сторонами договору (ПП «ГарантЕнергоСервіс та TOB «БГ «Вертикаль») в специфікаціях до додаткової угоди № 1/1 від 01.05.2011 року до Договору підряду №28/3.

Проектно-кошторисна документація, що передбачена (п. 1.1 Додаткової угоди № 1-01 від 28.03.2011 року, п. 1.1 Додаткової угоди № 1-02 від 01.04.2011 року), не була надана суду першої інстанції у зв'язку з її відсутністю: вказані додаткові угоди були укладені між ПП «ГарантЕнергоСервіс» та TOB «БГ «Вертикаль», але будь-які роботи по ним не виконувалися, про що свідчить відсутність відповідних актів виконаних робіт та відсутність оплати за них відповідно до банківських виписок, податкових накладних.

Крім цього, до складу податкового кредиту суми по вказаних додаткових угодах позивачем не включалися.

Згідно з пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п. 198.1. Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п. 198.2. ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Водночас відповідно до п.198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно п. 198.6. Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими порушенням вимог ст. 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені де складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Проаналізувавши встановлені фактичні обставини справи на підставі наведених норм законодавства, колегія суддів приходить до висновку, що надані позивачем первинні документи та інші докази підтверджують реальне здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ «БГ «Вертикаль» у спірний період та наявність господарської мети при їх здійсненні.

Виходячи з викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що право позивача на отримання податкового кредиту підтверджене належними доказами, а тому висновок відповідача про порушення позивачем вимог п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України внаслідок завищення від'ємного значення з податку на додану вартість не відповідає дійсним обставинам справи.

Колегія суддів критично оцінює посилання відповідача на акти від 26.12.2011 № 161/2306/35618358 про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ «Будівельна Група «Вертикаль» щодо підтвердження господарських взаємовідносин із ТОВ «Проектно-будівельна компанія «Фундамент», ТОВ «Холдингова компанія «Євробудінвест», ТОВ «Телеком Сістем» за період з 21.07.2010 по 24.12.2011 (далі - акт № 161/2306/35618358), в якому встановлено, що у ТОВ «БГ «Вертикаль» відсутні необхідні умови для ведення господарської діяльності, відсутні основні засоби, технічний персонал (кількість працюючих у 2011 році - 1 особа), виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби, що ставить під сумнів факт виконання робіт для ПП «ГарантЕнергоСервіс», оскільки визначальним фактом права платника на бюджетне відшкодування податку на додану вартість є фактична оплата ним сум такого податку контрагенту у попередніх податкових періодах, яка позивачем здійснена, що не заперечується відповідачем.

Крім цього, необхідно зазначити, що і практика Європейського суду з прав людини, яка відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є джерелом права, свідчить про те, якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкта, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку (Рішення Європейського суду з прав людини від 09.01.2007р. у справі «Інтерсплав проти України»).

Суд апеляційної інстанції також відхиляє доводи податкового органу про нікчемність укладених договорів між позивачем та його контрагентами з підстав того, що в силу положень ч. 3 ст. 228 ЦК України недійсність господарських зобов'язань органи державної податкової служби зобов'язані доводити в судовому порядку, що відповідачем не вчинено.

Окрім того, згідно з ч. 1 ст. 18 «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців», якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Відповідачем не надано доказів з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, щодо наявності запису про виключення з реєстру контрагентів позивача на момент укладення чи виконання договорів або відсутності у них статусу платника ПДВ.

Крім того, необґрунтованим колегія суддів вважає посилання на висновок спеціаліста Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру при Управлінні МВС України на ПЗЗ № 545 від 15.12.2011 (а.с. 204-209), яким встановлено, що підписи від імені гр. ОСОБА_4 у наступних документах: копія статуту ТОВ «Будівельна група «Вертикаль» ( за ЄДРПОУ 35618358); копія протоколу №2 від 19.07.2010 року загальних зборів учасників ТОВ «Будівельна група «Вертикаль» (за ЄДРПОУ 35618358); копія довіреність від 20.07.2010 року, та які були використані в якості зразка при копіюванні - ймовірно виконані однією особою, а підписи від імені гр. ОСОБА_4 у копії 1-Ф гр. ОСОБА_4 та який було використано в якості зразка при копіюванні - ймовірно виконаний іншою особою, оскільки наведений висновок спеціаліста не стосується спірних правовідносин.

Таким чином, виходячи з аналізу встановлених фактичних обставин справи на підставі наведених норм законодавства, колегія суддів приходить до висновку, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення винесене відповідачем незаконно.

Суд першої інстанції наведене не врахував, що призвело до неправильного вирішення справи в цій частині.

Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Доводи апеляційної скарги спростовують висновки суду першої та дають підстави вважати, що судом при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального та права, які регулюють спірні правовідносини, та процесуального права.

Згідно пп. 1. 3. 4 ч. 1 ст. 202 КАС України, підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, а також порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Зважаючи на те, що рішення суду першої інстанції є незаконним так, як прийняте з порушення норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, оскаржувану постанову належить скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку про стягнення з Державного бюджету України на користь позивача витрат зі сплати судового збору пропорційно до задоволених вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 160, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу приватного підприємства «ГарантЕнергоСервіс» задовольнити частково.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 09 серпня 2013 року скасувати в частині про відмову в задоволенні позовних вимог щодо скасування податкового повідомлення-рішення від 12.02.2013 № 0000012210.

Прийняти нову в цій частині нову постанову.

Адміністративний позов приватного підприємства «ГарантЕнергоСервіс» задовольнити частково.

Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва Державної податкової служби від 12.02.2013 № 0000012210.

Стягнути з Державного бюджету України на користь приватного підприємства «ГарантЕнергоСервіс» витрати зі сплати судового збору в розмірі 1147,00 грн. (одна тисяча сто сорок сім грн. 00 коп)

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення (ч.5 ст.254 КАС України)та може бути оскаржена протягом двадцяти днів в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя А.Б. Парінов Судді І.О. Грибан О.А. Губська

Постанову в повному обсязі виготовлено 25.11.2013 року

Головуючий суддя Парінов А.Б.

Судді: Грибан І.О.

Губська О.А.