Ухвала

від 08.07.2015 по справі 826/9630/13-а

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 липня 2015 року м. Київ К/800/62226/13

Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І. - головуючий, судді Бухтіярова І.О., Приходько І.В.,

розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (далі - Інспекція)

на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 21.11.2013

у справі № 826/9630/13-а

за позовом приватного підприємства "ГарантЕнергоСервіс" (далі - Підприємство)

до Інспекції

про визнання протиправними та скасування наказу та податкового повідомлення-рішення.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України

ВСТАНОВИВ:

Позов подано про визнання протиправним і скасування наказу Інспекції від 24.12.2012 № 624 «Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки Підприємства» та податкового повідомлення-рішення від 12.02.2013 № 0000012210.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 09.08.2013 у позові відмовлено. У прийнятті цієї постанови суд першої інстанції виходив, зокрема, з наявності суперечливих відомостей у представлених платником первинних документах та недоведеності реального характеру взаємовідносин платника із заявленим контрагентом (товариством з обмеженою відповідальністю «Будівельна група «Вертикаль», далі - ТОВ «БГ «Вертикаль»).

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 21.11.2013 назване рішення суду першої інстанції скасовано; позов задоволено частково; оспорюване податкове повідомлення-рішення визнано протиправним та скасовано; в решті позову відмовлено.

Названу постанову мотивовано тим, що платником дотримано умови формування податкового кредиту при відображенні у податковому обліку господарських операцій з придбання підрядних робіт у ТОВ «БГ «Вертикаль».

Законність ухвалених у справі судових актів перевіряється у порядку глави 2 Кодексу адміністративного судочинства України у зв'язку з касаційною скаргою Інспекції, в якій вона просить скасувати оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення Окружного адміністративного суду міста Києва як скасоване помилково.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши відповідність висновків судів наявним у матеріалах справи доказам, правильність застосування судами норм матеріального права та дотримання ними процесуальних норм, обговоривши доводи касаційної скарги, Вищий адміністративний суд України не вбачає підстав для задоволення розглядуваних касаційних вимог виходячи з такого.

Попередніми судовими інстанціями у розгляді справи встановлено, що оспорюване податкове повідомлення-рішення, згідно з яким позивачеві визначено грошове зобов'язання з ПДВ у сумі 220 640,50 грн. (у тому числі 193 145 грн. за основним платежем та 27495,50 грн. за штрафними санкціями), було прийнято Інспекцією за наслідками документальної позапланової невиїзної перевірки Підприємства з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства при проведенні господарських операцій з ТОВ «БГ «Вертикаль» за період з 01.06.2010 по 30.09.2012, оформленої актом від 29.01.2013 № 8/16-30/36971376.

Під час цієї перевірки відповідач дійшов висновку про неправомірне формування позивачем податкового кредиту по операціям з названим контрагентом за договором підряду від 28.03.2011 № 28/3 з посиланням на фіктивний характер цих операцій.

У підпункті 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (далі - ПК) податковий кредит визначено як суму, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 ПК податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

В силу вимог пункту 198.6 цієї ж статті ПК не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

З наведених законодавчих положень (які кореспондуються з вимогами підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість») вбачається, що податкові наслідки у вигляді зменшення бази оподаткування податку на додану вартість на суму понесених (нарахованих) витрат по сплаті ПДВ у ціні придбаних товарів (робіт, послуг) є правомірними за умови реального виконання господарської операції та наявності належним чином оформлених первинних документів (зокрема, податкових накладних), що містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарської операції.

При цьому подання платником усіх належним чином оформлених документів податковому органові з ціллю отримання податкової вигоди є достатньою підставою для її одержання, якщо податковим органом не представлено суду доказів недостовірності або суперечливості вказаних у таких документах відомостей.

Згідно з правовою позицією, викладеною Верховним Судом України у постанові від 27.03.2012 у справі за позовом приватного підприємства «Ангара» до державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва, Головного управління Державного казначейства України в м. Києві, за участю прокуратури м. Києва, про скасування податкового повідомлення-рішення та здійснення відшкодування з податку на додану вартість, про необґрунтованість податкової вигоди можуть також свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема про наявність таких обставин: неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності; відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності у зв'язку з відсутністю управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів; облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням податкової вигоди, якщо для такого виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій; здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку; відсутність первинних документів обліку.

В силу частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України тягар доказування недостовірності відомостей у поданих платником первинних документах, отримання ним податкової вигоди не у зв'язку із здійсненням реальної підприємницької або іншої економічної діяльності покладається на податковий орган.

У справі, що переглядається, судами встановлено, що на підтвердження факту виконання ТОВ «БГ «Вертикаль» підрядних робіт на об'єктах Підприємства позивачем подано: договір підряду від 28.03.2011 № 28/3 (з додатковими угодами та специфікаціями до нього), акти здачі-приймання робіт, податкові накладні, виписки з банківського рахунку Підприємства про оплату придбаних робіт у безготівковому порядку.

Апеляційним судом встановлено, що придбані роботи були в подальшому поставлені Підприємством третім особам на виконання своїх договірних зобов'язань

Доводи ж Інспекції, якими вона мотивує недостовірність відомостей у поданих платником первинних документах та, відповідно, законність прийняття оспорюваного акта індивідуальної дії, ґрунтуються на висновках, що містяться в акті про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «БГ «Вертикаль» щодо підтвердження господарських взаємовідносин з товариством з обмеженою відповідальністю «Проектно-будівельна компанія «Фундамент», товариством з обмеженою відповідальністю «Телеком Сістем» та товариством з обмеженою відповідальністю «Холдингова компанія «Євробудінвест» за період з 21.07.2010 по 24.12.2011; так, в цьому акті зафіксовано відсутність у ТОВ «БГ «Вертикаль» необхідних умов для провадження господарської діяльності (як-от - основних фондів, трудових ресурсів тощо).

Втім за даних обставин висновки контролюючого органу, викладені в акті про неможливість проведення зустрічної звірки контрагента платника, самі по собі не може слугувати належним доказом нереальності спірних правовідносин між позивачем та названим контрагентом і спростовувати факти, засвідчені первинними документами. До того ж, ці висновки не є беззаперечним доказом безтоварності операцій між позивачем та ТОВ «БГ «Вертикаль».

Адже відсутність у постачальника основних фондів, транспортних засобів трудових ресурсів не може свідчити про неможливість виконання ним зобов'язань за договором підряду з Підприємством. Цивільним та господарським законодавством передбачені різні способи здійснення підприємницької діяльності, у тому числі й без володіння необхідними ресурсами для такої діяльності.

Неперебування контрагента за місцем реєстрації також не є свідченням безтоварності розглядуваних операцій, позаяк наведений факт не виключає можливість провадження суб'єктом господарювання діяльності, перебуваючи за іншою адресою.

Окремі суперечності у первинних документах, які не впливають на зміст господарської операції та ідентифікацію її учасників, також помилково було розцінено судом першої інстанції як доказ безтоварності господарської операції. Відповідність переліку та вартості робіт за договором від 28.03.2011 № 28/3 переліку робіт за договором підряду, укладеного позивачем та товариством з обмеженою відповідальністю «Авангард», як встановив апеляційний суд, зумовлюється фактом подальшої поставки позивачем замовлених у ТОВ «БГ «Вертикаль» робіт названому контрагентові та стандартною ціною цих робіт на ринку. Податковим органом не встановлено заздалегідь збиткового характеру розглядуваних операцій для позивача; як встановив апеляційний суд, позивачем було одержано доход у вигляді знижки, наданої ТОВ «БГ «Вертикаль» при поставці спірних робіт, яка склала 11675 грн.

Також з установлених судами обставин справи вбачається, що при укладенні договору з ТОВ «БГ «Вертикаль» Підприємство перевірило правоздатність цього контрагента та наявність у нього належної державної і податкової реєстрацій на підставі відомостей, опублікованих у загальнодоступних реєстрах. Підприємство також пересвідчилося в отриманні цим постачальником ліцензії для провадження господарської діяльності у сфері будівництва, запросило у ТОВ «БГ «Вертикаль» відомості щодо наявності у нього кваліфікованих працівників для виконання електромонтажних робіт.

За вказаних обставин у діях Підприємства вбачаються розумні економічні причини (ділова мета), тобто при здійсненні спірних операцій з ТОВ «ЮГ «Вертикаль» позивач намагався одержати відповідні змісту цих операцій правові наслідки та фактично отримав економічний ефект.

Отже, встановивши фактичні обставини, що мають значення для правильного вирішення цього спору, апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку, що право Підприємства на податковий кредит та реальність господарських операцій підтверджені належними документами, а підстави для висновку про недобросовісність позивача як платника податків відсутні.

У зв'язку з цим суд правомірно задовольнив позов у відповідній частині, скасувавши оспорюване податкове повідомлення-рішення.

В частині відмови у задоволенні позовних вимог судові акти зі спору учасниками провадження не оскаржуються, в зв'язку з чим у касаційного суду відсутні підстави для надання правового аналізу відповідним висновкам судів.

За таких обставин, керуючись статтями 220, 220 1 , 223, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві відхилити.

2. Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 21.11.2013 у справі № 826/9630/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку статей 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: М.І. Костенко судді:І.О. Бухтіярова І.В. Приходько