Рішення

від 18.11.2013 по справі 22/164

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.11.2013 Справа № 22/164 Суддя господарського суду Донецької області Огороднік Д.М. при секретарі судового засідання Коровіній І.С., розглянувши матеріали

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Люпекс" доПублічного акціонерного товариства "Енергомашспецсталь" простягнення 38943,06грн. Представники сторін: від позивача: від відповідача: Бабак В.В. за довіреністю; не з'явився. ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд господарського суду Донецької області передані позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Люпекс" до Відкритого акціонерного товариства "Енергомашспецсталь" про стягнення 38943,06 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач неналежним чином виконав умови договору купівлі-продажу №15/4144021 від 02.07.2009 в частині своєчасної та повної оплати поставленого товару, у зв'язку з чим заборгованість відповідача становить 31900,00грн.

На підтвердження вказаних обставин, позивач надав належним чином завірені копії: договору купівлі-продажу №15/4144021 від 02.07.2009; специфікації №1 від 02.07.2009 до договору купівлі-продажу №15/4144021 від 02.07.2009; накладної №0056 від 03.08.2009; податкової накладної від 03.08.2009; довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей №1677 від 03.08.2009; претензії №156 від 10.12.2009, фіскального чеку та опису вкладення у цінний лист від 11.12.2009.

Ухвалою суду від 16.03.2011 провадження у справі №22/164 зупинено до вирішення пов'язаної з нею іншої справи №39/16пд за позовом Відкритого акціонерного товариства "Енергомашспецсталь" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Люпекс" про визнання договору поставки №15/4144021 від 02.07.2009р. недійсним.

Розпорядженням голови господарського суду Донецької області від 14.08.2013 у зв'язку із обранням судді Морщагіної Н.С. суддею Донецького апеляційного господарського суду справу №22/164 передано на повторний автоматичний розподіл.

За результатами автоматичного розподілу справу №39/159 передано на розгляд судді Огороднік Д.М.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 10.09.2013 провадження у справі №22/164 поновлено, оскільки ухвалою суду від 02.06.2011 по справі №39/16пд, позов Публічного акціонерного товариства "Енергомашспецсталь" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Люпекс" про визнання договору поставки №15/4144021 від 02.07.2009 недійсним, залишено без розгляду. Копія ухвали є в матеріалах справи.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 15.10.2013, за клопотанням позивача, розгляд справи продовжено на 15 днів у порядку ст. 69 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до матеріалів справи, 14.07.2010 позивач, через канцелярію суду, подав заяву про забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно та кошти відповідача, які знаходяться на розрахунковому рахунку вказаному у заяві, яка судом вирішена не була.

14.11.2013 в судовому засіданні представник позивача просив суд не розглядати заяву про забезпечення позову. Судом, заява позивача про забезпечення позову, залишена без розгляду.

Окрім того, до прийняття рішення по справі, позивач подав заяву про уточнення позовних вимог №31 від 15.03.2011 в порядку ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, в якій просить суд стягнути з відповідача заборгованість у сумі 45266,20грн., у тому числі основний борг в сумі 31900,00грн., пеню у сумі 7362,52грн., 3% річних у сумі 1435,50грн., інфляційних втрат у сумі 4568,18грн.

Дану заяву від 15.03.2011 суд розцінює як заяву про збільшення позовних вимог в порядку ст. 22 Господарського процесуального кодексу України.

Заява позивача про збільшення позовних вимог прийнята судом. Спір вирішується в межах вимог заявлених у такій заяві. Новою ціною позову вважати: основний борг у сумі 31900,00грн., пеню у сумі 7362,52грн., 3% річних у сумі 1435,50грн., інфляційних втрат у сумі 4568,18грн.

В судове засідання призначене на 18.11.2013 з'явився представник позивача, позовні вимоги підтримав в повному обсязі. Подав додаткові пояснення по справі, в яких зазначив, що станом на 18.11.2013 вірна назва відповідача є Публічне акціонерне товариство "Енергомашспецсталь", що також підтверджується відомостями з єдиного державного реєстру підприємств та організацій України. За таких обставин, вірна назва відповідача Публічне акціонерне товариство "Енергомашспецсталь" зазначається в рішенні суду.

Відповідач відзив на позов не надав, явку уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив, про час та місце судового розгляду справи був повідомлений належним чином. Ухвали суду, позовна заява надсилались відповідачу на юридичну адресу підприємства згідно відомостей єдиного державного реєстру підприємств та організацій України. За таких обставин, відповідач про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального Кодексу України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами. З урахуванням належного повідомлення про час та місце проведення судового розгляду обох сторін, судом забезпечено сторонам рівні процесуальні можливості у захисті їхніх процесуальних прав і законних інтересів, у наданні доказів та здійсненні інших процесуальних прав. Таким чином, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними у справі матеріалами, яких достатньо для встановлення обставин та вирішення спору по суті, згідно ст. 75 Господарського процесуального Кодексу України.

Представник позивача клопотання щодо фіксації судового процесу не заявляли, у зв'язку з чим, розгляд справи здійснювався без застосування засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд

В С Т А Н О В И В:

02.07.2009 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Люпекс", як продавцем (позивач) та Відкритим акціонерним товариством "Енергомашспецсталь", як покупцем (відповідач) укладено договір купівлі-продажу №15/4144021 (з урахуванням специфікації №1 від 02.07.2009) (далі - договір).

На виконання вимог та положень Закону України "Про акціонерні товариства" Відкрите акціонерне товариство "Енергомашспецсталь" перейменовано в Публічне акціонерне товариство "Енергомашспецсталь".

Відповідно до п. 1.1 договору продавець зобов'язується передати покупцеві у встановлений строк: -насос погружний DPR 1500- 1 од., у подальшому "продукція" (далі- "товар"), у власність покупця, а покупець зобов'язується у відповідності з умовами даного договору прийняти продукцію та оплатити її.

Пунктом 1.2 договору визначено, найменування, номенклатура (асортимент), кількість продукції, її ціна, строки поставки зазначаються у специфікації, яка є невід'ємною частиною даного договору.

Ціна продукції вказується в специфікації, яка є невід'ємною частиною договору (п. 2.1 договору).

Загальна сума договору складає 31900,00грн. з ПДВ (п. 2.2 договору).

Пунктом 9.2 договору передбачено, що форма розрахунків - 100% оплата протягом 10 банківських днів з дня отримання продукції покупцем, та отримання документів вказаних в п. 6.2 договору.

Відповідно до п. 13.2 договору договір набуває чинності з моменту його підписання та діє до 31.12.2009.

У випадку невиконання сторонами своїх зобов'язань за цим договором, договір вважається пролонгованим на строк до моменту остаточного виконання сторонами своїх зобов'язань (п. 13.3 договору).

Одночасно з підписанням договору було погоджено та підписано специфікацію №1 від 02.07.2009 до договору, відповідно до якої постачальник зобов'язався здійснити поставку насос навантажувальний DRР 1500, у кількості, за ціною, визначеними у даній специфікації на суму 31900,00грн.з ПДВ. Строк поставки продукції - липень 2009. Рік випуску продукції - 2008. Фірма виробник насосу - Zenit (Італія).

Договір та специфікація №1 від 02.07.2009 до договору, укладені між позивачем та відповідачем, підписані сторонами та скріплені їх печатками.

На виконання умов договору №15/4144021, позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 31900,00грн., що підтверджується накладною №0056 від 03.08.2009 на суму 31900,00грн, яка надана позивачем та міститься в матеріалах справи.

Поставлений згідно вищезазначеної накладної товар на підставі довіреності №1667 від 03.08.2009 на отримання товарно-матеріальних цінностей з боку відповідача прийнято уповноваженою особою, що підтверджується підписом останньої на вказаних накладних.

З представленої накладної вбачається, що вона підписана обома сторонами без жодних зауважень, містить усі необхідні відомості про товар, а також містить відомості про фактичне отримання товару. Тобто, за своїми ознаками така накладна є підтвердженням передачі позивачем та приймання відповідачем спірного товару.

Відповідачем жодних заперечень щодо отримання товару від позивача на підставі договору, не надано.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що поставка товару позивачем відповідачу на підставі вищевказаної накладної здійснювалась на виконання договору №15/4144021 від 02.07.2009.

Оскільки відповідачем отримано товар, відповідно до вищезазначеної накладної, у позивача без будь-яких зауважень, оплата повинна здійснюватись в терміни, передбачені сторонами у договорі.

Як зазначає позивач, відповідач вартість отриманого товару за вищевказаною накладною не оплатив, у зв'язку з чим виникла заборгованість за поставлений товар у розмірі 31900,00грн.

Оцінивши зміст договору, з якого виникли цивільні права та обов'язки сторін, суд дійшов висновку, що укладений правочин за своїм змістом та правовою природою є договором купівлі - продажу, який підпадає під правове регулювання норм статті 655-697 Цивільного кодексу України.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму п.1. ст. 655 Цивільного кодексу України.

Згідно з ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Як визначено положеннями ст. 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до умов укладеного договору.

При цьому, приписи ч.7 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов'язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України щодо обов'язковості договору для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Судом встановлено, що відповідно до умов договору позивачем було здійснено поставку товару відповідачу, вартість якого відповідачем повинна бути оплачена відповідно до п. 9.2 договору, а саме 100% оплата протягом 10 банківських днів з дня отримання продукції та документів, вказаних в п. 6.2 договору. Проте відповідач свої зобов'язання не виконав, станом на момент звернення позивача до суду, заборгованість відповідача становила 31900,00грн.

Позивачем до матеріалів справи надано копію претензії №156 від 10.12.2009 про сплату заборгованості у розмірі 33367,40грн. (з урахуванням пені за несвоєчасну оплату продукції), повідомлення про вручення поштового відправлення відповідачу 14.12.2009. Відповідач відповіді на вищезазначену претензію не надав, кошти не перерахував.

Враховуючи вищевикладене, судом встановлено, що відповідно до умов договору позивачем було здійснено поставку товару відповідачу, вартість якого відповідач не оплатив, станом на теперішній час заборгованість становить 31900,00грн.

Відповідачем не надано жодних доказів в підтвердження перерахування відповідачу коштів у розмірі 31900,00грн., а матеріали справи таких не містять.

На підставі вищевикладеного, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача 31900,00грн грн. суми основного боргу є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

За несвоєчасне виконання грошових зобов'язань, позивач на підставі п. 10.6 договору просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 7362,52грн.

Відповідно до п. 10.6 договору у випадку несвоєчасної оплати покупець сплачує пеню у розмірі 0,04% від вартості неоплаченої продукції за кожен день прострочення, але не більше на подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент прострочення.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди.

Аналогічні положення закріплені і в ст.ст. 216, 217 Господарського кодексу України. При цьому, несвоєчасне виконання грошових зобов'язань є належною підставою у розумінні ст. 218 Господарського кодексу України для застосування заходів господарсько-правової відповідальності.

Як встановлено ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Пенею є вид неустойки, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання;

Частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

У відповідності до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Перевіривши розрахунок пені позивача, суд визнає його не вірним, оскільки позивачем не враховані положення ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України.

За розрахунком суду, розмір пені становить 2322,32 грн. (31500,00 грн. *182*0,04% з 18.08.2009 по 18.02.2010), який не є більшим ніж розмір пені зроблений виходячи з подвійної облікової ставки НБУ.

За таких обставин, позовні вимоги про стягнення пені підлягають задоволенню частково, а саме на суму 2322,32 грн.

У відповідності до ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України, зумовлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми.

Враховуючи несвоєчасну оплату відповідачем отриманої продукції, позивач просить суд стягнути з відповідача 3% річних за період з 17.08.2009 по 16.03.2011 у розмірі 1435,18грн. та інфляційних втрат за період з вересня 2009 по січень 2011 у розмірі 4568,18грн

Матеріалами справи доведено, що строки виконання грошового зобов'язання відповідачем порушені, так як до пред'явлення позивачем позову щодо стягнення 3% річних фактично залишилось невиконаним грошове зобов'язання відповідача перед позивачем.

Стаття 625 Цивільного кодексу України не звільняє боржника від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, що прострочив виконання грошового зобов'язання, за вимогою кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунок 3% річних позивача, суд визнає його арифметично не вірним,

за розрахунком суду, розмір 3% річних становить 1512,85грн.

Однак, суд за відсутності відповідної заяви не виходить за межі позовних вимог, тому з відповідача підлягає стягненню 3% річних у розмірі 1435,50грн.

Перевіривши розрахунок інфляційних втрат позивача, господарський суд прийшов до висновку про обґрунтованість та правомірність позовних вимог про стягнення інфляційних втрат у розмірі 4568,18грн та задовольняє позовні вимоги про їх стягнення у повному обсязі.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Судовими доказами, за визначенням ст.ст. 32-36 Господарського процесуального кодексу України, слід вважати документи, які можуть підтвердити або спростувати обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Беручи до уваги викладене, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню частково.

Судові витрати відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на сторони пропорційно задоволеним вимогам. Окрім того, з позивача підлягає стягненню на користь Державного бюджету України державне мито за подання заяви про збільшення позовних вимог до 45266,20 грн. та недоплачений розмір витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 41 (сорок одна) грн. 06коп. , оскільки позивачем сплачено 174,00 грн., а згідно ПостановКабінету Міністрів України від 21.12.2005 № 1258 "Про затвердження Порядку оплати витрат з інформаційно-технічного забезпечення судових процесів, пов'язаних з розглядом цивільних та господарських справ, та їх розмірів"в редакції чинній на момент подання позивачем позову, необхідно було сплатити 236,00 грн.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 44, 49, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Енергомашспецсталь" (м.Краматорськ, Донецька область, 83406, код ЄДРПОУ 00210602 з будь якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконавчого провадження) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Люпекс" (вул. Березинська, 45/107, м.Дніпропетровськ, 40073, код ЄДРПОУ 20009813) суму основного боргу у розмірі 31900 (тридцять одна тисяча дев'ятсот) грн. 00коп., пеню у розмірі 2322 (дві тисячі триста двадцять дві) грн. 32коп., 3% річних у сумі 1435(одна тисяча чотириста тридцять п'ять)грн. 50коп., інфляційних втрат у сумі 4568 (чотири тисячі п'ятсот шістдесят вісім)грн. 18коп., судові витрати: держмито у розмірі 402 (чотириста дві)грн. 26коп., витрати за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 236 (двісті тридцять шість) грн. 00коп.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Люпекс" (вул. Березинська, 45/107, м.Дніпропетровськ, 40073, код ЄДРПОУ 20009813) на користь державного бюджету державне мито недоплачену суму державного мита у розмірі 50 (п'ятдесят) грн. 40 коп. та недоплачений розмір витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 41 (сорок одна) грн. 06коп.

4. В іншій частині позову відмовити.

5. Видати накази.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня складення повного рішення та може бути оскаржене в порядку та у строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України.

Суддя Д.М. Огороднік

Дата складення повного рішення 20.11.2013.