Рішення

від 07.11.2013 по справі 6/47

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 6/47 07.11.13

За позовом публічного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал»

До житлово-будівельного кооперативу «Арсеналець-23»

Про стягнення 23035,63 грн.

Суддя Ковтун С.А.

Представники сторін:

від позивача ОСОБА_1 (за дов.)

від відповідача ОСОБА_2 (за дов.), ОСОБА_3 (за дов.)

Обставини справи:

До господарського суду міста Києва звернулося з позовом відкрите акціонерне товариство «Акціонерна компанія «Київводоканал» до житлово-будівельного кооперативу «Арсеналець-23» про стягнення 23035,63 грн. за договором № 04619/4-13 від 20.08.1997, а саме: 21167,61 грн. основного боргу та 1868,03 грн. інфляційних.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач порушив взяті на себе зобов'язання щодо повноти та своєчасності внесення оплати за надані послуги з водопостачання та водовідведення за період з жовтня 2005 року по листопад 2006 року.

Ухвалою суду від 17.01.2007 р. порушено провадження у справі № 6/47.

Строк вирішення спору було продовжено за клопотанням сторін в порядку ст. 69 ГПК України.

05.04.2007 р. позивач подав заяву, зменшивши розмір вимог про стягнення боргу до 18573,37 грн., та збільшивши розмір вимог про стягнення інфляційної складової до 2310,41 грн..

Ухвалою суду від 17.05.2007 р. зупинено провадження у справі до розгляду справи №6/182-А.

Ухвалою суду від 09.09.2013 р. поновлено провадження у справі.

Позивачем подано докази зміни його назви з відкритого акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» на публічне акціонерне товариство «Акціонерна компанія «Київводоканал».

Судом в порядку ст. 25 ГПК України змінено назву позивача - відкрите акціонерне товариство «Акціонерна компанія «Київводоканал» його правонаступником публічним акціонерним товариством «Акціонерна компанія «Київводоканал».

Відповідач у поданому суду відзиві позовні вимоги відхилив у повному обсязі з наступних підстав.

При укладенні договору позивачем було відкрито відповідачеві особовий рахунок і присвоєно код 3-290. Разом з тим, як видно з поданих позивачем розрахунків, відповідачеві було відкрито додатковий рахунок для обліку води, яка використовується для виготовлення гарячої води та присвоєно код 3-50290 без укладення та внесення відповідних змін до договору, а до загальної суми заборгованості включено, як вартість питної води, що використовувалась відповідачем для потреб холодного водопостачання, так і вартість виготовлення гарячої води. Втім договір від 20.08.1997 р № 04619/4-1, який визначений підставою позову, не регулює відносини сторін з приводу постачання відповідачеві холодної води для виготовлення гарячої води. Разом з тим, не містять матеріали справи і інших договорів, які б регулювали такі відносини між сторонами.

У 1997 році у житловому будинку відповідача представником постачальника були встановлені водолічильники холодної води, що зареєстровані належним чином у постачальника та мали присвоєні ним особові рахунки 604-53 та 607-54, а у 2006 році - особові рахунки 236-51 та 236-52.

У спірний період з жовтня 2005 р. по листопад 2006 р. позивач нарахував відповідачеві до сплати за водопостачання та водовідведення, відповідно до об'єднаного розрахунку позовних вимог станом на 01.03.2007 р., за не встановленим в межах договору кодом абонента 3-50290, що використовується позивачем для обліку води, яка відпускається підприємствам для здійснення її підігріву, суму 45870,00 грн., а з урахуванням зобов'язання «Акціонерної компанії «Київводоканал» відшкодування витрат на проведення нарахувань, збір, облік та розщеплення платежів населення за житлово-комунальні послуги, надані ЖЕО, установами банків згідно з розпорядженням КМДА від 20 червня 2002 року №1245 у розмірі 5,5% відсотки від сум, сплачених населенням на користь підприємств - постачальників житлово-комунальних послуг суму 37429,92 грн. За твердженням відповідача, дана сума у той же період була компенсована відповідачем за рахунок:

- оплати за послуги водопостачання та водовідведення на загальну суму 40649,85 грн. наступними платіжними дорученнями: № 247 від 31.10.2005 р. на 2700.00 грн., №302 від 28.12.2005 р. на 6480,43 грн.; № 12 від 27.01.2006 на 5000,00 грн.; № 29 від 15.02.2006 р. на 3000,00 грн.; №192 від 31.08.2006 на 3500,00 грн.; №233 від 12,10.2006 на 2429,42 грн.; № 219 від 29.09.2006 на 3000,00 грн.; №258 від 29.11.2006 р. на 5000,00 грн.; № 4 від 16.12,05 на 5540 грн.; № 6 від 28,12.2006 на 4000,00 грн.;

- відшкодувань постачальником абоненту витрат по технічному обслуговуванню внутрішньо будинкових каналізаційних мереж за договорам № 6 від 15.02.2005 р. на суму 4655,04 грн.;

- погашення зобов'язань держави за знеціненими грошовими заощадженнями громадян в установах Ощадбанку колишнього СРСР шляхом погашення заборгованості за житлово-комунальні послуги, згідно зі ст. 36 ЗУ «Про державний бюджет України на 2006 р.», вимог постанови Кабінету Міністрів України № 664 від 29.07,2005р., № 124 від 09.02.2006 р. на суму 21501,13 грн. шляхом перерахування коштів Управлінням державного казначейства м. Києва платіжними дорученнями: від 10.08.2006 р. на 6501,13 грн., № 3 від 25.12.2005 р. на 15000,00 грн.;

- перерахування коштів Управлінням державного казначейства м. Києва у вигляді надання населенню субсидій, пільг та компенсацій згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 16.01.2006 р. № 21 на суму 1850,08 грн.;

- субвенцій на відшкодування різниці у тарифах на холодну воду згідно з рішеннями Київської міської ради № 251/2826 від 21.04.2005 р. та акту звірки розрахунків за спожиті енергоносії (водопостачання та водовідведення) за 8 місяців 2005 р. на 18467,36 грн..

Всього, станом на листопад 2006 р. відповідачем сплачена позивачеві сума 87123,46 гри.

В свою чергу, не погоджуючись з доводами відповідача про сплату боргу у повному обсязі позивач послався на наступне.

Відповідачу було присвоєно абонентські коди № 3-290 та 3-50290 для правильного відображення бухгалтерського і податкового обліку наданих послуг, складання актів звірки. При цьому абоненту відкриваються особові рахунки на кожен об'єкт (групу об'єктів), по якому здійснюється водокористування. Відкриття особових рахунків та присвоєння кодів є особливістю ведення бухгалтерського обліку і норми чинного законодавства не передбачають узгодження його з абонентами. Станом на 01.03.2007 р. борг по коду 3-290 виник з 01.04.2006 р., а борг по коду 3-50290 - з 01.10.2005 р..

Позивач визнав, що відповідачем сплачено 87123,46 грн., проте, зазначив, що вказані кошти частково зараховано в погашення боргу за період, який знаходиться поза межами позовного.

Зокрема, позивачем здійснені наступні зарахування:

1. 40649,85 грн., яких 22720,43 - в рахунок боргу за період, який не входить у позовний, а 17929,42 - як оплата за послуги водопостачання та водовідведення у позовний період.

Таким чином, позивачем були зараховані оплати за послуги водопостачання та водовідведення відповідно до призначення платежу, вказаного відповідачем у платіжних дорученнях.

2. Відшкодування постачальником абоненту витрат по технічному обслуговуванню внутрішньо будинкових каналізаційних мереж за договором № 6 від 15.02.2005 р. на суму 4655,04 грн. було здійснено у період, який не входить у позовний.

3 Погашення зобов'язань держави за знеціненими грошовими заощадженнями громадян в установах Ощадбанку колишнього СРСР шляхом погашення заборгованість за житлово-комунальні послуги згідно зі ст. 36 Закону України «Про державний бюджет України на 2006 р.», вимог постанов Кабінету Міністрів України № 664 від 29.07.2005 р., № 124 від 09.02.2006 р. шляхом перерахування коштів Управлінням державного казначейства м. Києва платіжними дорученнями № б/н від 10.08.2006 р. на суму 6501,13 грн. (код 3-920) за серпень 2006 року та березень 2006 року, № 3 від 25.12.2005 р. на суму 15000,00 грн. (код 3-290) за грудень 2005 року.

4. Перерахування коштів Управлінням державного казначейства м. Києва у виді надання населенню субсидій, пільг та компенсацій згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 16.01.2006 р. № 21 на суму 1850,08 грн. - частина коштів зарахована за позовний період, а частина - в рахунок боргу в період, що передує позовному.

5. Субвенції на відшкодування різниці у тарифах на холодну воду, згідно з рішенням КМР № 251/2826 від 21.04.2005 р. та акту звірки розрахунків за спожиті енергоносії (водопостачання та водовідведення) за 8 місяців 2005 року на 18467,36 грн. Зарахування здійснено в рахунок боргу, який виник станом на 01.09.2005 р., тобто до початку позовного періоду.

Розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги і заперечення, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив:

20.08.1997 р. між державним комунальним об'єднанням «Київводоканал» (правонаступник - публічне акціонерне товариство «Акціонерна компанія «Київводоканал») (постачальником) та товариством з обмеженою відповідальністю «Арсеналець-23» (абонентом) укладено договір № 04619/4-13 на послуги водопостачання та водовідведення (далі - Договір).

Відповідно до умов ОСОБА_4 (п. 1.1) позивач зобов'язався забезпечити абоненту постачання питної води та приймання від нього каналізаційних стоків, а абонент - сплатити за вищезазначені послуги на умовах, визначених цим ОСОБА_4, та Правилами користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах та селищах України, затвердженими наказом Держжитлокомунгоспу України від 01.07.94 № 65 (далі - Правила користування).

Рахунки за воду складаються на підставі тарифів, що діють у даній місцевості або населеному пункті. Тарифи на користування послугами встановлюються відповідно до чинного законодавства України без будь-яких додаткових узгоджень з абонентом, що передбачено п.п. 1.10, 12.5 Правил.

Відповідно до п. 3.1 ОСОБА_4 кількість води, що подається постачальником та використовується абонентом визначається за показниками водолічильників, зареєстрованих постачальником. Зняття показань водолічільників здійснюється, як правило, щомісячно представником постачальника спільно з представником абонента.

Абонент розраховується за надані послуги у порядку, встановленому чинним законодавством, у п'ятиденний термін з дня представлення постачальником платіжних документів до банківської установи (п. 3.6 ОСОБА_4).

Пунктом 3.7 ОСОБА_4 передбачено, що у разі незгоди щодо кількості або вартості отриманих послуг абонент зобов'язаний у 5-ти денний термін з дня представлення постачальником платіжних документів до банківської установи, направити повноважного представника з обґрунтовуючими документами для проведення звірки розрахунків та підписання відповідного акту в цей же термін. При невиконанні цієї умови, дані позивача вважаються прийнятими відповідачем.

Відповідно до інформації для укладення договору, яка подавалась відповідачем при укладенні ОСОБА_4, облік води, що постачається за ОСОБА_4, здійснюється двома приладами обліку, які обліковують воду для потреб холодного водопостачання будинку 11 по вул. Закревського у м. Києві.

За період з квітня 2006 року по лютий 2007 року позивач надав, а відповідач прийняв послуг з постачання питної води для потреб холодного водопостачання та її водовідведення на суму 39244,42 грн., що з урахуванням знижки становить 37085,98 грн.. Вартість отриманих послуг з постачання питної води для потреб холодного водопостачання та її водовідведення сторонами не оспорюється.

Також у даний період з жовтня 2005 року по лютий 2007 року позивачем здійснювалось постачання відповідачу питної води для потреб гарячого водопостачання та її водовідведення. Як стверджує позивач, забезпечення житлового будинку відповідача у спірний період питною водою, що йшла на виготовлення гарячої, здійснювалось від виносного бойлеру № 80, який знаходиться на балансі теплопостачальної організації. Факт споживання гарячої води від вищевказаного бойлеру не є спірною обставиною та визнається сторонами.

Враховуючи те, що ті документи, на підстави яких був укладений Договір, не передбачали обліку води водолічильником, встановленим у виносному бойлері, суд приходить до висновку, що предмет регулювання ОСОБА_4 не пов'язаний з постачанням питної води для потреб гарячого водопостачання.

У той же час, у спірний період були чинні Правил користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах і селищах України, затвердженні наказом Держжитлокомунгоспа від 01.07.1994 № 65, п. 12.17 яких передбачалось, що розрахунки за воду, яка відпускається для централізованого гарячого водопостачання, та за відповідний обсяг стічних вод здійснюються з підприємствами, які споживають воду. Порядок взаємовідносин встановлюється Водоканалом.

Відповідно до підпункту «б» пункту 12.3 цих Правил житлово-експлуатаційні організації та ЖЕК зобов'язані були один раз на місяць здійснювати розрахунки з водоканалом, у тому числі за холодну воду, що йде на гаряче водопостачання.

Таким чином, відносини між позивачем та відповідачем щодо постачання останньому у спірний період питної води для потреб гарячого водопостачання були врегульовані Правилами. Оскільки стягнення заборгованості за дані послуги є предметом позову, саме лише по собі помилкове застосування позивачем ОСОБА_4 як акту регулювання цих правовідносин не є достатньою підставою для відмови у позові.

Відповідно до наданих позивачем пояснень, визначення кількості поставленої питної води для потреб гарячого водопостачання здійснено ним у процентному співвідношенні до кількості мешканців у кожному будинку, яким здійснюється гаряче водопостачання від виносного бойлеру № 80, що для будинку 11 по вул. Закревського у м. Києві становить 7,045 %.

Суд вважає за можливе визнати прийнятним даний порядок визначення кількості поставленої питної води для потреб гарячого водопостачання як такий, що забезпечує об'єктивне відображення стану фактично наданих послуг. При цьому суд виходить з того, що відповідачем не подано доказів, які би свідчили про недостовірність даних позивача.

З огляду на викладене, вартість наданих послуг з постачання питної води для виготовлення гарячої у період з жовтня 2005 року по лютий 2007 року та її водовідведення становить 19904,93 грн., а з урахуванням знижки - 18810,16 грн..

Абонент надані послуги оплатив частково, внаслідок чого у нього утворилась заборгованість у розмірі 18573,37 грн..

Доводи відповідача про наявність переплати спростовуються наданими позивачем доказами. Зокрема, позивач правомірно зі сплачених відповідачем 40649,85 грн. зарахував 22720,43 грн. в рахунок боргу за період, який не входить у позовний, оскільки платіжні документи відповідача не визначали періоду, за який здійснюється платіж. На іншу частину сплаченої суми у розмірі 17929,42 грн. борг відповідача зменшено.

Також відсутні підстави для зменшення боргу у зв'язку з наданням відповідачем послуг позивачу по технічному обслуговуванню внутрішньобудинкових каналізаційних мереж за договором № 6 від 15.02.2005 р. на суму 4655,04 грн.. Ні умовами договору № 04619/4-13 на послуги водопостачання та водовідведення, ні умовами договору № 6 від 15.02.2005 р. даний порядок припинення зобов'язання не був передбачений, та відсутні докази здійснення припинення зобов'язань відповідно до ст. 601 ЦК України.

Не відповідають дійсності твердження відповідача про те, що позивачем не враховані 6501,13 грн. та 15000 грн., сплачених Управлінням державного казначейства м. Києва платіжними дорученнями № б/н від 10.08.2006 р. та № 3 від 25.12.2005 р.. Зокрема, на суму 6501,13 грн. позивачем зменшена вартість послуг за березень та серпень 2006 року, а на суму 15000 грн. - за грудень 2005 року.

Частина коштів, сплачені Управлінням державного казначейства м. Києва у виді надання населенню субсидій, пільг та компенсацій згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 16.01.2006 р. № 21 у сумі 1850,08 грн. зарахована в рахунок погашення боргу за спірний період, а частина - в рахунок погашення боргу, що передує позовному.

Відсутні підстави для зарахування одержаних субвенції на відшкодування різниці у тарифах на холодну воду у розмірі 18467,36 грн. в рахунок погашення спірного боргу, оскільки згідно з актом звірки розрахунків за спожиті енергоносії (водопостачання та водовідведення) даний борг виник за 8 місяців 2005 року. А тому позивач правомірно на дану суму зменшив борг, який виник станом на 01.09.2005 р., тобто до початку позовного періоду.

Статтями 11, 509 Цивільного кодексу України передбачено договір є підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору.

Статті 526 Цивільного кодексу України та 193 Господарського кодексу України передбачають, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, умов договору а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, що передбачено ст. 525 Цивільного кодексу України.

Таким чином, належним чином доведений, документально підтверджений та відповідачем не спростований, факт наявності у відповідача боргу у розмірі 18573,37 грн., відтак, позовні вимоги про стягнення з відповідача основного боргу в сумі 18573,37 грн. підлягають задоволенню

Згідно зі ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За розрахунком позивача, перевіреним судом, з відповідача підлягає стягненню 2310,41 грн. інфляційних (20883,78 грн. - борг з урахування встановленого індексу інфляції).

Відповідно до ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги чи заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно зі ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Приймаючи рішення, суд зобов'язаний керуватись наданими сторонами доказами.

Позивачем належним чином доведене порушення його прав зі сторони відповідача.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача, оскільки неправильні дії останнього призвели до звернення з позовом до суду. Державне мито зі зменшеного розміру позовних вимог покладається на позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з житлово-будівельного кооперативу «Арсеналець-23» (02217, м. Київ, вул. Закревського, 11, код 22885660) на користь публічного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» (01015, м. Київ, вул. Лейпцизька, 1-а, код 03327664) 20883,78 грн. боргу з урахування встановленого індексу інфляції, 208,84 грн. державного мита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішення підписано 21.11.2013 р.

Суддя С. А. Ковтун