Постанова

від 18.11.2013 по справі 910/5816/13

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 листопада 2013 року Справа № 910/5816/13

Вищий господарський суд у складі колегії суддів: головуючого суддіПрокопанич Г.К., суддівАлєєвої І.В., Євсікова О.О., розглянувши касаційну скаргу заступника прокурора міста Києва на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 11.09.2013 р. (головуючий суддя: Руденко М.А., судді: Дідиченко М.А., Пономаренко Є.Ю.) та на рішенняГосподарського суду міста Києва від 28.05.2013 р. (суддя Морозов С.М.) у справі№ 910/5816/13 Господарського суду міста Києва за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Інтернаціональна автомобільна компанія" доДепартаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) за участюпрокуратури міста Києва прозміну договору, за участю представників позивачаПрокопенко Т.Ю., відповідачаКогут В.С., прокуратуриГудименко Ю.В., ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 28.05.2013 р. у справі

№ 910/5816/13, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 11.09.2013 р., позовні вимоги задоволено в повному обсязі. Змінено Договір пайової участі у створенні соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста Києва від 21.12.2007 р. № 1150, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Інтернаціональна автомобільна компанія" та Департаментом економіки та інвестицій Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації).

Не погоджуючись з даними судовими рішеннями, заступник прокурора міста Києва звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення місцевого суду та постанову апеляційної інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити.

Вимоги та доводи касаційної скарги мотивовані тим, що місцевим та апеляційним господарськими судами було неповно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а також невірно застосовано норми матеріального і процесуального права, зокрема, ст.ст. 5, 530, 626, 627, 628 ЦК України, ст. 43 ГПК України. Доводи касаційної скарги зводяться до того, що судами не перевірено правильності визначення позивачем витрат, які не включаються до пайової участі та не враховано, що за умовами договору позивач мав сплатити пайовий внесок до набрання чинності Законом України "Про регулювання містобудівної діяльності".

Усіх учасників судового процесу відповідно до статті 111-4 ГПК України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

Колегія суддів, обговоривши доводи касаційної скарги, заслухавши представників сторін та прокуратури, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Вирішуючи спір по суті заявлених вимог, місцевий та апеляційний господарські суди встановили, що 21.12.2007 р. між позивачем - Товариством з обмеженою відповідальністю "Інтернаціональна автомобільна компанія" (забудовник) та відповідачем - Головним управлінням економіки та інвестицій відповідно до рішення Київради від 27.02.2003 р. № 271/431 (із змінами, внесеними рішеннями Київради "Про пайову участь (внески) інвесторів (власників) у створенні соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури м. Києва" від 12.02.2004 р. № 14/1223, від 28.12.2004 р. № 1051/2461, від 27.12.2005 р. № 622/3083, від 31.10.2006 р. № 122/179 та від 28.12.2006 р. № 530/587) було укладено Договір пайової участі у створенні соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста Києва № 1150 (далі - Договір пайової участі).

Предметом цього Договору є сплата позивачем пайової участі (внесків) на створення соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури м. Києва (далі - пайовий внесок), у зв'язку із будівництвом автомобільно-термінального комплексу між вул. Шевченка, вул. Карла Маркса, та новою автомобільною дорогою вздовж залізниці у Солом'янському районі м. Києва (п. 1.1 Договору пайової участі).

Розмір пайового внеску згідно з розрахунком від 18.12.2007 р. становить 4.875,63 тис. грн. і підлягає уточненню після введення в експлуатацію об'єкту і визначення фактичної вартості будівництва. Даний розрахунок є невід'ємною частиною цього Договору (п. 1.2 Договору пайової участі).

Забудовник зобов'язаний після закінчення будівництва об'єкта надати Головному управлінню економіки та інвестицій акт про приймання в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта, зареєстрований в Держархбудконтролі, та документи, що підтверджують фактичну вартість будівництва. Позивач зобов'язаний перерахувати пайовий внесок у сумі 4.875,63 тис. грн. (без ПДВ) на умовах, визначених у цьому Договорі (п. п. 2.1, 2.2 Договору пайової участі).

Забудовник сплачує пайовий внесок у сумі, вказаній у п. 2.2 цього Договору, у строк з січня 2008 року по грудень 2010 року рівними частками щомісячно, але не пізніше 28-го числа.

Відповідно до п. 3.5 Договору пайової участі у випадку збільшення загальної площі об'єкта, вказаної у п. 1.1 цього Договору, або зміни інших характеристик, внаслідок чого сума пайового внеску має бути збільшена, Забудовник зобов'язаний письмово повідомити ці обставини Головному управлінню економіки та інвестицій не пізніше ніж через 30 днів з моменту, коли про ці обставини стали відомі або мали стати відомими Забудовнику. Після визначення додаткової суми пайового внеску, що підлягає сплаті у зв'язку із збільшенням загальної площі чи в інших випадках, передбачених п. 3.5 цього Договору, Забудовник укладає з Головним управлінням економіки та інвестицій додаткову угоду до цього Договору, на підставі якої або сплачує відповідні додатково визначені кошти (п. 3.6 Договору пайової участі).

Після сплати повної суми пайового внеску, визначеної з урахуванням п. 2.2, п. 3.4 та п. 3.6 цього Договору, Забудовнику видається довідка про виконання вимог пайової участі в порядку та на умовах, визначених цим Договором (п. 3.7 Договору пайової участі).

Згідно з п. 3.8 Договору пайової участі у випадку порушення Забудовником умов цього Договору довідка про виконання вимог пайової участі видається Забудовнику після сплати повної суми пайового внеску, визначеної з урахуванням п. 2.2, п. 3.4 та п. 3.6 цього Договору, а також усіх нарахованих штрафних санкцій.

Відповідно до п. 3.11 Договору пайової участі сума платежу на момент здійснення оплати корегується на індекс інфляції з моменту виникнення зобов'язання і до моменту його фактичного виконання.

Згідно з Розрахунком-1 обсягу пайової участі (внеску) у створенні соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста від 18.12.2007 р., який є невід'ємною частиною Договору пайової участі, сторонами визначено розрахункову суму згідно з нормативами у розмірі 1.166,76 тис. грн.

Згідно з Розрахунком-2 обсягу пайової участі (внеску) у створенні соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста від 18.12.2007 р., який є невід'ємною частиною Договору пайової участі, сторонами визначено розрахункову суму згідно з нормативами у розмірі 3.782,17 тис. грн.

Згідно з Розрахунком-3 обсягу пайової участі (внеску) у створенні соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста від 18.12.2007 р., який є невід'ємною частиною Договору пайової участі, сторонами визначено розрахункову суму згідно з нормативами у розмірі 56,71 тис. грн.

Згідно з Розрахунком-4 обсягу пайової участі (внеску) у створенні соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста від 19.10.2007 р., який є невід'ємною частиною Договору пайової участі, сторонами визначено розрахункову суму згідно з нормативами у розмірі 4.875,63 тис. грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суди виходили з того, що нормативи для визначення розмірів пайової участі (внесків) інвесторів (забудовників) у створенні соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури м. Києва та порядок залучення і використання пайових коштів, затверджений рішенням Київської міської ради від 27.02.2003 р. № 271/431 (у редакції рішення Київської міської ради від 28.12.2006 р. №530/587), згідно яких визначався розмір пайових внесків та була встановлена кошторисна вартість будівництва, втратили чинність, а тому Договір пайової участі підлягає приведенню у відповідність до Закону України "Про врегулювання містобудівної діяльності".

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду, зважаючи на наступне.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 1 Нормативів для визначення розмірів пайової участі (внесків) інвесторів (забудовників) у створенні соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури м. Києва, затверджених Рішенням Київської міської ради від 27.02.2003 р. № 271/431 "Про пайову участь (внески) інвесторів (забудовників) у створенні соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури м. Києва" (в редакції, чинній станом на день укладення сторонами договору пайової участі) передбачено, що ці нормативи визначають розмір пайової участі (внеску) інвесторів (забудовників) у створенні (розвитку) соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури м. Києва з урахуванням оцінки соціально-економічного значення проектів будівництва (реконструкції) для міста в грошовому виразі (гривнях) без ПДВ в цінах 2002 року. Пайова участь (внесок) інвесторів (забудовників) у створенні соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста (надалі - пайова участь) являє собою одноразовий внесок, який інвестор має сплатити до бюджету м. Києва без урахування ПДВ, що діє на дату сплати. Одноразовий внесок включає в себе наступні складові: відшкодування витрат бюджету м. Києва на розширене відтворення його ресурсів; плати інвестора за право реалізувати свій проект будівництва (реконструкції) на території столиці.

Відповідно до абзацу 2 пункту 2.3.5 Правил забудови м. Києва, затверджених рішенням Київради від 27.01.2005 р. № 11/2587, при розрахунках обсягів пайової участі інвесторів (забудовників) у створенні соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури м. Києва у зв'язку з будівництвом житлових мікрорайонів, кварталів, комплексів тощо розрахункова сума пайового внеску зменшується на суму балансової вартості об'єктів соціальної сфери незалежно від їх місця розташування (дошкільні та загальноосвітні навчальні заклади, поліклініки, лікарні), спорудження яких передбачено відповідними проектами, за умови передачі цих об'єктів до комунальної власності.

Як встановлено судами, концепцію техніко-економічних показників об'єкта будівництва автомобільно-термінального комплексу між вул. Шевченка, вул. Карла Маркса та новою автомобільною дорогою вздовж залізниці в Солом'янському районі міста Києва переглянуто та розроблено у зв'язку з цим новий проект будівництва автомобільно-термінального комплексу між вул. Шевченка, вул. Карла Маркса та новою автомобільною дорогою вздовж залізниці в Солом'янському районі міста Києва.

Згідно з наявними в матеріалах справи Основними техніко-економічними показниками проекту будівництва автомобільно-термінального комплексу між вул. Шевченка, вул. Карла Маркса та новою автомобільною дорогою вздовж залізниці в Солом'янському районі міста Києва, затвердженими директором ТОВ "Інтернаціональна автомобільна компанія" Ігнатченко Н.Н. 20.12.2012 р., встановлюються наступні показники будівництва: загальна площа комплексу складає 1.868,59 кв. м; загальна площа офісних приміщень складає 639,95 кв. м; загальна площа складських приміщень складає 484,17 кв. м; загальна площа приміщень мийки, ТО та підсобних приміщень складає 325,38 кв. м; загальна площа технічних приміщень 360,66 кв. м.

Вищезазначене підтверджується наявним в матеріалах справи звітом щодо експертизи кошторисної частини проекту "Будівництво автомобільно-термінального комплексу між вул. Шевченка, вул. Карла Маркса та новою автомобільною дорогою вздовж залізниці в Солом'янському районі міста Києва" № 3-001-13-ЕК/КО від 16.01.2013 р., складеним головним експертом Логачовим М.П. на підставі кваліфікаційного сертифікату серії АЕ №000006.

Згідно з вказаним звітом щодо експертизи кошторисної частини проекту

№ 3-001-13-ЕК/КО від 16.01.2013 р. загальна кошторисна вартість будівництва автомобільно-термінального комплексу між вул. Шевченка, вул. Карла Маркса, та новою автомобільною дорогою вздовж залізниці в Солом'янському районі міста Києва (з ПДВ) складає 15.867,316 тис. грн.

Таким чином, змінились техніко-економічні показники та загальна кошторисна вартість об'єкта будівництва.

З 1 вересня 2008 року Нормативи для визначення розмірів пайової участі (внесків) інвесторів (забудовників) у створенні соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури м. Києва втратили чинність.

З 12.03.2011 р. набрав чинності Закон України "Про регулювання містобудівної діяльності", відповідно до статті 40 якого порядок залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту встановлюють органи місцевого самоврядування відповідно до цього Закону.

Встановлений органом місцевого самоврядування для замовника розмір пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту не може перевищувати граничний розмір пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту. Граничний розмір пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту з урахуванням інших передбачених законом відрахувань не може перевищувати 10 відсотків загальної кошторисної вартості будівництва об'єкта для нежитлових будівель та споруд. Органам місцевого самоврядування забороняється вимагати від замовника будівництва надання будь-яких послуг, у тому числі здійснення будівництва об'єктів та передачі матеріальних або нематеріальних активів (зокрема житлових та нежитлових приміщень, у тому числі шляхом їх викупу), крім пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту, передбаченої статтею 30 Закону (п. 6 ст. 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності").

Відповідно до п. 5 ст. 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" величина пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту визначається у договорі, укладеному з органом місцевого самоврядування (відповідно до встановленого органом місцевого самоврядування розміру пайової участі у розвитку інфраструктури), з урахуванням загальної кошторисної вартості будівництва об'єкта, визначеної згідно з будівельними нормами, державними стандартами і правилами.

Невід'ємною частиною договору є розрахунок величини пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту (п. 9 ст. 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності").

Також пунктом 7 Прикінцевих положень Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" було визначено, що якщо договором про пайову участь, який укладений до набрання чинності цим Законом, передбачена сплата пайової участі замовником будівництва (повністю або частково) в обсягах інших, ніж визначено цим Законом, такий договір підлягає приведенню у відповідність із цим Законом. Будь-які рішення органів місцевого самоврядування про надання замовником будівництва будь-яких послуг, передачу активів у будь-якій формі (матеріальній чи нематеріальній), передачу частини (відсоткової частки) площ прийнятих в експлуатацію об'єктів містобудування, крім пайової участі відповідно до цього Закону, прийняті до набрання чинності цим Законом, підлягають приведенню у відповідність із цим Законом.

Як встановлено судами, з урахуванням змін, що сталися у законодавчому регулюванні будівельної сфери позивач листом № 100 від 04.03.2013 р. направив відповідачу пропозицію про зміну умов оплати за інвестиційним договором, надав також проект Додаткової угоди до Договору з розрахунками 1, 2, 3, обсягу пайової участі (внеску) у створенні соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста, однак зазначена пропозиція була залишена відповідачем без відповіді.

Відповідно до ст. 188 Господарського кодексу України сторона договору, яка вважає за необхідне змінити договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду. Якщо судовим рішенням договір змінено, договір вважається зміненим з дня набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду.

Стаття 652 Цивільного кодексу України передбачає можливість зміни договору у зв'язку з істотною зміною обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах. Зміна договору з цієї підстави на вимогу заінтересованої сторони в судовому порядку можлива за наявності одночасно чотирьох умов, вказаних у частині другій статті 652 названого кодексу, а саме: в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане; зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися; виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору; із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.

Колегія суддів вважає, що доводи скаржника, які зазначені в касаційній скарзі, є необґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають, оскільки, із змісту наведених норм випливає, що за відсутності згоди (домовленості) сторін про зміну умов договору він може бути змінений на вимогу однієї із сторін за рішенням суду за наявності підстав, передбачених договором або законом.

Враховуючи пункт 7 Розділу V Прикінцевих положень Закону України " Про регулювання містобудівної діяльності", у зв'язку зі змінами в концепції будівництва та техніко-економічних показників об'єкту, колегія суддів погоджується з висновками судів про те, що умови Договору пайової участі мають бути змінені відповідно до чинного законодавства та проекту будівництва автомобільно-термінального комплексу між вул. Шевченка, вул. Карла Маркса та новою автомобільною дорогою вздовж залізниці в Солом'янському районі міста Києва. Зобов'язання сторін після набрання чинності вказаними нормами мають відповідати їх вимогам, в тому числі і щодо розміру такого пайового внеску.

На підставі вищевикладеного колегія суддів вважає, що судами встановлено наявність усієї сукупності умов, передбачених статтею 652 Цивільного кодексу України, для внесення змін до спірного Договору пайової участі за рішенням суду, а тому позовні вимоги правомірно визнанні обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст. 111-5 ГПК України касаційна інстанція використовує процесуальні права суду першої інстанції виключно для перевірки юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення у рішенні або постанові господарського суду.

Згідно зі ст. 111-7 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на обмеженість процесуальних дій касаційної інстанції, пов'язаних із встановленням обставин справи та їх доказуванням, колегія суддів відхиляє всі інші доводи скаржника, які фактично зводяться до переоцінки доказів та необхідності додаткового встановлення обставин справи, а також не базуються на обставинах, котрі не є предметом дослідження в даній справі.

Відповідно до ст. 111-9 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право, зокрема, залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

На думку колегії суддів, висновок місцевого та апеляційного судів про наявність правових підстав для задоволення заявлених позовних вимог є законним, обґрунтованим, відповідає нормам чинного законодавства, фактичним обставинам справи і наявним у ній матеріалам, а доводи касаційної скарги його не спростовують.

З огляду на викладене, підстав для зміни або скасування постановлених у справі рішення місцевого суду та постанови апеляційної інстанції не вбачається.

Керуючись статтями 85, 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу заступника прокурора міста Києва залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 28.05.2013 р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 11.09.2013 р. у справі № 910/5816/13 - без змін.

Головуючий суддя Г.К. Прокопанич суддіІ.В. Алєєва О.О. Євсіков