Ухвала

від 20.11.2013 по справі 2а-10449/10/2670

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"20" листопада 2013 р. м. Київ К/9991/264/11

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого - Шипуліної Т.М.,

суддів: Бившевої Л.І., Лосєва А.М.

розглянула у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 13.09.2010 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 09.12.2010 по справі №2а-10449/10/2670 за позовом Приватного підприємства «Союзавтоцентр» до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва про скасування Акту про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість,

Заслухавши доповідь судді Шипуліної Т.М., перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія:

В С Т А Н О В И Л А :

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 13.09.2010, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 09.12.2010, позовні вимоги Приватного підприємства «Союзавтоцентр» (далі - ПП «Союзавтоцентр», позивач) до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва (ДПІ у Голосіївському районі м. Києва, відповідач) задоволено. Скасовано акт ДПІ у Голосіївському районі м. Києва від 29.04.2010 №500/15-238 про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість ПП «Союзавтоцентр». Присуджено на користь ПП «Союзавтоцентр» судові витрати (державне мито) у розмірі 3,40грн. із Державного бюджету України.

Рішення судів першої та апеляційної інстанції мотивовано відсутністю у податкового органу законних підстав для анулювання реєстрації ПП «Союзавтоцентр», як платника податку на додану вартість, з огляду на те, що п.9.8 ст. 9 Закону України «Про податок на додану вартість» не містить такої підстави для скасування реєстрації як встановлення органом державної податкової служби факту виписки податкових накладних, згідно з якими не задекларовано (не сплачено) податкові зобов'язання.

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач 29.12.2010 звернувся з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, який своєю ухвалою від 09.02.2011 прийняв її до свого провадження.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 13.09.2010 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 09.12.2010, прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування своїх вимог ДПІ у Голосіївському районі м. Києва посилається на порушення судами норм матеріального права, зокрема, ст. 19 Конституції України, п. «в» п. 9.8 ст. 9 Закону України «Про податок на додану вартість» (далі - Закон України №168/97-ВР), розпорядження Кабінету Міністрів України від 09.09.2009 №1120-р «Деякі питання адміністрування податку на додану вартість» .

Перевіривши матеріалами справи, наведені у скарзі доводи, колегія суддів, дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та правильно встановлено судами попередніх інстанцій, ПП «Союзавтоцентр» є платником податку на додану вартість, що підтверджується свідоцтвом про реєстрація платника податку на додану вартість №100240204 НБ №338317 від 08.07.2008.

29.04.2010 ДПІ у Голосіївському районі м. Києва складено акт №500/15-238, згідно якого прийнято рішення про анулювання реєстрації ПП «Союзавтоцентр» як платника податку на додану вартість. Підставою для анулювання зазначено п. «в» п. 9.8 Закону України №168/97-ВР у звязку з встановленням факту виписування позивачем податкових накладних, згідно з якими платником податку на додану вартість не задекларувано (не сплачено) податкові зобовязання.

Згідно з п. «в» п. 9.8 Закону України №168/97-ВР анулювання реєстрації платника податку на додану вартість відбувається, якщо особа, зареєстрована як платник податку, реєструється як платник єдиного податку або стає суб'єктом інших спрощених систем оподаткування, які визначають особливий порядок нарахування чи сплати податку на додану вартість, відмінний від тих, що встановлені цим Законом, чи звільняють таку особу від сплати цього податку за рішенням суду або з будь-яких інших причин.

Згадані у наведеній нормі Закону інші причини стосуються виключно можливих підстав, із яких платник податку звільняється від сплати податку на додану вартість. Відповідними причинами можуть бути судове рішення, нормативний або інший акт компетентного органу, внаслідок якого платник податку на додану вартість втрачає обов'язок з нарахування та/або сплати цього податку.

Водночас, наведена законодавча норма не може розглядатися як підстава для розширеного тлумачення обставин, за яких відбувається анулювання реєстрації платника податку на додану вартість, порівняно з тими, що згадані в п. 9.8 ст. 9 Закону України №168/97-ВР. Зокрема, порушення платником податку правил податкового обліку з податку на додану вартість можуть бути підставою для застосування відповідальності, передбаченої цим Законом та іншими законами з питань оподаткування, але не тягнуть за собою права податкового органу анулювати свідоцтво про реєстрацію такого платника податку.

З урахуванням вищезазначеного, висновок судів попередніх інстанцій про відсутність підстав для анулювання реєстрації ПП «Союзавтоцентр» як платника податку на додану вартість є правомірним.

При цьому, не заслуговують на увагу посилання відповідача на розпорядження Кабінету Міністрів України від 09.09.2009 №1120-р України від 09.09.2009 №1120-р «Деякі питання адміністрування податку на додану вартість» , з огляду на те, що вказане розпорядження є підзаконним актом та не визначає підстав для анулювання реєстрації платника податку на додану вартість.

Доводи касаційної скарги зазначених висновків суду не спростовують і не дають підстав для висновку, що судами попередніх інстанцій при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Відповідно до частини 1 статті 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст. ст. 210, 220 1 , 223, 224, 230, 231, ч.5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія -

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 13.09.2010 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 09.12.2010 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку, на підставі та у строки, передбачені статтями 235 - 238, 240 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий:

---

Т.М. Шипуліна

Судді:

---

Л.І. Бившева

---

А.М. Лосєв