Рішення

від 12.11.2013 по справі 922/3960/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" листопада 2013 р.Справа № 922/3960/13

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Сальнікової Г.І.

при секретарі судового засідання Близнюковой А.І.

розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергія-95" (м.Харків) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Мар'їнське" (м. Харків) та Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний банк "Базис" (Харків) про визнання недійсними договорів за участю представників сторін:

позивача - Венедіктов С.В. (довіреність від 28.12.2012 р.);

відповідача (ТОВ "Мар'їнське") - Худякова Н.О. (довіреність від 09.01.2013 р.);

відповідача (ПАТ "АКБ "Базис") - не з'явився

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Енергія-95", звернувся до господарського суду Харківської області з позовом, в якому просить суд з урахуванням уточнень від 11.10.13р., які були прийняті судом до розгляду, визнати недійсними договори застави № 5 від 19.09.2011 р., № 6 від 19.09.2011 р., № 8 від 30.09.2011 р., № 9 від 11.10.2011 р., № 10 від 31.10.2011 р., № 11 від 31.10.2011 р., № 12 від 28.11.2011 р., № 13 від 28.11.2011 р., № 39-Ф від 30.09.2011 р., № 40-Ф від 30.09.2011 р., № 44-Ф від 30.09.2011 р., укладені між Товариством з обмеженою відповідальністю «Мар'їнське», код ЄДРПОУ 32132742 (відповідач-1), та Публічним акціонерним товариством «Акціонерний комерційний банк «Базис», код ЄДРПОУ 19358916 (відповідач-2).

Позивач обґрунтовує свої позовні вимоги тим, що згідно зі ст. 578 Цивільного кодексу України та ст. 6 Закону України «Про заставу», майно, що є у спільній власності, може бути передане у заставу лише за згодою усіх співвласників. В свою чергу, дії відповідача-1 щодо укладення без згоди позивача договорів застави № 5 від 19.09.2011 р., № 6 від 19.09.2011 р., № 8 від 30.09.2011 р., № 9 від 11.10.2011 р., № 10 від 31.10.2011 р., № 11 від 31.10.2011 р., № 12 від 28.11.2011 р., № 13 від 28.11.2011 р., № 39-Ф від 30.09.2011 р., № 40-Ф від 30.09.2011 р., № 44-Ф від 30.09.2011 р., за якими заставлено газ, що буде добутий з Мар'їнського газоконденсатного родовища, який є спільною частковою власністю позивача та відповідача-1 та утворює фонд спільної діяльності за Договором про спільну діяльність № 10-03/2002 від 16.01.2002 р. порушують законні права позивача як учасника спільної діяльності та умови ведення спільної діяльності передбачені Договором про спільну діяльність № 10-03/2002 від 16.01.2002 р., а тому вказані договори мають бути визнані недійсними. Згідно зі ст. 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Згідно ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Представник позивача в судовому засіданні підтримує позовні вимоги та просить суд задовольнити позов у повному обсязі.

Представник відповідача-1 (ТОВ «Мар'їнське») у судовому засіданні заперечує проти позову, посилаючись на відсутність обґрунтованих правових підстав для його задоволення, так як підприємством було укладено договори застави № 5 від 19.09.2011 р., № 6 від 19.09.2011 р., № 8 від 30.09.2011 р., № 9 від 11.10.2011 р., № 10 від 31.10.2011 р., № 11 від 31.10.2011 р., № 12 від 28.11.2011 р., № 13 від 28.11.2011 р., № 44-Ф від 30.09.2011 р., № 40-Ф від 30.09.2011 р., № 39-Ф від 30.09.2011 р. товарів в обороті, що згідно з умовами Договору про спільну діяльність № 10-03/2002 від 16 січня 2002 року та положеннями чинного законодавства, могли стати його власністю в майбутньому, а саме частка природного газу та газового конденсату у розмірі 99 %, за Договором про спільну діяльність № 10-03/2002 від 16 січня 2002 року. Згідно з ч. 3 ст. 358 Цивільного кодексу України кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності, а тому відповідач-1 вважає, що не потребував згоди позивача на укладення договорів застави.

Представник відповідача-2 в судове засідання не з'явився. Про час та місце розгляду справи судом був повідомлений належним чином, про причину неявки суд не повідомив. Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (роз'яснення Президії Вищого Арбітражного суду України від 18.09.97 № 02 - 5/289 із змінами "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України").

Враховуючи те, що норми ст. 38 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, п.4 ч.3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом в межах наданих ним повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає, згідно ст.75 Господарського процесуального кодексу України, за можливе розгляд справи за позовної заявою позивача за наявними у справі і додатково наданими на вимогу суду матеріалами і документами.

Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Позивач є власником Спеціального дозволу № 3462 від 15.10.2004 р. на користування надрами Мар'їнського родовища з метою видобування корисних копалин. Термін дії дозволу становить 20 років. 17 липня 2007 року між позивачем та відповідачем-1 було укладено у новій редакції Договір про спільну діяльність № 10-03/2002 від 16 січня 2002 року. Згідно з п. 1.1. Договору про спільну діяльність № 10-03/2002, предметом цього договору є спільна діяльність сторін з промислової експлуатації свердловин № 6, № 8 Мар'їнського газоконденсатного родовища та промислової розробки Мар'їнського родовища з метою одержання прибутку. Згідно з п. 1 Додаткової угоди б/н від 01.10.2010 р. до Договору про спільну діяльність № 10-03/2002, предметом цього договору є спільна діяльність сторін з промислової експлуатації свердловин № 6, № 8 та будівництва оціночно-експлуатаційної свердловини № 22 Мар'їнського газоконденсатного родовища та промислової розробки Мар'їнського родовища з метою одержання прибутку.

Пунктом 4.1. Договору про спільну діяльність № 10-03/2002 від 16 січня 2002 року передбачено, що спільна діяльність сторін ведеться за рахунок спільного фонду, який утворюється із грошових внесків сторін і доходів від спільної діяльності. Положеннями п. 6.1. цього Договору передбачено, що внески сторін а також прибутки і майно, створене і придбане в результаті спільної діяльності є їхньою спільною частковою власністю і утворюють фонд спільної діяльності.

Підставою для звернення позивача до суду слугувало укладення відповідачем-1 договорів застави № 5 від 19.09.2011 р., № 6 від 19.09.2011 р., № 8 від 30.09.2011 р., № 9 від 11.10.2011 р., № 10 від 31.10.2011 р., № 11 від 31.10.2011 р., № 12 від 28.11.2011 р., № 13 від 28.11.2011 р., № 44-Ф від 30.09.2011 р., № 40-Ф від 30.09.2011 р., № 39-Ф від 30.09.2011 р. відповідно до положень яких відповідач-1 передав у заставу товари в обороті, що є спільною частковою власністю позивача та відповідача-1 та утворюють фонд спільної діяльності за Договором про спільну діяльність № 10-03/2002 від 16.01.2002 р. - природний газ, який буде видобуто на Мар'їнському НГКР, що розташоване у Валківському районі Харківської області.

Як встановлено у судовому засіданні, згідно з умовами договорів застави № 5 від 19.09.2011 р., № 6 від 19.09.2011 р., № 8 від 30.09.2011 р., № 9 від 11.10.2011 р., № 10 від 31.10.2011 р., № 11 від 31.10.2011 р., № 12 від 28.11.2011 р., № 13 від 28.11.2011 р., № 44-Ф від 30.09.2011 р., № 40-Ф від 30.09.2011 р., № 39-Ф від 30.09.2011 р., видобуток природного газу, наданого у заставу регламентується Договором про спільну діяльність № 10-03/2002 від 16.01.2002 р. у новій редакції від 17.07.2007 р., укладеним між позивачем та відповідачем-1.

Відповідно до п. 1.1. договору застави № 5 від 19.09.2011 р., відповідач-1 передав у заставу, а відповідач-2 прийняв товари в обороті - природний газ, який буде видобуто на Мар'їнському НГКР в об'ємі 53 451 тис. м.3 вартістю у сумі 106 881 154,11 грн., в забезпечення виконання зобов'язань ТОВ «Україна-Холдинг», код ЄДРПОУ 30426109, за простими процентними векселями у кількості 40 штук (серія АА № 0384845, серія АА № 0384846, серія АА № 0384847, серія АА № 0384848, серія АА № 0384850, серія АА № 0384849, серія АА № 0752711, серія АА № 0752712, серія АА № 0752713, серія АА № 0752714, серія АА № 1582002, серія АА № 1582003, серія АА № 1582004, серія АА № 1582005, серія АА № 1582006, серія АА № 1582007, серія АА № 1582008, серія АА № 1582009, серія АА № 1582010, серія АА № 1582011, серія АА № 1582012, серія АА № 1582013, серія АА № 1582014, серія АА № 1582015, серія АА № 1582016, серія АА № 1582141, серія АА № 1582142, серія АА № 1582143, серія АА № 1582144, серія АА № 1582145, серія АА № 1582146, серія АА № 1582147, серія АА № 1583612, серія АА № 1583613, серія АА № 1583614, серія АА № 1583615, серія АА № 1583616, серія АА № 1583618, серія АА № 1583621, серія АА № 1583622) загальною номінальною вартістю 32 000 000,00 грн., які знаходяться у власності відповідача-2.

Відповідно до п. 1.1. договору застави № 6 від 19.09.2011 р. відповідач-1 передав у заставу, а відповідач-2 прийняв товари в обороті - природний газ, який буде видобуто на Мар'їнському НГКР в об'ємі 37 508 тис. м.3, вартістю у сумі 75 001 371,88 грн., в забезпечення виконання зобов'язань ТОВ «Авіста», код ЄДРПОУ 32867322, за простими процентними векселями у кількості 16 штук (серія АА № 1582289, серія АА № 1582290, серія АА № 1582291, серія АА № 1582292, серія АА № 1582293, серія АА № 1582294, серія АА № 1582295, серія АА № 1582296, серія АА № 1582297, серія АА № 1582298, серія АА № 1582299, серія АА № 1582300, серія АА № 1583551, серія АА № 1583552, серія АА № 1583553, серія АА № 1583554) загальною номінальною вартістю 15 000 000,00 грн., які знаходяться у власності відповідача-2.

Відповідно до п. 1.1. договору застави № 8 від 30.09.2011 р. відповідач-1 передав у заставу, а відповідач-2 прийняв товари в обороті - природний газ, який буде видобуто на Мар'їнському НГКР в об'ємі 20 064 тис м.3, вартістю у сумі 40 120 175,04 грн., в забезпечення виконання зобов'язань Приватного акціонерного товариства «Універмаг «Україна», код ЄДРПОУ 01564822, за простим процентним векселем серія АА № 2299551, загальною номінальною вартістю 4 012 000,00 грн., який знаходиться у власності відповідача-2.

Відповідно до п. 1.1. договору застави № 9 від 11.10.2011 р. відповідач-1 передав у заставу, а відповідач-2 прийняв товари в обороті - природний газ, який буде видобуто на Мар'їнському НГКР в об'ємі 152 833 тис м.3, вартістю у сумі 305 606 395,13 грн., в забезпечення виконання зобов'язань Приватного акціонерного товариства «Універмаг «Україна», код ЄДРПОУ 01564822, за простим процентним векселем серія АА № 2299552, загальною номінальною вартістю 30 560 438,40 грн., який знаходиться у власності відповідача-2.

Відповідно до п. 1.1. договору застави № 10 від 31.10.2011 р. відповідач-1 передав у заставу, а відповідач-2 прийняв товари в обороті - природний газ, який буде видобуто на Мар'їнському НГКР в об'ємі 26 988 тис м.3, вартістю у сумі 53 965 474,68 грн., в забезпечення виконання зобов'язань Приватного підприємства «Бонус-Зем», код ЄДРПОУ 36374905, за простим процентним векселем серія АА № 2299581, загальною номінальною вартістю 5 396 369,92 грн., який знаходиться у власності відповідача-2.

Відповідно до п. 1.1. договору застави № 11 від 31.10.2011 р. відповідач-1 передав у заставу, а відповідач-2 прийняв товари в обороті - газовий конденсат який буде видобуто на Мар'їнському НГКР в об'ємі 48 366 т., вартістю у сумі 154 541 461,50 грн., в забезпечення виконання зобов'язань Приватного підприємства «Бонус-Зем», код ЄДРПОУ 36374905, за простим процентним векселем серія АА № 2299582, загальною номінальною вартістю 15 454 045,64 грн., який знаходиться у власності відповідача-2.

Відповідно до п. 1.1. договору застави № 12 від 28.11.2011 р. відповідач-1 передав у заставу, а відповідач-2 прийняв товари в обороті - природний газ, який буде видобуто на Мар'їнському НГКР в об'ємі 29 484 тис м.3, вартістю у сумі 58 956 501,24 грн., в забезпечення виконання зобов'язань Приватного підприємства «Бонус-Зем», код ЄДРПОУ 36374905, за простими процентними векселями у кількості 3 штуки (серія АА № 2299583, серія АА № 2299584, серія АА № 2299585) загальною номінальною вартістю 5 895 574,79 грн., які знаходяться у власності відповідача-2.

Відповідно до п. 1.1. договору застави № 13 від 28.11.2011 р. відповідач-1 передав у заставу, а відповідач-2 прийняв товари в обороті - природний газ, який буде видобуто на Мар'їнському НГКР в об'ємі 62 677 тис м.3, вартістю у сумі 125 329 555,97 грн., в забезпечення виконання зобов'язань Приватного підприємства «Вазус», код ЄДРПОУ 36374910, за простим процентним векселем серія АА № 2299651, загальною номінальною вартістю 23 007 561,64 грн., який знаходиться у власності відповідача-2.

Відповідно до п. 1.1. договору застави № 39-Ф від 30.09.2011 р. відповідач-1 - майновий поручитель передав, а відповідач-2 прийняв у заставу, на забезпечення виконання зобов'язань боржника Ковальова Сергія Івановича, ідентифікаційний номер 2772105650, в повному обсязі по поверненню кредиту, оплаті відсотків за користування кредитом, комісій, пені, штрафних санкцій і збитків, розмір, термін і умови повернення й оплати яких установлюються кредитним договором № 32/07-ФО від 19.07.2007 р., укладеним між боржником та відповідачем-2, рухоме майно на умовах «товари в обороті», що стане власністю відповідача-1 після укладення вказаного договору, а саме: газ, що буде добутий на Мар'їнському газоконденсатному родовищі в обсязі 15 208 тис м.3, вартістю що становить 30 410 892, 00 грн.

Відповідно до п. 1.1. договору застави № 40-Ф від 30.09.2011 р. відповідач-1 - майновий поручитель передав, а відповідач-2 прийняв у заставу, на забезпечення виконання зобов'язань боржника Ковальова Олександра Івановича, ідентифікаційний номер 2772105637, в повному обсязі по поверненню кредиту, оплаті відсотків за користування кредитом, комісій, пені, штрафних санкцій і збитків, розмір, термін і умови повернення й оплати яких установлюються кредитним договором № 19/07-ФО від 21.03.2007 р., укладеним між боржником та відповідачем-2, рухоме майно на умовах «товари в обороті», що стане власністю відповідача-1 після укладення вказаного договору, а саме: газ, що буде добутий на Мар'їнському газоконденсатному родовищі, в обсязі 20 004,1 тис м.3, вартістю що становить 40 000 496,00 грн.

Відповідно до п. 1.1. договору застави № 44-Ф від 30.09.2011 р. відповідач-1 - майновий поручитель передав, а відповідач-2 прийняв у заставу, на забезпечення виконання зобов'язань боржника Сурніна Юрія Вікторовича, ідентифікаційний номер 2238222553, в повному обсязі по поверненню кредиту, оплаті відсотків за користування кредитом, комісій, пені, штрафних санкцій і збитків, розмір, термін і умови повернення й оплати яких установлюються кредитним договором № 15/07-ФО від 07.03.2007 р., укладеним між боржником та відповідачем-2, рухоме майно на умовах «товари в обороті», що стане власністю відповідача-1 після укладення вказаного договору, а саме: газ, що буде добутий на Мар'їнському газоконденсатному родовищі, в обсязі 15 403,0 тис м.3, вартістю що становить 30 800 496,00 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, предметом застави за вказаними договорами застави є товари в обороті - природний газ та газовий конденсат, які мали бути видобутими на Мар'їнському НГКР в майбутньому, після укладення договорів застави, в результаті спільної діяльності позивача та відповідача-1 з промислової експлуатації свердловин № 6, № 8 та будівництва оціночно-експлуатаційної свердловини № 22 Мар'їнського газоконденсатного родовища за Договором про спільну діяльність № 10-03/2002 від 16.01.2002 р.

Згідно з положеннями п. 6.1. Договору про спільну діяльність № 10-03/2002 від 16.01.2002 р., внески сторін а також прибутки і майно, створене і придбане в результаті спільної діяльності є їхньою спільною частковою власністю і утворюють фонд спільної діяльності. Відповідно до п. 7.5. Договору про спільну діяльність № 10-03/2002 станом на момент укладення договорів застави частка відповідача-1 (ТОВ «Мар'їнське») у праві спільної часткової власності становить 99 %.

Також судом встановлено, що договори застави № 5 від 19.09.2011 р., № 6 від 19.09.2011 р., № 8 від 30.09.2011 р., № 9 від 11.10.2011 р., № 10 від 31.10.2011 р., № 11 від 31.10.2011 р., № 12 від 28.11.2011 р., № 13 від 28.11.2011 р., № 44-Ф від 30.09.2011 р., № 40-Ф від 30.09.2011 р., № 39-Ф від 30.09.2011 р. підписані з боку відповідача-1 та відповідача-2 у простій письмовій формі та не містять у собі зафіксованої згоди позивача на передання у заставу майна, що є спільною частковою власністю.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши представників сторін, повністю, всесторонньо, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, оцінивши надані сторонами докази та надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог учасників судового процесу, користуючись принципом об'єктивної істини, принципами добросовісності, розумності та справедливості суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно зі ст. 1130 Цивільного кодексу України за договором про спільну діяльність сторони (учасники) зобов'язуються спільно діяти без створення юридичної особи для досягнення певної мети, що не суперечить законові. Спільна діяльність може здійснюватися на основі об'єднання вкладів учасників (просте товариство) або без об'єднання вкладів учасників.

Відповідно до ст. 1134 Цивільного кодексу України, внесене учасниками майно, яким вони володіли на праві власності, а також вироблена у результаті спільної діяльності продукція та одержані від такої діяльності плоди і доходи є спільною частковою власністю учасників, якщо інше не встановлено договором простого товариства або законом. Користування спільним майном учасників здійснюється за їх спільною згодою, а в разі недосягнення згоди - у порядку, що встановлюється за рішенням суду.

Положеннями п. 6.1. Договору про спільну діяльність № 10-03/2002 від 16 січня 2002 року передбачено, що внески сторін а також прибутки і майно, створене і придбане в результаті спільної діяльності є їхньою спільною частковою власністю і утворюють фонд спільної діяльності.

Згідно зі ст. 358 Цивільного кодексу України, право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації.

Судом встановлено, що оскільки предметом застави стали товари в обороті - природний газ та газовий конденсат, які мали бути видобутими на Мар'їнському НГКР в майбутньому, відповідачем-1 не було здійснено виділення в натурі частини спільного майна, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності за Договором про спільну діяльність № 10-03/2002 від 16 січня 2002 року з метою передання його у заставу. При цьому, положеннями Договору про спільну діяльність № 10-03/2002 від 16 січня 2002 року не передбачено право відповідача-1 самостійно розпоряджатися своєю часткою у праві спільної часткової власності сторін договору, в тому числі природнім газом та газовим конденсатом, що повинен був бути видобутий в результаті спільної діяльності позивача та відповідача-1 з промислової експлуатації свердловин № 6, № 8 та будівництва оціночно-експлуатаційної свердловини № 22 Мар'їнського газоконденсатного родовища.

Частиною 1 ст. 362 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі продажу частки у праві спільної часткової власності співвласник має переважне право перед іншими особами на її купівлю за ціною, оголошеною для продажу, та на інших рівних умовах, крім випадку продажу з публічних торгів.

Згідно з ч.1, 2 ст. 576 Цивільного кодексу України, предметом застави може бути будь-яке майно (зокрема річ, цінні папери, майнові права), що може бути відчужене заставодавцем і на яке може бути звернене стягнення. Предметом застави може бути майно, яке заставодавець набуде після виникнення застави (майбутній урожай, приплід худоби тощо). Відповідно до ст. 4 Закону України «Про заставу», предметом застави може бути майно, яке стане власністю заставодавця після укладення договору застави, в тому числі продукція, плоди та інші прибутки (майбутній урожай, приплід худоби тощо), якщо це передбачено договором.

Згідно з ст. 578 Цивільного кодексу України та ст. 6 Закону України «Про заставу», майно, що є у спільній власності, може бути передане у заставу лише за згодою усіх співвласників.

Відповідно до п. 3.1. Роз'яснень Вищого арбітражного суду України N 02-5/602 від 24.12.99 р. "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із застосуванням Закону України "Про заставу"", майно, що перебуває у спільній власності, може бути передано в заставу тільки за згодою всіх співвласників (частина перша статті 6 Закону). Оскільки відповідно до статті 13 Закону договір застави повинен укладатися у письмовій формі, то згода співвласників майна, що є предметом застави, також має бути зафіксована у письмовій формі, наприклад, шляхом підписання договору усіма співвласниками або уповноваженими ними особами. Якщо майно, що перебуває у спільній власності, передано в заставу без згоди усіх співвласників, то відповідний договір може бути визнаний господарським судом недійсним за позовом будь-кого із співвласників майна - підприємства чи організації, права та охоронювані законом інтереси якої порушено.

У судовому засіданні встановлено, що договори застави № 5 від 19.09.2011 р., № 6 від 19.09.2011 р., № 8 від 30.09.2011 р., № 9 від 11.10.2011 р., № 10 від 31.10.2011 р., № 11 від 31.10.2011 р., № 12 від 28.11.2011 р., № 13 від 28.11.2011 р., № 44-Ф від 30.09.2011 р., № 40-Ф від 30.09.2011 р., № 39-Ф від 30.09.2011 р. не були підписані позивачем, а тому не містять у собі зафіксованої згоди позивача на передання у заставу майна, що є спільною частковою власністю. Також відповідачами не було отримано письмову згоду позивача на укладення договорів застави у будь-якій іншій письмовій формі.

Враховуючи викладене, суд доходить висновку про порушення відповідачами положень ст. 578 Цивільного кодексу України та ст. 6 Закону України «Про заставу» під час укладення без згоди позивача договорів застави № 5 від 19.09.2011 р., № 6 від 19.09.2011 р., № 8 від 30.09.2011 р., № 9 від 11.10.2011 р., № 10 від 31.10.2011 р., № 11 від 31.10.2011 р., № 12 від 28.11.2011 р., № 13 від 28.11.2011 р., № 39-Ф від 30.09.2011 р., № 40-Ф від 30.09.2011 р., № 44-Ф від 30.09.2011 р., за якими було заставлено газ, що буде добутий з Мар'їнського газоконденсатного родовища, який є спільною частковою власністю позивача та відповідача-1 та утворює фонд спільної діяльності за Договором про спільну діяльність № 10-03/2002 від 16.01.2002 р.

Частиною 1 статті 16 Цивільного кодексу України, частиною 2 статті 20 Господарського суду України, встановлено, що одним із способів захисту права є визнання правочину недійсним.

Відповідно до ст. 215 ЦК України, - недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Згідно із частиною 1 ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. Нікчемний правочин є недійсним в силу закону, а тому також не створює інших наслідків, крім тих, що пов'язані із його недійсністю.

Суд зазначає, що п. 3 ст. 215 ЦК України передбачено, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно п. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього кодексу. Статтею 203 ЦК України передбачено загальні вимоги, додержання яких є для чинності правочину, зокрема, зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Судом з'ясовано, що відповідачами в порушення положень ст. 578 Цивільного кодексу України та ст. 6 Закону України «Про заставу» не було отримано згоду позивача на укладення договорів застави № 5 від 19.09.2011 р., № 6 від 19.09.2011 р., № 8 від 30.09.2011 р., № 9 від 11.10.2011 р., № 10 від 31.10.2011 р., № 11 від 31.10.2011 р., № 12 від 28.11.2011 р., № 13 від 28.11.2011 р., № 44-Ф від 30.09.2011 р., № 40-Ф від 30.09.2011 р., № 39-Ф від 30.09.2011 р., їх умови не були погоджені з позивачем в установленому порядку.

Відповідно до вимог ст. 32 Господарського процесуального кодексу України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Згідно ч. 1 ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Суд зазначає, що докази надання письмової згоди позивача на укладення договорів застави в матеріалах справи відсутні, що свідчить про законні підстави для задоволення позову в повному обсязі, оскільки відповідач не отримав згоди позивача на укладення відповідних договорів застави, їх умови не були погоджені з позивачем в установленому порядку, суд приходить до висновку, що вказані договори мають бути визнані недійсними.

За таких підстав, позовні вимоги, заявлені позивачем, є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Оскільки позивач просить не стягувати судові витрати з відповідачів, то суд покладає сплату судового збору на позивача.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 203, 215, 358, 576, 578, 1134 ЦК України, статтями 33, 34, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Визнати недійсними договори застави № 5 від 19.09.2011 р., № 6 від 19.09.2011 р., № 8 від 30.09.2011 р., № 9 від 11.10.2011 р., № 10 від 31.10.2011 р., № 11 від 31.10.2011 р., № 12 від 28.11.2011 р., № 13 від 28.11.2011 р., № 44-Ф від 30.09.2011 р., № 40-Ф від 30.09.2011 р., № 39-Ф від 30.09.2011 р., укладені між Товариством з обмеженою відповідальністю «Мар'їнське», код ЄДРПОУ 32132742, та Публічним акціонерним товариством «Акціонерний комерційний банк «Базис», код ЄДРПОУ 19358916.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 18.11.2013 р.

Суддя Сальнікова Г.І.