Ухвала

від 21.11.2013 по справі 370/1306/13-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 370/1306/13-ц Головуючий у І інстанції Тандир О.В. Провадження № 22-ц/780/5115/13 Доповідач у 2 інстанції Верланов С.М. Категорія 24 21.11.2013

УХВАЛА

Іменем України

18 листопада 2013 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі:

головуючого судді - Верланова С.М.,

суддів - Воробйової Н.С., Березовенко Р.В.,

при секретарі - Бобку О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Макарівського районного суду Київської області від 01 серпня 2013 року у справі за позовом ОСОБА_2 до публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк», треті особи: товариство з обмеженою відповідальністю «Траверз-Буд», третейські судді постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків Ярошовець Василь Миколайович, Мороз Олена Анатоліївна, Білоконь Юрій Миколайович, голова постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків Жуков Анатолій Миколайович, керівник Асоціації українських банків Сугоняко Олександр Анатолійович, Асоціація українських банків, про визнання недійсними пунктів іпотечного договору та за зустрічним позовом публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» до ОСОБА_2 про стягнення штрафних санкцій за іпотечним договором,

В С Т А Н О В И Л А :

У червні 2013 року ОСОБА_2 звернувся до суду з вказаним позовом, в якому просив визнати недійсними пункти 2.1.8 та 3.2 іпотечного договору № 02-10/1936 від 11 червня 2007 року, укладеного між публічним акціонерним товариством «Укрсоцбанк» та ОСОБА_2

Вимоги позову обґрунтував тим, що 11 червня 2007 року між публічним акціонерним товариством «Укрсоцбанк» та ОСОБА_2 був укладений іпотечний договір № 02-10/1936 для забезпечення виконання зобов'язань позичальника - товариства з обмеженою відповідальністю «Траверз-Буд» за договором про надання невідновлювальної кредитної лінії № 24-12/123, укладеного 11 червня 2007 року між акціонерно-комерційним банком «Укрсоцбанк» та товариством з обмеженою відповідальністю «Траверз-Буд». Позивач зазначав, що пункт 3.2 іпотечного договору, яким передбачено обов'язок іпотекодавця сплатити іпотекодержателю штраф у розмірі 5 % від загальної вартості предмета іпотеки у разі порушення ним умов пунктів 2.1.1. - 2.1.11 цього договору, за кожний випадок, суперечить ч. 2 ст. 549 ЦК України, а також загальним засадам цивільного законодавства, передбачених п. 6 ч. 1 ст.3 ЦК України. Також вказував, що пункт 2.1.8 іпотечного договору, згідно з яким позивач зобов'язаний у разі зниження вартості предмета іпотеки протягом трьох днів від дня надходження відповідної вимоги іпотекодержателя, повністю або частково замінити предмет іпотеки на інше майно за погодженням з іпотекодержателем, суперечить ч.1 ст. 11 Закону України «Про іпотеку» та ст. 635 ЦК України. Посилаючись на вказані обставини, позивач просив його позов задовольнити на підставі ст.ст.203, 205 ЦК України.

У липні 2013 року публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк» звернулося до суду із зустрічним позовом, в якому просило стягнути з ОСОБА_2 суму штрафних санкцій у розмірі 9 568 467 грн. 30 коп.

Вимоги позову мотивувало тим, що 11 червня 2007 року між акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк» та товариством з обмеженою відповідальністю «Траверз-Буд» був укладений кредитний договір про надання невідновлювальної кредитної лінії. На даний час заборгованість товариства з обмеженою відповідальністю «Траверз-Буд» перед банком за даним кредитним договором становить 186 001 061 грн. 41 коп.

Того ж дня з метою забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором між акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк» та ОСОБА_2 був укладений іпотечний договір, за яким поручитель передав банку в іпотеку шість земельних ділянок, які розташовані на території Колонщинської сільської ради у с.Березівка Макарівського району Київської області. За згодою сторін вартість земельних ділянок була визначена у розмірі 31 894 891 грн.

Однак згідно з оцінкою майна станом на 01 березня 2013 року вартість шести земельних ділянок, переданих в іпотеку, зменшилася до 15 283 000 грн. У зв'язку з цим, 15 березня 2013 року відповідно до умов іпотечного договору банк на адресу ОСОБА_2 направив вимогу про заміну предмету іпотеки майном, вартість якого би відповідала початковій вартості предмета іпотеки, визначеної у іпотечному договорі. Проте ОСОБА_2 залишив вказану вимогу без реагування та не вчинив жодних дій на викання зобов'язань, передбачених договором іпотеки. Тому публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк» просило його позов задовольнити.

Рішенням Макарівського районного суду Київської області від 01 серпня 2013 року в позові ОСОБА_2 відмовлено.

Зустрічний позов публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» задоволено. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» штрафні санкції у розмірі 9 568 467грн. 30 коп. за договором № 02-10/1936 від 11 червня 2007 року, а також судовий збір у розмірі 3 441 грн.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить рішення суду першої інстанції скасувати з підстав неповного з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідності висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального і процесуального права та ухвалити нове рішення, яким позов ОСОБА_2 задовольнити, а в задоволенні зустрічного позову ПАТ «Укрсоцбанк» - відмовити повністю.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення осіб, які з'явилися в судове засідання, розглянувши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.

Судом першої інстанції встановлено та вбачається з матеріалів справи, що 11 червня 2007 року між акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк», перейменованого в подальшому у публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк» (далі - ПАТ «Укрсоцбанк») та товариством з обмеженою відповідальністю «Траверз - буд» був укладений договір про надання невідновлювальної кредитної лінії №24-12/123 (з урахуванням додаткових угод до нього), за яким банк надав позичальнику кредитні кошти в межах максимального ліміту заборгованості до 17 550 000 доларів США з порядком надання траншів кредиту зі сплатою 12% річних за період з 11 червня 2007 року до 31 грудня 2007 року та 11, 5% річних за період з 01 січня 2008 року до кінцевого строку договору та комісій, з кінцевим терміном погашення всіх траншів кредиту до 10 квітня 2010 року.

Того ж дня з метою забезпечення виконання зобов'язання за вищевказаним кредитним договором щодо повернення кредиту, сплати нарахованих процентів, можливих штрафних санкцій, а також інших витрат між ПАТ «Укрсоцбанк» та ОСОБА_2 був укладений іпотечний договір №02-10/1936, відповідно до якого, з урахуванням договорів про внесення змін до вказаного іпотечного договору, відповідачем було передано в іпотеку нерухоме майно, а саме, земельні ділянки з цільовим призначення для будівництва та обслуговування житлових будинків, господарських будівель і споруд, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, а саме:

- загальною площею 2,3468 га, кадастровий номер 3222782600:07:015:0087;

- загальною площею 2,7086 га, кадастровий номер 3222782600:07:015:0086;

- загальною площею 2,0598 га, кадастровий номер 3222782600:07:010:0085;

- загальною площею 6,4900 га, кадастровий номер 3222782600:07:010:0084;

- загальною площею 2,0600 га, кадастровий номер 3222782600:07:010:0081;

- загальною площею 2,3800 га, кадастровий номер 3222782600:07:014:0032.

При цьому сторонами за взаємною згодою (п.1.2. договору про внесення змін від 27 грудня 2007 року) було визначено вартість земельних ділянок у розмірі 31 894 891 грн.

Також судом першої інстанції встановлено, що відповідно до звіту про оцінку вартості майна, зробленого товариством з обмеженою відповідальністю КФ «Ріва» (ліцензія Державного комітету України із земельних ресурсів на проведення робіт з землеустрою, землеоціночних робіт від 02.09.2010 року, серія АВ №553731) вартість земельних ділянок за іпотечним договором №02-10/1936 від 11 червня 2007 року складає 15 283 000 грн. (а.с.100, 109-128).

Зменшення вартості земельних ділянок, переданих в іпотеку складає 16 611 891 грн.

Пунктом 2.1.8 іпотечного договору передбачено, що іпотекодавець зобов'язаний у разі зниження вартості предмета іпотеки, в тому числі внаслідок його псування, протягом трьох днів від дня надходження відповідної вимоги іпотекодержателя, повністю або частково замінити предмет іпотеки на інше майно за погодженням з іпотекодержателем.

Судом першої інстанції встановлено, що 15 березня 2013 року ПАТ «Укрсоцбанк» надіслав на адресу ОСОБА_2 вимогу про зміну предмету іпотеки на виконання вимог п.2.1.8 іпотечного договору, яку ОСОБА_2 отримав 22 березня 2013 року (а.с.97, 242).

Однак ОСОБА_2 дану вимогу банку не виконав.

Також судом встановлено, що згідно з розрахунком суми заборгованості (штрафних санкцій) ОСОБА_2 перед ПАТ «Укрсоцбанк» становить 9 568 467 грн. 30 коп. (а.с.94-96).

Зазначені обставини підтверджуються наявними у справі доказами.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно із ч. 1 ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Як вбачається зі змісту первісного позову, ОСОБА_2 просив визнати недійсними пункт 2.1.8 іпотечного договору з тих підстав, що він суперечить ч.1 ст. 11 Закону України «Про іпотеку» та ст. 635 ЦК України, а пункт 3.2 цього ж договору, що він суперечить ч.2 ст.549 ЦК України та загальним засадам цивільного законодавства - розумності, справедливості і добросовісності, передбачених п. 6 ч. 1 ст.3 ЦК України.

Відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_2, суд першої інстанції правильно виходив із того, що позивач не довів, що оспорювані пункти іпотечного договору суперечать загальновизнаним нормам обороту, є нечіткими, суперечать іншим нормам договору, або ж є явно несправедливими та не відповідають формально правильній поведінці учасника відносин.

Сторони є вільними у виборі контрагента, у визначенні умов договору із врахуванням вимог чинних правових актів, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 659 ЦК України).

Відповідно до ч. 3 ст. 203 ЦК України волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч.1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Позивач при підписанні іпотечного договору ознайомився з його умовами та погодився на них, про що свідчить його підпис в договорі. Жодних зауважень чи застережень до іпотечного договору ОСОБА_2 не вніс.

Таким чином волевиявлення сторін було вільним і направленим на отримання реальних наслідків договору, зокрема, з боку позивача щодо виконання всіх пунктів іпотечного договору.

Також суд першої інстанції правильно зазначив, що розмір штрафу в іпотечному договорі встановлений саме у відсотках від вартості предмету іпотеки, що відповідає вимогам ч.2 ст.549 ЦК України, а ч.1 ст.11 Закону України «Про іпотеку» не виклює можливості, враховуючи диспозитивність цивільного законодавства, вносити до іпотечного договору умови щодо відповідальності іпотекодавця перед іпотекодержателем за невиконання умов іпотечного договору.

Отже, враховуючи вимоги закону та встановлені обставини, колегія суддів вважає, що суд дійшов до законного і обґрунтованого висновку про відсутність підстав для визнання оспорюваних пунктів іпотечного договору недійсними.

Ухвалюючи рішення про задоволення зустрічного позову ПАТ «Укрсоцбанк», суд першої інстанції виходив із того, що ОСОБА_2 порушив умови п.2.1.8 іпотечного договору та не змінив предмет іпотеки у визначений іпотечним договором строк.

Такі висновки суду першої інстанції є правильними.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з вимогами ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання, виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Пунктом 2.4.5 іпотечного договору встановлено, що іпотекодержатель має право за погодженням з іпотекодавцем здійснювати переоцінку предмета іпотеки у зв'язку зі змінами кон'юнктури ринку, інших факторів, а також у разі пролонгації дії основного зобов'язання.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 посилається на те, що банк порушив умови п.2.4.5 іпотечного договору в частині здійснення переоцінки предмету іпотеки без погодження з іпотекодавцем, однак вони не заслуговують на увагу з наступних підстав.

Згідно з п.2.4.8 іпотечного договору, іпотекодержатель має право вимагати зміни предмета іпотеки у разі не погодження іпотекодавця на здійснення переоцінки його вартості відповідно до п. 2.4.5 цього договору або зниження його вартості.

Аналіз вказаного пункту договору свідчить про те, що ПАТ «Укрсоцбанк» має право вимагати зміну предмету іпотеки і без погодження іпотекодавця на його переоцінку, за умови зниження вартості предмету іпотеки.

Як зазначалося вище, згідно звіту про експертну грошову оцінку земельних ділянок вартість земельних ділянок за іпотечним договором №02-10/1936 від 11 червня 2007 року зменшилася з 31 894 891 грн. до 15 283 000 грн. і ці обставини ОСОБА_2 не спростовані.

Отже, встановивши вказані обставини, колегія суддів вважає, що суд дійшов обґрунтованого висновку про стягнення із ОСОБА_2 штрафних санкцій, які є доведеними та такими, що підлягають задоволенню.

Таким чином рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, передбачених законом підстав для його скасування при апеляційному розгляді не встановлено.

Доводи апеляційної скарги про те, що банк невірно розраховував суму штрафних санкцій згідно з п.3.2 іпотечного договору, є безпідставними, виходячи з наступного.

Пунктом 3.2. іпотечного договору передбачено, що у разі порушення іпотекодавцем умов п.п. 2.1.1 - 2.1.11 цього договору, іпотекодавець зобов'язаний сплатити іпотекодержателю штраф у розмірі 5 (п'ять) відсотків від загальної вартості предмета іпотеки, визначеної в п. 1.2. цього договору, за кожний випадок.

Тобто, іпотекодавець зобов'язаний був замінити кожну земельну ділянку, вартість якої була знижена, однак цього не зробив.

Таким чином, враховуючи вимоги п.3.2 іпотечного договору щодо обов'язку іпотекодавця сплатити штраф за кожний випадок порушення умов договору, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції в частині наявності у іпотекодавця обов'язку сплатити штраф за кожен випадок порушення вимог п. 2.4.8 іпотечного договору, тобто за відмову замінити кожну земельну ділянку, вартість якої знизилась.

Що стосується прохання апелянта про зменшення розміру штрафних санкцій, то воно не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.3 ст.551 ЦК України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Згідно з п. 27 (абз.2) постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року № 5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин», істотними обставинами в розумінні ч. 3 ст. 551 ЦК України можна вважати, зокрема, ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу (наприклад, відсутність негативних наслідків для позивача через прострочення виконання зобов'язання).

З матеріалів справи та доводів заяви не вбачається підстав, передбачених ч.3 ст.551 ЦК України для зменшення розміру штрафних санкцій.

З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, всупереч доводам апеляційної скарги, розглядаючи спір повно та всебічно дослідив і оцінив обставини справи, надані сторонами докази, вірно послався на закон, що регулює спірні правовідносини, дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні первісного позову та задоволення зустрічного позову і ухвалив рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому апеляційна скарга підлягає відхиленню.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Макарівського районного суду Київської області від 01 серпня 2013 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий

Судді