Постанова

від 20.11.2013 по справі 903/716/13

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 листопада 2013 року Справа № 903/716/13

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді Мамченко Ю.А.

судді Саврій В.А. ,

судді Дужич С.П.

при секретарі Німчук А.М.

за участю представників сторін:

позивача: Гончарук В.В. (довіреність № б/н від 08.08.2013 року)

відповідача: Романчук В.А. (голова правління - постанова загальних звітно-виборних зборів членів Старовижівського районного споживчого товариства від 22 жовтня 2013 року)

розглянувши апеляційну скаргу позивача на рішення господарського суду Волинської області від 18.09.13 року у справі № 903/716/13 (суддя Гарбар І.О.)

за позовом приватного підприємства "Тимаг"

до Старовижівського районного споживчого товариства

про стягнення 49144, 97 грн.

ВСТАНОВИВ :

Рішенням господарського суду Волинської області від 18 вересня 2013 року у справі №903/716/13 в позові Приватного підприємства "Тимаг" (43023, Волинська область, м.Луцьк, вул.Карбишева, 1, код ЄДРПОУ 36834264) (надалі - позивач) до Старовижівського районного споживчого товариства (44400, Волинська область, Старовижівський район, селище міського типу Стара Вижівка, площа Миру, будинок 5, код ЄДРПОУ 35814928) (надалі - відповідач) про стягнення 49144,97 грн. відмовлено /а.с.81-82/.

Вказане рішення обґрунтовано тим, що позивачем не виконана передумова для застосування наслідків ст.ст.1158, 1160 Цивільного кодексу України, а саме при першій нагоді повідомити відповідача про вчинення дій в майнових інтересах іншої особи без її доручення. Листом від 17.04.2013 року №82 позивач вимагав від відповідача здійснити ремонт покрівлі приміщення, згоди на проведення якого між сторонами досягнуто не було, що підтверджується листом Старовижівського РСТ від 31.05.2013 року. Крім того, позивачем не надано жодних доказів щодо проведення оплати за ремонт покрівлі згідно договору підряду. Місцевий господарський суд також зазначає, що позивачем не доведено наявність правових підстав, з якими закон пов'язує можливість виникнення у нього права на відшкодування фактично зроблених витрат при вчиненні дій в майнових інтересах відповідача без його доручення, що є необхідним для застосування статей 1158, 1160 Цивільного кодексу України до спірних правовідносин.

Не погоджуючись з прийнятим судом першої інстанції рішенням, позивач - Приватне підприємство "Тимаг" звернулось до Рівненського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення місцевого господарського суду скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі /а.с. 94-95/.

Обґрунтовуючи свої вимоги апелянт посилається на неповне з'ясування обставин та на недоведеність обставин, що мають значення для справи, які господарський суд Волинської області визнав встановленими. Апелянт зазначає, що в якості підтвердження факту проведення ремонту покрівлі та вартості зазначеного ремонту, суду надавались Договір підряду №08/13 від 01 червня 2013 року, довідка про вартість виконаних робіт та акт приймання-передачі будівельних робіт; суд, встановивши факт проведення ремонту покрівлі, не витребував у позивача доказів проведення оплати за ремонт покрівлі; в матеріалах справи відсутні докази, які б підтверджували надіслання відповідачем позивачу листа від 31.05.2013 року; разом з тим, позивач виконав свій обов'язок по повідомленню відповідача про вчинення дій в майнових інтересах останнього листом №82/2 від 17 квітня 2013 року.

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 31 жовтня 2013 року апеляційну скаргу позивача було прийнято до провадження та призначено дату судового засідання на 20 листопада 2013 року /а.с. 93/.

Розпорядженням Голови Рівненського апеляційного господарського суду від 19 листопада 2013 року, у зв'язку із завантаженістю судді Коломис В.В. та відповідно до затверджених складів колегій, внесено зміни до складу колегії суддів та визначено наступний її склад: головуючий суддя Мамченко Ю.А., суддя Дужич С.П., суддя Саврій В.А.

19 листопада 2013 року на адресу Рівненського апеляційного господарського суду надійшов відзив Старовижівського районного споживчого товариства, в якому відповідач просить позов залишити без задоволення /а.с. 105-106/. В обґрунтування свого заперечення посилається на те, що власником майна, яке використовує ПП "Тимаг" є Супрунюк Вадим Михайлович, який жодного разу ні в письмовій, ні в усній формі не звертався до відповідача з повідомленнями про те, що протікає покрівля і пошкоджується його майно. Відповідач зазначає, що згідно закону про проведення капітального ремонту необхідно отримати дозвіл селищної ради на виконання даних робіт, проте матеріали справи не містять вказаного дозволу. Крім того, згідно вимог законодавства у разі розміщення під однією покрівлею двох власників витрати діляться пропорційно.

Безпосередньо в судовому засіданні представники позивача та відповідача повністю підтримали вимоги і доводи, викладені відповідно в апеляційній скарзі та у відзиві на неї. Представник відповідача також пояснив, що в договорі підряду №08/13 від 01 червня 2013 року та акті приймання-передачі будівельних робіт зазначено, що роботи виконувалися за адресою смт.Стара Вижівка, пл.Миру,1, в той час, як ресторан "Ювілейний", який належить Старовижівському районному споживчому товариству знаходиться за адресою смт.Стара Вижівка, пл.Миру, 2 /а.с. 109/.

Колегія суддів, заслухавши пояснення позивача та відповідача, розглянувши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, вважає, що у задоволенні вимог апеляційної скарги слід відмовити, рішення місцевого господарського суду - залишити без змін.

При цьому колегія суддів виходила з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 21.01.2013 року між Супрунюком В.М. та приватним підприємством "Тимаг" було укладено договір найму (оренди) нежитлового приміщення /а.с.7-11/.

Відповідно до п.1.1. договору наймодавець передає, а наймач приймає в строкове платне користування (найм) для здійснення підприємницької діяльності згідно його установчих документів нежиле приміщення загальною площею 449,8 кв.м., що знаходиться за адресою: смт. Стара Вижівка, пл. Миру, 1.

Як встановлено в судових засіданнях, над орендованим приміщенням знаходиться приміщення ресторану "Ювілейний", який належить на праві приватної власності Старовижівському районному споживчому товариству (Старовижівське РСТ), що підтверджується свідоцтвом про право власності на нерухоме майно від 20.03.2012 року /а.с. 109/.

Позивач стверджує, що орендоване ним приміщення було затоплене через протікання води із приміщення відповідача, тому на адресу відповідача надсилалась вимога №82/2 від 17 квітня 2013 року про відшкодування збитків в розмірі 6540,00 грн., а також здійснення ремонту покрівлі з метою недопущення подібних випадків у майбутньому /а.с. 52/.

Як вбачається із матеріалів справи позивач, уклавши договір підряду №08/13 від 01 червня 2013 року відремонтував покрівлю супермаркету "Наш край" в смт.Стара Вижівка, пл. Миру,1. Загальна вартість робіт склала 49144,97 грн., що підтверджується довідкою про вартість виконаних робіт від 07 червня 2013 року, актом приймання-передачі будівельних робіт від 07 червня 2013 року та банківськими виписками /а.с.19-24/.

11.06.2013 року за №288/В на адресу відповідача направлявся лист з вимогою про сплату проведеного позивачем ремонту на суму 49144,97 грн. /а.с.14/.

З актів обстеження приміщення ресторану "Ювілейний" від 01.04.2013 року та від 23.05.2013 року вбачається, що при обстеженні протікання покрівлі не виявлено, проте виявлено, що зникли з вентиляційної два потужні електромотори, чим пошкодили вентиляцію, тобто відкрито отвір для попадання снігу та дощу, а також приміщення ресторану знаходиться в нормальному стані, покрівля не протікає, складські приміщення обкладені облицювальною плиткою, плитка не пошкоджена, в залі та вестибюлі ресторану проведені підготовчі роботи до поточного ремонту, а також заміни водопроводу та каналізації /а.с.51, 54/.

Колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду вважає за необхідне зазначити наступне.

Зобов'язання, що виникають із вчинення дій у майнових інтересах іншої особи без її доручення врегульовано главою 79 ЦК України (статті 1158 - 1160 ЦК України). Правовим регулюванням глави 79 ЦК України охоплюються відносини щодо: 1) рятування чужого майна; 2) ведення чужих справ без доручення.

Оскільки діяльність без доручення іншої особи є втручанням у сферу її майнових інтересів, то ЦК встановлює, що це можливе лише за умови, що цим інтересам загрожує небезпека. Оскільки за наявності цих умов вчинення дій в чужих інтересах без доручення санкціонується ЦК, то така діяльність є правомірною дією. Саме ці правомірні дії є підставою виникнення зобов'язань внаслідок вчинення дій в інтересах іншої особи без її доручення.

Так, відповідно до приписів частини 1 та частини 2 статті 1158 ЦК України якщо майновим інтересам іншої особи загрожує небезпека настання невигідних для неї майнових наслідків, особа має право без доручення вчинити дії, спрямовані на їх попередження, усунення або зменшення. Особа, яка вчинила дії в майнових інтересах іншої особи без її доручення, зобов'язана при першій нагоді повідомити її про свої дії. Якщо ці дії будуть схвалені іншою особою, надалі до відносин сторін застосовуються положення про відповідний договір.

Вказані зобов'язання виникають за таких умов:

1) майновим інтересам іншої особи загрожує небезпека настання невигідних для неї майнових наслідків. При цьому правове значення має реальна, а не уявна небезпека майновим інтересам іншої особи. Реальна небезпека - це можливість настання невигідних для особи майнових наслідків, котра при відсутності запобіжних заходів може перетворитися у дійсність;

2) це повинні бути дії без доручення особи, в інтересах якої ці дії відбуваються;

3) дії повинні вчинятись на користь іншої особи, тобто спрямовані на попередження, усунення або зменшення невигідних для неї майнових наслідків.

Суб'єктами вказаного зобов'язання є особа, чиїм майновим інтересам загрожує небезпека (господар, домінус) та особа, яка вчинила дії в інтересах господаря без його доручення (гестор).

Згідно з статтею 1160 ЦК України особа, яка вчинила дії в майнових інтересах іншої особи без її доручення, має право вимагати від цієї особи відшкодування фактично зроблених витрат, якщо вони були виправдані обставинами, за яких були вчинені дії.

Важливою передумовою виникнення у гестора права на відшкодування понесених витрат є виконання ним передбаченого частиною 2 статті 1158 ЦК обов'язку при першій нагоді повідомити господаря про діяльність у його майнових інтересах. Якщо гестор не виконав свого інформаційного обов'язку, то він втрачає право вимагати відшкодування зроблених витрат (ч.2 ст.1160 ЦК). Гестор усвідомлює спрямованість своїх дій щодо запобігання, усунення або зменшення невигідних наслідків майновим інтересам домінуса.

Вказаної правової позиції дотримується також Вищий господарський суд України у постанові від 03.06.2013 року у справі №5002-6/2091-2012.

Таке обмеження пов'язане зі специфікою ведення справ іншої особи без її доручення, котре ґрунтується на засадах солідарності, врахування суб'єктів даних відносин. Необхідність ведення чужих справ виникає тоді, коли цивільним правам та інтересам іншої особи загрожує небезпека, тобто існує потреба у захисті майнових інтересів іншої особи. При цьому необхідність самоправного втручання у чужі справи зумовлюється не тільки існуванням небезпеки чужим майновим інтересам, а ще й тими обставинами, що гестор не може сповістити господаря й одержати від останнього згоду на зазначені дії. Отже, при можливості повідомити господаря про дії в його інтересах гестор має зробити це при першій нагоді, а той, хто не виконав цей обов'язок, втрачає право на відшкодування витрат, бо недостатньо врахував інтереси господаря.

Право на відшкодування витрат виникає за певних умов. По-перше, підлягають відшкодуванню витрати, які фактично вже були зроблені, а не лише планувалися на майбутнє. По-друге, відшкодування витрат можливе, якщо вони були необхідними, тобто, виправдані обставинами, за яких були вчинені дії. Це означає, що витрати, які не здійснив би за даних обставин сам господар, відшкодуванню, як правило, не підлягають.

Саме словосполучення "вчинення дій в майнових інтересах іншої особи" передбачає, що зобов'язання, врегульоване главою 79 ЦК України, виникає лише тоді, коли дії вживаються, виходячи з їхньої очевидної користі для заінтересованої особи. Оскільки, категорія "очевидної користі" є оціночною, то в кожному конкретному випадку вона повинна співвідноситися з загальними принципами (засадами) цивільного законодавства і передусім з принципами розумності та добросовісності. Іншими словами, особа, вживаючи заходів в інтересах іншої, по-перше, повинна робити це таким же чином, як заінтересована особа або інший розумний учасник цивільного обороту; по-друге, витрати, понесені у зв'язку з діями в чужому майновому інтересі, не повинні бути обтяжливими для заінтересованої особи, що визначається шляхом співставлення розміру витрат гестора і майнових втрат домінуса, яких би він зазнав, якби відповідні дії не були здійснені гестором.

Крім того, гестор, приступаючи до виконання дій без доручення іншої особи, має враховувати конкретні обставини, які дають можливість припустити існування або відсутність бажання домінуса щодо захисту своїх інтересів.

Апеляційний господарський суд погоджується з доводами апелянта про те, що позивач виконав свій обов'язок по повідомленню відповідача про вчинення дій в майнових інтересах останнього. З матеріалів справи вбачається, що зазначений обов'язок був виконаний листом №82/2 від 17 квітня 2013 року.

Колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду зазначає, що матеріали справи свідчать про те, що позивачем виконана передумова для застосування наслідків ст.ст.1158, 1160 ЦК України, а саме при першій нагоді повідомлено про вчинення дій в майнових інтересах відповідача без його доручення. Проте, між затоплення орендованого ПП "Тимаг" приміщення, яке відбулося 31 березня 2013 року та здійсненням будівельних робіт у червні 2013 року пройшов тривалий проміжок часу, а відтак гестор мав можливість одержати від домінуса згоду на вчинення дій в його інтересах. Крім того, листом від 17 квітня 2013 №82/2 позивач вимагав від відповідача здійснити ремонт покрівлі приміщення, згоди на проведення якого між сторонами досягнуто не було, що стверджується листом Старовижівського РСТ від 31 травня 2013 року /а.с.58/.

Позивачем також не надано доказів того, що майновим інтересам відповідача загрожувала реальна небезпека настання невигідних майнових наслідків, оскільки з актів обстеження приміщення ресторану "Ювілейний" від 01.04.2013 року та від 23.05.2013 року вбачається, що при обстеженні протікання покрівлі не було виявлено, приміщення ресторану знаходилося в нормальному стані, складські приміщення обкладені облицювальною плиткою, плитка не була пошкоджена.

З дослідженого місцевим господарським судом та перевіреного судом апеляційної інстанції вбачається, що позивачем не доведено наявність правових підстав, з якими закон пов'язує можливість виникнення у нього права на відшкодування фактично зроблених витрат при вчиненні дій в майнових інтересах відповідача без його доручення, що є необхідним для застосування до спірних правовідносин статей 1158, 1160 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст.33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Натомість скаржником не подано судовій колегії належних та достатніх доказів, які стали б підставою для скасування рішення місцевого господарського суду.

Відповідно до п.1 ст.103 Господарського процесуального кодексу України апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити рішення місцевого господарського суду без змін, а скаргу без задоволення.

Враховуючи вищевикладені обставини справи та зважаючи на наявні в матеріалах справи докази, колегія суддів прийшла до висновку, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції та не можуть бути підставою для скасування рішення.

Судові витрати, відповідно до ст.49 ГПК України, покладаються на апелянта.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 99, 101, 103, 105 ГПК України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду Волинської області від 18.09.2013 року у справі №903/716/13 залишити без змін, апеляційну скаргу Приватного підприємства "Тимаг" - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Справу № 903/716/13 повернути господарському суду Волинської області.

Головуючий суддя Мамченко Ю.А.

Суддя Саврій В.А.

Суддя Дужич С.П.