Постанова

від 18.11.2013 по справі 813/4143/13-а

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 листопада 2013 року Справа № 813/4143/13-а

15 год. 29 хв.

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючий - суддя Кравців О.Р.,

секретар судового засідання Саїв М.В.,

від позивача Карпій Р.М.,

від відповідача Карпин Я.С.,

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-оздоровчий комплекс «Вернигора» про скасування податкових повідомлень-рішень Дрогобицької об'єднаної державної податкової інспекції Львівської області Державної податкової служби.

Суть справи.

До Львівського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом звернулося товариство з обмеженою відповідальністю «Виробничо-оздоровчий комплекс «Вернигора» (далі - позивач, ТзОВ «ВОК «Вернигора») до Дрогобицької об'єднаної державної податкової інспекції Львівської області Державної податкової служби (далі - відповідач, Дрогобицька об'єднана ДПІ) та з врахуванням заяви за вх. № 24004 про уточнення позовних вимог від 05.07.2013 року /Т. І, а.с.124/ просить суд:

- скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000692220 від 26.04.2013 року, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 89741,00 грн.;

- скасувати податкове повідомлення рішення № 0000702220 від 26.04.2013 року, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 7250,00 грн. та нараховані штрафні санкції (штраф) у розмірі 1813,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що висновки контролюючого органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства в частині щодо завищення бюджетного відшкодування та завищення рядку 24 «залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного звітного періоду», тобто, формування податкового кредиту ТзОВ «ВОК «Вернигора» за наслідками господарських операцій із Товариством з обмеженою відповідальністю «Нові технології ТПВ» (далі - ТзОВ «Нові технології ТПВ»), приватним підприємством «Викуп» (далі - ПП «Викуп»), товариством з обмеженою відповідальністю «Гарант-Буд-Сервіс» (далі - ТзОВ «Гарант-Буд-Сервіс») є безпідставними. На думку позивача, твердження відповідача про відсутність реальних господарських операцій між позивачем та його контрагентом, про не настання реальних господарських наслідків за договорами, укладеними між ТзОВ «ВОК «Вернигора» з вищевказаними контрагентами, спростовуються первинною бухгалтерською документацією, долученою до матеріалів адміністративної справи. Контролюючий орган, у результаті невірного трактування норм цивільного законодавства, самостійно дійшов висновку про нікчемність правочинів між позивачем та його контрагентом, тобто, на думку позивача, контролюючий орган не наділений повноваженнями щодо визнання правочинів нікчемними.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю з підстав викладених у позовній заяві з врахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 05.07.2013 року, просив позов задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечив повністю, з підстав викладених у письмових запереченнях від 25.06.2013 року /Т.І, а.с.105-113/, вважає позовні вимоги безпідставними, оскільки при проведенні перевірки встановлено відсутність факту господарських операцій між позивачем та його контрагентами, що мало значний вплив на формування податкового кредиту. За результатами перевірки контрагентів позивача ТзОВ «Нові технології ТПВ», ПП «Викуп», ТзОВ «Гарант-Буд-Сервіс», спостерігається, що фактична господарська діяльність цими юридичними особами не здійснюється, а договори укладалися із метою надання податкової вигоди третім особам без мети настання реальних господарських наслідків, а правочини, що укладалися за їх участю складені «про людське око». На думку контролюючого органу, факт наявності належно оформлених документів на підставі таких договорів, не є підставою для формування податкового кредиту відповідного звітного (податкового) періоду, якщо операції між підприємствами реально не відбулися. Також зазначив, що фінансово-господарська діяльність контрагентів здійснюється поза межами правового поля, що у свою чергу свідчить про те, що фінансово-господарські взаємовідносини між ними та позивачем є фіктивними правочинами, та такими, що вчинено без наміру створення наслідків, що обумовлюються цими правочинами, просив у задоволенні позову відмовити.

Суд, заслухав пояснення сторін, з'ясував обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги і заперечення та ті, які мають інше значення для вирішення справи, повно, всебічно та об'єктивно дослідив докази у справі, та -

в с т а н о в и в :

ТзОВ «ВОК «Вернигора», відповідно до Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (ЄДРПОУ), зареєстроване Виконавчим комітетом Львівської міської ради 26.01.2011 року як юридична особа із присвоєнням коду ЄДРПОУ 36918291. Види діяльності: 56.10 Діяльність ресторанів, надання послуг мобільного харчування, 59.11 Виробництво кіно - та відеофільмів, телевізійних програм, 86.90 Інша діяльність у сфері охорони здоров'я, 55.10 Діяльність готелів і подібних засобів тимчасового розміщування , 86.10 Діяльність лікарняних закладів, 56.30 Обслуговування напоями /Т.І, а.с.50/.

Дрогобицькою об'єднаною ДПІ проведено документальну позапланову невиїзну перевірку, за результатами якої складено акт № 152/22-2/369/8291 від 12.04.2013 року про результати документальної позапланової невиїзної перевірки товариства з обмеженою відповідальністю «ВОК «Вернигора» (код за ЄДРПОУ 36918291) з питань дотримання вимог податкового законодавства по придбанню товарів в ТОВ «Нові технології» (код за ЄДРПОУ 35921869) за період: травень 2012 року; ПП «Викуп» (код за ЄДРПОУ 35917680) за період: листопад 2011 року; ТОВ «Гарант-Буд-Сервіс» (код за ЄДРПОУ 37635291) за період: січень-лютий 2012 року та подальшого їх використання в господарській діяльності /Т.І, а.с.8-39/.

Перевіркою встановлено порушення п. 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198, п. 201.4, 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI (далі - ПК України) в результаті чого завищено бюджетне відшкодування в сумі 7250,00 грн., в т.ч. за січень 2012 року на суму 3917,00 грн., березень 2012 року на суму 3333,00 грн., та завищено рядок 24 «залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного звітного періоду» за лютий 2013 року на суму 89741,00 грн. /Т.І, а.с.38/. Також перевіркою встановлено відсутність об'єктів оподаткування при придбанні товарів, (робіт, послуг) у ТзОВ «Нові технології ТПВ» за травень 2012 року, ТзОВ «Гарант-Буд-Сервіс» за січень-лютий 2012 року.

За результатами встановлених порушень та на підставі акту перевірки від 12.04.2013 року винесені:

- податкове повідомлення-рішення № 0000692220 від 26.04.2013 року, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 89741,00 грн. /Т.І, а.с.115/;

- податкове повідомлення рішення № 0000702220 від 26.04.2013 року, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 7250,00 грн. та нараховані штрафні санкції (штраф) у розмірі 1813,00 грн. /Т.І, а.с.114/.

Не погоджуючись із рішенням контролюючого органу щодо грошових зобов'язань, визначених податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся із означеним вище позовом до суду.

Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

До адміністративних судів згідно з ч. 2 цієї ж статті можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Юрисдикція адміністративних судів, відповідно до ч. 1 ст. 17 КАС України, поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку з здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, а також у зв'язку з публічним формуванням суб'єкта владних повноважень шляхом виборів або референдуму.

Враховуючи підстави позову та заперечень, спір виник, зокрема, щодо реальності господарської операції між ТзОВ «ВОК «Вернигора» та ТзОВ «Нові технології ТПВ», ПП «Викуп», ТзОВ «Гарант-Буд-Сервіс».

Відповідно до підп. 14.1.178 п. 14.1 ст. 14 ПК України податок на додану вартість - непрямий податок, який нараховується та сплачується відповідно до норм розділу V цього кодексу.

Відповідно до п. 188.1. ст. 188 ПК України, база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів), а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на вартість послуг стільникового рухомого зв'язку).

Згідно з п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п. 198.2 ст. 198 ПК України).

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду (п. 198.3 ст. 198 ПК України).

Якщо платник податку придбає (виготовляє) товари/послуги та необоротні активи, які призначаються для їх використання в операціях, що не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування, то суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не відносяться до податкового кредиту зазначеного платника (п. 198.4. ст. 198 ПК України).

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 ст. 201 ПК України). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Як наслідок, слід зазначити, що необхідною умовою для віднесення платником податку на додану вартість до податкового кредиту звітного періоду сум податку на додану вартість, включених в ціну придбаних товарів (послуг), є факт придбання таких товарів (послуг) з метою їх використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності такої особи - платника.

Відповідно до п. 201.1 ст. 201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один із способів визначених ПК України (у паперовому вигляді; в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних. У такому разі складання податкової накладної у паперовому вигляді не є обов'язковим)

Відповідно до п. 201.4. ст. 201 ПК України податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця. У разі складання податкової накладної у паперовому вигляді покупцю видається оригінал, а копія залишається у продавця.

У п. 201.8 ст. 201 ПК України визначено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Відповідно до п. 201.10 ст. 201 ПК України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з ч. 4 ст. 70 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

За таких умов, господарські операції повинні підтверджуватися належними первинними документами і лише ті документи, які відповідають зазначеним вище вимогам, можуть бути визнані допустимими засобами доказування відповідної господарської операції. У протилежному випадку є обґрунтовані підстави для висновку про відсутність самої господарської операції.

Тим не менше, надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди (бюджетного відшкодування з бюджету) є підставою для її одержання, якщо податковим органом не встановлено та не доведено, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.

Зокрема, на необґрунтованість податкової вигоди (тобто безпідставне зменшення сум податкових зобов'язань до сплати в бюджет, отримання бюджетного відшкодування тощо) можуть також вказувати, підтверджені належними доказами доводи податкового органу, щодо відсутності первинних документів; обліку з метою оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані із фактом виникнення податкової вигоди якщо для цього виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій; здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку; відсутність основних засобів та виробничих потужностей для досягнення результатів позитивної підприємницької, економічної діяльності; неможливості реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності.

Закріплений у ч. 1 ст. 11 КАС України принцип змагальності сторін передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 69 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Предметом доказування відповідно до ч. 1 ст. 138 КАС України є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи (причини пропущення строку для звернення до суду тощо) та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.

Щодо взаємовідносин між ТзОВ «ВОК «Вернигора»» та ТзОВ «Нові технології ТПВ» необхідно зазначити наступне.

Між ТзОВ «Нові технології ТПВ» (Постачальник) та ТзОВ «ВОК «Вернигора» (Покупець) уклали Договір № 01/03-05 від 01.03.2012 року про те, що постачальник приймає на себе зобов'язання постачати товар, перелік якого вказується у накладних. Товар постачається в кількості, за ціною та на умовах, визначених Договором і додатками до нього. Вихідним документом, що визначає потреби покупця по кількості та асортименту товару, є заявка покупця, яка в свою чергу є орієнтовним документом для постачальника і не накладає на нього обов'язки по її точному виконанню.

Ціна на товар встановлюється постачальником і включає в себе вартість товару, упаковки (при її наявності) (п. 1-2 Договору). Покупець проводить 100 % оплату товару протягом одного банківського дня з моменту отримання рахунку на умовах Договору. В іншому випадку постачальник має право відмовитися від своєчасного і точного виконання заявки покупця. Загальна сума за даним Договором складається з вартості товару, отриманого покупцем від постачальника протягом дії цього Договору згідно накладних. Кожну наступну партію товару постачальник відпускає на умовах 100 % оплати вартості попередньої партії. Всі платежі проводяться сторонами в гривнях шляхом нарахування коштів на поточний рахунок отримувача (п. 3 Договору).

Кількість, асортимент і ціна товару , який постачається відповідно до Договору, вказується у рахунку, який надає постачальник протягом 3-х робочих днів з моменту заявки від покупця (п. 4.1 Договору). Відвантаження зі складу проводиться згідно з рахунком по накладній протягом 7 робочих днів з моменту його оплати (п. 4.3 Договору).

Постачальник зобов'язаний передати покупцю всі документи, що підтверджують якість товару (п. 7.3 Договору).

Додатковою угодою № 1 про зміну Договору поставки № 01/03-05 від 01.03.2012 року від 05.03.2012 року, вищевказаний договір доповнено наступними пунктами: п. 4.4. відповідно до якого поставка товару покупцю відбувається силами Постачальника або залученими ним третіми особами, за рахунок Постачальника. Вартість поставки до пункту вигрузки включена у вартість товару; п. 4.5 відповідно до якого пункт вигризки товару - склад Покупця за адресою Львівська область, Дрогобицький район, с. Модричі, вул. Курортна, 3.

На підтвердження реальності господарських операцій із ТзОВ «Нові технології ТПВ» позивачем до матеріалів справи також долучено:

- податкові накладні, виписані на підставі Договору поставки № 01/03-05 від 01.03.2012 року за травень 2012 року /Т.І, а.с.69-82/;

- видаткові накладні за травень 2012 року /Т.І, а.с.83-97/;

- копію банківської виписки за травень 2012 року /Т.І, а.с.98-101/.

Також представником позивача надано пояснення, що спілкування між позивачем та ТзОВ «Нові технології ТПВ» здійснювалося телефоном чи за допомогою факсимільного зв'язку, що у такому випадку повинно мати своїм наслідком збереження примірників заявок на товар. Однак, як встановлено судом такі у позивача відсутні, відтак і не долучені до матеріалів справи. Щодо рахунків, які повинні були виставлятися постачальником позивачу, то такі до матеріалів справи, позивачем також не долучено, з цього приводу також не надано жодних пояснень.

Представник відповідача у судових засіданнях неодноразово зазначав, що до перевірки не представлено сертифікатів якості, паспортів відповідності на товар, на який виписано видаткову накладну, не представлено документів на транспортування товару чи будь-якого іншого належним чином оформленого документу, який би свідчив про доставку товарів до ТОВ «ВОК «Вернигора» та належним чином оформлених документів, які б свідчили про відвантаження та приймання згаданого товару відповідальними особами, та не зазначено місцезнаходження даного товару при передачі його від контрагента до позивача, на які ТзОВ «Нові технології ТПВ» виписало податкові та видаткові накладні. Такі документи не були долученими позивачем і в процесі розгляду вищевказаного адміністративного позову на підтвердження реальності господарських операцій між позивачем та його контрагентом.

Також, як встановлено із акту перевірки контролюючим органом висловлені зауваження до первинної документації щодо відсутності прізвищ представників ТзОВ «Нові технології ТПВ» та ТзОВ «ВОК «Вернигора»; відсутності довіреності від ТзОВ «Нові технології ТПВ» на отримання товару /Т.І, а.с.23/.

Представником позивача до матеріалів справи долучено наказ № 43-1-к від 20.02.2012 року, відповідно до якого в штатний розпис ТзОВ «ВОК «Вернигора» введено посаду заступника директора по будівництву, на яку прийнято ОСОБА_4 З пояснень представника позивача саме він був матеріально відповідальною особою за прийняття товарно-матеріальних цінностей на склад. Однак суд, погоджується з твердженням представника відповідача, відповідно до якого відсутність прізвища особи, яка підписала видаткову накладну ускладнює у даному випадку ідентифікацію особи, що приймала товар на склад позивача.

Щодо взаємовідносин між ТзОВ «ВОК «Вернигора»» та ТзОВ «Гарант-Буд-Сервіс»» необхідно зазначити наступне.

Між ТзОВ «Гарант-Буд-Сервіс» (Постачальник) і ТзОВ «ВОК «Вернигора» (Покупець) уклали Договір № 28/02 від 28.02.2012 року. Згідно із вказаним Договором постачальник приймає на себе зобов'язання постачати товар, перелік якого вказується у накладних. Товар постачається в кількості, за ціною та на умовах, визначених Договором і додатками до нього. Вихідним документом, що визначає потреби покупця по кількості та асортименту товару, є заявка покупця, яка в свою чергу є орієнтовним документом для постачальника і не накладає на нього обов'язки по її точному виконанню.

Ціна на товар встановлюється постачальником і включає в себе вартість товару, упаковки (при її наявності) (п. 1-2 Договору). Покупець проводить 100 % оплату товару протягом одного банківського дня з моменту отримання рахунку на умовах Договору. В іншому випадку постачальник має право відмовитися від своєчасного і точного виконання заявки покупця. Загальна сума за даним Договором складається з вартості товару, отриманого покупцем від постачальника протягом дії цього Договору згідно накладних. Кожну наступну партію товару постачальник відпускає на умовах 100 % оплати вартості попередньої партії. Всі платежі проводяться сторонами в гривнях шляхом нарахування коштів на поточний рахунок отримувача (п. 3 Договору).

Кількість, асортимент і ціна товару , який постачається відповідно до Договору, вказується у рахунку, який надає постачальник протягом 3-х робочих днів з моменту заявки від покупця (п. 4.1 Договору). Відвантаження зі складу проводиться згідно з рахунком по накладній протягом 7 робочих днів з моменту його оплати (п. 4.3 Договору).

Постачальник зобов'язаний передати покупцю всі документи, що підтверджують якість товару (п. 7.3 Договору).

Додатковою угодою № 1 про зміну Договору поставки № 28/02 від 28.03.2012 року від 28.02.2012 року, вищевказаний договір доповнено наступними пунктами: п. 4.4. відповідно до якого поставка товару покупцю відбувається силами постачальника або залученими ним третіми особами, за рахунок постачальника. Вартість поставки до пункту вигрузки включена у вартість товару; п. 4.5 відповідно до якого пункт вигрузки товару - склад покупця за адресою: Львівська область, Дрогобицький район, с. Модричі, вул. Курортна, 3.

На підтвердження реальності господарських операцій із ТзОВ «Гарант-Буд-Сервіс» позивачем також до матеріалів справи долучено:

- податкові накладні, виписані на підставі договору № 2401-3 від 24.01.2012 року /Т.І, а.с.53-57/;

- видаткові накладні /Т.І, а.с.59-65/;

- рахунок на оплату № 28/2 від 28.02.2012 року /Т.І, а.с.58/;

- банківські виписки за січень 2013 року /Т.І, а.с.64-66/.

З пояснень представника позивача, заявки на товар у позивача відсутні, з цих причин не можуть бути долученими до матеріалів справи.

Як і у першому випадку, представник відповідача акцентував увагу на тому, що до перевірки не представлено сертифікатів якості, паспортів відповідності на товар, на який виписано видаткову накладну, не представлено документів на транспортування товару чи будь-якого іншого належним чином оформленого документу, який би свідчив про доставку товарів до ТОВ «ВОК «Вернигора» та належним чином оформлених документів, які б свідчили про відвантаження та приймання згаданого товару відповідальними особами, та не зазначено місцезнаходження даного товару при передачі його від контрагента до позивача, на які ТзОВ «Гарант-Буд-Сервіс» виписало податкові та видаткові накладні. Такі документи не були долученими позивачем і в процесі розгляду вищевказаного адміністративного позову на підтвердження реальності господарських операцій між позивачем та його контрагентом.

Щодо первинної документації, то контролюючим органом висловлені зауваження щодо відсутності прізвищ представників ТзОВ «Гарант-Буд-Сервіс» та ТзОВ «ВОК «Вернигора»; відсутності довіреності від ТзОВ «Гарант-Буд-Сервіс» на отримання товару /Т.І, а.с.26/.

Представник позивача зазначив, що приймання товару здійснював ОСОБА_4 на запитання суду хто приймав товар відповідно до видаткових накладних до 28.02.2012 року (відповідно до наказу № 43-1-к ОСОБА_4 прийнятий на посаду заступника директора по будівництву 20.02.2012 року) та чиї підписи зазначені у таких документах зі сторони позивача, представник не зміг надати жодних пояснень.

Також судом встановлено, що до матеріалів справи долучені податкові накладні виписані на підставі договору від 24.01.2012 року, однак такий до матеріалів справи не приєднаний /Т.І, а.с.53-57/, а відтак не долучені податкові накладні виписані на підставі договору від 28.02.2013 року, що унеможливлює для суду встановлення факту реальності поставок за договором від 28.02.2012 року.

Щодо видаткових накладних, то суд зазначає наступне: місцем доставки визначено основний склад, без зазначення адреси його місцезнаходження /Т.І, а.с.60-63/. Слід звернути увагу, що видаткова накладна № 26/01-04 /Т.І, а.с.63/ не містить посилання на договір на підставі якого вона виписана.

На підтвердження фінансово-господарських операцій із ПП «Викуп» жодних документів до матеріалів справи не долучено. Як встановлено актом перевірки та підтверджено поясненнями представника відповідача станом на момент перевірки, згідно баз даних Дрогобицької об'єднаної ДПІ скасовано державну реєстрацію ПП «Викуп», стан платника - 11 «припинено, але не знято з обліку». Свідоцтво такого платника припинено 10.11.2011 року.

До перевірки представлено тільки копію податкової накладної № 12 від 01.11.2011 року із зазначенням в графі номенклатура - товар на суму 2921,52 грн. (без ПДВ). Перевіркою встановлено, що ТзОВ «ВОК «Вернигора» у листопаді 2011 року перечислило аванс ПП «Викуп» в сумі 3505,82 грн., проте отримання товарно-матеріальних цінностей не відбулося, в результаті чого виникла дебіторська заборгованість по контрагенту ПП «Викуп» в сумі 3505,82 грн., та яка числиться станом на дату складення акту перевірки /Т.І, а.с.28/.

У судовому засіданні 07.10.2013 року проведено допит в якості свідка ОСОБА_4 (розписка свідка Т.І, а.с.202). За результатами його допиту судом встановлено наступне.

ОСОБА_4 працює на ТзОВ «Відпочинково-оздоровий комплекс «Вернигора» з 20.08.2012 року заступником директора по будівництву на підставі наказу /Т.І, а.с.102/. Щодо економічної доцільності залучення контрагентів ТзОВ «Нові технології ТПВ» (м. Київ), ТзОВ «Гарант-Буд-Сервіс» (м. Київ), ПП «Викуп», то про таку свідчили нижча вартість наданих послуг у порівнянні із іншими юридичними особами, що надавали рівнозначні послуги (роботи) та можливість здійснити поставку товару силами контрагентів. Свідок також ствердив, що він був присутнім при поставках товару, однак зазначив, що особи які поставляли товар не представлялися, а від в свою чергу не проявив необхідної зацікавленості хто поставив товар. Видаткові накладні, з пояснень ОСОБА_4, отримував безпосередньо при отриманні товару. Також зазначив, що усі товарно-матеріальні цінності обліковувалися на складі, та у результаті використовувалися у господарській діяльності ТзОВ «ВОК «Вернигора».

На запитання суду хто формував замовлення на поставку будівельних матеріалів та як визначалися об'єми необхідні для проведення ремонтно-будівельних робіт свідок відповів, що ці питання не належали до його компетенції. Суд здивований такою позицією свідка, адже посада заступника директора з питань будівництва передбачає обізнаність щодо співпраці з контрагентами та щодо формування обсягів замовлень необхідних будівельних матеріалів.

Суд звертає увагу, що представником позивача документи на підтвердження складського обліку товарно-матеріальних цінностей не додано до матеріалів справи.

Представником відповідача до матеріалів справи долучено лист № 14421/7/10/-07-30/17 від 08.10.2012 року про те, що у провадженні слідчого відділу ДПС у Хмельницькій області перебуває кримінальна справа № 41/0279, по обвинуваченню ОСОБА_5 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 205, ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 212 Кримінального кодексу України, а також порушена щодо директора ОСОБА_6 щодо вчинення злочинів, передбачених ч. 3 ст. 212, ч. 1 ст. 366 Кримінального кодексу України, щодо засновника ТзОВ «Сварог-Агробуд» ОСОБА_7 щодо вчинення злочинів передбачених ч. 3,5 ст. 27, ч. 3 ст. 212 Кримінального кодексу України, та за фактом вчинення невстановленими особами фіктивного підприємства шляхом придбання ТзОВ «ВТ-Технобуд», внаслідок чого державі заподіяно велику матеріальну шкоду, за ч. 2 ст. 205 Кримінального кодексу України /Т.1, а.с.133-138, Т.ІІ, а.с.75-80/.

В ході досудового слідства по даній кримінальній справі встановлено, що ОСОБА_5 діючи за попередньою змовою з невстановленими особами, з корисливих мотивів, в період 2009-2012 років переслідуючи корисливу мету при вчиненні злочинів, пов'язану із незаконним збагаченням, шляхом надання за винагороду послуг із мінімізації податкових зобов'язань, які підлягають сплаті до бюджету діючим суб'єктам підприємницької діяльності, без мети здійснення підприємницької діяльності (господарської) діяльності пов'язаної із виробництвом та продажем товарно-матеріальних цінностей, виконанням робіт або наданням послуг, в порушення встановленого законодавством порядку здійснення підприємницької діяльності, з метою прикриття незаконної діяльності, сприяв шляхом придбання ряду юридичних осіб підприємств, в тому числі ТзОВ «Гарант-Буд-Cервіс» (ЄДРПОУ 37635291), ПП «Викуп» (ЄДРПОУ 35917680) та перереєстрації їх в органах державної влади на підставних осіб, які не мали наміру здійснювати реєстрацію суб'єктів та вести на них підприємницьку (господарську) діяльність.

При цьому, вказані особи, які номінально були засновниками та службовими особами даних підприємств не мали відношення до їх фінансово-господарської діяльності, оскільки отримували від ОСОБА_5 фінансову винагороду за формальне перебування на посаді засновників та службових осіб, а також за підписання первинних бухгалтерських та звітних документів. За наявною інформацією вказані фіктивні підприємства за юридичними та фактичними адресами у 2010-2012 роках не знаходилися, трудові ресурси для здійснення фінансово-господарської діяльності відсутні.

Також суд зазначає, що до матеріалів справи долучено Акт № 675/15-4 від 23.11.2011 року перевірки місцезнаходження суб'єкта підприємницької діяльності юридичної особи ТзОВ «Гарант-Буд Сервіс», відповідно до якого за адресою м. Київ, вул. Кіквідзе, 14/в / 4 (місцезнаходження платника податку) підприємство не знаходиться /Т.І, а.с.201, Т.ІІ, а.с.81/. Відповідно до листа Слідчому з ОВС СВ ДПС у Хмельницькій області, ТзОВ «Гарант-Буд-Сервіс» не орендувало приміщення у ТзОВ «Регус Бізнес Центри Україна», а лише користувалося сервісною послугою «Поштова скринька плюс», жодних платежів за сервіс не надходило.

Також на підтвердження неправомірності формування податкового кредиту з податку на додану вартість позивача із ТзОВ «Нові технології ТПВ», ТзОВ «Гарант-Буд-Сервіс» та ПП «Викуп», на думку контролюючого органу, варто віднести відсутність товарно-транспортних накладних. З цього приводу суд зазначає наступне.

Як встановлено з матеріалів справи та пояснень представника відповідача, доводами відповідача про вказані порушення, відповідно до акту перевірки є також те, що у позивача відсутні товарно-транспортні накладні, які б свідчили про транспортування отриманих товарно-матеріальних цінностей (далі - ТМЦ) від контрагента з посиланням на наказ Мінтрансу/Мінстатистики № 488/346 від 29.12.1995 року «Про затвердження типових форм первинного обліку роботи вантажного автомобіля», наказ Мінтрансу № 363 від 14.10.1997 року «Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні», якими передбачається обов'язкове використання товарно-транспортної накладної під час приймання - передачі ТМЦ.

Суд виходить з того, що згідно з вказаними вище нормативно-правовими актами використання товарно-транспортної накладної є обов'язковим у випадку, якщо мало місце надання транспортних послуг, тобто за умови участі у господарських відносинах між постачальником та покупцем третьої особи - перевізника.

Позаяк представником позивача, не долучено документів , які б підтверджували транспортування (перевезення) товарів від ТзОВ «Нові технології ТПВ», ТзОВ «Гарант-Буд-Сервіс» та ПП «Викуп» на адресу складського приміщення, яке належить ТзОВ «ВОК «Вернигора», то суд приходить до переконання про фактичне невиконання таких цивільно-правових зобов'язань у контрагента перед позивачем.

Суд критично оцінює доводи позивача щодо відсутності товаро-супровідних документів з огляду на те, що поставка здійснювалася силами ТзОВ «Нові технології ТПВ», ТзОВ «Гарант-Буд-Сервіс» та ПП «Викуп» позивачу, оскільки, документів на підтвердження транспортування товарів, відтак, і виконання цивільно-правового зобов'язання до суду не представлено.

На переконання суду складені позивачем з ТзОВ «Нові технології ТПВ», ТзОВ «Гарант-Буд-Сервіс» та ПП «Викуп» документи в сукупності та кожен зокрема не є допустимими доказами господарських операцій, які у них зафіксовані.

Однак, надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди (бюджетного відшкодування з бюджету) є підставою для її одержання, якщо податковим органом не встановлено та не доведено, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.

За результатами оцінювання письмових доказів, долучених до матеріалів справи та показів свідка в їх сукупності суд дійшов висновку, що контрагенти ТзОВ «Нові технології ТПВ», ТзОВ «Гарант-Буд-Сервіс» та ПП «Викуп» насправді не могли поставити позивачу товарно-матеріальні цінності. Платник податку не надав належних доказів на підтвердження факту отримання, переміщення/транспортування товарно-матеріальних цінностей.

З огляду на вищевказане, суд погоджується з доводами відповідача про те, що наявність у позивача документів, які відповідно до Податкового кодексу є необхідними для віднесення певних сум до податкового кредиту сама по собі не є підставою для їх включення до складу податкового кредиту, оскільки господарські операції реально не відбулися.

Суд доводить до відома, що у Листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011року № 742/11/13-11 зазначено, що судам належить звертати увагу на дослідження обставин реальності здійснення господарських операцій платника податку, на підставі яких платником були сформовані дані податкового обліку. При цьому приймати на підтвердження даних податкового обліку можна лише достовірні первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Представник позивача неодноразово покликався на те, що 11.10.2011 року між позивачем та Приватним підприємством «Житлово-будівельна компанія «Ріел» укладено Договір № 11/10 про передачу функцій замовника-забудовника /Т.І, а.с.156-161/ за яким Підприємство за дорученням, в інтересах і за рахунок Компанії приймає на себе функції замовника-забудовника у обсягах та порядку, що визначені на умовах договору, та свідчить про використання у господарській діяльності позивача придбаних у його контрагентів будівельних матеріалів.

Також до матеріалів справи на підтвердження використання у господарській діяльності товарно-матеріальних цінностей одержаних від ТзОВ «Нові технології ТПВ», ТзОВ «Гарант-Буд-Сервіс» та ПП «Викуп» долучено:

- звіти підприємства про виконання договору про передачу функції замовника-забудовника щодо реалізації проекту № 11/10 від 11.10.2011 року /Т.І, а.с.162, 185; Т.ІІ, а.с.2, 3, 7, 9, 11, 13, 39, 50, 54, 56, 58-60, 62, 64-67/;

- акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) складені між ТзОВ «ВОК «Вернигора» та ПП «ЖБК «Ріел» /Т.І, а.с.163, 187; Т.ІІ, а.с.4, 6, 8, 10, 12, 14, 40, 51, 55, 57, 61, 63, 68/;

- оборотно-сальдові відомості по рахунку № 205 за лютий 2012 року /Т.І, а.с.186; Т.ІІ, а.с.41/ та квітень 2012 року /Т.І, а.с.164; Т.ІІ, а.с.41/;

- акти приймання-передачі будівельних матеріалів складені між ТзОВ «ВОК «Вернигора» та ПП «ЖБК «Ріел» /Т.І, а.с.165, 166, 167, 188, 189; Т.ІІ, а.с.15, 16, 17, 20, 21, 22, 42/;

- довідки про вартість виконаних будівельних робіт за лютий 2012 року /Т.І., а.с.190, 191, 192; Т.ІІ, а.с.43/ та квітень 2012 року /Т.І., а.с.168, Т.ІІ, а.с.19/;

- акти приймання виконаних будівельних робіт (Підприємство - ТзОВ «Спецпідряд Сервіс»; Замовник - ПП «ЖБК «Ріел»; Підрядник - ТзОВ «Спецпідряд Сервіс»; найменування будівництва - Будівництво комплексу обслуговування ТзОВ «ВОК «Вернигора» на підставі Договору № 2112 від 21.12.2011 року) за 28.04.2012 року /Т.І, а.с.169-180; Т.ІІ, а.с.23-34/ та за лютий 2012 року /Т.І., а.с.193-198; Т.ІІ, а.с.44-48/;

- відомості витрачених ресурсів витрат замовника за квітень2012 року/ Т.І, а.с.181-184; Т.ІІ, а.с.35-38/ та за лютий 2012 року /Т.І., а.с.199-200; Т.ІІ, а.с.52-53/.

Однак, суд неодноразово акцентував увагу на тому факті, що предметом дослідження у суді не є відносини позивача з третіми особами, а тільки з його контрагентами ТзОВ «Нові технології ТПВ», ТзОВ «Гарант-Буд-Сервіс» та ПП «Викуп».

Оскільки, судом в ході судового засідання встановлено, що товарно-матеріальні цінності у контрагентів не придбавалися, то у суду не має підстав досліджувати які саме товарно-матеріальні цінності використовувалися позивачем у його господарській діяльності..

Відповідно до ст. 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Суд вважає, що складені між ТзОВ «ВОК «Вернигора» із контрагентами ТзОВ «Нові технології ТВП», ПП «Викуп», ТзОВ «Гарант-Буд-Сервіс» документи в сукупності та кожен зокрема не є допустимими доказами господарських операцій, які у них зафіксовані.

На переконання суду, наявність у позивача документів, які відповідно до Податкового кодексу України є необхідними для формування податкового кредиту - податкових накладних, виданих даному підприємству, не є безумовною підставою для віднесення сум до податкового кредиту, у зв'язку із тим, що відомості, які містяться у таких податкових накладних не має можливості ідентифікувати як такі, що призначені для використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Зазначене свідчить про те, що документи з вищевказаними контрагентами були підписані про людське око, без наміру щодо виникнення та виконання зобов'язань, які передбачені в договорах. Таким чином, первинні документи, якими оформлено виконання цих операцій, містять недостовірну інформацію і не можуть вважатися первинними документами.

З огляду на це, наявність у позивача необхідних документів для віднесення певних сум до податкового кредиту, відповідно до податкового законодавства, саме по собі не є підставою для відображення їх у податковому обліку, оскільки господарські операції фактично не відбулися.

Відсутність судового рішення про визнання недійсними договорів між позивачем та його постачальниками сама по собі не свідчить про реальність виконання умов договорів зазначеними суб'єктами, а факт укладення договору не є доказом його виконання. Відтак, установлення факту недійсності цивільно-правового договору, який опосередковує відповідну господарську операцію, не є необхідною умовою для визначення податковим органом зобов'язань платнику податків у разі, якщо буде встановлено відсутність реального вчинення цієї господарської операції.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що вимоги позивача є необґрунтованими, а тому у позові слід відмовити повністю.

Відповідно до ст. 94 КАС України відшкодування судових витрат позивачеві, якому відмовлено у позові не передбачено.

Керуючись ст.ст. 2, 7-14, 17-20, 50, 69-72, 86, 94, 138, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

п о с т а н о в и в:

1. У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

2. Судові витрати покласти на позивача.

Постанова може бути оскаржена в строк та в порядку передбаченому ст. 186 КАС України.

Постанова набирає законної сили в строк та в порядку передбаченому ст. 254 КАС України.

У судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Повний текст постанови складено та підписано о 16.30 год. 22.11.2013 року.

Суддя Кравців О.Р.