Постанова

від 18.12.2014 по справі 813/4143/13-а

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 грудня 2014 року Справа № 876/15499/13

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді: Глушка І.В.

суддів: Большакової О.О., Макарика В.Я.,

за участю секретаря судового засідання: Омеляновської Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Відпочинково-оздоровчий комплекс "Вернигора" на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 18.11.2013 р. по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Відпочинково-оздоровчий комплекс "Вернигора" до Дрогобицької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Львівській області про скасування податкових повідомлень-рішень,-

встановив:

28.05.2013 року позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Відпочинково-оздоровчий комплекс "Вернигора" звернулось до суду із позовом до відповідача - Дрогобицької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Львівській області про скасування податкових повідомлень-рішень.

У позовній заяві, із урахуванням уточнення до позовних вимог, позивач просить суд:

- скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000692220 від 26.04.2013 року, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 89741,00 грн.;

- скасувати податкове повідомлення рішення № 0000702220 від 26.04.2013 року, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 7250,00 грн. та нараховані штрафні санкції (штраф) у розмірі 1813,00 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що висновки контролюючого органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства в частині щодо завищення бюджетного відшкодування та завищення рядку 24 «залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного звітного періоду», тобто, формування податкового кредиту ТзОВ «ВОК «Вернигора» за наслідками господарських операцій із Товариством з обмеженою відповідальністю «Нові технології ТПВ» (надалі - ТзОВ «Нові технології ТПВ»), приватним підприємством «Викуп» (надалі - ПП «Викуп»), Товариством з обмеженою відповідальністю «Гарант-Буд-Сервіс» (надалі - ТзОВ «Гарант-Буд-Сервіс») є безпідставними.

Позивач вказує, що твердження відповідача про відсутність реальних господарських операцій між позивачем та його контрагентом, про не настання реальних господарських наслідків за договорами, укладеними між ТзОВ «ВОК «Вернигора» з вищевказаними контрагентами, спростовуються первинною бухгалтерською документацією, долученою до матеріалів адміністративної справи.

Контролюючий орган, у результаті невірного трактування норм цивільного законодавства, самостійно дійшов висновку про нікчемність правочинів між позивачем та його контрагентами, тобто, на думку позивача, контролюючий орган не наділений повноваженнями щодо визнання правочинів нікчемними.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 18.11.2013 р. у задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції зазначив, що складені між ТзОВ «ВОК «Вернигора» із контрагентами ТзОВ «Нові технології ТВП», ПП «Викуп», ТзОВ «Гарант-Буд-Сервіс» документи в сукупності та кожен зокрема не є допустимими доказами господарських операцій, які у них зафіксовані.

На переконання суду, наявність у позивача документів, які відповідно до Податкового кодексу України є необхідними для формування податкового кредиту - податкових накладних, виданих даному підприємству, не є безумовною підставою для віднесення сум до податкового кредиту, у зв'язку із тим, що відомості, які містяться у таких податкових накладних не має можливості ідентифікувати як такі, що призначені для використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Зазначене свідчить про те, що документи з вищевказаними контрагентами були підписані про людське око, без наміру щодо виникнення та виконання зобов'язань, які передбачені в договорах. Таким чином, первинні документи, якими оформлено виконання цих операцій, містять недостовірну інформацію і не можуть вважатися первинними документами.

З огляду на це, наявність у позивача необхідних документів для віднесення певних сум до податкового кредиту, відповідно до податкового законодавства, саме по собі не є підставою для відображення їх у податковому обліку, оскільки господарські операції фактично не відбулися.

Відсутність судового рішення про визнання недійсними договорів між позивачем та його постачальниками сама по собі не свідчить про реальність виконання умов договорів зазначеними суб'єктами, а факт укладення договору не є доказом його виконання. Відтак, установлення факту недійсності цивільно-правового договору, який опосередковує відповідну господарську операцію, не є необхідною умовою для визначення податковим органом зобов'язань платнику податків у разі, якщо буде встановлено відсутність реального вчинення цієї господарської операції.

Враховуючи вищевикладене, суд прийшов до висновку, що вимоги позивача є необґрунтованими, а тому у позові слід відмовити повністю.

Не погодившись із винесеним судовим рішенням, його оскаржив позивач. Вважає, що постанова прийнята з неповним з'ясуванням обставин справи, з порушенням норм матеріального і процесуального права та підлягає скасуванню з підстав, викладених в апеляційній скарзі. Просить скасувати постанову та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу апелянта слід задовольнити, а оскаржувану постанову скасувати, з наступних підстав.

Колегією суддів встановлено, підтверджено матеріалами справи наступні обставини.

Так, ТзОВ «ВОК «Вернигора», відповідно до Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (ЄДРПОУ), зареєстроване виконавчим комітетом Львівської міської ради 26.01.2011 року як юридична особа із присвоєнням коду ЄДРПОУ 36918291. Види діяльності: 56.10 Діяльність ресторанів, надання послуг мобільного харчування, 59.11 Виробництво кіно - та відеофільмів, телевізійних програм, 86.90 Інша діяльність у сфері охорони здоров'я, 55.10 Діяльність готелів і подібних засобів тимчасового розміщування, 86.10 Діяльність лікарняних закладів, 56.30 Обслуговування напоями (т.1, а.с.50).

Дрогобицькою об'єднаною ДПІ проведено документальну позапланову невиїзну перевірку, за результатами якої складено акт № 152/22-2/369/8291 від 12.04.2013 року про результати документальної позапланової невиїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «ВОК «Вернигора» (код за ЄДРПОУ 36918291) з питань дотримання вимог податкового законодавства по придбанню товарів в ТОВ «Нові технології» (код за ЄДРПОУ 35921869) за період: травень 2012 року; ПП «Викуп» (код за ЄДРПОУ 35917680) за період: листопад 2011 року; ТОВ «Гарант-Буд-Сервіс» (код за ЄДРПОУ 37635291) за період: січень-лютий 2012 року та подальшого їх використання в господарській діяльності (т.1, а.с.8-39).

Перевіркою встановлено порушення п. 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198, п. 201.4, 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI (надалі - ПК України) в результаті чого завищено бюджетне відшкодування в сумі 7250,00 грн., в т.ч. за січень 2012 року на суму 3917,00 грн., березень 2012 року на суму 3333,00 грн., та завищено рядок 24 «залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного звітного періоду» за лютий 2013 року на суму 89741,00 грн. (т.1, а.с.38). Також перевіркою встановлено відсутність об'єктів оподаткування при придбанні товарів, (робіт, послуг) у ТзОВ «Нові технології ТПВ» за травень 2012 року, ТзОВ «Гарант-Буд-Сервіс» за січень-лютий 2012 року.

За результатами встановлених порушень та на підставі акту перевірки від 12.04.2013 року винесені:

- податкове повідомлення-рішення № 0000692220 від 26.04.2013 року, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 89741,00 грн. (т.1, а.с.115);

- податкове повідомлення рішення № 0000702220 від 26.04.2013 року, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 7250,00 грн. та нараховані штрафні санкції (штраф) у розмірі 1813,00 грн. (т.1, а.с.114).

Не погоджуючись із рішенням податкового органу щодо грошових зобов'язань, визначених податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся до суду з позовом до відповідача.

Надаючи правову оцінку оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням, суд апеляційної інстанції, виходить з наступного.

Відповідно до підп. 14.1.178 п. 14.1 ст. 14 ПК України, податок на додану вартість - непрямий податок, який нараховується та сплачується відповідно до норм розділу V цього кодексу.

Згідно п. 188.1. ст. 188 ПК України, база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів), а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на вартість послуг стільникового рухомого зв'язку).

В силу п. 198.1 ст. 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п. 198.2 ст. 198 ПК України).

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду (п. 198.3 ст. 198 ПК України).

Якщо платник податку придбає (виготовляє) товари/послуги та необоротні активи, які призначаються для їх використання в операціях, що не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування, то суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не відносяться до податкового кредиту зазначеного платника (п. 198.4. ст. 198 ПК України).

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 ст. 201 ПК України). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Як наслідок, слід зазначити, що необхідною умовою для віднесення платником податку на додану вартість до податкового кредиту звітного періоду сум податку на додану вартість, включених в ціну придбаних товарів (послуг), є факт придбання таких товарів (послуг) з метою їх використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності такої особи - платника.

Відповідно до п. 201.1 ст. 201 ПК України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один із способів визначених ПК України (у паперовому вигляді; в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних. У такому разі складання податкової накладної у паперовому вигляді не є обов'язковим)

Згідно п. 201.4. ст. 201 ПК України, податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця. У разі складання податкової накладної у паперовому вигляді покупцю видається оригінал, а копія залишається у продавця.

У п. 201.8 ст. 201 ПК України визначено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Відповідно до п. 201.10 ст. 201 ПК України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Також, статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

В контексті наведених законодавчих норм та встановлених обставин справи, що підтверджуються наявними письмовими доказами, колегія суддів приходить до висновку про правомірність та доведеність позовних вимог та наявність підстав для скасування оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, з огляду на наступне.

Щодо взаємовідносин між ТзОВ «ВОК «Вернигора»» та ТзОВ «Нові технології ТПВ».

Так, контрагенти ТзОВ «Нові технології ТПВ» (Постачальник) та ТзОВ «ВОК «Вернигора» (Покупець) уклали Договір № 01/03-05 від 01.03.2012 року (а.с.67,т.1) про те, що постачальник приймає на себе зобов'язання постачати товар, перелік якого вказується у накладних. Товар постачається в кількості, за ціною та на умовах, визначених Договором і додатками до нього. Вихідним документом, що визначає потреби покупця по кількості та асортименту товару, є заявка покупця, яка в свою чергу є орієнтовним документом для постачальника і не накладає на нього обов'язки по її точному виконанню.

Ціна на товар встановлюється постачальником і включає в себе вартість товару, упаковки (при її наявності) (п. 1-2 Договору). Покупець проводить 100 % оплату товару протягом одного банківського дня з моменту отримання рахунку на умовах Договору. В іншому випадку постачальник має право відмовитися від своєчасного і точного виконання заявки покупця. Загальна сума за даним Договором складається з вартості товару, отриманого покупцем від постачальника протягом дії цього Договору згідно накладних. Кожну наступну партію товару постачальник відпускає на умовах 100 % оплати вартості попередньої партії. Всі платежі проводяться сторонами в гривнях шляхом нарахування коштів на поточний рахунок отримувача (п. 3 Договору).

Кількість, асортимент і ціна товару, який постачається відповідно до Договору, вказується у рахунку, який надає постачальник протягом 3-х робочих днів з моменту заявки від покупця (п. 4.1 Договору). Відвантаження зі складу проводиться згідно з рахунком по накладній протягом 7 робочих днів з моменту його оплати (п. 4.3 Договору).

Постачальник зобов'язаний передати покупцю всі документи, що підтверджують якість товару (п. 7.3 Договору).

Додатковою угодою № 1 про зміну Договору поставки № 01/03-05 від 01.03.2012 року від 05.03.2012 року (а.с.68,т.1), вищевказаний договір доповнено наступними пунктами: п. 4.4. відповідно до якого поставка товару покупцю відбувається силами Постачальника або залученими ним третіми особами, за рахунок Постачальника. Вартість поставки до пункту вигрузки включена у вартість товару; п. 4.5 відповідно до якого пункт вигризки товару - склад Покупця за адресою Львівська область, Дрогобицький район, с. Модричі, вул. Курортна, 3.

На підтвердження реальності господарських операцій із ТзОВ «Нові технології ТПВ» позивачем до матеріалів справи також долучено:

- податкові накладні, виписані на підставі Договору поставки № 01/03-05 від 01.03.2012 року за травень 2012 року (т.1, а.с.69-82);

- видаткові накладні за травень 2012 року (т.1, а.с.83-97);

- копію банківської виписки за травень 2012 року (т.1, а.с.98-101).

Так, судом апеляційної інстанції встановлено, що господарські операції між позивачем та ТзОВ «Нові технології ТПВ» оформлені видатковими накладними на загальну суму поставки 583 760, 00 грн., що підтверджується матеріалами справи.

ТзОВ «ВОК «Вернигора»» повністю оплатило ТзОВ «Нові технології ТПВ» поставлений останнім товар (будівельні матеріали), згідно платіжних доручень № 510 від 04.05.2012 р., № 511 від 04.05.2012 р., № 551 від 11.05.2012 р., № 572 від 16.05.2012 р., № 624 від 21.05.2012 р. на загальну суму 583 760, 00 грн., що підтверджується матеріалами справи. Відтак, відбулось виконання господарських зобов'язань сторонами.

Щодо посилання суду першої інстанції на відсутність у позивача сертифікатів якості товару, паспортів відповідності на товар то відповідно до Переліку продукції, що підлягає обов'язковій сертифікації в Україні, затвердженого наказом Держкомітету з питань технічного регулювання та споживчої політики від 01.02.2005 р. № 28, ті ТМЦ, які позивач отримав від ТзОВ «Нові технології ТПВ», обов'язковій сертифікації не підлягають.

Стосовно обов'язковості товарно-транспортних накладних, то відповідно Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених Наказом Міністерства транспорту України 14.10.1997 р. № 363 товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Відповідно до п. 11.1 цих Правил, товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля є основними документами на перевезення вантажів.

Відтак, наявність товаро-транспортної накладної є обов'язковим документом, який повинен складатися під час перевезень. Водночас, право платника податку на включення сплачених коштів до складу податкового кредиту виникає не з факту перевезення товару, а у зв'язку із оплатою його вартості постачальнику. Товаро-транспортні накладні, як і перевезення товару в цілому, не перебувають у безпосередньому зв'язку з фактом оплати товару. Тому, відсутність товаро-транспортних накладних в жодному разі не позбавляє платника податків на включення сплачених постачальникам сум до складу податкового кредиту, а лише може бути доказом відсутності господарських операцій, як таких.

Як зазначалося вище, відповідно до п. 4.1. умов Договору від 01.03.2012 року № 01/03-05 (із внесеними змінами від 05.03.2012 року № 1) кількість, асортимент і ціна товару вказується постачальником в рахунку, який надається Постачальником (ТзОВ «Нові технології ТПВ») на підставі отриманої заявки від Покупця (Позивач). При цьому у даному Договорі не вказано про те, що така заявка має бути обов'язково у письмовій формі.

Так, судом апеляційної інстанції встановлено, що в даному випадку, заявки на постачання товару здійснювались в усній формі, що не суперечить умовам укладеного Договору від 01.03.2012 року № 01/03-05 (із внесеними змінами від 05.03.2012 р. № 1), а відсутність виписаних ТзОВ «Нові технології ТПВ» рахунків позивачу в жодному разі не є підтвердженням чи спростуванням реальності господарських операцій між сторонами Договору.

Також, суд першої інстанції дійшов до висновку, що сторонами «не зазначено місцезнаходження товару при передачі від контрагента до позивача, на які ТзОВ «Нові технології ТПВ» виписало видаткові та податкові накладні».

Слід зазначити, що даний висновок суду спростовується Договором, підписаним між контрагентами, оскільки в п. 4.5. Договору від 01.03.2012 року № 01/03-05 (із внесеними змінами від 05.03.2012 р. № 1) чітко зазначено, що «Пункт вигрузки товару - склад Покупця за адресою: Львівська область, Дрогобицький район с. Модричі, вул. Курортна, 3».

Крім того, у своїх поясненнях свідок - ОСОБА_2 (заступник директора по будівництву ТзОВ «ВОК «Вернигора») вказав про те, що отримані згідно вищевказаного договору товари (щебінь, пісок, мінвата, гравій та ін.) зберігались на території відпочинково - оздоровчого комплексу «Вернигора» та поступово використовувались у процесі здійснення реконструкції приміщень комплексу.

Факт використання вищевказаних будівельних матеріалів підтверджується наступними письмовими доказами:

-звіти підприємства про виконання договору про передачу функції замовника-забудовника щодо реалізації проекту № 11/10 від 11.10.2011 року (т.1, а.с. 162, 185; т.2, а.с. 3, 7, 9, 11, 13, 39, 50, 54, 56, 58-60, 62, 64-67);

-акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) складені між ТзОВ «ВОК «Вернигора» та ПП «ЖБК «Ріел» (т.1, а.с.163, 187; т.2, а.с.4, 6, 8, 10, 12, 14, 40, 51, 55, 57, 61, 63, 68);

-оборотно-сальдові відомості по рахунку № 205 за лютий 2012 року (т.1, а.с. 186; т.2, а.с.41) та квітень 2012 року (т.1, а.с. 164; т.2, а.с.41);

-акти приймання-передачі будівельних матеріалів складені між ТзОВ «ВОК «Вернигора» та ПП «ЖБК «Ріел» (т.1, а.с.165, 166, 167, 188, 189; т.2, а.с.15, 16, 17, 20,21,22, 42);

-довідки про вартість виконаних будівельних робіт за лютий 2012 року (т.1., а.с. 190, 191, 192; т.2, а.с.43) та квітень 2012 року (т.1., а.с. 168, т.2, а.с. 19);

-акти приймання виконаних будівельних робіт (Підприємство - ТзОВ «Спецпідряд Сервіс»; Замовник - ПП «ЖБК «Ріел»; Підрядник - ТзОВ «Спецпідряд Сервіс»; найменування будівництва - Будівництво комплексу обслуговування ТзОВ «ВОК «Вернигора» на підставі Договору № 2112 від 21.12.2011 року) за 28.04.2012 року (т.1, а.с.169-180; т.2, а.с.23-34) та за лютий 2012 року (т.1., а.с.193-198; т.2, а.с.44- 48);

-відомості витрачених ресурсів витрат замовника за квітень2012 року (т.1, а.с.181-184; т.2, а.с.35-38) та за лютий 2012 року (т.1., а.с. 199-200; т.2, а.с.52-53).

Щодо взаємовідносин між ТзОВ «ВОК «Вернигора»» та ТзОВ «Гарант-Буд-Сервіс»», колегія суддів виходить з наступного.

Так, між ТзОВ «Гарант-Буд-Сервіс» (Постачальник) і ТзОВ «ВОК «Вернигора» (Покупець) укладено Договір № 28/02 від 28.02.2012 року (а.с.51,т.1). Згідно із вказаним Договором постачальник приймає на себе зобов'язання постачати товар, перелік якого вказується у накладних. Товар постачається в кількості, за ціною та на умовах, визначених Договором і додатками до нього. Вихідним документом, що визначає потреби покупця по кількості та асортименту товару, є заявка покупця, яка в свою чергу є орієнтовним документом для постачальника і не накладає на нього обов'язки по її точному виконанню.

Ціна на товар встановлюється постачальником і включає в себе вартість товару, упаковки (при її наявності) (п. 2-1 Договору). Покупець проводить 100 % оплату товару протягом одного банківського дня з моменту отримання рахунку на умовах Договору. В іншому випадку постачальник має право відмовитися від своєчасного і точного виконання заявки покупця. Загальна сума за даним Договором складається з вартості товару, отриманого покупцем від постачальника протягом дії цього Договору згідно накладних. Кожну наступну партію товару постачальник відпускає на умовах 100 % оплати вартості попередньої партії. Всі платежі проводяться сторонами в гривнях шляхом нарахування коштів на поточний рахунок отримувача (п. 3 Договору).

Кількість, асортимент і ціна товару , який постачається відповідно до Договору, вказується у рахунку, який надає постачальник протягом 3-х робочих днів з моменту заявки від покупця (п. 4.1 Договору). Відвантаження зі складу проводиться згідно з рахунком по накладній протягом 7 робочих днів з моменту його оплати (п. 4.3 Договору).

Додатковою угодою № 1 про зміну Договору поставки № 28/02 від 28.03.2012 року від 28.02.2012 року (а.с.52,т.1), вищевказаний договір доповнено наступними пунктами: п. 4.4. відповідно до якого, поставка товару покупцю відбувається силами постачальника або залученими ним третіми особами, за рахунок постачальника. Вартість поставки до пункту вигрузки включена у вартість товару; п. 4.5 відповідно до якого пункт вигрузки товару - склад покупця за адресою: Львівська область, Дрогобицький район, с. Модричі, вул. Курортна, 3.

На підтвердження реальності господарських операцій із ТзОВ «Гарант-Буд-Сервіс» позивачем також до матеріалів справи долучено:

- податкові накладні, виписані на підставі договору № 2401-3 від 24.01.2012 року (т.1, а.с.53-57);

- видаткові накладні (т.1, а.с.59-65);

- рахунок на оплату № 28/2 від 28.02.2012 року (т.1, а.с.58);

- банківські виписки за січень 2013 року (т.1, а.с.64-66).

Крім того, ТзОВ «ВОК «Вернигора»» до апеляційної скарги було долучено Договір № 2410-3 від 24.01.2012 р. укладений між ТзОВ «Гарант-Буд-Сервіс» та ТзОВ «ВОК «Вернигора», предметом якого є поставка будівельних матеріалів.

Суд першої інстанції посилається на поданий відповідачем лист № 14421/7/10/-07-30/17 від 08.10.2012 року про те, що у провадженні слідчого відділу ДПС у Хмельницькій області перебуває кримінальна справа № 41/0279, по обвинуваченню ОСОБА_3 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 205, ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 212 Кримінального кодексу України, а також порушена щодо директора ОСОБА_4 щодо вчинення злочинів, передбачених ч. 3 ст. 212, ч. 1 ст. 366 Кримінального кодексу України, щодо засновника ТзОВ «Сварог-Агробуд» ОСОБА_5 щодо вчинення злочинів передбачених ч. 3,5 ст. 27, ч. 3 ст. 212 Кримінального кодексу України, та за фактом вчинення невстановленими особами фіктивного підприємства шляхом придбання ТзОВ «ВТ-Технобуд», внаслідок чого державі заподіяно велику матеріальну шкоду, за ч. 2 ст. 205 Кримінального кодексу України (т.1, а.с.133-138, т.2, а.с.75-80).

Проте, в даному випадку суд передчасно взяв до уваги вищевказані письмові докази, оскільки останні не є належними та допустимими доказами по даній справі, так як у матеріалах справи відсутнє рішення суду (вирок) по цих справах, яке б підтвердило або спростувало встановлені досудовим слідством обставини.

Щодо фактів порушення ТзОВ «Гарант-Буд Сервіс» податкового законодавства, якщо такі і встановлено, то один платник податків не може нести відповідальності за іншого платника, навіть, якщо вони перебували між собою у господарських взаємовідносинах.

Так, відповідно до ч. 2 ст. 61 Конституції України, юридична відповідальність має індивідуальний характер. У свою чергу, сплата податку та збору здійснюється таким платником податку безпосередньо (п. 38.2. ст. 38 ПК України).

Доводи про відсутність необхідних ресурсів для здійснення будь-якої фінансово-господарської діяльності в контрагента позивача на слід брати до уваги, оскільки відсутність у підприємства контрагента умов необхідних для здійснення господарської діяльності саме по собі не свідчить про фіктивність господарської операції, адже підприємство - постачальник може здійснювати реальні торговельні операції та не обов'язково має бути виробником товару.

Тому, висновки податкового органу суперечать не лише положенням ПК України, а й практиці Європейського Суду з прав людини, яка відповідно до вимог ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" застосовується судами як джерело права. Так, Європейський Суд у рішенні від 22 січня 2009 року у справі "БУЛВЕС АД проти Болгарії"(заява № 3991/03) зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати податок на додану вартість другий раз, а також сплачувати пеню. Такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Надавши правову оцінку матеріалам справи та доводам сторін, що беруть участь у справі, колегія суддів приходить до висновку, що господарські операції ТзОВ «ВОК «Вернигора»» з контрагентами відбулися, носять реальний характер та спрямовані на виникнення правових наслідків (взаємних прав та обов'язків) від їх укладення.

Так, суд апеляційної інстанції бере до уваги наявні у матеріалах справи належні та допустимі письмові докази, які підтверджують реальність господарських операцій. Зокрема : копії договорів поставки, копії податкових накладних, копії видаткових накладних, копії рахунків на оплату, копії виписок з банківського рахунку, які підтверджують реальне виконання господарських договорів, що були укладені між позивачем та контрагентами (ТзОВ «Нові технології ТПВ», ТзОВ «Гарант-Буд-Сервіс»).

Також позивачем були долучені до матеріалів справи : договори, акти виконаних будівельних робіт, звіти, які підтверджують факт використання придбаних у ТзОВ «Нові технології ТПВ», ТзОВ «Гарант-Буд-Сервіс» будівельних матеріалів у будівництві СПА корпусу з басейном у ТзОВ «Відпочинково-оздоровчий комплекс «Вернигора».

Крім того, у матеріалах справи містяться такі письмові докази, як : звіти підприємства про виконання договору про передачу функцій замовника - забудовника за 2011 - 2012 рр., Акти здачі приймання робіт (надання послуг), Акти приймання передачі будівельних матеріалів, оборотно - сальдові відомості, довідки про вартість виконаних будівельних робіт, що також підтверджують факт здійснення будівельних робіт підрядниками у ТзОВ «Відпочинково - оздоровчий комплекс «Вернигора» на протязі 2011 - 2012 рр.

Як наслідок, колегія суддів приходить до переконання, що позивачем правомірно включено до податкового кредиту суми, які підтверджені належним чином оформленими документами, зокрема податковими накладними, складеними контрагентами, у зв'язку з придбанням товарно-матеріальних цінностей.

Таким чином, судом першої інстанції зроблено необгрунтований висновок про порушення позивачем вимог пп. 198.1, 198.2, 198.3., ст. 198, п. 201.4., 201.10. ст. 201 Податкового кодексу України, про завищення бюджетного відшкодування у сумі 7 250,00 грн. та про завищення рядку 24 «залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного звітного періоду» за лютий 2013 р. на суму 89 741,00 грн.

Відповідно до ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

В силу ч.ч.1-3 ст.86 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Так, суд апеляційної інстанції оцінив наявні у матеріалах справи належні та допустимі письмові докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні та прийшов до висновку, що відповідач приймаючи податкові повідомлення-рішення № 0000692220 та № 0000702220 від 26.04.2013 року, не діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені чинним законодавством України, зокрема нормами Податкового кодексу України.

Відповідно до частини першої статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим.

Суд першої інстанції не виконав вказані вимоги процесуального закону, оскільки до спірних правовідносин не вірно застосував норми матеріального та процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного рішення, яке підлягає до скасування.

Керуючись ч.3 ст.160, ст.ст. 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд -

постановив:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Відпочинково-оздоровчий комплекс "Вернигора" задовольнити, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 18.11.2013 р. по справі № 813/4143/13-а - скасувати.

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Відпочинково-оздоровчий комплекс "Вернигора" задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Дрогобицької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Львівській області від 26.04.2013 року № 0000692220, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 89741,00 грн.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Дрогобицької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Львівській області від 26.04.2013 року № 0000702220, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 7250,00 грн. та нараховано штрафні санкції (штраф) у розмірі 1813,00 грн.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання постанови законної сили, а у разі складення постанови в повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України - з дня складення постанови в повному обсязі.

Головуючий суддя І.В. Глушко

Судді О.О. Большакова

В.Я. Макарик

Постанова складена в повному обсязі 23.12.2014 року.