Постанова

від 19.11.2013 по справі 901/658/13-г

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 листопада 2013 року Справа № 901/658/13-г

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів :

головуючого суддіМалетича М.М., суддів:Круглікової К.С. (доповідач), Мамонтової О.М. розглянувши касаційні скарги Фонду майна Автономної Республіки Крим та Публічного акціонерного товариства "Кредитпромбанк" в особі Запорізької філії Публічного акціонерного товариства "Кредитпромбанк" на постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 25.07.2013 року у справі№ 901/658/13-г господарського суду Автономної Республіки Крим за позовомФонду майна Автономної Республіки Крим доТовариства з обмеженою відповідальністю "Сувенір" третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору за участюПублічне акціонерне товариство "Кредитпромбанк" в особі Запорізької філії Публічного акціонерного товариства "Кредитпромбанк" прокурора міста Севастополя пророзірвання договору купівлі-продажу майна, зобов'язання повернути майно, стягнення штрафу в розмірі 23 040 грн.

за участю представників сторін:

прокуратури: Сіромашенко Р.Л.,

позивача: Баранська О.І.,

відповідача: не з'явився,

третьої особи: Мельниченко В.В.,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом до відповідача, в якому просив суд :

- розірвати договір купівлі-продажу майна, що належить Автономній Республіці Крим - незавершеного будівництвом навчально-курсового комбінату, розташованого за адресою: м. Ялта, вул. Кривошти, 11а, укладеного 18.05.2004 між Фондом майна Автономної Республіки Крим та товариством з обмеженою відповідальністю "Сувенір";

- зобов'язати товариство з обмеженою відповідальністю "Сувенір" у особі ліквідатора Чулакова Петра Ігоровича повернути Фонду майна Автономної Республіки Крим майно, що належить Автономній Республіці Крим, - об'єкт незавершеного будівництвом навчально-курсового комбінату (на сьогоднішній день - житловий будинок, відповідно до умов договору від 18.05.2004), розташованого за адресою: м. Ялта, вул. Кривошти, 11а;

- стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Сувенір" на користь Фонду майна Автономної Республіки Крим штраф за невиконання умов договору у сумі 23040,00грн.

Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 15.04.2013 року у справі № 901/658/13-г, залишеним без змін постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 25.07.2013р., позов задоволено частково. Розірвано договір купівлі-продажу майна, що належить Автономній Республіці Крим - незавершеного будівництвом навчально-курсового комбінату, розташованого за адресою: м. Ялта, вул. Кривошти, 11а, укладеного 18.05.2004 між Фондом майна Автономної Республіки Крим та товариством з обмеженою відповідальністю "Сувенір". Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю "Сувенір" на користь Фонду майна Автономної Республіки Крим штраф за невиконання умов договору у сумі 23040,00 грн. В іншій частині позову щодо зобов'язання товариства з обмеженою відповідальністю "Сувенір" у особі ліквідатора Чулакова Петра Ігоровича повернути Фонду майна Автономної Республіки Крим майно, що належить Автономній Республіці Крим, - об'єкту незавершеного будівництвом навчально-курсового комбінату (на сьогоднішній день - житловий будинок, відповідно до умов договору від 18.05.2004), розташованого за адресою: м. Ялта, вул. Кривошти, 11а - відмовлено. Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю "Сувенір" на користь Фонду майна Автономної Республіки Крим судовий збір у розмірі 2867,50 грн.

Не погоджуючись з ухваленими рішеннями, Фонд майна Автономної Республіки Крим звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права, просить постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 25.07.2013 року та рішення місцевого господарського суду від 15.04.2013 року скасувати в частині відмови у позові щодо зобов'язання товариства з обмеженою відповідальністю "Сувенір" у особі ліквідатора Чулакова Петра Ігоровича повернути Фонду майна Автономної Республіки Крим майно, що належить Автономній Республіці Крим - об'єкт незавершеного будівництвом навчально-курсового комбінату (на сьогоднішній день - житловий будинок, відповідно до умов договору від 18.05.2004), розташованого за адресою: м. Ялта, вул. Кривошти, 11а, прийняти в цій частині нове рішення, яким зазначену позовну вимогу задовольнити повністю.

Не погоджуючись з ухваленими рішеннями, Публічне акціонерне товариство "Кредитпромбанк" в особі Запорізької філії Публічного акціонерного товариства "Кредитпромбанк" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права, просить постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 25.07.2013 року та рішення місцевого господарського суду від 15.04.2013 року скасувати, прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, обговоривши доводи касаційних скарг, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування попередніми судовими інстанціями норм матеріального та процесуального права при ухваленні зазначених судових рішень, вважає, що касаційні скарги підлягають частковому задоволенню, а рішення місцевого та апеляційного господарських судів - скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції з наступних підстав.

Задовольняючи частково позовні вимоги та розриваючи договір купівлі-продажу майна (незавершеного будівництвом навчально-курсового комбінату), місцевий господарський суд, з яким також погодився й апеляційний суд, вказав, що відповідач істотно порушив договірні зобов'язання - у встановлений договором строк не завершив будівництво багатоквартирного житлового будинку та не ввів його в експлуатацію, за що договором передбачена сплата штрафу, на який не розповсюджується мораторій у зв'язку з розглядом справи про банкрутство відповідача. При цьому, місцевий суд вказав на те, що переданий відповідачу об'єкт приватизації був демонтований, тому повернути його позивачеві неможливо.

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що попередні судові інстанції не прийняли заходи для повного, всебічного та об'єктивного розгляду справи, не надали належної оцінки, тому їх висновки є передчасними.

Судами попередніх судових інстанцій встановлено, що 18.05.2004 між сторонами був укладений договір купівлі-продажу майна, що належить Автономній Республіці Крим - незавершеного будівництвом навчально-курсового комбінату, розташованого за адресою: м. Ялта, вул. Кривошти.

За актом прийому-передачі незавершене будівництво навчально-курсового комбінату передано від продавця покупцю.

17 квітня 2006 року відповідач за договором оренди землі отримав в оренду земельну ділянку площею 0,4880 га за кадастровим №0111900000:01:009:0152, розташовану в м. Ялта, вул. Кривошти, для будівництва та обслуговування багатоквартирного житлового будинку строком на 50 років. 03 квітня 2006 року межі земельної ділянки винесено в натурі, 15 травня 2006 року земельна ділянка передана орендарю та здійснена державна реєстрація договору в Державному реєстрі земель за №04060210053.

10 червня 2011 року за згодою сторін до договору внесені зміни щодо строку виконання покупцем зобов'язання по завершенню будівництва багатоквартирного житлового будинку та введення в експлуатацію до 01 січня 2013 року з дотриманням вимог містобудівництва та з урахуванням генерального плану м. Ялти. Цей правочин нотаріально посвідчений та внесений до Державного реєстру правочинів за №4490440.

Позивачем було здійснено перевірку - огляд об'єкта, за результатом якої було складений акт поточної перевірки виконання умов договору від 14.01.2013, яким було зафіксовано невиконання умови договору, відповідачем щодо побудови житлового будинку із об'єкту - незавершеного будівництвом навчально-курсового комбінату та введення його в експлуатацію до 01.01.2013, що є істотним порушенням договору.

Також було встановлено, що станом на 11 грудня 2012 року право власності на об'єкт незавершеного будівництва зареєстровано за відповідачем.

Крім того, судами було встановлено, що публічне акціонерне товариство "Кредитпромбанк" є кредитором товариства з обмеженою відповідальністю "Сувенір" за кредитним договором №? 04/23/07-КЛТ від 12.07.2007, та в забезпечення кредитних зобов'язань між публічним акціонерним товариством "Кредитпромбанк" та товариством з обмеженою відповідальністю "Сувенір" було укладено іпотечний договір № 04/23/07-КЛТ від 12.07.2007, згідно якого банку було передано в забезпечення об'єкт незавершеного будівництва, що знаходиться за адресою: Автономна Республіка Крим, м. Ялта, вул. Кривошти, 11А. Зазначений об'єкт був переданий забудовником в якості забезпечення виконання своїх зобов'язань згідно іпотечного договору № ІП09.0101/07 від 15.05.2007. Відповідно, банк має права іпотекодержателя щодо вказаного об'єкту.

З документів інвентарної справи №12444 домоволодіння №11а по вул. Кривошти, квартал №62а, м. Ялти вбачається, що станом на 21 червня 2006 року був незавершений будівництвом об'єкт, який складався з фундаменту - залізобетонної плити, стін - литого бетону, в 3 поверхи, міжповерховими перекриттями - з залізобетону , 04 липня 2007 року відповідач просив надати довідку про виключення з реєстру об'єктів нерухомості незавершений будівництвом навчально-курсовий комбінат через його демонтаж та початок будівництва багатоповерхового житлового будинку.

Також з наказу позивача №232 від 26 березня 2004 року видно, що об'єкт приватизації мав наступні показники: початок будівництва - 1990 рік, зупинено будівництво - 1993 рік, будівництво не законсервовано, не охоронялося, без огорожі, без інженерних комунікацій, об'єкт складається з недобудованої будівлі учбового корпусу (з повним виконанням нульового циклу - земляні роботи, фундаменти, частковий монтаж каркасу - колони та безригельне перекриття) та незмонтованих конструкцій (5 фундаментних блоків, 6 колон, 4 балочних ригеля, 2 балки підкранового шляху).

З пояснень сторін та письмових доказів вбачається, що в 2006 році відповідач здійснив демонтаж конструкцій навчально-курсового комбінату, що існували, та встановив огорожу, а з 2007 року за затвердженим проектом на будівництво та дозволом і архітектурно-планувальним завданням почав будівництво 18-типоверхового житлового будинку на 111 квартир. При цьому, до моменту укладення вказаного вище кредитного договору незавершений будівництвом навчально-курсовий комбінат був демонтований за відповідними дозвільними документами та почато будівництво нового об'єкту - житлового будинку.

Станом на 03 лютого 2009 року відносно товариства з обмеженою відповідальністю "Сувенір" введена процедура розпорядження майном боржника, на 18 червня 2009 року це товариство визнано банкрутом, відкрита ліквідаційна процедура, що підтверджується постановою господарського суду Автономної Республіки Крим по справі №2-6/11006-2008, Фонд майна Автономної Республіки Крим кредитором по цій справі не визначений.

Предметом судового розгляду є розірвання договору купівлі-продажу з підстав порушення відповідачем умов пункту 5.1(а) договору, яким встановлено, що покупець зобов'язаний до 01.01.2013р. завершити будівництво багатоквартирного житлового будинку та ввести його в експлуатацію.

Законодавчими актами України, що передбачають порядок та підстави розірвання договору, є Цивільний кодекс України та Господарський кодекс України.

Статтею 188 Господарського кодексу України встановлено загальний порядок зміни та розірвання господарських договорів, відповідно до якого зміна та розірвання договорів у односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або договором.

Відповідно до частини 1 статті 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Спеціальним законом України, що регулює правовідносини сторін в процесі приватизації, у тому числі регулює порядок укладання договорів купівлі-продажу майна в процесі приватизації, зобов'язання сторін за такими договорами, наслідки порушення зобов'язань, є Закон України "Про приватизацію державного майна" (із змінами та доповненнями).

Так, згідно зі статтею 27 Закону України "Про приватизацію державного майна" оформлення угод приватизації здійснюється шляхом укладання договорів купівлі-продажу, істотними умовами якого є зобов'язання сторін відповідно до умов приватизації. Сторонами договору купівлі-продажу об'єкту в процесі його приватизації є покупець та відповідний орган приватизації; орган приватизації здійснює контроль за виконанням покупцем умов договору купівлі-продажу, а в разі їх невиконання застосовують санкції, передбачені чинним законодавством, та можуть у встановленому порядку порушувати питання про розірвання договору.

У разі розірвання в судовому порядку договору купівлі-продажу у зв'язку з невиконанням покупцем договірних зобов'язань приватизований об'єкт підлягає поверненню в державну власність.

Крім того, статтею 19 Закону України "Про особливості приватизації об'єктів незавершеного будівництва" передбачено, що обов'язковими умовами приватизації об'єктів незавершеного будівництва, крім продажу під розбирання, є, зокрема: встановлення строку завершення будівництва. У разі невиконання умов, зазначених у цій статті, договір купівлі-продажу підлягає розірванню в установленому законодавством порядку. При цьому покупець, з яким розірвано договір купівлі-продажу, повертає об'єкт приватизації в державну власність за актом приймання-передачі, а також відшкодовує державі збитки, завдані невиконанням умов договору.

Отже, застосування відповідальності до покупця у вигляді розірвання договору купівлі-продажу державного майна, пов'язується виключно з поверненням його у державну власність.

Вирішуючи спір у справі, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про задоволення позову в частині розірвання договору купівлі-продажу, але в частині повернення Фонду майна об"єктів приватизації було відмовлено, що суперечить зазначеним нормам законодавства. Тобто суди зробили суперечливі висновки, розриваючи договір купівлі-продажу майна одночасно відмовляючи у поверненні цього майна.

Як свідчать матеріали, дійсно умови договору не виконані, відповідач не завершив будівництво багатоквартирного житлового будинку та не ввів його в експлуатацію. Разом з тим встановлено, що відповідач ще у 2006 році зніс об"єкт та на його місці будується багатоквартирний житловий будинок , за Відповідачем зареєстровано право власності на спірний об"єкт.

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що вирішуючи даний спір, суди двох інстанцій фактично досліджували дії відповідача щодо порушення ним істотних умов укладеного з позивачем договору купівлі-продажу майна, а саме, що відповідач у встановлений строк не закінчив будівництво та не ввів об'єкт будівництва в експлуатацію, чим завдав позивачеві шкоду. При цьому ні місцевий суд, ні апеляційний не звернули уваги на те, що при розірванні договору купівлі-продажу кожна сторона повинна повернути другій стороні все що вона одержала на виконання такого правочину, тобто об'єкт незавершеного будівництва навчально-курсового комбінату (на сьогоднішній день - житловий будинок).Якщо такого об'єкту вже не існує в натурі, суди повинні були з'ясувати чи є взагалі підстави для задоволення позову та розірвання договору купівлі-продажу.

Розглядаючи спір, попередні судові інстанції повинні були врахувати ч.2 ст. 651 ЦК України, відповідно до якої договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладанні такого договору. При цьому сторона, яка ставить питання про розірвання договору повинна довести істотність порушення договору.

Розриваючи договір купівлі-продажу майна, суди попередніх судових інстанцій зазначили, що об'єкта незавершеного будівництва навчально-курсового комбінату на сьогоднішній день не існує, тому не застосували наслідків розірвання договору - повернення майна. Однак, незважаючи на відсутність предмету договору, договір було розірвано.

Суди попередніх судових інстанцій також не звернули увагу на те, що протягом всього терміну контролю за виконанням договору, у тому числі під час зносу об'єкту приватизації (у 2006 році), позивач не заявляв жодних претензій до відповідача щодо знесення незавершеного будівництва навчально-курсового комбінату.

Крім того, позивач обґрунтовував свою вимогу про розірвання договору купівлі-продажу майна статтею 19 Закону України "Про особливості приватизації об'єктів незавершенного будівництва". Вказана стаття стосується приватизації об'єктів незавершенного будівництва , крім приватизації багатоповерхового житлового будинку.

З огляду на приписи закону, суд не перевірив доводи відповідача про те, що договір купівлі-продажу мав на увазі знесення предмету договору, а замість нього будування багатоповерхового будинку.

Суди не звернули увагу на зазначене, не встановили дійсні обставини , не надали належну оцінку доказам і прийшли до передчасного висновку розриваючи договір купівлі-продажу, одночасно відмовляючи у поверненні майна.

Що стосується вимоги позивача про стягнення з відповідача суми штрафу за невиконання умов договору, колегія суддів звертає увагу на те, що постановою від 18.06.2009 у справі № 2-6/11006-2008 товариство з обмеженою відповідальністю "Сувенір" визнано банкрутом та у його відношенні відкрито ліквідаційну процедуру. Згідно Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури у тому числі припиняються нарахування неустойки (штрафу, пені) , процентів та інших економічних санкцій по всіх видах заборгованості банкрута.

У зв'язку з вищевикладеним, колегія суддів вважає, що висновки судів попередніх судових інстанцій про те, що введений по справі про банкрутство відповідача мораторій на сплату такого штрафу не розповсюджується , оскільки штраф не є неустойкою за невиконання зобов'язань перед кредитором, потребують перевірки.

Таким чином, з матеріалів справи вбачається, що господарським судом Автономної Республіки Крим та Севастопольським апеляційним господарським судом при розгляді справи та прийнятті судових рішень не взято до уваги та не надано належної правової оцінки всім доказам у справі в їх сукупності, що, враховуючи суть спору, свідчить про не повне з'ясування судом всіх обставин, які мають суттєве значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до частини першої статті 111 10 ГПК підставою для скасування судового рішення місцевого чи апеляційного господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до частини першої статті 4 7 ГПК України судове рішення приймається за результатами обговорення усіх обставин справи, а частиною першою статті 43 названого Кодексу передбачено всебічний, повний і об'єктивний розгляд у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності. Недодержання судом першої або апеляційної інстанції цих норм процесуального права, якщо воно унеможливило встановлення фактичних обставин,які мають значення для правильного розгляду справи, є підставою для скасування судового рішення з передачею справи на новий розгляд до відповідного суду (п.3 ч.1 ст. 111 9 ГПК України), оскільки відповідно до ч.2 ст.111 7 касаційна інстанція не має права сама встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові місцевого чи апеляційного господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Оскільки передбачені процесуальним законом межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази, рішення місцевого господарського суду та постанова апеляційної інстанції підлягають скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.

При новому розгляді справи господарському суду необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати та перевірити всі фактичні обставини справи, надати об'єктивну оцінку доказам, які мають юридичне значення для її розгляду, вирішити спір із дотриманням норм процесуального законодавства та на підставі норм матеріального права, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин.

Керуючись статтями 111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 10 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційні скарги Фонду майна Автономної Республіки Крим та Публічного акціонерного товариства "Кредитпромбанк" в особі Запорізької філії Публічного акціонерного товариства "Кредитпромбанк" задовольнити частково.

Постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 25.07.2013 року та рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 15.04.2013р. у справі № 901/658/13-г скасувати.

Справу № 901/658/13-г направити до господарського суду Автономної Республіки Крим на новий розгляд в іншому складі суддів.

ГоловуючийМ. Малетич Судді:К. Круглікова О. Мамонтова