Ухвала

від 14.11.2013 по справі 2а-4487/09/1370

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 листопада 2013 року м. Київ К/9991/12786/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого Степашка О.І.

суддів: Шипуліної Т.М.

Федорова М.О.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Приватного підприємства «Рекламно-консультаційний центр «Панорама»

на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 08.02.2011

у справі № 2а-4487/09/1370

за позовомПриватного підприємства «Рекламно-консультаційний центр «Панорама» доДержавної податкової інспекції у Франківському районі м. Львова проскасування податкового повідомлення-рішення ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство «Рекламно-консультаційний центр «Панорама» (далі по тексту - позивач, ПП «РКЦ «Панорама») звернулось до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Франківському районі м. Львова (далі по тексту - відповідач, ДПІ у Франківському районі м. Львова) про скасування податкового повідомлення-рішення.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 02.10.2009 позов задоволено.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 08.02.2010 скасовано постанову Львівського окружного адміністративного суду від 02.10.2009 та прийнято нову постанову, якою у задоволенні позову відмовлено.

В касаційній скарзі позивач просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції про відмову в задоволенні позову та залишити в силі рішення суду першої інстанції про задоволення позову, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ДПІ у Франківському районі м. Львова у період з 19.02.2009 по 25.02.2009 проведено позапланову виїзну перевірку ПП «РКЦ «Панорама» з питань взаємовідносин та взаєморозрахунків з ТОВ «Профліга» за період з 01.03.2008 по 01.11.2008, за результатами якої складено акт № 648/23-2/31145059 від 05.03.2009, яким встановлено порушення вимог п. п. 1.7, 1.8 ст. 1 , пп. 7.2.3 п. 7.2, пп. 7.3.1 п. 7.3 та пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

На підставі акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 13.03.2009 № 0000422320/0, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання по податку на додану вартість в розмірі 17667,81 грн., в тому числі основний платіж - 11778,54 грн., штрафні (фінансові) санкції - 5889,27 грн.

Суд першої інстанції задовольняючи позовні вимоги виходив з того, що належно оформлені податкові накладні, видані ТОВ «Профліга», з урахуванням господарських операцій, факт здійснення яких ніхто не спростовував, не дають відповідачу підстав для висновку про завищення позивачем сум податкового кредиту.

Обставини, які слугували фактичною підставою для зменшення задекларованої позивачем суми податкового кредиту згідно спірного податкового повідомлення-рішення, знаходяться поза межами вимог пп. 7.4.5 п. 7 4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість». Тому суд відхилив посилання відповідача на невідповідність первинних бухгалтерських та податкових документів за господарськими операціями позивача із зазначеним вище контрагентом, оскільки їх недійсність не була підтверджена належними і допустимими доказами.

Також судом першої інстанції було враховано той факт, що відповідно до корінця податкового повідомлення-рішення від 13.03.2009 № 0000422320/0 позивач отримав його 27.03.2009 і листом № 122 від 31.03.2009 висловив відповідачу свою незгоду з прийнятим рішенням. Вказаний лист позивач вважає скаргою у розумінні Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

При цьому судом на підставі приписів Положення про порядок подання та розгляду скарг платників податків державними податковими адміністраціями, затвердженого наказом ДПА України від 11.12.1996 № 29, було зроблено висновок про те, що позивач оскаржив податкове повідомлення-рішення від 13.03.2009 № 0000422320/0 в адміністративному порядку 31.03.2009 № 122 і протягом п'яти днів від дня отримання скарги (02.04.2009) вона не була повернута відповідачем, як така, що не відповідає встановленим законодавством вимогам, і мотивоване рішення за скаргою від 31.03.2009 № 122 протягом двадцятиденного строку ДПІ у Франківському районі м. Львова не надіслала.

Факт порушення відповідачем порядку подання та розгляду скарг платників податків органами державної податкової служби при розгляді скарги позивача підтверджується листом ДПА у Львівській області від 15.06.2009 № 12579/10/14-115/62.

За таких обставин суд першої інстанції вважав обґрунтованими доводи позивача про те, що його скарга на податкове повідомлення-рішення від 13.03.2009 № 0000422320/0 задоволена, а тому дії ДПІ у Франківському районі м. Львова щодо стягнення вищенаведеним податковим рішенням зобов'язання по податку на додану вартість є неправомірними.

Колегія суддів погоджується з судом апеляційної інстанції, що такі висновки суду першої інстанції не відповідають нормам матеріального і процесуального права та фактичним обставинам справи.

Виходячи із приписів п. 1.32 ст. 1 та п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» визначальною ознакою для віднесення витрат до валових є їх безпосередній зв'язок з господарською діяльністю платника податку. При цьому, господарська діяльність платника податку являє собою сукупність господарських операцій, які відповідно до ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначаються як дії і події, які викликають зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталу підприємства.

При цьому пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» передбачено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.8 цієї статті Закону.

Частиною 4 пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» передбачено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Згідно із приписами ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Таким чином, первинні документи (у даному випадку акти приймання-передачі робіт), повинні містити інформацію про те, за які конкретно послуги перераховано кошти, тобто містити інформацію про те, що такі послуги пов'язані з веденням виробництва позивачем, оскільки до складу валових витрат можуть бути віднесені тільки витрати, які вказані у п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Окрім того, необхідною умовою для включення витрат валових, є отримання платником податків економічної вигоди від здійснення господарської операції, як складової господарської діяльності.

При цьому колегія суддів звертає увагу на те, що згідно із приписами пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит звітного періоду складається з сум податків, сплачених (нарахованих) платником податків у звітному періоді в зв'язку з придбанням товарів, вартість яких відноситься до складу валових витрат.

Разом із тим, з наявних у матеріалах справи актів здачі-приймання виконаних робіт неможливо зробити достовірний висновок щодо характеру, виду, обсягу наданих послуг, а отже виявити зв'язок цих послуг з господарською діяльністю позивача, оскільки вони містять загальні вказівки про надані послуги.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про правомірність висновків контролюючого органу щодо неможливості формування податкового кредиту з ПДВ на основі таких первинних документів.

Окрім того, суд апеляційної інстанції вірно погоджується із доводами відповідача про необхідність врахування при прийнятті рішення встановленої контролюючим органом відсутності у контрагента, ТОВ «Профліга», основних фондів та виробничих потужностей (трудові ресурси, транспортні засоби), що вказує на неможливість фактичного здійснення господарської діяльності, а також того, що ТОВ «Профліга» не здають до органів податкової служби декларації з ПДВ з березня 2008 року, а декларації з податку на прибуток - з II кварталу 2008 року. Стосовно ОСОБА_2, який підписував податкові накладні від ТОВ «Профліга» порушено кримінальну справу за ч. 1 ст. 336, ч. 2 ст. 367 Кримінального кодексу України, для подальшого розслідування передана в слідче управлінні прокуратури Львівської області.

Даючи правову оцінку доводам позивача, з якими погодився суд першої інстанції, щодо задоволення ДПІ у Франківському районі м. Львова скарги на податкове повідомлення-рішення від 13.03.2009 № 0000422320/0 у адміністративному порядку з огляду на приписи пп. 5.2.2 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетом та державними цільовими фондами», суд апеляційної інстанції правомірно вважає їх безпідставними, з огляду на таке.

Судом апеляційної інстанції безспірно встановлено, що скерований ПП «РКЦ «Панорама» на адресу ДПІ у Франківському районі м. Львова лист від 31.03.2009 за № 122 (вх. № 4133 від 02.04.2009), у якому підприємством висловлює свою незгоду із висновками акту перевірки та вимагає не приймати жодних рішень щодо визначення податкових зобов'язань, не відповідав вимогам, які ставляться до скарги про перегляд рішення податкового органу на підставі пп. 5.2.2 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетом та державними цільовими фондами».

Отже, суд апеляційної інстанції вірно зазначив, що такий лист не може розглядатися як скарга у порядку адміністративного оскарження, а неотримання ПП «РКЦ «Панорама» відповіді на такий лист у встановлені строки Законом України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетом та державними цільовими фондами» не створює правових наслідків, передбачених цією правовою нормою, а отже висновок суду першої інстанції про задоволення позову не відповідає фактичним обставинам справи.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що судом апеляційної інстанції належним чином з'ясовані обставини справи та дано їм відповідну правову оцінку. Порушень норм матеріального та процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішення суду апеляційної інстанції не встановлено.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 220-1, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Приватного підприємства «Рекламно-консультаційний центр «Панорама» відхилити.

Постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 08.02.2011 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий (підпис)О.І. Степашко Судді (підпис)Т.М. Шипуліна (підпис)М.О. Федоров