Постанова

від 18.11.2013 по справі 809/3293/13-а

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" листопада 2013 р. Справа № 809/3293/13-а

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:

Судді Лучко О.О.

за участю секретаря Куриша Р.В.,

за участю сторін:

представників позивача: Савчук М.І., Дмитрука О.І.,

представника відповідача: Тимів С.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу

за позовом: Благодійного Фонду "Карітас-Івано-Франківськ УГКЦ"

до відповідача: Івано-Франківської митниці Міністерства доходів та зборів України

про визнання вимоги незаконною та зобов'язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

30.10.2013 року Благодійний фонд "Карітас-Івано-Франківськ УГКЦ" (далі - БФ "Карітас-Івано-Франківськ УГКЦ") звернувся до суду з адміністративним позовом до Івано-Франківської митниці Міндоходів Міністерства доходів та зборів про визнання незаконними вимоги Івано-Франківської митниці Міндоходів (далі - Івано-Франківської митниці) щодо відшкодування витрат за зберігання товарів на складах митних органів та відмову у видачі товарів згідно митних декларацій №2060580000/2013/008364 та №206050000/2013/08365 від 07.10.2013 року та зобов'язати Івано-Франківську митницю видати Благодійному Фонду "Карітас-Івано-Франківськ УГКЦ" товар, оформлений згідно із митними деклараціями №206050000/2013/008364 від та №206050000/2013/08365 від 07.10.2013 року.

Представники позивача в судовому засіданні позов підтримали, суду пояснили, що 25.03.2013 року на адресу благодійного фонду надійшов вантаж гуманітарної допомоги від німецької організації "Мальтійська служба допомоги" з м.Трір, який згідно із актом №004/13/СГД від 25.03.2013 року був розміщений на тимчасове зберігання під митним контролем на складі, що належить отримувачу гуманітарної допомоги, за адресою вул.Крихівецька, 102, с.Крихівці Івано-Франківської міської ради. 16.04.2013 року благодійний фонд звернувся із листами до комісії з питань гуманітарної допомоги Івано-Франківської ОДА та Міністерства соціальної політики України для визнання отриманого вантажу гуманітарною допомогою і звільнення його від сплати ввізного мита та інших митних платежів. Наказом Мінсоцполітики України №616 від 24.09.2013 року даний вантаж визнаний гуманітарною допомогою. Після отримання даного наказу та митного оформлення вантажу благодійний фонд звернувся до відповідача із заявою про видачу вантажу, однак останній відмовив у видачі товарів без одночасного відшкодування витрат за зберігання товарів на митному складі. Вважають такі рішення і дії відповідача незаконними, оскільки вантаж весь час зберігався на складі благодійного фонду, а не на складі митниці, а тому відсутні підстави для відшкодування витрат за його зберігання, а весь вантаж підлягає видачі його отримувачу - благодійному фонду. З цих підстав просили позов задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечила з мотивів, викладених у письмовому запереченні. Суду пояснила, що відповідно до Митного кодексу України товари, що зберігаються на складах митних органів під митним контролем, можуть бути видані їх власникам або уповноваженим ними особами, а також особам, до яких протягом строку зберігання перейшло право власності на ці товари або право володіння ними, лише після митного оформлення зазначених товарів, відшкодування витрат митних органів на їх зберігання та сплати відповідних митних платежів. Водночас Порядком відшкодування витрат за зберігання товарів та транспортних засобів на складах митних органів встановлено, що витрати митного органу відшкодовуються власником товарів, транспортних засобів або уповноваженою ним особою після їх митного оформлення при фактичному отриманні цих товарів, транспортних засобів. А тому вимоги позивача щодо звільнення від відшкодування витрат не відносяться до компетенції митного органу. Таким чином, повідомлення Івано-Франківської митниці про відшкодування витрат на зберігання товару на складі митниці є правомірним та відповідає вимогам митного законодавства України. В задоволенні позову просила відмовити.

Судом встановлено , що БФ "Карітас-Івано-Франківськ УГКЦ" є юридичною особою та перебуває в переліку юридичних осіб, які включені до Єдиного державного реєстру отримувачів гуманітарної за №ЄР 68 (а.с. 39-40, 83-86).

БФ "Карітас-Івано-Франківськ УГКЦ" відповідно до Статуту являється місцевою благодійною організацією, головною метою якої є здійснення благодійної діяльності в інтересах суспільства й окремих категорій осіб (а.с. 41-48).

25.03.2013 року на адресу БФ "Карітас-Івано-Франківськ УГКЦ" надійшов вантаж гуманітарної допомоги від німецької організації "Мальтійська служба допомоги" (м.Трір, Німеччина), який згідно із актом №004/13/СГД від 25.03.2013 року був розміщений на тимчасове зберігання під митним контролем на складі, що використовується благодійним фондом, за адресою вул.Крихівецька, 102, с.Крихівці Івано-Франківської міської ради.

16.04.2013 року благодійний фонд звернувся із листами до комісії з питань гуманітарної допомоги Івано-Франківської ОДА та Міністерства соціальної політики України для визнання отриманого вантажу гуманітарною допомогою і звільнення його від сплати ввізного мита та інших митних платежів.

У зв'язку з закінченням строку тимчасового зберігання вантажу гуманітарної допомоги, який був продовжений митним органом, БФ "Карітас-Івано-Франківськ УГКЦ" 19.07.2013 року звернувся до відповідача із заявою про прийняття на склад митниці вантажу гуманітарної допомоги відповідно до вимог ч.3 ст.238 МК України.

19.08.2013 року Івано-Франківська митниця уклала з БФ "Карітас-Івано-Франківськ УГКЦ" договір №08-38/111, відповідно до умов якого Митниця передає, а Благодійний фонд приймає на відповідальне зберігання товар - гуманітарну допомогу, і таке зберігання товару вважається зберіганням на складі митниці згідно із ч.4 ст.239 МК України.

Поміщення товару на склад митного органу оформлено уніфікованою митною квитанцією МД-1 серія КБ №466666 від 19.08.2013 року (а.с.37-38).

24.09.2013 року Міністерство соціальної політики України видало наказ №616, яким визнало вантаж, отриманий "Карітас-Івано-Франківськ УГКЦ", гуманітарною допомогою (а.с. 28-31).

Після митного оформлення даного товару (митні декларації №206050000/2013/008364 та №206050000/2013/008365 від 07.10.2013 року) позивач 09.10.2013 року звернувся до Івано-Франківської митниці з вимогою про видачу зазначеного вантажу.

Проте, відповідач листом №06-72/1/2614 від 14.10.2013 року відмовив благодійному фонду у видачі даного товару, оскільки благодійний фонд не відшкодував витрати митниці на зберігання товару (а.с. 32-33).

Так, станом на 09.10.2013 року такі витрати становили 35592,25 грн., про що Івано-Франківська митниця зазначила у повідомленні для відділення уповноваженого банку про прийняття від БФ "Карітас-Івано-Франківськ УГКЦ" зазначеної суми коштів (а.с. 34).

Правові, організаційні, соціальні засади отримання надання, оформлення, розподілу і контролю за цільовим використанням гуманітарної допомоги визначає Закон України "Про гуманітарну допомогу" N 1192-XIV від 22.10.1999 року.

Відповідно до ч.1 ст.5 даного Закону центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері соціального захисту населення, здійснює, зокрема, визнання вантажів, коштів, у тому числі в іноземній валюті, виконаних робіт, наданих послуг гуманітарною допомогою.

На виконання положень даного Закону Кабінет Міністрів України прийняв постанову "Про затвердження Порядку взаємодії центральних органів виконавчої влади та Національного банку щодо визнання вантажів (товарів), коштів, у тому числі в іноземній валюті, виконаних робіт, наданих послуг гуманітарною допомогою" №241 від 25.03.2013 року.

В п.3 даного Порядку передбачено, що Мінсоцполітики протягом п'яти робочих днів після надходження поданих заявниками документів щодо визнання, зокрема, вантажів (товарів) гуманітарною допомогою (далі - документи): опрацьовує документи і готує проект рішення та переліки вантажів (товарів) (далі - переліки); надсилає проект рішення, переліки, а також документи в електронній формі центральним органам виконавчої влади та Національному банку для опрацювання.

Центральні органи виконавчої влади та Національний банк після надходження від Мінсоцполітики проекту рішення, переліків і документів у визначений Міністерством строк опрацьовують і погоджують проект рішення у частині, що стосується їх компетенції. Мінсоцполітики виходячи із складності та обсягу переліків визначає строк опрацювання і погодження проекту рішення центральними органами виконавчої влади та Національним банком, який не може перевищувати п'яти робочих днів з моменту реєстрації проекту рішення, переліків і документів у відповідному центральному органі виконавчої влади та Національному банку. У разі коли відповідний центральний орган виконавчої влади або Національний банк не висловив своєї позиції щодо проекту рішення, такий проект рішення вважається погодженим ним без зауважень (п.4 Порядку).

Відповідно до п.5 цього Порядку свою позицію щодо проекту рішення центральні органи виконавчої влади та Національний банк доводять до відома Мінсоцполітики шляхом надсилання листа, до якого в разі відсутності зауважень додається підписаний аркуш погодження. У разі наявності зауважень щодо проекту рішення центральні органи виконавчої влади та Національний банк відповідно до компетенції чітко обґрунтовують такі зауваження. Після надходження підписаних аркушів погодження Мінсоцполітики приймає рішення протягом одного дня.

Якщо у позиціях Мінсоцполітики, центральних органів виконавчої влади та Національного банку є розбіжності щодо проекту рішення, Мінсоцполітики проводить узгоджувальну нараду за участю заступників керівників центральних органів виконавчої влади та Національного банку або уповноважених ними працівників для прийняття узгодженого рішення протягом трьох робочих днів після надходження до Мінсоцполітики зауважень від центральних органів виконавчої влади або Національного банку (п.6 Порядку).

У разі неприйняття узгодженого рішення за результатами узгоджувальної наради Мінсоцполітики приймає рішення, копія якого в одноденний строк після прийняття надсилається центральним органам виконавчої влади, Національному банку, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, обласним, Київській та Севастопольській міським держадміністраціям, заявникам та оприлюднюється на вебсайті Мінсоцполітики (п.7 та п.8 Порядку).

З аналізу даних нормативних актів вбачається, що Мінсоцполітики обмежений часовими рамками в питаннях прийняття рішення про визнання вантажів гуманітарною допомогою. Враховуючи те, що позивач 16.04.2013 року направив до Мінсоцполітики заяву про визнання вантажу гуманітраною допомогою, а рішення останнім було прийнято тільки 24.09.2013 року, тобто по спливу 6 місяців, то благодійний фонд об'єктивно, з причин, які від нього не залежали, не міг здійснити митне оформлення даного вантажу, що спочатку перебував на тимчасовому зберіганні під митним котролем, а потім повинен був передати на склад митниці для зберігання.

Відповідно до ч.1 ст.201 Митного кодексу України (далі МК України) товари з моменту пред'явлення їх органу доходів і зборів до поміщення їх у відповідний митний режим можуть перебувати на тимчасовому зберіганні під митним контролем.

Товари гуманітарної допомоги для їх тимчасового зберігання з дозволу відповідного органу доходів і зборів можуть розміщуватися на складах організацій - отримувачів гуманітарної допомоги (частина друга даної статті).

Загальний строк тимчасового зберігання товарів під митним контролем становить 90 календарних днів, який може бути продовжений (але не більше ніж на 30 днів) органом доходів і зборів, за дозволом якого товари були розміщені на складі (ч.1 та ч.3 ст.204 МК України).

Відповідно до ч.4 ст.204 МК України до закінчення строків зберігання, зазначених у частинах першій - третій цієї статті, товари, що перебувають на тимчасовому зберіганні під митним контролем, повинні бути, зокрема: 1) задекларовані власником або уповноваженою ним особою до відповідного митного режиму; або 2) передані власником або уповноваженою ним особою, утримувачем складу тимчасового зберігання, митного складу, організацією - отримувачем гуманітарної допомоги відповідному органу доходів і зборів для зберігання та/або розпорядження відповідно до цього Кодексу тощо.

З положень п.3 ч.1 ст.238 МК України вбачається, що обов'язковій передачі органу доходів і зборів для зберігання підлягають товари, які до закінчення встановлених статтею 204 цього Кодексу строків тимчасового зберігання під митним контролем на складах тимчасового зберігання, складах організацій - отримувачів гуманітарної допомоги, митних складах не були задекларовані власником або уповноваженою ним особою до відповідного митного режиму або такі, що декларувалися, але щодо яких після закінчення строків зберігання під митним контролем двічі надавалася відмова у митному оформленні в порядку, встановленому цим Кодексом.

Відповідно до ч.2 ст.238 МК України товари, які підлягають обов'язковій передачі для зберігання органу доходів і зборів (крім валютних цінностей, а також дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення, напівдорогоцінного каміння), зберігаються на складах органів доходів і зборів.

В ч.1 ст.239 МК України зазначено, що під складами органів доходів і зборів розуміються складські приміщення, резервуари, криті та відкриті майданчики, холодильні чи морозильні камери, які належать органам доходів і зборів або використовуються ними і спеціально обладнані для зберігання товарів, транспортних засобів комерційного призначення.

Відповідно до ч.4 ст.239 МК України товари, які через свої властивості не можуть зберігатися на складі органу доходів і зборів, за рішенням керівника органу доходів і зборів або особи, яка виконує його обов'язки, можуть передаватися органами доходів і зборів на зберігання підприємствам, на складах яких створено необхідні умови для належного зберігання таких товарів. Для цілей цього Кодексу таке зберігання вважається зберіганням на складі органу доходів і зборів.

Витрати органів доходів і зборів на зберігання товарів, транспортних засобів, зазначених у пунктах 1-5 частини першої та у частині п'ятій статті 238 цього Кодексу, відшкодовуються власниками цих товарів, транспортних засобів або уповноваженими ними особами. Розмір суми, що підлягає відшкодуванню, визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, і розраховується в порядку, передбаченому для визначення собівартості платних послуг (ч.6 ст.239 МК України).

Згідно із ст.241 МК України товари, що зберігаються на складах органів доходів і зборів під митним контролем, можуть бути видані їх власникам або уповноваженим ними особам, а також особам, до яких протягом строку зберігання перейшло право власності на ці товари або право володіння ними, лише після митного оформлення зазначених товарів, відшкодування витрат органів доходів і зборів на їх зберігання та сплати відповідних митних платежів.

Відповідно до вказаних норм наказом Міністерства фінансів України №731 від 15.06.2012 року затверджено Порядок відшкодування витрат за зберігання товарів та транспортних засобів на складах митних органів, Розмірів відшкодувань за зберігання на складах митних органів товарів і транспортних засобів.

Так, Порядком відшкодування витрат за зберігання товарів та транспортних засобів на складах митних органів визначено, що для розрахунку витрат за зберігання використовуються такі розрахункові одиниці використання складських приміщень, як зокрема, кубічний метр (м3) - у разі об'єктивної неможливості розміщення товарів на піддонах, а також при розміщенні габаритних товарів або товарів, що не мають чітко визначеної геометричної форми, розрахунки об'єму здійснюються за показниками займаної площі, розрахованими в максимальних величинах довжини, ширини, висоти зазначеного товару.

Відповідно до розділу ІІ даного Порядку відшкодування витрат митному органу оформлюється уніфікованою митною квитанцією МД-1 (далі - УМК МД-1), яка заповнюється в порядку, встановленому законодавством. Витрати митного органу відшкодовуються власником товарів, транспортних засобів або вповноваженою ним особою (далі - платник) після їх митного оформлення при фактичному отриманні цих товарів, транспортних засобів.

Видача зі складу митного органу товарів, транспортних засобів їх власникам або уповноваженим особам, а також особам, до яких протягом строку зберігання перейшло право власності на ці товари або право володіння ними, здійснюється лише після митного оформлення зазначених товарів, транспортних засобів, відшкодування витрат митних органів за їх зберігання та сплати відповідних митних платежів.

Згаданим вище наказом Міністерства фінансів України затверджено плату за зберігання на складах митних органів товарів у закритому приміщенні (на складі) в розмірі 1 євро за добу за один кубічний метр (якщо товар зберігається не на піддонах).

Аналіз вищевказаних норм свідчить, що після поміщення товарів на склад митного органу подальша видача таких товарів можлива лише після їх митного оформлення, сплати відповідних митних платежів та відшкодування витрат митного органу за їх зберігання.

В той же час суд зазначає, що відповідно до п.1.1 розділу І Порядку роботи складу митного органу, затвердженого наказом Міністерства фінансів України N 627 від 30.05.2012 року, як склади митних органів можуть використовуватися визначені наказом митниці приміщення, резервуари, криті та відкриті майданчики, холодильні чи морозильні камери, які належать митним органам або використовуються ними і спеціально обладнані для зберігання товарів, транспортних засобів комерційного призначення під митним контролем.

На думку суду, у разі, коли у митного органу відсутні приміщення, які належать йому, останній вправі укладати договір зберігання із одним чи декількома підприємствами, на складах яких створено необхідні умови для належного зберігання товарів. Відтак, всі витрати, які понесе митниця на навантаження-розвантаження та доставку товарів на склад митного органу, забезпечення належних умов зберігання товарів, тобто на організацію такого зберігання товарів, підлягатимуть відшкодуванню власником даних товарів.

Поряд з цим, в розділі ІV вказаного Порядку відшкодування витрат за зберігання товарів та транспортних засобів на складах митних органів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №731 від 15.06.2012 року передбачено, що кошти, отримані як відшкодування витрат митного органу за зберігання товарів, транспортних засобів, зараховуються на спеціальні реєстраційні рахунки митних органів, відкриті в органах Державної казначейської служби України і дані кошти використовуються на покриття витрат, пов'язаних з організацією такого зберігання.

Натомість, Івано-Франківська митниця, не маючи власного складу митного органу чи інших приміщень, які нею використовуються відповідно до договорів з підприємствами, на складах яких створено необхідні умови для належного зберігання товарів, 19.08.2013 року уклала з БФ "Карітас-Івано-Франківськ УГКЦ" (отримувачем товару) договір зберігання вантажу гуманітарної допомоги на умовах зберігання як на складі митниці згідно із ч.4 ст.239 МК України.

При цьому жодних витрат на зберігання вказаного вантажу митний орган не поніс, що підтверджується поясненнями представників обох сторін. В той час, як благодійний фонд поніс витрати на утримання адміністративно-побутового будинку, в підвальному приміщенні якого зберігався вантаж гуманітарної допомоги (а.с.143-153).

Як пояснила представник відповідача в судовому засіданні, Івано-Франківська митниця не має власних складських приміщень, а поміщення товарів на склад митного органу, зазвичай, відбувається на підставі договорів зберігання, що укладаються з власниками тих товарів, які підлягають передачі митному органу для зберігання відповідно до ст.238 МК України.

Крім того, суд враховує ту обставину, що порушення Міністерством соціальної політики України строків розгляду питання про визнання вантажу благодійного фонду гуманітарною допомогою призвело до ситуації, коли вантаж позивача після закінчення строків тимчасового зберігання товарів під митним контролем не був задекларований і підлягав передачі на склад митного органу, за зберігання на якому законодавством встановлено відшкодування митниці витрат на таке зберігання. При цьому вина позивача в даному випадку відсутня.

Крім того, суд вважає прийнятними доводи позивача про те, що зберігання вантажу гуманітарної допомоги на складі благодійного фонду не може вважатися зберіганням на складі митного органу з огляду на наступне.

Відповідно до п.2 розділу ІІ Порядку роботи складу митного органу, затвердженого наказом Міністерства фінансів України N 627 від 30.05.2012 року приміщення складу митного органу повинні відповідати певним вимогам, зокрема: бути ізольованими від інших службових і допоміжних приміщень; мати огороджувальні конструкції, що забезпечують належне зберігання, а також міцні стіни, перегородки, перекриття підлоги й стелі; замикатися на двоє дверей: зовнішні, що відчиняються назовні, мають ізсередини оглядове вічко, замикаються на два внутрішні врізні замки; внутрішні, що відчиняються всередину, виготовлені у вигляді ґрат і замикаються на навісний замок; двері складу митного органу повинні бути забезпечені пристроєм для опечатування їх особистою металевою печаткою або пломбіратором завідуючого складом митного органу; приміщення складу митного органу обладнуються охоронною та протипожежною сигналізаціями: першим рубежем охоронної сигналізації захищаються віконні й дверні отвори, люки, вентиляційні канали, теплові вводи, тонкостінні перегородки та інші елементи приміщень, доступні для проникнення ззовні, у тому числі й обладнані металевими ґратами; кожне приміщення складу митного органу обладнується другим рубежем охоронної сигналізації за допомогою ультразвукових, оптико-електронних, радіохвильових та інших приладів, які виявляють будь-які переміщення в контрольованому просторі; охоронна та протипожежна сигналізації обов'язково обладнуються звуковим і світловим приладами; територія складу митного органу поза спорудами митного органу повинна бути огороджена.

Крім того, склад митного органу повинен бути укомплектований необхідною кількістю технічного обладнання, а саме: навантажувально-розвантажувальною технікою й транспортними засобами; складським устаткуванням (стелажі, піддони, сейфи, металеві шафи тощо); ваговимірювальним обладнанням; вогнегасниками; засобами зв'язку; оргтехнікою; меблями; засобами обліку та контролю - для складів, призначених для зберігання наливних і насипних товарів.

Відповідно до п.2.5 розділу ІІ цього Порядку вимоги до складу підприємства, на якому розміщено товари за договором зберігання, визначаються адміністрацією підприємства, якому належить цей склад.

В п.4.1.3 розділу ІV Порядку предбачено, що обов'язковому переданню на склад митного органу підлягають товари, що до закінчення встановлених статтею 204 Кодексу строків тимчасового зберігання під митним контролем на складах тимчасового зберігання, складах організацій - отримувачів гуманітарної допомоги, митних складах не були задекларовані власником або уповноваженою ним особою до відповідного митного режиму або такі, що декларувалися, але щодо яких після закінчення строків зберігання під митним контролем двічі надавалася відмова у митному оформленні в порядку, установленому Кодексом .

Згідно із п.4.3 розділу ІV даного Порядку товари, які через свої властивості не можуть зберігатися на складі митного органу, за рішенням керівника митниці або особи, яка виконує його обов'язки, можуть передаватися митним органом за договорами зберігання підприємствам, на складах яких створено необхідні умови для належного зберігання таких товарів. Для цілей цього Порядку таке зберігання вважається зберіганням на складі митного органу.

Висновок щодо неможливості зберігання товарів на складі митного органу за результатами їх огляду та/або вивчення наявних товаросупровідних та інших документів надається завідуючим начальнику господарсько-експлуатаційного відділу, який невідкладно інформує про це керівника митниці або особу, яка виконує його обов'язки, та надає пропозиції щодо місця розміщення таких товарів.

За таких обставин, відсутність у митниці складських приміщень, майданчиків, які належать їй або використовуються нею на законних умовах, не може бути підставою для укладання договору зберігання з отримувачем вантажу гуманітарної допомоги на умовах зберігання як на складі митного органу.

Оскільки, як вбачається з договору позички від 02.01.2012 року, укладеного між Івано-Франківським Єпархіальним Управлінням Української Греко-Католицької Церкви (Позичкодавцем) та БФ "Карітас-Івано-Франківськ УГКЦ" (Користувачем), Позичкодавець передав Користувачеві у безоплатне користування адміністративно-побутовий будинок по вул.Криховецькій,102, в м.Івано-Франківську для забезпечення виконання статутних завдань БФ "Карітас-Івано-Франківськ УГКЦ", якими є безкорислива діяльність, спрямована на надання матеріальної та фінансової допомоги, а також безоплатних послуг особам, незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статті, етнічного та соціального походження, мови та інших ознак, які потребують соціальної та іншої допомоги й захисту, що сприяє духовному та моральному відродженню людей (а.с.152-153, 41-48).

А тому укладення договору із користувачем приміщення на зберігання товару як на складі митного органу, тобто не для цілей, на які це приміщення повинне використовуватися, не можна вважати зберіганням товару на складі митниці.

Крім того, відповідно до п.5.1 розділу V Порядку розміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення на склад митного органу здійснюється на підставі первинних прибуткових документів, зокрема, уніфікованої митної квитанції МД-1, оформленої на ім'я особи, яка має право розпоряджатися товарами, транспортними засобами комерційного призначення, зазначеними в підпунктах 4.1.1-4.1.3 пункту 4.1 та підпунктах 4.2.2-4.2.4, 4.2.9 пункту 4.2 розділу ІV цього Порядку.

Завідуючий, приймаючи товари на склад митного органу, в обов'язковому порядку складає довідку про розрахунковий об'єм займаної ними площі в двох примірниках, один із яких передається до відділу фінансів, бухгалтерського обліку та звітності митниці, другий - у разі розміщення товарів особами, які мають право розпоряджатися товарами, - цим особам, а у випадках приймання товарів від посадових осіб митниці, які здійснили оформлення квитанції МД-1, - залишається на складі з товарами.

Як встановлено судом, 19.08.2013 року посадовою особою відповідача Шандаловичем І.М. складено уніфіковану митну квитанцію МД-1 серії КБ №466666, відповідно до якої митницею прийнято на зберігання вантаж гуманітарної допомоги (а.с.37-38).

Однак, всупереч вимогам законодавства довідку про розрахунковий об'єм займаної товарами площі відповідачем суду не надано. Вказівка про об'єм вантажу міститься тільки в договорі зберігання, укладеного між сторонами.

Відповідно до п.9.2 розділу IX Порядку роботи складу митного органу видача зі складу митного органу товарів, транспортних засобів комерційного призначення особам, зазначеним у пункті 9.1 цього розділу, здійснюється за умови подання на ім'я керівника митниці або особи, яка виконує його обов'язки, відповідної заяви (звернення) та документів, що засвідчують особу (повноваження особи).

За результатами розгляду заяви (звернення) заявнику невідкладно надається засобами поштового, факсимільного чи електронного зв'язку відповідь щодо умов та порядку отримання товарів і транспортних засобів комерційного призначення зі складу митного органу.

Таку заяву про видачу товару благодійний фонд подав до митниці 09.10.2013 року, однак отримав відмову.

Враховуючи все вищенаведене, суд дійшов висновку про обгрунтованість позовних вимог, а тому позов підлягає задоволенню в повному обсязі.

Стосовно судових витрат, то відповідно до ч.1 ст.94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа). А відтак, підлягає стягненню з Державного бюджету України на користь позивача 68,82 грн. судового збору.

На підставі ст.124 Конституції України, керуючись ст.ст. 2, 8-14, 86, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд ,-

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати незаконними вимогу Івано-Франківської митниці Міністерства доходів та зборів України щодо відшкодування витрат за зберігання товарів на складах митних органів та відмову у видачі товарів, оформлених згідно із митними деклараціями № 206050000/2013/008364 від 07.10.2013 року та № 206050000/2013/008365 від 07.10.2013 року .

Зобов'язати Івано-Франківську митницю Міністерства доходів та зборів України видати Благодійному Фонду "Карітас-Івано-Франківськ УГКЦ" (код ЄДРПОУ 13652164, вул. Л.Українки, 1, м.Івано-Франківськ, 76000) товар, оформлений згідно із митними деклараціями № 206050000/2013/008364 від 07.10.2013 року та № 206050000/2013/008365 від 07.10.2013 року.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Благодійного Фонду "Карітас-Івано-Франківськ УГКЦ" 68,82 грн. (шістдесят вісім грн. 82 коп.) судового збору.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статті 186 КАС України, апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Відповідно до ст.254 КАС України постанова набирає законної сили після закінчення встановлених строків подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя: /підпис/ Лучко О.О.

Постанова складена в повному обсязі 25.11.2013 року.