Ухвала

від 25.11.2013 по справі 904/8888/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

25.11.13р. Справа № 904/8888/13

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Рента-Прим" (49083, місто Дніпропетровськ, вул. Собінова, 1, ідентифікаційний код 37213176)

до

відповідача-1: Товариства з обмеженою відповідальністю "ВАМ Україна" (02217, місто Київ, вул. Закревського, 22, ідентифікаційний код 33780845)

відповідача-2: Товариства з обмеженою відповідальністю "Сі-Аль" (місто Дніпропетровськ, вул. Собінова, 1, ідентифікаційний код 21852167)

про розірвання договору, стягнення збитків та штрафних санкцій у сумі 1 823 615, 29 грн.

Суддя Крижний О.М.

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Рента-Прим» звернулося до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «ВАМ Україна» та товариства з обмеженою відповідальністю «Сі-Аль», у якому просить розірвати Договір постачання № 30-12 від 10 травня 2012 року, укладений між товариством з обмеженою відповідальністю «Рента-Прим» та товариством з обмеженою відповідальністю «ВАМ Україна», а також стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «ВАМ Україна» збитки у розмірі 1763899,20 грн., 3 % річних у розмірі 58716,09 грн. та стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Сі-Аль» штраф у розмірі 1000,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням товариством з обмеженою відповідальністю «ВАМ Україна» Договору постачання № 30-12 від 10 травня 2012 року, що полягає у поставці товару неналежної якості. Позивач зазначає, що поставлене відповідачем-1 обладнання неналежної якості вийшло з ладу лише при проведенні пробних пусконалагоджувальних робіт, а тому позивач позбавлений того, на що він розраховував при укладенні договору. Зокрема, позивач мав намір використовувати обладнання в системі пневмотранспорту з метою виробництва цементу та подальшого його продажу, однак до цього часу не має можливості здійснювати вказану заплановану діяльність. Позовні вимоги до товариства з обмеженою відповідальністю «Сі-Аль» обґрунтовані тим, що відповідач-2 в порушення умов Агентського договору № 1403-12 від 14 березня 2012 року здійснюючи пошук та підбір підприємства-постачальника, не впевнився в його здатності поставити товар (обладнання) належної якості.

19.11.2013 року від товариства з обмеженою відповідальністю «Рента-Прим» надійшла заява про вжиття заходів до забезпечення позову.

Розглянувши заяву про забезпечення позову, суд -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з заявою про забезпечення позову, у якій просить накласти арешт на все майно Товариства з обмеженою відповідальністю «ВАМ Україна» та грошові кошти в межах ціни позову у розмірі 1823615,29 грн., що знаходяться на всіх банківських рахунках товариства з обмеженою відповідальністю «ВАМ Україна».

Заява про забезпечення позову обґрунтована тим, що починаючи з моменту виявлення неналежної якості обладнання відповідач-1 різними способами уникає вирішення спірного питання та виконання обов'язків за договором належним чином. При цьому позивач звертає увагу, що ціна позову складає 1823615,29 грн., що є більш ніж 1589 мінімальних заробітних плат. І, на думку позивача, з урахуванням позиції товариства з обмеженою відповідальністю «ВАМ Україна» у ситуації, що склалася, відповідач-1 може вдатись до заходів, внаслідок яких майно та/або грошові кошти з банківських рахунків позивача можуть зникнути, зменшитись за кількістю, що зробить неможливим належне виконання рішення господарського суду.

На думку позивача, вказані обставини вказують на наявність достатніх підстав для вжиття заходів до забезпечення позову.

Розглянувши подану заяву, дослідивши матеріали справи, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 66 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити передбачених статтею 67 цього Кодексу заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Згідно зі статтею 67 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується, зокрема, накладанням арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачеві.

Відповідно до п.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 16 від 26 грудня 2011 року «Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову»: заходи до забезпечення позову застосовуються господарським судом як гарантія реального виконання рішення суду. У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням:

- розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову;

- забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу;

- наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову;

- імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів;

- запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії. Обрані заходи до забезпечення позову не повинні мати наслідком повне припинення господарської діяльності суб'єкта господарювання, якщо така діяльність, у свою чергу, не призводитиме до погіршення стану належного відповідачеві майна чи зниження його вартості (п. 3 Постанови Пленуму).

Суд, не вирішуючи наперед питання про наявність чи відсутність вини відповідача-1, щодо якості поставленого обладнання тощо, вважає, що матеріали справи дають підстави для вжиття заходів до забезпечення позову, виходячи з наступного.

Відповідачем-1 на підставі договору постачання № 30-12 від 10 травня 2012 року було поставлено серед іншого обладнання також Клапан перекидний VAR 125 у кількості 29 штук загальною вартістю 1469638,80 грн. з ПДВ та Клапан перекидний VAR 100 у кількості 7 штук загальною вартістю 294260,40 грн. з ПДВ.

Відповідно до Акту (вих. № 152/07) від 05.07.2013 року, складеного комісією за участю інженера-конструктора Товариства з обмеженою відповідальністю «ВАМ Україна» Дубовець В.В., обладнання, а саме клапан перекидний VAR 125 та клапан перекидний VAR 100, змонтоване і налаштоване відповідно до вимог технічного паспорту постачальника ТОВ «ВАМ Україна», а параметри системи стиснутого повітря відповідають вимогам інструкції з технічного обслуговування підприємства виробника. У той же час виявлено попадання матеріалу між ротором і корпусом, що має наслідком заклинювання ротору. Також зазначено, що привід механізму не доводить ротор у кінцеві положення 0 та 30 градусів, а блок кінцевих вимикачів не забезпечує точність індикації кута повороту. В результаті комісія констатувала вихід з ладу трьох клапанів моделі VAR 125 в результаті неправильної роботи механізму.

У відповідь на вказаний Акт, відповідач-1 у пункті 6 листа № 03-07 від 10.07.2013 року зазначає, що проектувальник не повідомив ТОВ «ВАМ Україна», що клапани перекидні будуть використовуватися для клінкера. При цьому відповідач-1 робить висновок, що виходячи з характеру виявлених пошкоджень, знос викликаний надзвичайно сильними абразивними властивостями продукції та зазначає, що «виходячи з вищевикладеного, використання перемикачів потоку VAR для клінкеру недоцільно».

Однак у листі № 06-07 від 24.07.2013 року відповідач-1 вже зазначає, що «дивертори можуть бути використані для будь-яких порошкових і гранульованих матеріалів (у тому числі цементу і клінкеру)», однак вже зазначає про правила налаштування пневматичної траси.

Отже, суд звертає увагу , що у листі № 03-07 від 10.07.2013 року відповідач-1 зазначає, що використання клапанів перекидних VAR з клінкером є недоцільним , а у листі № 06-07 від 24.07.2013 року відповідач-1 вже зазначає, що дивертори можуть бути використані для клінкеру , але вказує про правила налаштування пневматичної траси . І це при тому, що в Акті (вих. № 152/07) від 05.07.2013 року, складеного за участю інженера-конструктора ТОВ «ВАМ Україна» Дубовець В.В., обладнання змонтоване і налаштоване відповідно до вимог технічного паспорту постачальника ТОВ «ВАМ Україна», а параметри системи стиснутого повітря відповідають вимогам інструкції з технічного обслуговування підприємства виробника.

У цьому аспекті суд звертає увагу, що відповідно до Технічного паспорту VAR1251110 на клапан перекидний VAR 125 та Технічного паспорту VAR1001110 на клапан перекидний VAR 100: «Клапан перекидний «VAR» призначений для переключення потоку сипкого або гранульованого матеріалу з однієї виробничої лінії на іншу». Суд також зазначає, що клінкер також є гранульованим матеріалом, а технічні паспорти не містять якихось характеристик гранульованого матеріалу (в тому числі клінкера), а також не встановлюють абразивні властивості такого матеріалу.

І виходячи з характеру листування сторін, висновок відповідача-1 про недоцільність використання диверторів (клапанів) для клінкера робиться постачальником вже за наслідками використання обладнання, а не перед продажем.

У Рекламаційному акті (вих. № 176) від 05.09.2013 року, складеному за участю директора ТОВ «ВАМ Україна» Шулюпіна М.О., зазначено, що клапани перекидні VAR вийшли з ладу в результаті абразивного зносу гільзи ротору і втулки корпусу.

У той же час у листі № 02-09 від 10.09.2013 року відповідач-1 зазначає, що абразивний знос гільзи ротору і втулки корпусу клапанів перекидних VAR125 не є гарантійним випадком відповідно до п.5.8. договору поставки № 30-12 від 10 травня 2012 року. При цьому ТОВ «ВАМ Україна» зазначає, що Wamgroup не може дати відповіді на усно запитувані параметри (такі як: швидкість проходження потоку, максимальна твердість матеріалу, ресурс), оскільки немає таких даних.

Суд звертає увагу, що відповідь про те, чи є розглядуваний випадок гарантійним чи ні, можливо дати виключно виходячи з технічних характеристик обладнання та режиму його використання у роботі. У той же час, відповідач-1 за його повідомленнями, такими параметрами не володіє.

Суд, знову ж таки, не вирішуючи наперед питання про наявність чи відсутність вини відповідача-1, наявність чи відсутність підстав для розірвання договору, щодо якості поставленого обладнання тощо, зазначає, що така поведінка відповідача-1 дає позивачеві достатні підстави для побоювань про небажання відповідача-1 вжити достатні та необхідні заходи для з'ясування достовірних причин виходу з ладу обладнання, з'ясування чи є вказана поломка обладнання гарантійним випадком, та, у випадку встановлення такого факту, заміни товару неналежної якості.

Відповідно до ст.ст. 7, 526 Цивільного кодексу України цивільні відносини можуть регулюватися звичаєм, зокрема звичаєм ділового обороту. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Суд зазначає, що матеріали справи дають підстави для висновку, що поведінка відповідача-1 в частині необхідності в розумні строки встановлення причин виходу обладнання з ладу та чи є вказаний випадок гарантійним, не відповідає звичаям та правилам ділового обороту.

Суд бере до уваги, що продукція є складним обладнанням, що вимагає пусконалагоджувальних робіт, є необхідною частиною виробничої лінії. При цьому поставлена продукція має велику вартість. Виходячи з цього, з урахуванням правил ділового звичаю та ділового обороту, постачальник у розумні строки повинен вчинити всі необхідні дії для встановлення достовірних причин виходу з ладу обладнання , у тому числі з залученням представника безпосереднього виробника товару.

У той же час безрезультативне листування сторін протягом трьох місяців не може вважатися розумним строком вирішення вказаного питання. При цьому відповідач-1 у різних листах по-різному зазначав підстави виходу обладнання з ладу та по-різному зазначав про продукцію, з якою може бути використане обладнання. Нарешті відповідач-1 зазначив, що вказаний випадок не є гарантійним.

В аспекті розглядуваного питання така поведінка відповідача-1 дійсно дає обґрунтовані підстави вважати, що відповідач-1 може вчинити дії, спрямовані на ухилення від виконання можливого рішення суду, і наявне у відповідача майно може зникнути чи зменшитися, в результаті чого виконання можливого рішення суду стане значно утрудненим або ж навіть неможливим. При цьому суд враховує значний розмір суми позову, а також наявну у відповідача-1 можливості вільного розпорядження коштами та майном.

Таким чином, наявні підстави для вжиття заходів до забезпечення позову.

У той же час суд вважає, що заява про вжиття заходів до забезпечення позову може бути задоволена лише частково, виходячи з наступного.

Позивач просить накласти арешт на майно та грошові кошти відповідача-1 у загальному розмірі 1823615,29 грн., що складається із вартості клапанів перекидних у розмірі 1763899,20 грн., а також 3 % річних у розмірі 58716,09 грн.

Суд зазначає, що у випадку задоволення позову з відповідача-1 підлягатиме стягненню вартість клапанів перекидних VAR125 та VAR100 у розмірі 1763899,20 грн. У той же час питання про наявність правових підстав для стягнення 3 % річних, а також встановлення їх розміру можливо з'ясувати лише під час розгляду справи по суті, коли буде встановлено чи не встановлено трансформацію зобов'язання у грошове. До того ж, вказана частина ціни позову не є значною у порівнянні з вартістю поставленого обладнання, а тому значної необхідності у накладенні арешту на вказані кошті немає. Таким чином, заява про вжиття заходів до забезпечення позову в частині накладення арешту на грошові кошти та майно у розмірі 58716,09 грн. (3% річних) задоволенню не підлягає.

У той же час, суд вважає за необхідне вжити заходи до забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти та майно відповідача-1 у загальному розмірі 1763899,20 грн., що були сплачені позивачем відповідачеві-1 за клапани перекидні VAR.

При цьому суд бере до уваги, що відповідно до даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців розмір статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю «ВАМ Україна» складає 595546,50 грн.

Отже, статутний капітал відповідача-1 складає лише близько 1/3 вартості сплачених клапанів перекидних VAR125 та VAR100 у розмірі 1 763 899,20 грн.

Звичайно, що розмір статутного капіталу не вказує на розмір активів товариства, який може бути більшим розміру статутного капіталу, однак приймається до уваги в аспекті ймовірності неможливості виконання рішення суду у випадку задоволення позовних вимог.

Також суд, виходячи із значного розміру позовних вимог, беручи до уваги, що ціна позову перевищує звичайний розмір обігових коштів товариства, враховуючи порівняно незначний розмір статутного капіталу, приходить до висновку, що накладення арешту лише на грошові кошти буде явно недостатнім для ефективного юридичного захисту прав заявника. Таким чином, накладення арешту необхідно здійснити на все майно в межах спірної суми, не обмежуючись лише грошовими коштами. До того ж, відповідно до Глави 13 Цивільного кодексу України, грошові кошти є різновидом майна.

Також, при розгляді заяви про вжиття заходів до забезпечення позову суд враховує положення міжнародного договору, а саме ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод «Право на ефективний засіб юридичного захисту» , відповідно до якої: кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Одним з механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту є передбачений національним законодавством України інститут вжиття заходів до забезпечення позову.

Виходячи з вказаної вимоги міжнародного договору, накладення арешту лише на грошові кошти при їх недостатності для виконання можливого рішення суду, не буде відповідати вимозі ефективного засобу юридичного захисту.

Крім того, стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачає право на справедливий суд. Під терміном справедливий судовий розгляд розуміється у тому числі забезпечення реального виконання рішення, на що Європейський суд з прав людини неодноразово звертав увагу держав - членів Ради Європи. Обов'язок забезпечення механізмів реалізації права на справедливий суд покладено на держави-учасниці Конвенції. Тому вжиття обраних судом заходів до забезпечення позову відповідає вимогам статті 6 Конвенції та зобов'язанням, взятим на себе Україною щодо забезпечення права на справедливе судочинство та виконання судових рішень.

Суд вважає обрані заходи забезпечення позову обґрунтованими, адекватними та співмірними заявленим позовним вимогам, такими, що забезпечують збалансованість інтересів сторін на час вирішення спору. Вжиття зазначених заходів до забезпечення позову сприятиме запобіганню порушення прав позивача на час вирішення спору в суді, що відповідає правовій природі забезпечення позову.

Також, частково задовольняючи заяву позивача про вжиття заходів до забезпечення позову суд враховує, що вжиття наведеного вище заходу забезпечення позову жодним чином не перешкоджатиме нормальній господарській діяльності відповідача-1.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 6, 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст.ст. 66, 67, 86 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

УХВАЛИВ:

Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Рента-Прим» (49083, місто Дніпропетровськ, вул. Собінова, 1, ідентифікаційний код 37213176) про вжиття заходів до забезпечення позову задовольнити частково.

Накласти арешт на грошові кошти та майно Товариства з обмеженою відповідальністю «ВАМ Україна» (02217, місто Київ, вул. Закревського, 22, ідентифікаційний код 33780845) в межах суми 1 763 899,20 грн. (один мільйон сімсот шістдесят три тисячі вісімсот дев'яносто дев'ять грн. 20 коп.).

В іншій частині заяву про вжиття заходів до забезпечення позову залишити без задоволення.

Стягувач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Рента-Прим» (49083, місто Дніпропетровськ, вул. Собінова, 1, ідентифікаційний код 37213176).

Боржник: Товариство з обмеженою відповідальністю «ВАМ Україна» (02217, місто Київ, вул. Закревського, 22, ідентифікаційний код 33780845).

Ухвала набирає законної сили з моменту її прийняття - 25.11.2013 року.

Ухвала як виконавчий документ підлягає виконанню в порядку, передбаченому Законом України "Про виконавче провадження", та може бути пред'явлена до виконання - до 26.11.2014 року .

Ухвалу може бути оскаржено до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Дніпропетровської області протягом п'яти днів з дня її прийняття.

Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання.

Учасники судового процесу мають право звернутися до суду з клопотанням про скасування заходів забезпечення позову.

Відповідно до ч.5 ст.124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Суддя О.М. Крижний