Постанова

від 18.11.2013 по справі 5008/1161/2012

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" листопада 2013 р. Справа № 5008/1161/2012

Львівський апеляційний господарський суд, в складі колегії:

головуючого-судді: Якімець Г.Г.,

суддів: Зварич О.В.,

Хабіб М.І.

при секретарі судового засідання Олійник І.О.,

за участю представників:

від ФОП ОСОБА_2 - не з'явився

від ТзОВ «Верховина-1030» - не з'явився

від ФОП ОСОБА_3 - не з'явився

від ВДВС Воловецького РУЮ - не з'явився

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Верховина-1030", б/н від 23.10.2013 року

на ухвалу господарського суду Закарпатської області від 16.10.2013 року (підписана 18.10.2013 року), суддя Кадар Й.Й., якою відмовлено у задоволенні скарги ТзОВ "Верховина-1030" на дії державного виконавця ВДВС Воловецького РУЮ

у справі № 5008/1161/2012

за первісним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, с.Підполоззя Закарпатської області

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Верховина-1030", с.Абранка Закарпатської області

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача фізична особа - підприємець ОСОБА_3, м. Свалява

про витребування (повернення) майна, а саме: вагончик будівельний для робітників, лісопильний станок, кругопильний станок, станок пазевий, станок заточний

за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Верховина-1030", с.Абранка Закарпатської області

до відповідача фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, с.Підполоззя Закарпатської області

про визнання недійсним договору відповідального зберігання майна від 01.09.2006 року, укладеного між ФОП ОСОБА_2 та ТзОВ "Верховина-1030"

в с т а н о в и в :

ухвалою господарського суду Закарпатської області від 16.10.2013 року у справі №5008/1161/2012 у задоволенні скарги на дії державної виконавчої служби щодо виконання наказу господарського суду Закарпатської області від 14.03.2013 року у справі за № 5008/1161/2012 відмовлено повністю.

Ухвала суду мотивована тим, що органом ДВС виконавчі дії здійснювались у відповідності до норм чинного законодавства, зокрема Закону України „Про виконавче провадження", Інструкції про проведення виконавчих дій та Інструкції з організації примусового виконання рішень, оскаржувані постанови винесені та надіслані боржнику органом ДВС згідно вище приведених норм чинного законодавства. Боржнику надавався строк для самостійного виконання наказу та повідомлено про право знайомитися з матеріалами виконавчого провадження, внесеними до Єдиного державного реєстру виконавчих проваджень з повідомленням ідентифікатора для доступу.

В апеляційній скарзі скаржник просить дану ухвалу скасувати та передати справу на новий розгляд до господарського суду першої інстанції, мотивуючи це тим, що судом першої інстанції неправомірно залишено без розгляду заяву скаржника про уточнення вимог по скарзі на дії державної виконавчої служби, оскільки у заяві надавалися лише розширені пояснення з посиланням на відповідні норми чинного законодавства України, які були порушені під час виконавчого провадження. Суд першої інстанції не надав належної оцінки та неповно з'ясував оскаржувані дії відповідача відносно передачі стягувачу майна як його власного, яке було описано як власність скаржника, а тому не могло бути одночасно власністю стягувача.

Представники сторін та ДВС в судове засідання не з'явились, про причини неявки суд не повідомили, хоча належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення.

Оскільки явка вказаних представників не визнавалась обов'язковою, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду вважає за можливе розглянути справу за їхньої відсутності.

Суд, розглянувши доводи апеляційної скарги та дослідивши наявні докази по справі, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного:

Судом встановлено, що рішенням господарського суду Закарпатської області №5008/1161/2012 від 28.02.2013 року відмовлено в задоволенні первісного та зустрічного позову.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду у справі №5008/1161/2012 від 22.04.2013 року апеляційну скаргу ФОП ОСОБА_2 задоволено повністю, рішення господарського суду Закарпатської області від 28.02.2013 року у справі №5008/1161/2012 скасовано в частині відмови в задоволенні первісного позову та прийнято нове рішення, яким первісний позов задоволено повністю, зобов'язано ТзОВ "Верховина - 1030" повернути ФОП ОСОБА_2 вагончик будівельний для робітників, лісопильний станок, кругопильний станок, станок пазевий, станок заточний, в іншій частині рішення господарського суду Закарпатської області від 28.02.2013 року у справі №5008/1161/2012 - залишено без змін.

На виконання постанови апеляційної інстанції за клопотанням позивача судом 15.05.2013 року видано наказ, яким зобов'язано ТзОВ "Верховина - 1030" повернути ФОП ОСОБА_2 вагончик будівельний для робітників, лісопильний станок, кругопильний станок, станок пазевий, станок заточний. Вказаний наказ позивачем пред'явлено до відділу державної виконавчої служби для примусового виконання.

За результатами перегляду рішення місцевого господарського суду та постанови апеляційної інстанції Вищим господарським судом України постановою від 11.07.2013 року постанову Львівського апеляційного господарського суду від 22.04.2013 у справі №5008/1161/2012 скасовано, рішення господарського суду Закарпатської області від 28.02.2013 року у цій справі залишено в силі.

30.07.2013 року господарським судом видано поворотний наказ про повернення стягнутого майна.

Товариство з обмеженою відповідальністю (надалі - ТОВ) „Верховина - 1030", урочище Луг, с. Абранка, Воловецький район звернулося до господарського суду Закарпатської області із скаргою від 17.06.2013 року на дії державного виконавця відділу державної виконавчої служби Воловецького районного управління юстиції, смт. Воловець та просило суд з урахуванням уточнень письмовою заявою б/н від 16.09.2013 - визнати незаконними дії державного виконавця відносно опису, арешту та наступного вилучення майна, яке не належить позивачу (порушення ч.9 ст.57, ст.ст 62,66 Закону України „Про виконавче провадження").

Скаржник (боржник) скаргу мотивував тим, що під час провадження виконавчих дій органом ДВС порушено низку вимог чинного законодавства (ст.1, ч. 1,2 ст. 6, ч. 9 ст. 57, ст. ст. 62,66 Законом України „Про виконавче провадження"). Зокрема, органом ДВС не було вчасно виконано дії, передбачені Законом України „Про виконавче провадження", а саме: всупереч ст. 12 Закону України „Про виконавче провадження" не було повідомлено скаржника про дату та час проведення виконавчих дій по виконанню наказу суду від 15.05.2013 року №5008/1161/2012, жодного представника ТзОВ „Верховина-1030" не було повідомлено про проведення опису й арешту майна, яке знаходиться на території товариства. Крім того, у порушення вимог ч. 9 ст. 57 Закону України „Про виконавче провадження" державним виконавцем не було використано бухгалтерських відомостей ТзОВ „Верховина-1030", що призвело до опису та арешту, а згодом і до вилучення майна яке належало боржнику ТОВ „Верховина - 1030".

Відповідно до ст. 115 ГПК України рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України „Про виконавче провадження".

Частина 1 статті 116 ГПК України встановлює, що виконання рішення господарського суду провадиться на підставі виданого ним наказу, який є виконавчим документом. Наказ видається стягувачеві або надсилається йому після набрання судовим рішенням законної сили.

Відповідно до ст.1 Закону України „Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадженнята примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

Частина 1 статті 6 Закону України „Про виконавче провадження" встановлює, що державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.

Відповідно до ч.1 ст. 17 Закону України „Про виконавче провадження" примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом, зокрема наказів господарських судів, як вказано у п. 1 ч. 1 ст. 17 вказаного Закону. Відповідно до п.1 ч.1 ст.19 Закону України „Про виконавче провадження" державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа, зазначеного в статті 17 цього Закону за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення. Відповідно до ч. 1 ст. 25 Закону України „Про виконавче провадження" державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби.

Згідно діючої Інструкції про проведення виконавчих дій державний виконавець, починаючи виконувати рішення, повинен пересвідчитись, чи отримана боржником копія постанови про відкриття виконавчого провадження і чи здійснені ним дії, спрямовані на добровільне виконання рішення у встановлений постановою строк. Якщо боржник у встановлений строк добровільно не виконав рішення, то державний виконавець невідкладно розпочинає його примусове виконання в межах строку, передбаченого статтею 25 Закону (п.п. 4.1.1., 4.1.3.).

За заявою стягувача від 15.03.13 органом ДВС винесено постанову від 15.03.2013 року ВП №37046015 про відкриття виконавчого провадження з виконання наказу №5008/748/2012 від 14.03.2013 року, надано боржнику строк до 23.03.2013 року самостійно виконати виконавчий документ та повідомлено сторони виконавчого провадження про право знайомитися з матеріалами виконавчого провадження, внесеними до Єдиного державного реєстру виконавчих проваджень з повідомлення ідентифікатора для доступу. Копію вказаної постанови супровідним листом №400/3-13 634/09-14 від 15.03.2013 року надіслано сторонам виконавчого провадження, зокрема боржнику за адресою: Закарпатська область, Воловецький район, с. Абранка, урочище „Луг".

Відповідно до п.5 ч.3 ст.11 Закону України „Про виконавче провадження" державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку.

Згідно п. 9.10. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 жовтня 2012 року № 9 «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України» у розгляді скарг стягувача чи боржника на дії органу Державної виконавчої служби, пов'язані з арештом і вилученням майна та його оцінкою, господарський суд перевіряє відповідність цих дій приписам статті 57 Закону України "Про виконавче провадження".

Відповідно до п 2 ст.57 Закону України „Про виконавче провадження" арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем зокрема шляхом проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту.

Відповідно до положень п.5 ст. 57 Закону України „Про виконавче провадження" про проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту державний виконавець складає акт опису та арешту майна боржника. Під час проведення опису та арешту майна боржника державний виконавець має право оголосити заборону розпоряджатися ним, а в разі потреби - обмежити права користування майном, здійснити опечатування або вилучити його у боржника та передати на зберігання іншим особам, про що зазначається в акті опису та арешту. Вид, обсяг і строк обмеження встановлюються державним виконавцем у кожному конкретному випадку з урахуванням властивостей майна, його значення для власника чи володільця, необхідності використання та інших обставин.

За заявою стягувача, з метою забезпечення виконання рішення про майнові стягнення державний виконавець постановою про відкриття виконавчого провадження вправі накласти арешт на майно боржника (крім коштів) та оголосити заборону на його відчуження. Одночасно з винесенням такої постанови державний виконавець може провести опис і арешт майна боржника в порядку, визначеному Законом. Якщо в постанові зазначено потребу опису майна, то копія такої постанови вручається боржнику при проведенні опису майна (п.3.6.3. Інструкції про проведення виконавчих дій).

Як свідчать матеріали виконавчого провадження, у зв'язку з вимогою стягувача, викладеної у заяві від 15.03.2013 року, органом ДВС на підставі ст. 55 Закону України „Про виконавче провадження" винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження ВП №37046015. Копію вказаної постанови, відповідно до вимог ст. 31 Закону України „Про виконавче провадження", супровідним листам №400/3-13 634/09-14 від 15.03.2013 року надіслано сторонам виконавчого провадження, зокрема боржнику за адресою: Закарпатська область, Воловецький район, с. Абранка, урочище „Луг".

Органом ДВС 15.03.2013 року подано заяву №76 про внесення обтяження рухомого майна, яку задоволено та зареєстровано обтяження рухомого майна в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна, що підтверджується витягом за №40133195 від 15.03.2013 року.

Органом ДВС 22.03.13 винесено постанову про арешт коштів боржника, яка листом від 22.03.2013 року №400/3/13 808/09-14 надіслана сторонам виконавчого провадження.

Як свідчать матеріали виконавчого провадження, органом ДВС відповідно до п.2.2. Інструкції з організації примусового виконання рішень 25.03.2013 року винесено постанову про залучення працівників органів внутрішніх справ для проведення виконавчих дій, які були призначені на 04.04.2013 року. Дана постанова надіслана рекомендованим листом (квитанція №0644 від 25.03.2013 р.) сторонам та Свалявському РВ УМВС України.

27.03.2013 року державною реєстраційною службою Воловецького районного управління юстиції до Державного реєстру обтяжень нерухомого майна внесено обтяження на нерухоме майно боржника, що підтверджується витягом №1663547 від 27.03.2013 року.

Згідно Інструкції про проведення виконавчих дій, арешт майна полягає у проведенні його опису, оголошенні заборони розпоряджатися ним, а в разі потреби - в обмеженні права користування майном або його вилученні в боржника та передачі на зберігання іншим особам. При проведенні виконавчих дій щодо опису та арешту майна боржника державний виконавець складає акт опису й арешту майна (п.п. 5.6.1., 5.6.6.).

На виконання вище приведених положень інструкції 04.04.2013 року в урочищі Луг, с. Абранка Воловецького району були проведені виконавчі дії, під час яких описано й арештовано майно, що знаходиться на належній боржнику території. За наслідками проведених виконавчих дій складено акт опису й арешту майна боржника. Копія вказаного акту надіслано на юридичну адресу боржника рекомендованим листом за №1044/09-14 від 08.04.2013 року. Описане й арештоване майно прийняв на відповідальне зберігання охоронець боржника - ОСОБА_5

За заявою фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 органом ДВС 16.05.2013 року винесено постанову ВП №37966245 про відкриття виконавчого провадження з виконання наказу №5008/1161/2012 від 15.05.2013 року про зобов'язання ТзОВ „Верховина" повернути ФОП ОСОБА_2 вагончик будівельний для робітників, лісопильний станок, кругопильний станок, станок пазевий, станок заточний. У вказаній постанові надано боржнику строк для самостійного виконання наказу до 23.05.2013 року та внесено до Єдиного державного реєстру виконавчих проваджень. Копії постанови надіслано рекомендованими листами від 16.05.2013 року №459-3/13 368/08-14 боржнику, представнику боржника - ОСОБА_6 та стягувачу.

У наданий для самостійного виконання строк боржник наказ не виконав, про що 28.05.2013 року складено відповідний акт державного виконавця та призначено примусове виконаня на 05.06.2013 року.

Органом ДВС у відповідності до п. 4.19.1. Інструкції про проведення виконавчих дій постановою від 23.05.2013 року вказане виконавче провадження було приєднано до зведеного виконавчого провадження.

Якщо боржник не виконав рішення самостійно, то державний виконавець вилучає у нього в присутності понятих предмети, зазначені у виконавчому документі, і передає їх стягувачу або його представнику, про що складає акт вилучення у боржника предметів, зазначених у рішенні суду, та акт передачі їх стягувачу. Ці акти складаються у трьох примірниках. Один примірник акта залишається у виконавчому провадженні, інші вручаються стягувачу та боржникові або їх представникам під розписку на першому примірнику акта (п.4.4.2. Інструкції з організації примусового виконання рішень).

05.05.2013 року в примусовому порядку виконано наказ №5008/1161/2012 від 15.03.2013 року - з території ТзОВ „Верховина-1030" вилучено описане й арештоване майно та передано фізичній особі-підприємцю ОСОБА_2 про що складено акт державного виконавця від 05.06.2013 року.

Такі дії було здійснено на виконання рішення суду у справі № 5008/1161/2012.

Пунктом 4.19.5. Інструкції про проведення виконавчих дій передбачено, що після виконання окремого виконавчого документа виконавче провадження за цим виконавчим документом виводиться із зведеного виконавчого провадження постановою державного виконавця і виноситься постанова про закінчення виконавчого провадження.

Органом ДВС 07.06.2013 року винесено постанову ВП №37966245 про закінчення виконавчого провадження з примусового виконання наказу №5008/1161/2012 від 15.05.2013 року та про виведення вказаного виконавчого провадження із зведеного виконавчого провадження.

Згідно п. 9.13 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 жовтня 2012 року № 9 «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України» за результатами розгляду скарги виноситься ухвала, в якій господарський суд або визнає доводи заявника правомірними і залежно від їх змісту визнає постанову державного виконавця щодо здійснення заходів виконавчого провадження недійсною, або визнає дії чи бездіяльність органу Державної виконавчої служби незаконними, чи визнає недійсними наслідки виконавчих дій, або зобов'язує орган державної виконавчої служби здійснити певні виконавчі дії, якщо він ухиляється від їх виконання без достатніх підстав, або визнає доводи скаржника неправомірними і скаргу відхиляє.

Господарський суд першої інстанції дійшов висновку про відмову у задоволенні скарги повністю, оскільки органом ДВС виконавчі дії здійснювались у відповідності до норм чинного законодавства, зокрема Закону України „Про виконавче провадження", Інструкції про проведення виконавчих дій та Інструкції з організації примусового виконання рішень, оскаржувані постанови винесені та надіслані боржнику органом ДВС згідно вище приведених норм чинного законодавства, боржнику надавався строк для самостійного виконання наказу та повідомлено про право знайомитися з матеріалами виконавчого провадження, внесеними до Єдиного державного реєстру виконавчих провадження з повідомленням ідентифікатора для доступу.

Апеляційний господарський суд погоджується з вищенаведеним висновком господарського суду першої інстанції, вважає доводи скаржника неправомірними, а скаргу такою, що не підлягає до завдолення.

Щодо тверджень скаржника про те, що доводи, викладені у заяві про уточнення вимог мали підлягати прийняттю до розгляду та оцінці судом першої інстанції, і така заява не містила зміни предмету чи підстави скарги, а лише розширені пояснення до неї, то слід зазначити наступне.

Згідно п. 9.9. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 жовтня 2012 року № 9 «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України» скарга має відповідати загальним вимогам щодо змісту та форми позовної заяви, передбаченим статтею 54 ГПК, з доданням до неї документів, зазначених у пунктах 2, 4 частини першої цієї статті і за необхідності - зазначених у частинах другій і третій статті 57 названого Кодексу, а також містити відомості, перелічені в пунктах 3 - 5 частини сьомої статті 82 Закону України "Про виконавче провадження".

У вирішенні питань, які виникають у розгляді скарг на рішення, дії або бездіяльність посадових осіб Державної виконавчої служби, до заяв учасників виконавчого провадження (заявників) мають застосовуватися положення ГПК, якими врегульовано аналогічні питання, зокрема, статей 2, 18, 21, 22, 26, 29, 31, 41, 42, 62, пунктів 1 - 3, 5, 6, 9 частини першої статті 63, статті 64, розділів XI, XII, XII-1 ГПК тощо.

Згідно п. 3 Постанови Пленуму Верховного суду України від 26 грудня 2003 року № 14 «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження» у разі відсутності спеціальної норми щодо вирішення певних питань, які виникають при розгляді скарг на рішення, дії або бездіяльність посадових осіб державної виконавчої служби, до заяв (скарг) учасників виконавчого провадження мають застосовуватися положення ГПК, якими врегульовано аналогічні питання, зокрема статей 2, 18, 21, 22, 26, 29, 31, 41, 42, 64, розділів XI, XII, XII-1 ГПК тощо.

Скаржником подано заяву про уточнення вимог по скарзі на дії державної виконавчої служби щодо виконання наказу місцевого суду від 14.03.2013 року, в якій скаржник просить визнати незаконними дії ВДВС Воловецького району по невиконанню зобов'язань надіслання постанови по виконавчому провадженню сторонам такого провадження та визнати незаконними Акт державного виконавця від 05 червня 2013 року.

Як вбачається, з первинно поданої скарги на дії державної виконавчої служби, то скаржник в ній просив визнати незаконним дії державного виконавця щодо порушення вимог ст. 33 Закону України «Про виконавче провадження» відносно необєднання двох виконавчих проваджень та вилучення вагончика будівельного, станка лісопильного, станка кругло пильного, станка пазевого, станка заточного, та зобов'язати відповідача вилучити у ФОП ОСОБА_2 передане майно і передати таке майно на зберігання у відповідності до положень ст. 59 закону України «Про виконавче провадження»

Таким чином, з вищенаведеного вбачається, що первинно подана скарга та уточнення до неї містять різні вимоги, що суперечить поясненню скаржника, що уточнення до поданої скарги є лише її розширеним поясненням.

Статтею 22 ГПК України не передбачено право позивача на подання заяв (клопотань) про "доповнення" або "уточнення" позовних вимог або заявлення "додаткових" позовних вимог тощо.

В разі надходження до господарського суду однієї із зазначених заяв (клопотань) останній, виходячи з її змісту, а також змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи, повинен розцінювати її як: - подання іншого (ще одного) позову, чи - збільшення або зменшення розміру позовних вимог, чи - об'єднання позовних вимог, чи - зміну предмета або підстав позову (постанова Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції").

Апеляційний суд погоджується з висновком суду господарського першої інстанції, що в даному випадку скаржником було змінено предмет скарги.

Відповідно до роз'яснень, викладених у п.3.12 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" заяви про зміну предмета або підстави позову, які відповідають вимогам статей 54 і 57 ГПК, проте подані після початку розгляду господарським судом справи по суті, залишаються без розгляду і приєднуються до матеріалів справи, про що суд зазначає в описовій частині рішення, прийнятого по суті спору (або в ухвалі, якою закінчується розгляд справи).

Початок розгляду справи по суті має місце з того моменту, коли господарський суд після відкриття судового засідання, роз'яснення (за необхідності) сторонам та іншим учасникам судового процесу їх прав та обов'язків і розгляду інших клопотань і заяв (про відкладення розгляду справи, залучення до участі в ній інших осіб, витребування додаткових доказів тощо) переходить безпосередньо до розгляду позовних вимог, про що зазначається в протоколі судового засідання. При цьому неявка у судове засідання сторін або однієї з сторін, за умови, що їх належним чином повідомлено про час і місце цього засідання, не перешкоджає такому переходові до розгляду позовних вимог, якщо у господарського суду відсутні підстави для відкладення розгляду справи, передбачені частиною першою статті 77 ГПК.

З протоколу судового засідання у даній справі вбачається, що розгляд скарги по суті розпочався в судовому засіданні 16.09.2013 року.

Відповідно до п.3.12 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу» №18 зазначено, що заяви про зміну предмета або підстави позову, які відповідають вимогам статей 54 і 57 ГПК, проте подані після початку розгляду господарським судом справи по суті, залишаються без розгляду і приєднуються до матеріалів справи, про що суд зазначає в описовій частині рішення, прийнятого по суті спору (або в ухвалі, якою закінчується розгляд справи), що і було правомірно зроблено судом першої інстанції.

Щодо вимоги скаржника в апеляційній скарзі про передачу справи на новий розгляд до господарського суду першої інстанції, то слід зазначити наступне.

Відповідно до ст.106 ГПК України, у випадках скасування апеляційною інстанцією ухвал про відмову у прийнятті позовної заяви або заяви про порушення справи про банкрутство, про повернення позовної заяви або заяви про порушення справи про банкрутство, зупинення провадження у справі, припинення провадження у справі, про залишення позову без розгляду або залишення заяви у провадженні справи про банкрутство без розгляду справа передається на розгляд місцевого господарського суду.

У зв'язку з тим, що ухвала місцевого господарського суду залишається без змін, вона не міститься у вищезазначеному переліку, в апеляційного суду немає повноважень щодо передачі справи за поданою скаргою на новий розгляд в суді першої інстанції.

Інші доводи, які викладені в апеляційній скарзі, не приймаються судом до уваги, оскільки вони спростовуються встановленими обставинами у справі.

Відповідно до ст.ст. 33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Зважаючи на те, що апеляційну скаргу залишено без задоволення, витрати по сплаті судового збору покладаються на скаржника відповідно до ст. 49 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд, -

постановив:

ухвалу господарського суду Закарпатської області від 16.10.2013 року у справі №5008/1161/2012 залишити без змін, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Верховина-1030", б/н від 23.10.2013 року - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.

Матеріали справи скерувати на адресу місцевого господарського суду.

Головуючий суддя Якімець Г.Г.

Судді Зварич О.В. Хабіб М.І.