Постанова

від 30.01.2014 по справі 5008/1161/2012

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 січня 2014 року Справа № 5008/1161/2012 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді:Добролюбової Т.В. суддівГоголь Т.Г., Швеця В.О. розглянувши матеріали касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Верховина-1030" на постановуЛьвівського апеляційного господарського суду від 18.11.13 у справі№5008/1161/2012 за скаргоюТовариства з обмеженою відповідальністю "Верховина-1030" на діїВідділу державної виконавчої служби Воловецького районного управління юстиції за позовомФізичної особи-підприємця ОСОБА_4 доТовариства з обмеженою відповідальністю "Верховина-1030" третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Фізична особа-підприємець ОСОБА_5 про витребування майна за зустрічним позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Верховина-1030" доФізичної особи-підприємця ОСОБА_4 провизнання недійсним договору

Представники сторін у судове засідання не з'явилися, проте належно повідомлені про час і місце розгляду касаційної скарги.

Приватним підприємцем ОСОБА_4 у грудні 2012 року заявлений позов до Товариства з обмеженою відповідальністю "Верховина-1030" про зобов'язання відповідача повернути майно, а саме вагончик будівельний для робітників, лісопильний станок, кругопильний станок, станок пазевий, станок заточний. Водночас, до суду першої інстанції зі зустрічним позовом звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Верховина-1030" до Приватного підприємця ОСОБА_4, в якому просило визнати недійсним договір відповідального зберігання від 01.09.06. Рішенням господарського суду Закарпатської області від 28.02.13, ухваленим суддею Кадар Й.Й., у задоволенні первісного та зустрічного позовів відмовлено. Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: Мирутенко О.Л. - головуючого, Данко Л.С., Краєвської М.В., постановою від 22.04.13, перевірене рішення у справі скасував в частині відмови у задоволенні первісного позову та прийняв нове рішення про задоволення цих вимог. В частині відмови у задоволенні вимог зустрічного позову рішення у справі залишив без змін з тих же підстав. На виконання постанови у справі господарським судом першої інстанції видано наказ від 15.05.13 , яким зобов'язано Товариство з обмеженою відповідальністю "Верховина-1030" повернути Приватному підприємцю ОСОБА_4 спірне майно. Вищий господарський суд України у складі колегії суддів: Добролюбової Т.В., Дроботової Т.Б., Швеця В.О., постановою від 11.07.13, за наслідками розгляду касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Верховина-1030", постанову Львівського апеляційного господарського суду від 22.04.13 скасував, а рішення господарського суду Закарпатської області від 28.02.13 про відмову у задоволенні вимог первісного та зустрічного позовів залишив в силі.

У зв'язку з цим, господарським судом Закарпатської області 30.07.13 видано наказ про поворот виконання рішення шляхом повернення Приватним підприємцем ОСОБА_4 спірного майна Товариству з обмеженою відповідальністю "Верховина-1030" .

Товариство з обмеженою відповідальністю "Верховина-1030", у червні 2013 року , тобто під час перегляду постанови суду апеляційної інстанції в касаційному порядку, звернулось до суду першої інстанції зі скаргою в порядку статті 121 2 Господарського процесуального кодексу України на дії державної виконавчої служби, в якій просило, з урахуванням уточнень від 16.09.13, визнати незаконними дії державного виконавця щодо опису, арешту та наступного вилучення майна, яке не належить боржникові. Обґрунтовуючи свої вимоги заявник вказував на те, що під час проведення виконавчих дій органом ДВС порушено приписи статті 1, частини 1,2 статті 6, частини 9 статті 57, статей 62, 66 Закону України "Про виконавче провадження", зокрема не повідомлено скаржника про дату та час проведення виконавчих дій з виконання наказу суду від 15.05.13, не повідомлено представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Верховина-1030" про проведення опису й арешту майна, яке знаходиться на території товариства, без використання бухгалтерських відомостей Товариства з обмеженою відповідальністю "Верховина-1030", що призвело до вилучення майна яке не належало боржникові.

Ухвалою господарського суду Закарпатської області від 16.10.13 , ухваленою суддею Кадар Й.Й., у задоволенні скарги на дії державної виконавчої служби відмовлено. Судом першої інстанції установлено, що органом ДВС виконавчі дії проведені у відповідності до Закону України "Про виконавче провадження", Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.12.

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: Якімець Г.Г., Зварич О.В., Хабіб М.І., постановою від 18.11.13, перевірену ухвалу суду першої інстанції залишив без змін, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Верховина-1030" залишив без задоволення.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Верховина-1030" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить ухвалу та постанову у справі скасувати. Обґрунтовуючи свої вимоги скаржник вказує на те, що судом апеляційної інстанції не застосовано приписи статті 57 Закону України "Про виконавче провадження", пункту 4.4.3 Інструкції з організації примусового виконання рішень, статті 41 Конституції України, статті 321 Цивільного кодексу України, статті 6 Закону України "Про виконавче провадження" через неправомірне посилання судів на пункт 3.12 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.11 №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" та неврахування доводів його заяви від 09.10.13 про додаткові пояснення до основної скарги.

Вищий господарський суд України, заслухавши доповідь судді Добролюбової Т.В., переглянувши матеріали справи і доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами приписів чинного законодавства, відзначає наступне.

Судами попередніх інстанцій установлено та підтверджується матеріалами оскарження ухвали господарського суду Закарпатської області від 16.10.13, що постановою Львівського апеляційного господарського суду від 22.04.13 скасовано рішення господарського суду Закарпатської області від 28.02.13 та задоволено позовні вимоги первісного позову Приватного підприємця ОСОБА_4 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Верховина-1030" про зобов'язання повернути вагончик будівельний для робітників, лісопильний станок, кругопильний станок, станок пазевий, станок заточний. На виконання цієї постанови судом першої інстанції 15.05.13 видано наказ , який було пред'явлено до виконання державною виконавчою службою до перегляду вказаної постанови апеляційного суду в касаційному порядку і видачі судом першої інстанції наказу від 30.07.13 про поворот виконання рішення шляхом повернення відповідачеві спірного майна , у зв'язку із скасуванням постановою Вищого господарського суду України від 11.07.13 постанови апеляційного суду від 22.04.13 та залишенням в силі рішення у справі. Як убачається з матеріалів справи, предметом розгляду є скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Верховина-1030" подана в порядку статті 121 2 Господарського процесуального кодексу України на дії державної виконавчої служби про визнання незаконними дій державного виконавця при виконанні наказу від 15.05.13 щодо опису, арешту та наступного вилучення майна, яке не належить боржникові. Відповідно до статті 115 Господарського процесуального кодексу України постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження". За приписами статті 116 вказаного Кодексу виконання рішення господарського суду провадиться на підставі виданого ним наказу, який є виконавчим документом. Після набрання судовим рішенням законної сили наказ видається за заявою стягувачу або надсилається стягувачу рекомендованим чи цінним листом. Судами установлено, що 16.05.13 за заявою Приватного підприємця ОСОБА_4 органом ДВС винесено постанову ВП №37966245 про відкриття виконавчого провадження з виконання наказу від 15.05.13 у даній справі №5008/1161/2012 та надано Товариству з обмеженою відповідальністю "Верховина-1030" строк для самостійного виконання наказу до 23.05.13. Судами установлено і те, що вказана постанова внесена до Єдиного державного реєстру виконавчих проваджень, а копії постанови надіслано рекомендованим листом від 16.05.13 боржникові, представнику боржника та стягувачу. Водночас, судами установлено, що у наданий для самостійного виконання строк Товариство з обмеженою відповідальністю "Верховина-1030" наказ не виконало, про що 28.05.13 складено відповідний акт державного виконавця та призначено примусове виконання на 05.06.13. В цей день наказ від 15.05.13 виконано в примусовому порядку, а саме з території Товариства з обмеженою відповідальністю "Верховина-1030" вилучено спірне майно та передано Приватному підприємцю ОСОБА_4, про що складено акт державного виконавця, а 07.06.13 винесено постанову ВП №37966245 про закінчення виконавчого провадження з примусового виконання наказу від 15.05.13. Згідно з частиною 2 статті 4 Закону України "Про державну виконавчу службу" державний виконавець здійснює примусове виконання рішень у порядку, передбаченому законом. Статтею 1 Закону України "Про виконавче провадження" (в новій редакції із змінами та доповненнями, внесеними Законом України від 22.09.11 №3773-VI) унормовано, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження - це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів, посадових осіб, які здійснюються на підставах, у спосіб і в межах повноважень, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, виданими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. Окремі питання організації виконання рішень судів, що відповідно до Закону підлягають примусовому виконанню, визначені Інструкцією з організації примусового виконання рішень, затвердженою наказом Міністерства юстиції України від 02.04.12 №512/5 (надалі - Інструкція). За приписами статті 2 Закону України "Про виконавче провадження" примусове виконання рішень в Україні покладається на Державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України. Відповідно до статті 6 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних та юридичних осіб. Рішення, дії або бездіяльність державного виконавця можуть бути оскаржені в порядку, встановленому цим Законом. За приписами статті 11 вказаного Закону державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. За приписами пунктів 1.7, 1.8 Інструкції вимоги державного виконавця щодо виконання рішень обов'язкові для всіх органів, установ, організацій, посадових осіб, фізичних і юридичних осіб на території України. Вимога державного виконавця є письмовим документом, який складається у випадках, передбачених Законом, та є обов'язковою для виконання органами, установами, організаціями, посадовими особами і фізичними особами щодо надання державному виконавцю документів або їх копій, необхідних для здійснення його повноважень, вчинення інших дій, необхідних для виконання рішення. Згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконавче провадження" примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом, якими, зокрема є накази господарських судів. За приписами статті 19 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа, зазначеного в статті 17 цього Закону, зокрема за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення. Аналогічні умови містить і пункт 3.1 Інструкції. Відповідно до статті 25 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби. Державний виконавець упродовж трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом. За заявою стягувача державний виконавець одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження може накласти арешт на майно та кошти боржника, про що виноситься відповідна постанова. Копії постанови про відкриття виконавчого провадження надсилаються не пізніше наступного робочого дня стягувачу та боржникові. За приписами статті 27 Закону України "Про виконавче провадження" у разі ненадання боржником у строки, встановлені частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення, документального підтвердження повного виконання рішення державний виконавець на наступний день після закінчення відповідних строків розпочинає примусове виконання рішення . Згідно зі статтею 50 цього ж Закону у разі закінчення виконавчого провадження повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, арешт, накладений на майно боржника, знімається, скасовуються інші вжиті державним виконавцем заходи примусового виконання рішення, а також провадяться інші дії, необхідні у зв'язку із завершенням виконавчого провадження. Статтею 57 Закону України "Про виконавче провадження" унормовано, що арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту. Постановами, передбаченими частиною другою цієї статті, може бути накладений арешт у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій та застосованих державним виконавцем штрафів, на все майно боржника або на окремі предмети. Копії постанови, якою накладено арешт на майно боржника та оголошено заборону на його відчуження, державний виконавець надсилає органам, що здійснюють реєстрацію майна або ведуть реєстр заборони на його відчуження. Копії постанови державного виконавця про арешт коштів чи майна боржника надсилаються не пізніше наступного робочого дня після її винесення боржнику та банкам чи іншим фінансовим установам або органам, зазначеним у частині другій цієї статті та органам, що ведуть Державний реєстр обтяжень рухомого майна. Постанова державного виконавця про арешт коштів чи майна боржника може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом. Про проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту державний виконавець складає акт опису та арешту майна боржника. Під час проведення опису та арешту майна боржника державний виконавець має право оголосити заборону розпоряджатися ним, а в разі потреби - обмежити права користування майном, здійснити опечатування або вилучити його у боржника та передати на зберігання іншим особам, про що зазначається в акті опису та арешту. Вид, обсяг і строк обмеження встановлюються державним виконавцем у кожному конкретному випадку з урахуванням властивостей майна, його значення для власника чи володільця, необхідності використання та інших обставин. Під час проведення опису майна боржника - юридичної особи та накладення арешту на нього державний виконавець також використовує відомості щодо належного боржнику майна за даними бухгалтерського обліку. Згідно зі статтею 59 вказаного Закону майно, на яке накладено арешт, за винятком майна, зазначеного в частині восьмій статті 57 цього Закону, передається на зберігання боржникові або іншим особам, зберігачу, призначеним державним виконавцем, під розписку в акті опису. Копія акта опису майна видається боржнику, стягувачу, а в разі якщо обов'язок зберігання майна покладено на іншу особу, - також зберігачеві. Порядок проведення опису та арешту майна і складення відповідного акта визначені також пунктом 4.2 Інструкції. За приписами пункту 4.4.3 Інструкції в актах вилучення та передачі зазначаються реквізити виконавчого документа та номер виконавчого провадження, прізвища, імена та по батькові державного виконавця, сторін виконавчого провадження та інших осіб, які беруть участь у передачі майна, короткий опис майна. Акти підписуються державним виконавцем та сторонами виконавчого провадження. У разі відмови сторін виконавчого провадження від підпису про це зазначається в актах. Дослідивши усі обставини виконавчого провадження, судами попередніх інстанцій установлено, що органом ДВС виконавчі дії при виконанні наказу від 15.05.13 у даній справі проведені у відповідності до вимог наведеного законодавства з дотриманням порядку виконання судового наказу, належним скеруванням сторонам виконавчого провадження, в тому числі боржникові, постанов винесених державним виконавцем, які були внесені до єдиного державного реєстру виконавчих проваджень з повідомленням ідентифікатора для доступу, з наданням боржникові строку для добровільного виконання наказу та права на ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження. Окрім цього, враховується і те, що арешт майна відбувався при виконанні наказу від 14.03.13 у іншій справі №5008/748/2013 (виконавче провадження з примусового виконання цього наказу у подальшому було приєднано до зведеного виконавчого провадження №38385269), і ухвалою господарського суду Закарпатської області від 17.06.13 у названій справі Товариству з обмеженою відповідальністю "Верховина-1030" було відмовлено у задоволенні скарги на дії державного виконавця, в якій останній, зокрема просив скасувати акт опису та арешту майна від 04.04.13 та визнати незаконною постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 15.03.13. За таких обставин, висновки судів про відсутність підстав для задоволення скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Верховина-1030" визнаються правомірними. Посилання скаржника на безпідставне неприйняття судом до уваги його уточнень від 09.10.13 до поданої скарги, зокрема в якій останній просив визнати незаконними дії ВДВС Воловецького району з невиконання зобов'язань щодо надіслання постанов з виконавчого провадження сторонам такого провадження та визнання незаконним акта державного виконавця від 05.06.13 не може бути підставою для скасування постанови у справі, оскільки цей довід був предметом розгляду в суді апеляційної інстанції, і як вірно зазначив суд, враховуючи приписи статті 22 Господарського процесуального кодексу України, пункту 3.12 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.11 судом розглянуто усі вимоги, які були вчасно заявлені Товариством з обмеженою відповідальністю "Верховина-1030". Інші доводи, викладені в касаційній скарзі також не можуть бути підставою для скасування постанови у справі, оскільки спростовуються установленим апеляційним судом, а відтак підстав для скасування оскаржуваної постанови та задоволення касаційної скарги не вбачається. Витрати за розгляд касаційної скарги покладаються на скаржника. Враховуючи викладене та керуючись статтями 111 5 , 111 7 , 111 8 , 111 9 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

ПОСТАНОВИВ:

Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 18.11.13 у справі № 5008/1161/2012 залишити без змін.

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Верховина-1030" залишити без задоволення.

Головуючий суддя Т.Добролюбова

Судді Т.Гоголь

В.Швець