Ухвала

від 20.11.2013 по справі 822/3622/13-а

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 822/3622/13-а

Головуючий у 1-й інстанції: Ковальчук А.М.

Суддя-доповідач: Білоус О.В.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 листопада 2013 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді: Білоуса О.В.

суддів: Ватаманюка Р.В. Залімського І. Г.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Хмельницької митниці Міндоходів на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 07 жовтня 2013 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Імпресс-М" до Хмельницької митниці Міндоходів про визнання незаконними та скасування картки відмови та рішення , -

В С Т А Н О В И В :

ТОВ «ІМпресс-М» звернулося до Хмельницького окружного адміністративного суду з позовом до Хмельницької митниці Міндоходів про визнання незаконною та скасування картки відмови в митному оформленні транспортного засобу та рішення про коригування митної вартості товарів. Позовні вимоги мотивовано тим, що ТОВ "Імпресс-М" подано митну декларацію № 400050000/2013/013295 від 19.08.2013 року для митного оформлення товару, поставленого за зовнішньоекономічним контрактом, з наданням усіх необхідних документів на підтвердження заявленої митної вартості товару за основним (першим) методом. В ході митного оформлення Хмельницькою митницею було прийнято картку відмови в митному оформленні транспортного засобу та рішення про коригування митної вартості товарів. Вважаючи висновки податкового органу безпідставними, а рішення - неправомірним, просили визнати податкове повідомлення-рішення протиправним та скасувати.

Відповідно до постанови Хмельницького окружного адміністративного суду від 07.10.2013 року адміністративний позов задоволено. Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить суд скасувати постанову Хмельницького окружного адміністративного суду та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись при цьому на неповне з'ясування судом першої інстанції обставин, які мають значення для справи та порушення норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення спору.

В судове засідання представники сторін не з'явилися, направили до суду заяви про розгляд справи у порядку письмового провадження. У зв'язку з неприбуттям жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про його дату, час і місце, а також враховуючи те, що їх явка в судове засідання не визнавалась обов'язковою, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України, за наявними у справі матеріалами, при цьому, згідно частини 6 статті 12, частини 1 статті 41 КАС України, повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не відбувається.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції необхідно залишити без змін, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Частиною 3 статті 2 КАС України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку. При цьому в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову (ч. 2 ст. 71 КАС).

Частиною 1 ст. 195 КАС України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, та підтверджується матеріалами справи, відповідно до зовнішньоекономічного контракту № 1 від 12 листопада 2008 року, укладеного позивачем та ТОВ "Промекспорт", рахунку-фактури № 15 від 13.08.2013 року на суму 37349,39 євро, специфікації № 15 від 13.08.2013 року на суму 37349,39 євро, накладної № 15 від 13.08.2013 року на суму 37349,39 євро, CMR № 452353 на суму 37349,39 євро, інших документів, позивач оплатив та отримав товар - тафтингове покриття для підлоги по ціні 2,05 та 2,10 євро за м. кв., на загальну суму 37349,39 євро без врахування транспортних витрат.

Товар переміщений через митний кордон України, та поставлений на територію Хмельницької митниці під митний контроль. Відповідно до декларації митної вартості товару № 400050000/2013/013255 від 19.08.2013 року митна вартість товару становить 37912,11 євро або 404243,92 грн.

Виходячи із заявленої позивачем митної вартості товару, митний платіж повинен бути сплачений позивачем в розмірі 80872,67 грн.

На підставі додатково отриманих від позивача документів, відповідач прийняв рішення про коригування митної вартості товарів № 400050000/2013/000078/2 від 19 серпня 2013 року, в якому зазначив: документи подані відповідно до пунктів 2 та 3 статті 53 Митного кодексу України містять розбіжності та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті (відомості про вартість страхування, вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт пов'язаних з пакуванням, витрати на навантаження та обробку оцінюваних товарів, пов'язані із транспортуванням до місця ввезення на митну територію України), в зв'язку з чим Метод 1 для визначення митної вартості не може бути застосований.

Вказаним рішенням відповідач для визначення митної вартості товарів позивача застосував метод 6-резервний, враховуючи інформацію щодо товарів, митне оформлення яких вже здійснено, зокрема МД № 110080000/2013/115376 від 20.06.2013 року.

На підставі рішення про коригування митної вартості товарів № 400050000/2013/000078/2 від 19 серпня 2013 року відповідач виставив картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 400050000/2013/00137 від 19 серпня 2013 року, якою відмовив у митному оформленні (випуску) товарів.

Вирішуючи по суті існуючий спір, суд першої інстанції керувався тим, що відносини, пов'язані із справлянням митних платежів, регулюються Митним кодексом України, Податковим кодексом України та іншими законами України з питань оподаткування (частина 2 статті 1 Митного кодексу України № 4495-VI від 13.03.2012 року).

Згідно із частиною 1 статті 7 Митного кодексу України, встановлені порядок і умови переміщення товарів через митний кордон України, їх митний контроль та митне оформлення, застосування механізмів тарифного і нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, справляння митних платежів, ведення митної статистики, обмін митною інформацією, ведення Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності, здійснення відповідно до закону державного контролю нехарчової продукції при її ввезенні на митну територію України, запобігання та протидія контрабанді, боротьба з порушеннями митних правил, організація і забезпечення діяльності митних органів та інші заходи, спрямовані на реалізацію державної політики у сфері державної митної справи, становлять державну митну справу.

Згідно частин 1, 2, 3 статті 318 Митного кодексу України митному контролю підлягають усі товари, транспортні засоби комерційного призначення, які переміщуються через митний кордон України.

Митний контроль здійснюється виключно митними органами відповідно до цього Кодексу та інших законів України.

Однією із форм здійснення митного контролю посадовими особами митних органів, як це передбачено пунктом 1 частини 1 статті 336 Митного кодексу України є перевірка документів та відомостей, які відповідно до статті 335 цього Кодексу надаються митним органам під час переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України.

Згідно частини 1 статті 246 Митного кодексу України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач відповідно до вимог статті 257 Митного кодексу України для проведення митного оформлення імпортованого товару подав до митного органу декларацію митної вартості товарів № 400050000/2013/013255 від 19.08.2013 року на суму 37912,11 євро, контракт № 1 від 12 листопада 2008 року, укладений позивачем із ТОВ "Промекспорт", рахунок-фактуру № 15 від 13.08.2013 року на суму 37349,39 євро, специфікацію № 15 від 13.08.2013 року на суму 37349,39 євро, накладну № 15 від 13.08.2013 року на суму 37349,39 євро, CMR № 452353 на суму 37349,39 євро, документи підтверджуючі транспортні витрати по доставці товару.

Відповідно до частини 3 статті 53 Митного кодексу України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи.

Посадовою особою Хмельницької митниці при перевірці декларації про митну вартість товарів № 400050000/2013/013255 від 19.08.2013 року витребувано у позивача додаткові документи. Позивач на вимогу митного органу надав всі наявні документи.

Частинами 1, 2 статті 55 Митного кодексу України встановлено, що рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 МК України , за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Судом першої інстанції встановлено, що єдиною підставою для отримання додаткових документів від позивача для визначення митної вартості товарів була відсутність договору про вартість страхування.

Відповідно до пункту 8 частини 1 статті 53 Митного кодексу України такий документ подається декларантом для підтвердження заявленої митної вартості тільки у разі якщо таке страхування здійснювалось.

Оскільки позивач не укладав договір страхування, він не міг подати такий документ для підтвердження заявленої митної вартості.

Разом з тим документи які вимагав відповідач від позивача для підтвердження заявленої митної вартості і які отриманні відповідачем згідно супровідного листа позивача № 125 від 19.08.2013 року входять в перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів, визначених частиною 3 статті 53 Митного кодексу України і можуть бути витребувані у позивача тільки за умов встановлених частиною 3 статті 53 Митного кодексу України у разі, якщо документи зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Оскільки відповідачем у ході судового розгляду судом першої інстанції не надано пояснень та відповідних документів які б свідчили про те, що позивач поніс додаткові витрати на оплату вартості упаковки або вартості пакувальних матеріалів та робіт пов'язаних з пакуванням, витрат на навантаження та обробку оцінюваних товарів, пов'язані із транспортуванням до місця ввезення на митну територію України, висновки і рішення відповідача № 400050000/2013/000078/2 від 19 серпня 2013 року про коригування митної вартості товарів є необґрунтованим і протиправним.

Судом першої інстанції також взято до уваги, що основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього МК України.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Митного кодексу України за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи. У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Оскільки відповідачем не наведено доказів необхідності ігнорування основного методу визначення митної вартості товарів, а також інших таких методів крім резервного, підстав для його застосування немає.

Крім того, відповідач при прийнятті оскаржуваного рішення № 400050000/2013/000078/2 від 19 серпня 2013 року про коригування митної вартості товарів не взяв до уваги, що Хмельницькою митницею за цим же зовнішньоекономічним контрактом № 1 від 12.11.2008 року розмитнений аналогічний товар по митній вартості, яка була заявлена позивачем.

Доводи апеляційної скарги спростовуються вищенаведеним, матеріалами справи, а тому колегією суддів відхиляються, оскільки не дають підстав для висновку про порушення судом першої інстанції норм права, які призвели до неправильного вирішення справи, тобто прийнята постанова відповідає матеріалам справи та вимогам закону, і підстав для її скасування не вбачається.

Відповідно до статті 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті рішення суду з одних лише формальних підстав.

На підставі наведеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку щодо задоволення заявлених вимог у спосіб та межах, визначених законом.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Хмельницької митниці Міндоходів, - залишити без задоволення, а постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 07 жовтня 2013 року, - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили в порядку та в строки, передбачені ст. ст. 212, 254 КАС України.

Головуючий Білоус О.В.

Судді Ватаманюк Р.В.

Залімський І. Г.