Ухвала

від 17.04.2014 по справі 822/3622/13-а

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"17" квітня 2014 р. м. Київ К/800/62799/13

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі

суддів: Васильченко Н.В, Горбатюка С.А., Леонтович К.Г.,

розглянувши в порядку письмового провадження в приміщенні суду справу за касаційною скаргою Хмельницької митниці Міндоходів на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 7 жовтня 2013 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 20 листопада 2013 року у справі № 822/3622/13-а за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Імпресс-М" до Хмельницької митниці Міндоходів про визнання незаконними та скасування картки відмови та рішення, -

ВСТАНОВИЛА:

У вересні 2013 року товариство з обмеженою відповідальністю "Імпресс-М" звернулося в суд з позовом до Хмельницької митниці Міндоходів, в якому просило визнати незаконною та скасувати картку відмови в митному оформленні транспортного засобу №400050000/2013/00137 від 19 серпня 2013 року та рішення про коригування митної вартості товарів № 400050000/2013/000078/2 від 19 серпня 2013 року.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що у відповідача були наявні всі документи, необхідні для визначення митної вартості за першим основним методом - за ціною договору щодо товарів, які імпортуються.

Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 7 жовтня 2013 року, залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 20 листопада 2013 року, позовні вимоги задоволені. Визнані незаконними та скасовані картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення за № 400050000/2013/00137 Хмельницької митниці Міндоходів від 19.08.2013 року та рішення Хмельницької митниці Міндоходів від 19.08.2013 року за №400050000/2013/000078/2 про коригування митної вартості товарів. Стягнуто з Хмельницької митниці Міндоходів на користь ТОВ "Імпресс-М", зайво сплачені митні платежі на суму 4486 грн. 35 коп.

Не погоджуючись з ухваленими у справі рішеннями Хмельницька митниця Міндоходів звернулася до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення судів першої і апеляційної інстанцій та відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши правову оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши матеріали касаційної скарги, проаналізувавши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судами першої і апеляційної інстанцій встановлено, що відповідно до зовнішньоекономічного контракту №1 від 12 листопада 2008 року, укладеного позивачем та ТОВ "Промекспорт", рахунку-фактури № 15 від 13.08.2013 року на суму 37349,39 євро, специфікації № 15 від 13.08.2013 року на суму 37349,39 євро, накладної № 15 від 13.08.2013 року на суму 37349,39 євро, CMR № 452353 на суму 37349,39 євро, інших документів, позивач оплатив та отримав товар - тафтингове покриття для підлоги по ціні 2,05 та 2,10 євро за м. кв., на загальну суму 37349,39 євро без врахування транспортних витрат.

Товар переміщений через митний кордон України, та поставлений на територію Хмельницької митниці під митний контроль. Відповідно до декларації митної вартості товару № 400050000/2013/013255 від 19.08.2013 року митна вартість товару становить 37912,11 євро або 404243,92 грн.

Виходячи із заявленої позивачем митної вартості товару, митний платіж повинен бути сплачений позивачем в розмірі 80872,67 грн.

На підставі додатково отриманих від позивача документів, відповідач прийняв рішення про коригування митної вартості товарів №400050000/2013/000078/2 від 19 серпня 2013 року, в якому зазначив: документи подані відповідно до пунктів 2 та 3 статті 53 Митного кодексу України містять розбіжності та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті (відомості про вартість страхування, вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт пов'язаних з пакуванням, витрати на навантаження та обробку оцінюваних товарів, пов'язані із транспортуванням до місця ввезення на митну територію України), в зв'язку з чим метод 1 для визначення митної вартості не може бути застосований.

Вказаним рішенням відповідач для визначення митної вартості товарів позивача застосував метод 6-резервний, враховуючи інформацію щодо товарів, митне оформлення яких вже здійснено, зокрема МД № 110080000/2013/115376 від 20.06.2013 року.

На підставі рішення про коригування митної вартості товарів № 400050000/2013/000078/2 від 19 серпня 2013 року відповідач прийняв картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №400050000/2013/00137 від 19 серпня 2013 року, якою відмовив у митному оформленні (випуску) товарів.

Задовольняючи позовні вимоги суди першої і апеляційної інстанцій виходили з того, що декларантом надані відповідні документи, які підтверджували заявлену митну вартість товару за ціною контракту, тому у відповідача не було підстав для прийняття оскаржуваного рішення по коригування митної вартості товару.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України не погоджується з висновками судів першої і апеляційної інстанцій виходячи з наступного.

Згідно обставин справи між сторонами виник спір щодо законності рішення 400050000/2013/000078/2 від 19 серпня 2013 року про коригування митної вартості товарів за резервним методом та картки відмови у митному оформленні № 400050000/2013/00137 від 19 серпня 2013 року; стягнення з відповідача на користь позивача, зайво сплачені митні платежі на суму 4486 грн. 35 коп.

Відповідно до ч. 1 ст. 49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Частиною 1 ст.51 МК України визначено, що митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

За змістом ч.2 ст.52 МК України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Пунктом 1 ч.3 ст.52 МК України передбачено, що декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, мають право надавати митному органу (за наявності) додаткові відомості у разі потреби уточнення інформації.

Відповідно до ч.1,2 ст.53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Згідно ч.3 ст.53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації; ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що підставами для прийняття оскаржуваного рішення про визначення митної вартості товару були наявність в поданих документах розбіжностей, які не містять відомостей щодо підтвердження числових значень складових митної вартості товару та відомостей, що була фактично сплачена та підлягає сплаті, а саме: відомості про страхування, вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов'язаних із пакуванням, витрати на навантаження та обробку оцінюваних товарів, пов'язані з їх транспортуванням до місця ввезення на територію України, а також невідповідність рівня митної вартості задекларованого товару та рівня митної вартості подібних товарів, які були продані на експорт в Україну.

Судами також встановлено, що транспортні витрати не входили до ціни товару, а позивач не укладав договір страхування.

Посилання судів, що страхування товару декларантом не проводилося, а вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов'язаних із пакуванням, витрати на навантаження та обробку оцінюваних товарів, пов'язані з їх транспортуванням, на відсутність яких посилався відповідач, Митним кодексом не передбачена така деталізація вартості отриманого товару при виставленні для оплати рахунку-фактури, безпідставні, оскільки декларантом не надані докази щодо відсутності страхування товару, а відповідно п.6ч.19 ст.58 Митного кодексу України передбачені саме такі складові митної вартості товару, які додаються до ціни, що була сплачена за товар.

Разом з тим, судами першої та апеляційної інстанції не встановлено, які додаткові документи витребовувалися митним органом, оскільки згідно матеріалів справи витребовувалися інші документи ніж вказані судами, які документи були надані, чи надані додаткові документи підтверджували заявлену митну вартість товару та її числові значення складових митної вартості товару, не встановлено також умови поставки товару, що впливає на вирішення питання щодо складових митної вартості товару, які повинні додаватися до митної вартості товару.

Щодо стягнення надмірно сплаченого податку на додану вартість та митних платежів колегія суддів зазначає, що суди попередніх інстанцій прийшли до помилкових висновків про задоволення позову в цій частині, оскільки вказані позовні вимоги заявлені передчасно.

Відповідно до Порядку повернення платникам податків коштів, що обліковуються на відповідних рахунках митного органу як передоплата, і митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, діючого на час спірних правовідносин, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, затвердженого наказом Державної митної служби України від 20.07.2007 р. №618, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25.09.2007 р. за №1097/14364 для повернення з Державного бюджету України митних та інших платежів, помилково та/а надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, платником податків до загального відділу митного органу, яким здійснювало оформлення митної декларації, подається заява довільної форми, яка підписується керівником головним бухгалтером суб'єкта господарської діяльності або фізичною особою та відповідний перелік документів.

Заява може бути подана не пізніше 1095-го дня, наступного за днем зарахування коштів до Державного бюджету України.

Заява, зареєстрована в загальному відділі, після розгляду керівником (заступником керівника) митного органу разом з пакетом документів передається до Відділу для перевірки обґрунтованості повернення заявлених сум.

Відділ перевіряє факт перерахування митних та інших платежів з відповідного рахунку до Державного бюджету України та наявність переплати.

Для підготовки висновку про повернення з Державного бюджету України помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів, контроль за справлянням яких покладається на митні органи (далі - Висновок про повернення), керівництвом Відділу за потреби ініціюється проведення перевірки в митному органі щодо правильності митного оформлення із залученням відповідних підрозділів митного органу.

Щодо надання Висновку про повернення, то він регулюється Порядком взаємодії митних органів з органами Державного казначейства України в процесі повернення з Державного бюджету України помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів, контроль за справляння яких покладається на митні органи, затвердженого Наказом Державної митної служби, Державного казначейства України від 20.07.2007 №611/147 Зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25.09.2007р. за №1095/14362. (далі Порядок №611/147). Згідно п.7 наведеного Порядку відповідний орган Державного казначейства України на підставі отриманого Висновку митного органу про повернення готує платіжні документи на перерахування коштів з рахунку з обліку доходів державного бюджету на рахунок, зазначений у Висновку про повернення, та протягом п'яти робочих днів від дати отримання Висновку про повернення здійснює повернення коштів з бюджету.

Виходячи з наведеного нормативними актами встановлений порядок повернення надмірно сплачених митних платежів, який позивачем не дотриманий, що не дає можливості стягнути спірні митні платежі.

Відповідно до п. 17.1.10 ст. 17 Податкового кодексу України, платник податків має право на залік чи повернення надміру сплачених, а також надміру стягнутих сум податків та зборів, пені, штрафів у порядку, встановленому цим Кодексом.

Згідно з приписами п. 43.1. статті 43 Податкового кодексу України, помилково та/або надміру сплачені суми грошового зобов'язання підлягають поверненню платнику відповідно до цієї статті та статті 301 Митного кодексу України, крім випадків наявності у такого платника податкового боргу.

Відповідно до п.8 Прикінцевих та перехідних положень Митного кодексу України 2012 року повернення помилково або надміру сплачених до дня набрання чинності цим кодексом сум митних платежів здійснюється у порядку, встановленому цим Кодексом та Податковим кодексом України.

За вимогами ч.1 ст.301 МК України 2012 р. повернення помилково та/або надміру сплачених сум митних платежів здійснюється відповідно до Бюджетного та Податкового кодексів України

Згідно з пунктом 187.8 статті 187 ПКУ для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою виникнення права на віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати податку за податковими зобов'язаннями.

Виходячи зі змісту наведених законодавчих норм встановлений відповідний порядок стягнення надмірно сплаченого податку на додану вартість, позивачем не дотриманий Порядок стягнення з Державного бюджету надмірно сплаченого податку на додану вартість.

З урахуванням вищенаведеного судами першої та апеляційної інстанції не з'ясовані обставини справи, що мають значення для правильного її вирішення та не дають можливості суду касаційної інстанції визначитися в правильності правової оцінки обставин у справі як судом першої інстанції та і судом апеляційної інстанції, що являється порушенням ст.ст.159,195 КАС України.

Відповідно до ст. 227 КАС України підставами для скасування судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій з направленням справи на новий судовий розгляд є порушення норм матеріального чи процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи і не можуть бути усунені судом касаційної інстанції.

За таких обставин доводи касаційної скарги частково спростовують висновки судів першої та апеляційної інстанції, тому касаційна скарга підлягає частковому задоволенню із скасуванням рішень судів першої і апеляційної інстанції та направленням справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 220, 222, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України колегія суддів Вищого адміністративного суду України, -

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Хмельницької митниці Міндоходів задовольнити частково.

Постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 7 жовтня 2013 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 20 листопада 2013 року скасувати, справу направити на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили через 5 днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі.

Судді:

(підписи)

З оригіналом згідно