Постанова

від 04.07.2007 по справі 2-а-14/07

КУЙБИШЕВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №2-а-14 2007 року

Справа №2-а-14 2007 року

ПОСТАНОВА

 ІМЕНЕМ    УКРАЇНИ

04 липня

2007 року                                                                                                    смт

Куйбишеве

Куйбишевський

районний суд Запорізької області в складі:

головуючого

судді Скляра С. Ю.,

при секретарі

судового засідання Грицан А.В.,

з участю:

позивача ОСОБА_1.,  представника

відповідача Ходька В.М. ,

розглянувши

у відкритому судовому засіданні в залі Куйбишевського районного суду

Запорізької області адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1до

Куйбишевської міжрайонної державної податкової інспекції Запорізької області

(далі за текстом -Куйбишевська МДГО) про скасування рішення Куйбишевської МДШ

про визначення ОСОБА_1. податкового зобов'язання,  -

ВСТАНОВИВ:

11

червня 2007 року ОСОБА_1. пред'явив до суду адміністративний позов до

Куйбишевської МДШ про скасування податкового зобов'язання,  посилаючись на те,  що 04 квітня 2006 року він на підставі

свідоцтва про право на спадщину за законом успадкував після ОСОБА_2,  яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1року,  зокрема, 

право на земельну частку (пай), 

який перебуває у колективній власності КСП «Таврія» Куйбишевського

району Запорізької області,  розміром 6,

16 в умовних кадастрових гектарах,  без

визначення меж цієї частки в натурі,  що

належав померлій на підставі сертифіката про право на земельну частку (пай)

серії ЗП №0182072,  виданого

Куйбишевською районною державною адміністрацією Запорізької області 21 лютого

1997 року та зареєстрованого 21 лютого 1997 року в Книзі реєстрації

сертифікатів на право на земельну частку (пай) за №454. В натурі зазначеного

майна на момент успадкування не визначено. ОСОБА_1. в установленому законом

порядку подав до Куйбишевської МДШ декларацію про доходи,  одержані за 2006 рік. Проте 25 травня 2007

року позивач отримав податкове повідомлення від 23 травня 2007 року

№0005491701/0/764 про визначення податкового зобов'язання в сумі 7908 грн. 43

коп.,  та був зобов'язаний його сплатити

в тридцятиденний строк з дня отримання повідомлення. Позивач ОСОБА_1.

вважає,  що визначення Куйбишевською МДШ

податкового зобов'язання в сумі 7675 грн. 46 коп. в частині оподаткування

спадщини у вигляді права на земельну частку (пай) не має законних підстав,  оскільки Законом України ,  Про податок з доходів фізичних осіб"

серед об'єктів оподаткування об'єкт спадщини у вигляді права на земельну частку

(пай) не зазначений.

За таких

обставин позивач ОСОБА_1. вимушений був звернутися до суду з відповідним

позовом до Куйбишевської МДШ і просить скасувати рішення відповідача в частині

визначення йому податкового зобов'язання в сумі 7675 грн. 46 коп..

В

судовому засіданні позивач підтримав заявлені вимоги по тих підставах,  які ним були вказані у позовній заяві. Крім

того,  позивач ОСОБА_1. пояснив,  що не є а ні членом КСП „Таврія",  а ні засновником ПСП „Агрофірма

Таврія",  як правонаступника

вказаного КСП. До цього часу він не реалізував права вимоги на відведення

земельної частки (паю) в натурі.

Представник

відповідача Ходько В.М.  в судовому

засіданні позов не визнав,  посилаючись

на те,  що порядок оподаткування

одержуваних громадянами доходів у вигляді об'єктів спадщини

2

встановлено  ст. 13 Закону України «Про податок з доходів

фізичних осіб». Відповідно до абзацу «в» пп.13.2.1 п.13.2 вказаної статті

оподаткуванню за ставкою,  визначеною

п.7.1  ст. 7 цього ж Закону (13% на

період 2004-2006р.р.),  підлягає вартість

об'єктів комерційної власності,  до яких

віднесено корпоративні права й майнові права, 

успадкованих будь-якими особами незалежно від ступеня їх споріднення з

спадкодавцем.  Оскільки позивачем

ОСОБА_1. у 2006 році одержано у спадщину, 

зокрема,  земельний сертифікат -

майнове право,  то він зобов'язаний до 01

квітня 2007 року подати до Куйбишевської МДГО річну декларацію,  в якій зазначити вартість такого

успадкованого земельного сертифіката та сплатити з неї податок з доходів

фізичних осіб за ставкою 13%. Представник відповідача вважає правомірним

визначення ОСОБА_1. податкового зобов'язання з прибуткового податку в сумі 7908

грн. 43 коп..

Суд,  вислухавши пояснення позивача та представника

відповідача,  дослідивши матеріали

справи,  прийшов до висновку,  що позовна заява підлягає задоволенню.

Судом

встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до  ст. 6 Закону України

«Про систему оподаткування» об'єктами оподаткування є доходи (прибуток),  додана вартість продукції,  майно фізичних і юридичних осіб та інші

об'єкти,  визначені законами України про

оподаткування.

За

свідоцтвом про право на спадщину за законом, 

виданого 04 квітня 2006 року Куйбишевською державною нотаріальною

конторою Запорізької області,  ОСОБА_1.

після матері ОСОБА_2.,  померлої

ІНФОРМАЦІЯ_1року,  набув право власності

на спадкове майно. Серед спадкового майна він успадкував право на земельну

частку (пай),  який перебуває у

колективній власності КСП «Таврія» Куйбишевського району Запорізької

області,  розміром 6, 16 в умовних

кадастрових гектарах,  без визначення меж

цієї частки в натурі,  що належав

померлій на підставі сертифіката про право на земельну частку (пай) серії ЗП

№0182072,  виданого Куйбишевською

районною державною адміністрацією Запорізької області 21 лютого 1997 року та

зареєстрованого 21 лютого 1997 року в Книзі реєстрації сертифікатів на право на

земельну частку (пай)за№454(а.с. 4).

14

березня 2007 року ОСОБА_1. подав до Куйбишевської МДШ декларацію про

доходи,  одержані з 01 січня по 31 грудня

2006 року,  в якій зазначив вартість

такого успадкованого земельного сертифіката, 

але не сплатив з неї податок з доходів фізичних осіб (а.с. 24-25).

25

травня 2007 року ОСОБА_1. отримав податкове повідомлення від 23 травня 2007

року №0005491701/0/764 про визначення податкового зобов'язання в сумі 7908 грн.

43 коп. у зв'язку

з успадкуванням ним права на земельну частку (пай) і грошових вкладів,  та був зобов'язаний його сплатити в

тридцятиденний строк з дня отримання повідомлення (а.с. 5).

Визначаючи

податкове зобов'язання позивачеві в сумі 7675 грн. 46 коп. (а.с. 26),  Куйбишевська МДГО виходила з наступного.

Відповідно до абзацу «в» пп.13.2.1 п.13.2 

ст. 13 Закону України , Дро податок з доходів фізичних осіб"

оподаткуванню за ставкою,  визначеною

п.7.1  ст. 7 цього Закону (13% на період

2004-2006р.р.),  підлягає вартість

об'єктів комерційної власності,  а саме -

цінний папір,  корпоративне право,  власність на об'єкт бізнесу як такий,  тобто власність на цілісний майновий

комплекс,  інтелектуальна власність або

право на отримання доходу за нею,  які

успадковуються членом сім'ї спадкодавця першого ступеня споріднення.

Зокрема,  оподаткуванню підлягає отримана

ОСОБА_1. спадщина як об'єкт комерційної власності - корпоративні та майнові

права,  що засвідчує земельний сертифікат,  який отриманий ним від спадкодавця,  що є, 

на думку відповідача,  тотожним

змісту корпоративних прав.

Проте,  сертифікат про право на земельну частку

(пай),  відповідно до вимог  ст. 

ст. 1, 2 Закону України «Про цінні папери і фондову біржу»,  не є цінним папером.

Згідно з

п.17 Перехідних положень Земельного кодексу України сертифікати на право на

земельну частку (пай),  отримані

громадянами,  вважаються

правовстановлюючими документами при реалізації ними права вимоги на відведення

земельної частки (паю) в натурі (на місцевості) відповідно до законодавства.

Сертифікати на право на земельну частку (пай) є дійсними до виділення власникам

земельний часток (паїв) у натурі (на місцевості) земельних ділянок та видачі їм

державних актів про право власності на землю.

Статтею

167 ГК України дано визначення поняття корпоративних прав,  а саме, 

це права особи,  частка якої

визначається у статутному фонді (майні) господарської організації,  що включають правомочності на участь цієї

особи в управлінні господарською організацією, 

отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та

активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону,  а також інші правомочності,  передбачені законом та статутними

документами.

Таким

чином,  однією з найважливіших ознак

корпоративного права є можливість управляти юридичною особою.

Статтею 7 Закону України „Про колективне сільськогосподарське

підприємство" передбачено,  що майно

КСП належить на праві спільної часткової власності його членам.  При цьому суб'єктом права власності на такому

підприємстві є саме підприємство як юридична особа,  а його члени - в частині майна,  яку вони одержують при виході з підприємства.

Земельний пай не дає його власнику права на управління будь-яким підприємством

чи одержання якихось прибутків від діяльності господарської організації.

Пунктом

14 Перехідних положень Земельного кодексу України встановлена заборона до 01

січня 2007 року щодо внесення права на земельну частку (пай) до статутних

фондів господарських товариств.

Відповідно

до Указу Президента України від 03 грудня 1999 року №1529/99 «Про невідкладні

заходи щодо прискорення реформування аграрного сектору економіки» запроваджено

обов'язкове укладання підприємствами, 

установами,  організаціями,  які використовують землю для

сільськогосподарських потреб,  договорів

оренди земельної частки (паю),  з

власниками цих часток (паїв) з виплатою орендної плати у натуральній або

грошовій формах.

Позивач

ОСОБА_1. не є членом КСП „Таврія" Куйбишевського району Запорізької

області,  а також не є засновником ПСП

„Агрофірма Таврія" - правонаступника зазначеного колективного

сільськогосподарського підприємства До цього часу ОСОБА_1. не реалізував права

вимоги на відведення земельної частки (паю) в натурі,  право на земельну частку (пай) до статутного

фонду господарства-правонаступника не віднесено (а.с. 6-17, 19, 32).

За такої

сукупності обставин у справі,  суд дійшов

висновку,  що право на земельну частку

(пай) це є майнове право,  і з метою

оподаткування його не можна розглядати як об'єкт комерційної власності поряд з

корпоративним правом,  оскільки в  ст. 13 Закону України „Про податок з доходів

фізичних осіб" наведено вичерпний перелік того,  що належить до групи об'єктів комерційної

власності. У пп. „в" п.13.1  ст. 13

зазначеного Закону серед об'єктів комерційної власності не зазначено „майнові

права" чи слів „тощо". Позивач ОСОБА_1. не має права управління

підприємством та інших прав, 

передбачених  ст. 167 ГК України

і  ст. 7 Закону України «Про колективне

сільськогосподарське підприємство»,  і

тому не може вважатися платником податку з об'єкту комерційної власності. Разом

з тим,  ОСОБА_1. є власником права на

земельну частку (пай),  яке дозволяє йому

реалізувати право вимоги на відведення земельної частки (паю) в натурі.

4

До того ж статтями 1, 6 Закону України , Про систему оподаткування"

передбачено,  що ставки податків та

об'єкти оподаткування можуть встановлюватися виключно законами України про

оподаткування. В зв'язку з цим встановлення в будь-який спосіб об'єктів

оподаткування податковою інспекцією суперечить закону,  яким також не передбачено право податкової

інспекції тлумачити норми закону, 

фактично доповнюючи вичерпний перелік об'єктів оподаткування.

Таким

чином,  суд не немає підстав вважати

правомірним визначення відповідачем податкового зобов'язання від 23 травня 2007

року на ім'я ОСОБА_7. в частині оподаткування об'єкта спадщини у вигляді права

на земельну частку (пай) в сумі 7675 грн. 46 коп..

На

підставі викладеного,  керуючись  ст. 13 Закону України , Про податок з доходів

фізичних осіб",   ст.  ст. 

11, 71, 160-163 КАС України,  суд

-

ПОСТАНОВИВ:

Позовну

заяву ОСОБА_1до Куйбишевської міжрайонної державної податкової інспекції

Запорізької області задовольнити.

Скасувати

рішення Куйбишевської міжрайонної державної податкової інспекції Запорізької

області в частині визначення ОСОБА_1податкового зобов'язання в сумі 7675 грн.

46 коп. відповідно до податкового повідомлення від 23 травня 2007 року

№0005491701/0/764.

Постанова

може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського Апеляційного

адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний

строк з дня проголошення постанови заяви про апеляційне оскарження і поданням

після цього протягом 20 днів апеляційної скарги,  з подачею її копії до апеляційної інстанції

або в порядку,  передбаченому ч.5  ст. 186 КАС України.