Ухвала

від 18.11.2013 по справі 820/7515/13-а

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 листопада 2013 р.Справа № 820/7515/13-а Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Бенедик А.П.

Суддів: Калитки О. М. , Калиновського В.А.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 14.10.2013р. по справі № 820/7515/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Корвет"

до Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області

про скасування податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Корвет", звернувся до суду із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області, в якому просить скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000172201 від 15.08.2013р. В обґрунтування позовних вимог вказує, що приймаючи спірне податкове повідомлення-рішення, контролюючий орган дійшов до неправомірного висновку про порушення позивачем вимог діючого законодавства.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 14.10.2013 року адміністративний позов задоволено .

Скасовано податкове повідомлення-рішення № 0000172201 від 15.08.2013р.

Відповідач, не погодившись із судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 14.10.2013 року та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, відповідач посилається на прийняття оскаржуваної постанови з порушенням норм матеріального права, зокрема на порушення пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств"(далі - Закон України № 334/94-ВР), п.п. 138.8.1 п. 138.8 ст. 138 Податкового кодексу України (далі - ПК України), що призвело до неправильного вирішення справи.

Вказує, що підставою для винесення спірного податкового повідомлення-рішення слугував встановлений під час проведеної перевірки факт зайвого віднесення позивачем до складу валових витрат та витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування 1156443,0 грн., у т.ч. у 2010 році - 374197,0 грн., за 1 квартал 2011 року - 13207,0 грн., за 2-4 квартали 2011 року - 315783,0 грн., за 2012 рік - 334456,0 грн.

Позивач правом надання письмових заперечень на апеляційну скаргу не скористався.

Представники позивача та відповідача у судове засідання апеляційної інстанції не з'явилися, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином.

Колегія суддів на підставі п.2 ч. 1 ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що ТОВ "Корвет" пройшло передбачену законом процедуру державної реєстрації та перебуває на податкову обліку в ДПІ у Московському районі м. Харкова.

Співробітниками ДПІ у Московському районі м. Харкова проведено планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2010 р. по 31.12.2012 р., валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2010 р. по 31.12.2012 р., за наслідками якої складено Акт № 115/20-34-22-01-05/25613301 від 02.08.2013 року.

Під час перевірки встановлені порушення позивачем вимог діючого законодавства, зокрема, пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України № 334/94-ВР, п.п. 138.8.1 п. 138.8 ст. 138 ПК України, в результаті чого занижено податкове зобов'язання з податку на прибуток всього на суму 269417,00 грн., в тому числі: за 2010 рік на суму 93549,0 грн., за І квартал 2011 року на суму 33002,0 грн., за ІІ-IV квартали 2011 року на суму 72630,00 грн., за 2012 рік на суму 70236,00 грн.

На підставі вищезазначеного акту перевірки, ДПІ у Московському районі м. Харкова прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000172201 від 15.08.2013р., яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 310364,25 грн., у т.ч. за основним платежем - 269417 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 40947,25 грн.

Позивач, не погоджуючись із вищезазначеним податковим повідомленням-рішенням, звернувся до суду із даним позовом.

Як встановлено під час розгляду справи, фактичною підставою для визначення позивачу суми грошового зобов'язання, слугували встановлені за наслідками перевірки висновки податкового органу про зайве віднесення позивачем до складу валових витрат та витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування суму 1156443,0 грн., в т.ч. за 2010 рік - 374197,0 грн. (оренда землі - 60499,0 грн., послуги банку - 11233,0 грн., послуги зв'язку - 8726,0 грн., підписка на журнали по бухгалтерському обліку - 6431,0 грн., газове обслуговування - 7522,0 грн., каналізація - 6210,0 грн., енергопостачання - 68678,0 грн., амортизація - 29512,0 грн., інші витрати - 66651,0 грн.); за 1 квартал 2011 року - 132007,0 грн. (оренда землі 15124,0 грн., послуги банку - 2460,0 грн., послуги зв'язку - 1933,0 грн., підписка на журнали по бухгалтерському обліку - 170,0 грн., газове обслуговування - 566,0 грн., витрати на газопостачання - 67521,0 грн., витрати на воду - 906,0 грн., каналізація - 720,0 грн., енергопостачання - 17750,0 грн. амортизація - 12892,0 грн., інші витрати - 13432,0 грн.); за 2-4 квартал 2011 року - 315783,0 грн. (оренда землі - 45374,0 грн., послуги банку - 8072,0 грн., послуги зв'язку - 5788,0 грн., підписка на журнали по бухгалтерському обліку - 3983,0 грн., газове обслуговування - 1401,0 грн., витрати на газопостачання - 71514,0 грн., витрати на воду - 5275,0 грн., каналізація - 54811,0 грн., амортизація - 49135,0 грн., інші витрати - 66202,0 грн.; за 2012 рік - 334456,0 грн. (оренда землі - 60499,0 грн., послуги банку - 12538,0 грн., послуги зв'язку - 7505,0 грн., підписка на журнали по бухгалтерському обліку - 10969,0 грн., газове обслуговування - 2614,0 грн., витрати на газопостачання - 170527,0 грн., витрати на воду - 7753,0 грн. , каналізація - 258,0 грн., енергопостачання - 78358,0 грн., амортизація - 82249,0 грн., інші витрати - 54186,0 грн.)

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку, що під час судового розгляду не було встановлено жодних визначених законом підстав, які б підтверджували факт неправомірного формування позивачем складу валових витрат, а також витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування. В зв'язку з чим, суд дійшов висновку про неправомірне збільшення позивачу суми грошового зобов'язання на підставі спірного податкового повідомлення-рішення.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, враховуючи наступне.

Відповідно до п. 1.32 ст. 1 Закону України № 334/94-ВР (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коди безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Згідно ст.3. Закону України № 334/94-ВР (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) об'єктом оподаткування є прибуток , який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, на суму валових витрат платника податку, суму амортизаційних відрахувань.

Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону України № 334/94-ВР (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 вказаного Закону (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці з врахуванням обмежень, встановлених пунктами 5.3 - 5.8 цієї статті.

Разом з тим, відповідно до абз. 4 п.п. 5.3.9 п.5.3 ст. 5 Закону України № 334/94-ВР (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) валові витрати мають бути підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Колегія суддів зазначає, що з 01.01.2011 року порядок обчислення і сплати податків та зборів визначений ПК України.

Відповідно до положень 14.1.36 ст.14 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно п. 22.1. ст. 22 ПК України об'єктом оподаткування можуть бути майно, товари, дохід (прибуток) або його частина, обороти з реалізації товарів (робіт, послуг), операції з постачання товарів (робіт, послуг) та інші об'єкти, визначені податковим законодавством, з наявністю яких податкове законодавство пов'язує виникнення у платника податкового обов'язку.

Згідно п.138.2 ст.138 ПК України - витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу. У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді. Платник податку для визначення об'єкта оподаткування має право на врахування витрат, підтверджених документами, що складені нерезидентами відповідно до правил інших країн.

Відповідно до пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України, витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку. У разі втрати, знищення або зіпсуття зазначених документів платник податку має право письмово заявити про це органу державної податкової служби та здійснити заходи, необхідні для поновлення таких документів. Письмова заява має бути надіслана до/або разом із поданням розрахунку податкових зобов'язань за звітний податковий період. Платник податків зобов'язаний відновити втрачені, знищені або зіпсовані документи протягом 90 календарних днів з дня, що настає за днем надходження такої заяви до органу державної податкової служби, митного органу. Якщо платник податку поновить зазначені документи в наступних податкових періодах, підтверджені витрати включаються до витрат за податковий період, на який припадає таке поновлення.

Таким чином, при складанні податкової звітності з метою правильного відображення господарської операції повинні враховуватись відповідні документи первинного обліку, а саме по зазначених операціях придбання результатів робіт (товарів) повинні бути в наявності як і акти виконаних робіт, так і результати таких виконаних робіт (товарів).

При цьому, відповідно до п.138.4 ст. 138 ПК України встановлено, що витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

У відповідності до вимог п.п. 138.8.1 п. 138.8 ст. 138 ПК України передбачено, що до складу прямих матеріальних витрат включається вартість сировини та основних матеріалів, що утворюють основу виготовленого товару, виконаної роботи, наданої послуги, придбаних напівфабрикатів та комплектувальних виробів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат. Прямі матеріальні витрати зменшуються на вартість зворотних відходів, отриманих у процесі виробництва, які оцінюються у порядку, визначеному в положеннях (стандартах) бухгалтерського обліку.

Як було встановлено судом першої інстанції та знайшло своє підтвердження під час апеляційного перегляду, що згідно із даними бухгалтерського обліку підприємства, сума витрат за період з 01.01.2010 року по 31.03.2011 року складає 8514749,0 грн., а за період з 01.04.2011 року по 31.12.2012 року складає 11998453 грн.

Вказана обставина підтверджується наявними в матеріалах справи первинними документами бухгалтерського обліку, а саме: розшифровкою витрат, платіжними дорученнями, витягом з журнал-ордеру по рахунку 631, актами списання, актами виконаних робіт, калькуляціями, платіжними дорученнями, іншими приєднаними до справи бухгалтерськими документами.

Колегія суддів зауважує, що податковим органом як під час проведеної перевірки так і під час судового розгляду не ставився під сумнів та не оспорювався факт здійснення позивачем у спірний період господарської діяльності з приводу виробництва готової продукції а саме: тари із гофрокартонна , картонна, пакетів із папера.

Як вказує позивач, у зв'язку з необхідністю провадження вказаної господарської діяльності, підприємством було у перевіряємий період віднесено до складу витрат, зокрема:

в 2010р.- 374197,00грн. які складались з таких видів витрат: податок на землю -60499,00 грн., послуги банку -11233,00грн.,послуги зв'язку -8726,0 грн., підписка на журнали по бухгалтерському обліку-6431,00грн., газове обслуговування - 7105,00 грн., витрати на газопостачання -101630,00грн. витрати на воду -7522,00 грн., каналізація -6210,00грн., енергопостачання -68678,00 грн., амортизація-29512,00 грн., інші витрати-66651,00 грн.;

в 1 кварталі 2011р.- 132007,00грн., які складались з таких видів витрат: податок на землю -15124,00 грн., послуги банку -2460,00грн., послуги зв'язку -1933,0 грн., підписка на журнали по бухгалтерському обліку-170,00грн., газове обслуговування - 566,00 грн., витрати на газопостачання -67521,00грн., витрати на воду -906,00 грн., каналізація -720,00грн., енергопостачання -17750,00 грн., амортизація-12892,00 грн., інші витрати-13432,00 грн.;

в 2-4 кварталах 2011р.- 315783,00грн., які складались з таких видів витрат: податок на землю -45374,00 грн., послуги банку -8072,00грн., послуги зв'язку -5788,0 грн., підписка на журнали по бухгалтерському обліку-3983,00грн., газове обслуговування - 1401,00 грн., витрати на газопостачання -71514,00грн., витрати на воду -5275,00 грн., каналізація -4228,00грн., енергопостачання -54811,00 грн., амортизація-49135,00 грн., інші витрати-66202,00 грн.;

в 2012р.- 334456,00грн., які складались з таких видів витрат: податок на землю -60499,00 грн., послуги банку -12538,00грн., послуги зв'язку -7505,0 грн., підписка на журнали по бухгалтерському обліку-10969,00грн., газове обслуговування - 2614,00 грн., витрати на газопостачання -170527,00грн., витрати на воду -7753,00 грн., каналізація -258,00грн., енергопостачання -78358,00 грн., амортизація-82249,00 грн., інші витрати-54186,00 грн.

Матеріалами справи було підтверджено, що позивач для виробництва готової продукції складає розрахунок калькуляції по кожному замовнику.

В калькуляції на одиницю товару вказана ціна матеріалів без ПДВ; заробітна плата працівників виробництва; нарахування на заробітну плату працівників виробництва; адміністративні витрати та збут; послуги транспорту; послуги допоміжних виробництв; інші операційні витрати; загальна собівартість; ціна продажу товарів без ПДВ; відпускна ціна товарів без ПДВ середня ціна матеріалів без ПДВ на одиницю виміру; сума загальногосподарських витрат; сума заробітної плати працівників виробництва на одиницю продукції; середня ціна матеріалів без ПДВ; сума загальногосподарських витрат на реалізовану продукцію; сума заробітної плати працівників виробництва. Зокрема як складова кожної калькуляції вказана сума інших операційних витрат.

Таким чином, за наявності належним чином оформлених первинних документів бухгалтерського та податкового обліку, а також додержання встановлених законом обмежень для окремих видів витрат, платник податку вправі відносити відповідні суми до складу валових витрат, а також витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування.

Враховуючи наведене, з урахуванням наданих позивачем на підтвердження своєї правової позиції по справи первинних документів, колегія суддів дійшла висновку про відсутність у позивача встановлених законом підстав, які б унеможливлювали віднесення підприємством до складу витрат 1-4 кварталу 2010р., 1 кварталу 2011р., 2-4 кварталу 2011р. та 1-4 кварталу 2012р. вищенаведеної суми витрат.

Між тим, заперечуючи проти позову, відповідач не подав до суду належних та допустимих доказів на підтвердження того, що витрати позивача за перевіряємий період повинні складати саме 19422093 грн., як зазначено в акті перевірки, а не 20513202 грн. як встановлено під час судового розгляду.

Відповідно до ч.1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

Колегія суддів зазначає, що позивач, надавши письмові докази, що були предметом дослідження при проведенні перевірки та при розгляді справи судом першої інстанції, виконав вимоги ч.1 ст. 71 КАС України.

Натомість, відповідач, заперечуючи проти позову, в порушення вимог ч.2 ст. 71 КАС України, не надав жодних належних і допустимих доказів на підтвердження законності та обґрунтованості прийнятого податкового повідомлення -рішення, що є предметом оскарження позивачем.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Колегія суддів вважає, що постанова Харківського окружного адміністративного суду від 14.10.2013 року по справі №820/7515/13-а відповідає вимогам ст. 159 КАС України, а тому відсутні підстави для її скасування та задоволення апеляційних вимог апелянта, відповідача у справі.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 199, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 14.10.2013р. по справі № 820/7515/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя (підпис)Бенедик А.П. Судді (підпис) (підпис) Калитка О.М. Калиновський В.А. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Бенедик А.П.