Рішення

від 15.11.2013 по справі 215/3879/13-ц

ТЕРНІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КРИВОГО РОГУ

Справа № 215/3879/13-ц

2/215/1922/13

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.11.2013 р. Тернівський районний суд м.Кривого Рогу

у складі : головуючого, судді - Демиденка Ю.Ю.

при секретарі - Зоріній А.В.

за участю позивача- Коливашко С.В.

відповідача- Лященко О.В.

третьої особи - Розилюксембурзької сільської ради

Широківського району Дніпропетровської області

розглянувши в порядку ст.197 ч.2 ЦПК України без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення моральної шкоди, та зустрічному позову ОСОБА_2, третя особа Розилюксембурзька сільська рада Широківського району Дніпропетровської області про тлумачення змісту заповіту, поділ спадщини, та визнання права власності на спадкове майно,-

ВСТАНОВИВ:

04.07.2013 р. ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення моральної шкоди в сумі 2000 грн., завданих неправомірними діями спадкоємця.

16.10.2013 р. ОСОБА_2 звернулася до суду з зустрічним позовом до ОСОБА_1 який прийнятий до сумісного розгляду з первісним позовом, яким просить тлумачити змісту заповіту свого дядька ОСОБА_3, померлого 17.03.2012 р., поділити спадщину: спадкові земельні ділянки, на яких визнати право власності.

Позивач по первісному позову ОСОБА_1 вказує, що після смерті дядька відкрилася спадщина на земельну частку /пай/ що перебуває у колективній власності ТОВ «СВІТАНОК» /КСП «ВІЛЬНЕ»/ Широківського району, Дніпропетровської області. На вказану земельну частку 15.07.2008 р. ОСОБА_3 посвідчив заповіт, яким зазначене майно заповідав їй та відповідачу ОСОБА_2 в рівних частках. Як позивач, так і відповідач звернулись до нотаріуса, прийняли спадщину, але відповідач ОСОБА_2 утримує в себе правовстановлюючі документи на землю, недобросовісно користується своїми правами, що тягне неможливість оформлення спадщини, та завдає моральну шкоду.

Відповідач по первісному позову ОСОБА_2 проти позову заперечувала, зустрічний позов підтримала, вказує, що спадкодавець ОСОБА_3 15.07.2008 р. склав заповіт який посвідчений приватним нотаріусом Ковельського районного нотаріального округу ОСОБА_4 за реєстровим №1629. Вказаним заповітом він в рівних частках заповідав їй та її сестрі ОСОБА_1 в рівних частках земельну частку /пай/ що перебуває у колективній власності ТОВ «СВІТАНОК» /КСП «ВІЛЬНЕ»/ Широківського району. Вони з сестрою прийняли спадщину у встановлений шестимісячний строк, але отримала відмову нотаріуса, який вказує що на зазначене в заповіті ОСОБА_3 майно спадщина не відкрилася, на зазначену земельну ділянку 09.04.2004 р. видано Державний акт серії ДП №117330 від 09.04.2004 р. на ім’я ОСОБА_5.

Але 10.04.2000 р. ОСОБА_5 посвідчила заповіт, яким все своє майно заповідала ОСОБА_3 Померла ОСОБА_5 22.12.2003 р., але при житті реалізувала своє право на землю, 29.08.2003 р. під №410-р було видано розпорядження голови Широківської райдержадміністрації, було зареєстровано Державний акт на право приватної власності на землю Серії ДП №117330, який зареєстрований в книзі державних актів під №0104043100567. Виданий був зазначений Державний акт вже 09.04.2004 р., вже після смерті ОСОБА_5

Відповідно спадщина після смерті ОСОБА_5 відкрилася не на земельну частку /пай/, а на

земельну ділянку загальною площею 6, 310 га., а саме земельну ділянку номер 1- розміром 0,750 га, кадастровий номер 1225885700-01-001-0085, та земельну ділянку номер 2- розміром 5,560 га, кадастровий номер 1225885700-01-020-0085 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва у межах згідно з планом; на території Розилюксембурзької сільської ради, Широківського району Дніпропетровської області, як зазначено в Державному акті на право власності на земельну ділянку.

Зі своєї правової необізнаності ОСОБА_3 посвідчивши спірний заповіт зазначив в ньому сертифікат на земельну частку /пай/, а не земельну ділянку яка перебувала у власності, в зв’язку з чим заповіт від 15.07.2008 р. підлягає тлумаченню.

Вказану спадщину просить поділити в рівних частках між нею та ОСОБА_1, визнавши за кожним з них право власності по 1/2 частині земельних ділянок.

Позивач ОСОБА_1 надала суду заяву про підтримання позову, та визнання позову зістрічного.

Відповідач ОСОБА_2 надала суду заяву про підтримання зустрічного позову, та розгляд справи в свою відсутність.

Третя особа Розилюксембурзька сільська рада Широківського району Дніпропетровської області направила суду відгук про розгляд справи в відсутності представника.

Дослідивши письмові докази, суд вважає, що зустрічний позов ОСОБА_2 підлягає задоволенню, а в первісному позові ОСОБА_1 слід відмовити.

Згідно ст.ст.213,1256 ЦК України - у разі спору тлумачення змісту заповіту, після відкриття спадщини здійснюється судом. При тлумаченні змісту правочину беруться до уваги однакове для всього змісту правочину значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів, для визначення справжньої волі особи, яка вчинила правочин.

Судом встановлено заповітом який підлягає тлумаченню а.с.20, що 15.07.2008 р. ОСОБА_3 склав заповіт, посвідчений приватним нотаріусом Ковельського районного нотаріального округу, Волинської області ОСОБА_4 за реєстровим №1629, зробивши розпорядження яким заповідав ОСОБА_2 та ОСОБА_1 в рівних частках земельну частку /пай/ у землі що перебуває у колективній власності ТОВ «СВІТАНОК» / КСП «ВІЛЬНЕ»/ Широківського району, Дніпропетровської області.

17.03.2012 р. згідно свідоцтва про смерть а.с.19, ОСОБА_3 помер.

Згідно Державного акту на право власності на земельну ділянку Серії ДП №117330, який зареєстрований в книзі державних актів під №0104043100567, зазначений акт був виданий 09.04.2004 р. ОСОБА_5. Підставою для видачі зазначеного акту було розпорядження голови Широківської райдержадміністрації від 29.08.2003 р., №410-р а.с.25.

Відповідно до п.17 Розділу Х Земельного кодексу України - сертифікати на право на земельну частку (пай), отримані громадянами, вважаються правовстановлюючими документами при реалізації ними права вимоги на відведення земельної частки (паю) в натурі (на місцевості) відповідно до законодавства.

Сертифікати на право на земельну частку (пай) є дійсними до виділення власникам земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості) земельних ділянок та видачі їм державних актів на право власності на землю.

10.04.2000 р. ОСОБА_5 посвідчила заповіт, яким все своє майно заповідала ОСОБА_3 Померла ОСОБА_5 22.12.2003 р., але як встановлено судом при житті реалізувала своє право власності на землю, оскільки на ім’я ОСОБА_5 09.04.2004 р. було видано Державний акт на право приватної власності на землю Серії ДП №117330.

Таким чином судом встановлено, що на час посвідчення заповіту ОСОБА_3 15.07.2008 р. зазначений заповідачем в заповіті сертифікат на право на земельну частку /пай/ був вже недійсним, згідно правил п.17.Розділу Х ЗК України, оскільки за зазначеним сертифікатом попередній власник земельної частки /паю/ ОСОБА_5, яка померла, вже отримала державний акт, та земельні ділянки були виділені ОСОБА_5 в натурі.

Відповідно до листа нотаріуса про відмову в видачі свідоцтва про право на спадщину а.с.30, заповіт ОСОБА_3 підлягає тлумаченню, оскільки наявний спір про право. Суд вважає що воля спадкодавця, яку він виклав в заповіті - заповісти саме земельні ділянки а не земельну частку /пай/ ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в рівних частках є очевидною, тому слід тлумачити зміст заповіту.

Згідно ст.ст.1223, 1233, 1267, 1269 ЦК України - спадкоємець визнається таким що прийняв спадщину, якщо він постійно проживав разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, або звернувся до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини протягом шести місяців з дня відкриття спадщини. Право на спадкування мають особи визначені в заповіті.

Оскільки суду надано всі належні докази прав позивача та відповідача на спадщину, то зустрічний позов підлягає задоволенню, слід розділити спадщину: визнати за ОСОБА_1 та ОСОБА_6 право власності по 1/2 частині земельних ділянок за кожною, як за спадкоємицями за заповітом після смерті ОСОБА_3

Суд вважає, що обраний ОСОБА_2 способ захисту свого невизнаного права стосовно визнання права власності на спадкове майно, а не визнання права на спадщину, відповідає правовідносинам які склалися, осільки існують виняткові обставини. Як вказав ВССУ в листі №16.05.2013 № 24-753/0/4-1 про судову практику у справах про спадкування - визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку, в тому числі й у випадку коли право оспорюється іншою особою, та в разі втрати документа який засвідчує право власності.

В сторін відсутній документ, який засвідчує їх право на спадщину, право спадкоємців не визнається в разі спору, та відмови нотаріуса у видачі свідоцтва

Що стосується первісного позову ОСОБА_1 то в його задоволенні слід відмовити. Право на стягнення моральної шкоди виникає в сторони, якщо право на стягнення такої шкоди прямо передбачено спеціальним законодавством. З правовідносин спадкування між сторонами які склалися, обов’язок по відшкодуванню моральної шкоди на ОСОБА_2 покладено бути не може.

На підставі ст.ст.213, 1223, 1233, 1256, 1267-1269 ЦК України, керуючись ст.ст.10, 27, 31, 60, 209 ч.3, 212-215 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення моральної шкоди - відмовити.

Зустрічний позов задовольнити, тлумачити зміст заповіту, що в заповіті посвідченому приватним нотаріусом Ковельського районного нотаріального округу, Волинської області ОСОБА_4 15 липня 2008 року за реєстровим №1629 - ОСОБА_3 заповідав ОСОБА_2 та ОСОБА_1 в рівних частках не земельну частку /пай/ у землі що перебуває у колективній власності ТОВ «СВІТАНОК» / КСП «ВІЛЬНЕ»/ Широківського району, Дніпропетровської області, - а земельну ділянку загальною площею 6, 310 га., а саме земельну ділянку номер 1- розміром 0,750 га, кадастровий номер 1225885700-01-001-0085, та земельну ділянку номер 2- розміром 5,560 га, кадастровий номер 1225885700-01-020-0085 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва у межах згідно з планом; на території Розилюксембурзької сільської ради, Широківського району Дніпропетровської області, згідно Державного акту на право власності на земельну ділянку серія ДП №117330 від 09.04.2004 року.

Поділити спадщину:

Визнати за ОСОБА_2 право власності на 1/2 частину на земельну ділянку загальною площею 6, 310 га., а саме на земельну ділянку номер 1- розміром 0,750 га, кадастровий номер 1225885700-01-001-0085, та земельну ділянку номер 2- розміром 5,560 га, кадастровий номер 1225885700-01-020-0085 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва у межах згідно з планом; на території Розилюксембурзької сільської ради, Широківського району Дніпропетровської області, згідно Державного акту на право власності на земельну ділянку серія ДП №117330 від 09.04.2004 року; як за спадкоємицею за заповітом після смерті 17.03.2012 року ОСОБА_3.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину на земельну ділянку загальною площею 6, 310 га., а саме на земельну ділянку номер 1- розміром 0,750 га, кадастровий номер 1225885700-01-020-0085, та земельну ділянку номер 2- розміром 5,560 га, кадастровий номер 1225885700-01-001-0085 для ведення товарного сільськогосподарського

виробництва у межах згідно з планом; на території Розилюксембурзької сільської ради, Широківського району Дніпропетровської області, згідно Державного акту на право власності на земельну ділянку серія ДП №117330 від 09.04.2004 року; як за спадкоємицею за заповітом після смерті 17.03.2012 року ОСОБА_3.

Сторони мають право оскаржити рішення подавши на протязі 10 днів з дня проголошення рішення апеляційну скаргу в Апеляційний суд Дніпропетровської області через Тернівський районний суд м.Кривого Рогу.

СУДДЯ: