Ухвала

від 05.11.2013 по справі 2а-5098/11/2670

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"05" листопада 2013 р. м. Київ К/9991/32430/12

Головуючого: Маринчак Н.Є.

Суддів: Муравйова О.В., Рибченка А.О.,

при секретарі: Сачко Г.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ВМК -Інвест"

на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 21 вересня 2011 року

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 12 квітня 2012 року

по справі №2а-5098/11/2670

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ВМК - Інвест" (надалі - ТОВ "ВМК -Інвест")

до Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва (надалі - ДПІ у Святошинському районі м. Києва)

за участю Прокуратури Святошинського району м.Києва

про скасування податкового повідомлення-рішення,-

встановив:

У квітні 2011р. позивач звернувся до суду з позовом до ДПІ у Святошинському районі м. Києва про скасування податкового повідомлення-рішення №0001450700/0 від 03.09.2010 року.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 21.09.2011р. залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 12.04.2012р., в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішеннями попередніх судових інстанцій, ТОВ "ВМК - Інвест" звернулось із касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій просить скасувати судові рішення та постановити нове - про задоволення позовних вимог, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанції норм матеріального та порушення норм процесуального права.

Відповідачем було заявлено клопотання про здійснення заміни Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва її правонаступником Державною податковою інспекцією у Святошинському районі Головного управління Міндоходів у м.Києві.

Заслухавши доповідь судді, пояснення представників відповідача та Генеральної прокуратури України, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи наведені у скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанції, співробітниками ДПІ у Святошинському районі м.Києва було проведено документальну невиїзну перевірку ТОВ "ВМК -Інвест" з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ «Прим-Артикул» за період з 01.05.2010р. по 31.05.2010р., за результатами якої складено акт від 21.08.2010р. №23/07-207/34483658, в якому, на думку податкового органу, встановлено порушення позивачем п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», що привело до заниження податку на додану вартість за травень 2010р. на відповідну суму, а саме, по взаємовідносинам з ТОВ «Прим-Артикул».

На підставі зазначеного акта відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 03.09.2010р. №0001450700/0, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість.

Судами також встановлено, що між позивачем (Покупець) та ТОВ «Прим-Артикул» (Постачальник) було укладено договір-поставки від 01.05.2011р. У відповідності до п.1.2. договору від 01.05.2010р. товар - комплектуючі та витратні матеріали для виробництва лікеро-горілчаної продукції згідно з асортиментом і цінами, узгодженими Сторонами в товаросупровідній документації, що є невід'ємною частиною цього Договору. Згідно з п.2.2 вищезазначеного договору, Постачальник передає товар покупцю в асортименті і за ціною, узгодженими з покупцем в його мовленні (заявці) та в товарно-супровідній документації, що є невід'ємною частиною цього договору. Відповідно до п.3.1 договору від 01.05.2010р., асортимент та кількість кожної партії товару визначається в письмовому замовленні (заявці) на поставку товару від покупця, яке узгоджується з постачальником.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, з висновками якими погодилась колегія апеляційного суду, з урахуванням положень Закону України «Про податок на додану вартість», зазначив, що позивачем окрім копії договору, податкових та видаткових накладних не надано доказів на підтвердження фактичного виконання вказаного вище договору, а тому податковий орган під час здійснення перевірки дійшов вірного висновку про заниження позивачем податку на додану вартість.

Проте, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає такі висновки судів попередніх інстанції передчасними з огляду на наступне.

Під визначенням податковий кредит, наведеним у п.1.7 ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість» слід розуміти - суму, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 цього Закону передбачено, що податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит, як вбачається п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 даного Закону, вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно з п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 вказаного вище Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Підпунктом 7.2.3. п. 7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» встановлено, що податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг).

Крім того, слід враховувати, що відповідно до ч.2 ст.3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Під час розгляду справи судами попередніх інстанції не враховано та не надано належної правової оцінки відносно того, що на виконання вимог суду (з приводу взаємовідносин ТОВ «Прим-Артикул») позивачем було надано ряд первинних документів бухгалтерського та податкового обліку (а.с.77-88, 155-215 т.1), а саме:

- договір про надання інформаційно-консультаційних послуг, який укладений в травні 2010р. між ТОВ «ВМК-Інвест» та ТОВ «Прим-Артикул» з метою підвищення результатів власної господарської діяльності;

- договір про надання маркетингових послуг, який укладений 01.05.2010р. між ТОВ «ВМК-Інвест» та ТОВ «Прим-Артикул»;

- договір про надання послуг, який укладений в травні 2010р. між ТОВ «ВМК-Інвест» та ТОВ «Прим-Артикул», метою укладення якого було надання контрагентом послуг з встановлення, налагодження, та обслуговування комп'ютерних мереж ТОВ «ВМК-Інвест» для забезпечення власної господарської діяльності;

- договір поставки, який укладений 01.05.2010р. між ТОВ «ВМК-Інвест» та ТОВ «Прим-Артикул» для забезпечення власної господарської діяльності;

- договір про відповідне зберігання, який укладений в травні 2010р.;

Між тим, зазначеним доказам суди не надали ніякої оцінки при ухваленні рішення. При цьому залучаючи докази до матеріалів справи, суди попередніх інстанції повинні зазначити в рішенні, з яких підстав вони приймаються як доказ в обґрунтування позовних вимог або навпаки не можуть слугувати доказами у справі.

Враховуючи викладене, касаційна інстанція дійшла висновку про неповне встановлення обставин справи та обумовлену цим неможливість надання належної юридичної оцінки всім обставинам у справі, у зв'язку з чим справа підлягає направленню на новий розгляд для достовірного з'ясування та правильного вирішення цього спору.

Крім того, судом першої інстанції зазначено, що оскільки контрагентом позивача суму податку на додану вартість в спірній сумі не було включено до складу податкових зобов'язань суму ПДВ та яка була відображена позивачем у складі податкового кредиту, право на податковий кредит - відсутнє.

Однак, при невиконання контрагентом своїх обов'язків перед бюджетом не може бути підставою для неможливості формування податкового кредиту на підставі господарських операцій інших суб'єктів господарювання, оскільки відповідно до ст.61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, а тому до відповідальності може бути притягнутий лише порушник.

Отже, суд постановляє ухвалу про закінчення з'ясування обставин у справі та перевірки їх доказами тільки після того, як проведено всі дії, необхідні для повного та всебічного з'ясування обставин справи, перевірено всі вимоги та заперечення осіб, які беруть участь у справі, та вичерпано всі можливості збирання й оцінки доказів.

За таких обставин, судові рішення не можна визнати законними та обґрунтованими у відповідності до ст.159 КАС України, оскільки вони постановлені на підставі неповно з'ясованих обставин у справі.

Під час нового судового розгляду справи судам необхідно врахувати викладене, повно та об'єктивно дослідити обставини справи, дати їм належну юридичну оцінку, в залежності від встановленого, правильно застосувати до спірних правовідносин норми матеріального права та ухвалити законне і обґрунтоване рішення.

Керуючись ст.ст. 220, 221, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ухвалив:

Замінити Державну податкову інспекцію у Святошинському районі м. Києва її процесуальним правонаступником Державною податковою інспекцією у Святошинському районі Головного управління Міндоходів у м.Києві.

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ВМК - Інвест" - задовольнити частково.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 21 вересня 2011 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 12 квітня 2012 року - скасувати та направити справу на новий розгляд в суд першої інстанції.

Ухвала вступає в законну силу з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки встановлені ст.ст.236-238 КАС України.

Головуючий:

---

Н.Є. Маринчак

Судді:

---

О.В. Муравйов

____

---

А.О. Рибченко