Постанова

від 26.12.2013 по справі 2а-5098/11/2670

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Київ

26 грудня 2013 року 15:55 справа №2а-5098/11/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Кузьменка В.А., за участю секретаря Калужського Д.О. та представників:

позивача : Лімонтова В.Б.;

відповідача: Капустіної А.А.;

прокурора: не з'явились

розглянувши у судовому засіданні адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "ВМК-Інвест" доДержавної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у місті Києві за участюПрокуратури Святошинського району міста Києва проскасування податкового повідомлення-рішення На підставі частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 26 грудня 2013 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ВМК-Інвест" (далі по тексту - позивач, ТОВ "ВМК-Інвест") звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у місті Києві (далі по тексту - відповідач, ДПІ у Святошинському районі), в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 03 вересня 2010 року №0001450700/0.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 вересня 2011 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 12 квітня 2012 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 05 листопада 2013 року №К/800/32430/12 постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 вересня 2011 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 12 квітня 2012 року скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Автоматизованою системою документообігу Окружного адміністративного суду міста Києва адміністративну справу передано на розгляд судді Кузьменку В.А.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 грудня 2013 року адміністративну справу №2а-5098/11/2670 прийнято до провадження та призначено до судового розгляду.

В судовому засіданні 26 грудня 2013 року представник позивача позовні вимоги підтримав, представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечив.

Судом встановлено, що постановою Кабінету Міністрів України від 20 березня 2013 року №229 "Про утворення територіальних органів Міністерства доходів і зборів" утворено як юридичні особи публічного права територіальні органи Міністерства доходів і зборів, зокрема Державну податкову інспекцію у Святошинському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві; реорганізовано шляхом приєднання до відповідних територіальних органів Міністерства доходів і зборів територіальні органи Державної податкової служби, у тому числі Державну податкову інспекцію у Святошинському районі міста Києва Державної податкової служби, та визначено, що територіальні органи Міністерства доходів і зборів є правонаступниками територіальних органів Державної податкової служби та Державної митної служби, що реорганізуються, зокрема Державна податкова інспекція у Святошинському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві є правонаступником Державної податкової інспекції у Святошинському районі міста Києва Державної податкової служби (далі по тексту - ДПІ у Святошинському районі м. Києва).

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В С Т А Н О В И В:

Відповідно до податкового повідомлення-рішення ДПІ у Святошинському районі від 03 вересня 2010 року №0001450700/0 згідно з підпунктом "б" пункту 4.2.2 статті 4, підпунктом 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", за порушення частини 1.5 статті 203, пункту 1.2 статті 215, статті 228 Цивільного кодексу України та підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", ТОВ "ВМК-Інвест" визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 8 164 027,20 грн., у тому числі основний платіж - 5 831 448,00 грн., штрафні (фінансові) санкції - 2 332 579,20 грн.

Зазначене податкове повідомлення-рішення прийнято на підставі акта від 21 серпня 2010 року №23/07-207/34483658 "Про результати документальної невиїзної перевірки ТОВ "ВМК-Інвест", код за ЄДРПОУ 34483658, з питання правильності нарахування та своєчасності сплати податку на додану вартість при взаємовідносинах з ТОВ "Прим-Артикул", код за ЄДРПОУ 36258200 за період з 01.05.2010 року по 31.05.2010 року" (далі по тексту - Акт перевірки).

У висновку Акта перевірки встановлено порушення позивачем частини 1.5 статті 203, пункту 1.2 статті 215, статті 228 Цивільного кодексу України та підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 5 831 448,00 грн., у тому числі по періодах: за травень 2010 року в сумі 5 831 448,00 грн.

Зазначені порушення в Акті перевірки обґрунтовані тим, що за даними податкової звітності контрагента позивача ТОВ "Прим-Артикул" відсутні трудові ресурси для здійснення фінансово-господарської діяльності; встановлено відсутність поставок товарів та укладення угод з метою настання реальних наслідків.

Наведена інформація, на думку відповідача, свідчить, що правочини укладені між ТОВ "ВМК-Інвест" та ТОВ "Прим-Артикул" суперечать моральним засадам суспільства, порушують публічний порядок та є нікчемними, що свідчить про неправомірне формування позивачем податкового кредиту по взаємовідносинам з вказаним вище підприємством.

Позивач не погоджується висновками Акта перевірки та прийнятим на їх підставі податковим повідомленням-рішенням, мотивуючи позовні вимоги тим, що на момент здійснення спірних операцій контрагент позивача був зареєстрований як юридична особа та платник податку на додану вартість, а податковий кредит сформовано на підставі податкових накладних, виписаних ТОВ "Прим-Артикул" та підтверджений відповідними первинними документами.

Доводи відповідача, викладені в письмовому запереченні проти позову, повністю співпадають з висновками Акта перевірки.

Окружний адміністративний суд міста Києва не погоджується з позовними вимогами ТОВ "ВМК-Інвест" та вважає їх необґрунтованими, виходячи з наступних мотивів.

Як зазначив Вищий адміністративний суд України в листі від 02 червня 2011 року №742/11/13-11, з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції та установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Таким чином, в межах даного спору слід встановити факт здійснення (реальність) господарських операцій між ТОВ "ВМК-Інвест" та ТОВ "Прим-Артикул", обставини використання придбаного товару у власній господарській діяльності позивача та встановити спеціальну податкову правосуб'єктність учасників господарської операції (чи були платниками податку на додану вартість).

Так, матеріали справи свідчать, що 01 травня 2010 року між ТОВ "Прим-Артикул" (постачальник) та ТОВ "ВМК-Інвест" (покупець) укладено договір поставки, відповідно до якого постачальник зобов'язується передати у власність покупцю товар, а покупець прийняти і своєчасно оплатити цей товар.

Згідно накладних ТОВ "Прим-Артикул" поставило позивачу наступний товар: мед, материнку, молоко, каву, гліцерин, ванілін, кардамон, шипшину, яловець звичайний, гвоздику тощо.

ТОВ "Прим-Артикул" виписало позивачу податкові накладні, датовані травнем 2010 року.

01 травня 2010 року між ТОВ "Прим-Артикул" (виконавець) та ТОВ "ВМК-Інвест" (замовник) укладено договір про надання маркетингових послуг, згідно якого замовник доручає , а виконавець приймає на себе зобов'язання надати замовнику послуги по збору, розробці і аналізу даних та інформації про ринок алкогольних напоїв на території України та комплектуючих, що використовуються у виробництві, ціни та фінансово-господарські можливості замовника на вказаних ринках.

Згідно акта приймання-передачі виконаних робіт за договором про надання маркетингових послуг від 01 травня 2010 року, який датований 31 травня 2010 року ТОВ "Прим-Артикул" виконав маркетингові дослідження.

ТОВ "Прим-Артикул" виписало позивачу податкову накладну від 31 травня 2010 року на суму 282 767,22 грн., в тому числі податок на додану вартість - 47 127,87 грн.

Згідно договору про надання послуг від 01 травня 2010 року, укладеного між ТОВ "Прим-Артикул" (виконавець) та ТОВ "ВМК-Інвест" (замовник), виконавець зобов'язується за замовленням замовника надавати за плату наступні послуги: встановлення, налагодження та обслуговування комп'ютерних мереж замовника, ремонт та обслуговування комп'ютерної техніки, а також інші види послуг пов'язаних із зазначеним, а замовник зобов'язується оплачувати такі послуги.

Сторонами договору складено акт здачі-приймання наданих послуг за договором про надання послуг від 01 травня 2010 року, відповідно до якого виконавець здав, а замовник прийняв послуги з встановлення, налагодження та обслуговування комп'ютерних мереж замовника, ремонту та обслуговування комп'ютерної техніки тощо.

ТОВ "Прим-Артикул" виписало позивачу податкову накладну від 31 травня 2010 року на суму 535 404,00 грн., в тому числі податок на додану вартість - 89 234,00 грн.

За умовами договору про надання інформаційно-консультаційних послуг від 01 травня 2010 року, ТОВ "Прим-Артикул" (виконавець) зобов'язується відповідно до завдання ТОВ "ВМК-Інвест" (замовник) надавати йому за плату інформаційно-консультаційні послуги.

Згідно акта приймання-передачі виконаних робіт за договором про надання інформаційно-консультаційних послуг від 01 травня 2010 року, який датований 31 травня 2010 року виконавець здав, а замовник прийняв виконання інформаційно-консультаційних послуг.

ТОВ "Прим-Артикул" виписало позивачу податкову накладну від 31 травня 2010 року на суму 228 180,00 грн., в тому числі податок на додану вартість - 38 030,00 грн.

Докази на підтвердження оплати позивачем придбаних в межах спірних господарських операцій товарів та послуг, в матеріалах справи відсутні.

Законом, що визначав платників податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету, на момент виникнення спірних правовідносин є Закон України "Про податок на додану вартість".

Згідно з пунктом 1.7 статті 1 Закону України "Про податок на додану вартість", податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Таким чином, суд приходить до висновку, що необхідними підставами для включення до складу податкового кредиту відповідних сум податку на додану вартість є: придбання ним товарів та послуг; використання зазначених товарів та послуг у межах господарської діяльності; сплата чи нарахування сум податку на додану вартість у зв'язку з таким придбанням, з врахуванням рівня звичайних цін.

Судом встановлено, що позивач в податкових деклараціях з податку на додану вартість за перевірені періоди в складі податкового кредиту відобразив суми податку на додану вартість на підставі податкових накладних, виписаних ТОВ "Прим-Артикул".

Підставою для нарахування податкового кредиту, відповідно до підпункту 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" є податкова накладна, яка видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача.

Згідно з підпунктом 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: а) порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування податкової накладної; в) назву юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); є) повну назву отримувача; ж) ціну продажу без врахування податку; з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Згідно з підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

З аналізу зазначених норми вбачається, що визначальним фактором для формування податкового кредиту платником податку на додану вартість є відповідність податкової накладної порядку її заповнення та подальше використання придбаних товарів (основних фондів) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Як підтверджують матеріали справи, ТОВ "Прим-Артикул" зареєстроване як платник податку на додану вартість, а правильність оформлення виписаних ним податкових накладних відповідачем не заперечується.

Разом з тим, суд звертає увагу, що навіть наявність у замовника належно оформлених документів, які відповідно до Закону України "Про податок на додану вартість" необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема виданих продавцями податкових накладних, не є безумовною підставою формування податкового кредиту, якщо реальність здійснених господарських операцій ставиться під сумнів.

Під господарською діяльністю у Господарському кодексі України (стаття 3) розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

На підтвердження використання в межах господарської діяльності придбаних товарів та послуг позивачем надано в матеріали справи копії наступних документів: господарських договорів, актів приймання-передачі на відповідальне зберігання, видаткових накладних, звіту "Маркетингове дослідження ринку алкогольної продукції і матеріалів".

При цьому, на думку суду, матеріали справи не містять доказів, які б підтверджували пов'язаність придбаних у ТОВ "Прим-Артикул" товарів та послуг з господарською діяльністю позивача.

Так, наприклад, згідно договорів поставки та видаткових накладних, позивач поставив ТОВ "Петрус-Алко" та ТОВ "Золотоніський лікеро-горілчаний завод "Златогор" товари продовольчої групи в асортименті (ковпак червоний з дозатором, пляшки, ароматизатори тощо), однак наявні в матеріалах справи докази не дають суду можливості встановити, яке відношення ТОВ "Прим-Артикул" має до реалізованого товару та факт того, що цей товар придбано саме в межах спірних господарських операцій.

Слід зазначити, що зі змісту договору від 01 травня 2010 року вбачається, що позивач придбав в межах спірних правовідносин товар, а саме комплектуючі та витратні матеріали для виробництва лікеро-горілчаної продукції, однак докази на підтвердження виготовлення позивачем такої продукції та подальшої її реалізації в матеріалах справи відсутні.

Крім того, умови поставки змісту договору від 01 травня 2010 року визначаються та здійснюються партіями на умовах EXW склад продавця, відповідно до правил інтерпретації міжнародних торгових термінів Інкотермс.

У свою чергу, термін EXW "франко-завод" означає, що продавець вважається таким, що виконав свої зобов'язання щодо поставки, в момент, коли він надав товар у розпорядження покупця на площах свого підприємства чи в іншому названому місці (наприклад, на заводі, фабриці, складі і т. ін.), без здійснення митного очищення товару для експорту та завантаження його на будь-який приймаючий транспортний засіб, тобто перевезення товару повинно було здійснюватись ТОВ "ВМК-Інвест", однак в матеріалах справи відсутні докази наявності у позивача власного транспорту, або докази залучення третіх осіб з метою забезпечення транспортування товару.

Позивач зазначає, що надані ТОВ "Прим-Артикул" маркетингові послуги безпосередньо стосуються його господарської діяльності, оскільки призвели до підвищення результатів господарської діяльності товариства та зниження підприємницького ризику в процесі прийняття позивачем управлінських рішень у власній господарській діяльності, однак жодних доказів на підтвердження використання придбаних маркетингових послуг в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності позивач до суду не надав.

Наданий позивачем в матеріали справи звіт "Маркетингове дослідження ринку алкогольної продукції і матеріалів", на думку суду, не дає суду можливості встановити реальність здійснених операцій та факт використання в господарській діяльності позивача, а лише підтверджує здійснення маркетингового дослідження на ринку алкогольної продукції, однак доказів на підтвердження інформування та консультування замовника щодо майбутніх продажів, про можливу маркетингову ситуацію на найближчу перспективу, про плани потенційних клієнтів щодо закупівлі алкогольної продукції, про потенційних клієнтів, їх потреби та можливості проведення переговорів із замовником на предмет оптимальної цінової політики, до суду не надано.

Суд звертає увагу, що матеріали справи не містять інших доказів на підтвердження мети придбання позивачем маркетингових послуг та яким чином такі послуги використано в межах господарської діяльності позивача.

В матеріалах справи також відсутні будь-які докази на підтвердження використання у власній господарській діяльності придбаних в межах спірних правовідносин послуг з встановлення, налагодження та обслуговування комп'ютерних мереж позивача, ремонту та обслуговування комп'ютерної техніки, зокрема доказів, на підставі, яких можна ідентифікувати участь ТОВ "Прим-Артикул" у виконанні таких робіт, а також доказів наявності у позивача відповідної комп'ютерної техніки та комп'ютерних мереж.

Таким чином, судом не встановлено, а позивачем не доведено, що здійснені ним господарські операції з ТОВ "Прим-Артикул" носять реальний характер, а придбані товари та послуги використані в межах господарської діяльності або придбавались із такою метою.

З огляду на не підтвердження реальності господарських операцій позивача з ТОВ "Прим-Артикул", суд вбачає, що ТОВ "ВМК-Інвест" неправомірно формувало податковий кредит з податку на додану вартість за травень 2010 року.

Враховуючи викладене, висновки Акта перевірки про порушення позивачем підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", в результаті чого завищено податковий кредит з податку на додану вартість на суму 5 831 448,00 грн. є обґрунтованими та підтверджуються матеріалами справи, а тому збільшення ТОВ "ВМК-Інвест" суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість відповідно до податкового повідомлення-рішення 03 вересня 2010 року №0001450700/0 є правомірним.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, ДПІ у Святошинському районі м. Києва доведена правомірність та обґрунтованість прийняття спірного податкового повідомлення-рішення з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов ТОВ "ВМК-Інвест" не підлягає задоволенню.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні адміністративного позову Товариству з обмеженою відповідальністю "ВМК-Інвест" відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя В.А. Кузьменко