Постанова

від 21.09.2011 по справі 2а-5098/11/2670

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

21 вересня 2011 року 10:51 № 2а-5098/11/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Федорчука А.Б. при секретарі судового засідання Савчук Г. П. розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ВМК-Інвест" до за участі Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва Прокуратури Святошинського району м. Києва про скасування податкового повідомлення-рішення №0001450700/0 від 03.09.2010 за участю представників сторін:

від позивача : ОСОБА_1

від відповідача: ОСОБА_2

від прокуратури: ОСОБА_3

На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 21.09.2011 року о 10 год. 51 хв. проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі відкладено, про що повідомлено сторін після проголошення вступної та резолютивної частини постанови в судовому засіданні.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач, в особі Товариства з обмеженою відповідальністю «ВМК-Інвест», звернувся до Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва про визнання протиправним та скасувати рішення Державної податкової інспекції у Святошинському районі в м. Києві №0001450700/0 від 03.09.2010 року про визначення ТОВ «ВМК-Інвест»суми податкового зобов'язання по податку на додану вартість в розмірі 8 164 027,20 грн., з них 5 831 448,00 грн. - основний платіж, 2 332 579,20 грн. - штрафні санкції.

В обґрунтування позовних вимог Позивач зазначає, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення винесене ДПІ у Святошинському районі м. Києва із порушенням чинного законодавства України, ґрунтується на неправильному застосуванні норм податкового законодавства, а тому підлягає скасуванню.

В судовому засіданні представник Позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі.

Відповідачем позовні вимоги заперечуються з огляду на те, що в ході перевірки встановлено, що Позивачем придбано товар (роботи, послуги) у особи, яка не сплачувала податки, діяльність якої мала ознаки фіктивного підприємства, яка за юридичною та фактичною адресою не знаходилась, а також, вірогідно, що продавці та їх постачальники працювали в одному сегменті ринку, в якому існують налагоджені стабільні зв'язки й учасники якого обізнані щодо один одного.

Представник Відповідача проти позову заперечив та пояснив, що в порушення пп. 7.4.5 п. 7.4, ст. 7 Закону України №168/97-ВР ТОВ «ВМК-Інвест» призвело до заниження податку на додану вартість за травень 2010 року на загальну суму 5 831 448,00 грн., а податкове повідомлення-рішення від 03.09.2010 р. №0001450700/0 винесене податковим органом правомірно з додержанням норм.

В судове засідання з'явився представник Прокуратури, проти заявлених позивних вимог заперечував.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Співробітниками Державної податкової інспекції у Святошинському районі міста Києва було проведено документальну невиїзну перевірку з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ «Прим-Артикул»за період з 01.05.2010 року по 31.05.2010 року. За результатами перевірки складено ОСОБА_2 від 21.08.2010 року № 23/07-207/34483658 (надалі -ОСОБА_2 перевірки).

В ОСОБА_2 перевірки встановлено, що в порушення пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України від 03.04.1997 №168/97-ВР «Про податок на додану вартість»зі змінами та доповненнями привели до заниження податку на додану вартість ТОВ «ВМК-Інвест»за травень 2010 року на загальну суму - 5 831 448,00 грн., а саме, по взаємовідносинам з ТОВ «Прим-Артикул».

На підставі висновків ОСОБА_2 перевірки ДПІ у Святошинському районі міста Києва прийнято податкове повідомлення-рішення від 03.09.2010 р. №0001450700/0, яким за позивачем визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість у сумі - 5 831 448,00 грн.

Повно та всебічно дослідивши наявні матеріали справи, а також норми чинного законодавства, суд прийшов до висновку про необґрунтованість позовних вимог виходячи з наступного.

Судом встановлено що між Позивачем (Покупець) та ТОВ «Прим-Артикул»(Постачальник) було укладено Договір-поставки від 01.05.2011 р. (надалі по тексту Договір від 01.05.2010 р.). У відповідності до п. 1.2. Договору від 01.05.2010 р. Товар -комплектуючі та витраті матеріали для виробництва лікеро-горілчаної продукції згідно з асортиментом і цінами, узгодженими Сторонами в товаросупровідній документації, що є невід'ємною частиною цього Договору.

Згідно з п. 2.2 вищезазначеного Договору, Постачальник передає Товар Покупцю в асортименті і за ціною, узгодженими з Покупцем в його мовленні (заявці) та в товарно-супровідній документації, що є невід'ємною частиною цього Договору.

Відповідно до п. 3.1 Договору від 01.05.2010 р., асортимент та кількість кожної партії Товару визначається в письмовому замовленні (заявці) на поставку товару від Покупця, яке узгоджується з Постачальником. Сторони погодилися проводити узгодження замовлень (заявок) за допомогою електронного чи факсимільного зв'язку. Якість товару підтверджується сертифікатом відповідності, посвідченням якості у відповідності до чинного законодавства.

В акті перевірки зазначено, що згідно інформації, яка міститься в базах даних ДПІ, банківські рахунки ТОВ «Прим-Артикул»закриті відповідно 10.04.2009 р. та 28.04.2009 р., трудові ресурси на підприємстві відсутні, що свідчить про неможливість ведення фінансово-господарської діяльності. Підприємство не звітує по податку на прибуток та комунальному податку, остання звітність подана за період 2008 рік.

Судом витребувана у Позивача наявна первинна документація, а саме, докази оплати по договору, Сертифікати відповідності на товар, підтвердження того яка продукція була замовлена та поставлена. Також було викликано в судове засідання Директора Позивача. Проте, Позивачем не надано суду витребовуваних документів та не надано пояснення стосовно невиконання вимог суду.

Позивачем надано суду лише Договір поставки від 01.05.2010 р. та видаткові та податкові накладні.

Як зазначено Вищим адміністративним судом України в інформаційному листі від 20 липня 2010 року №1112/11/13-10 В«Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової службиВ» , процесуальна діяльність суду із встановлення обґрунтованості права платника податку на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування з податку на додану вартість повинна включати такі етапи:

1. Встановлення факту здійснення господарської операції.

2. Встановлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції.

3. Встановлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг) спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг) і господарською діяльністю платника податку.

4. Встановлення дотримання платником податку спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум податкового кредиту та/або бюджетного відшкодування з податку на додану вартість.

Законом, що визначає платників податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету є Закон України В«Про податок на додану вартістьВ» .

Згідно з пунктом 1.7 статті 1 Закону України В«Про податок на додану вартістьВ» , податковий кредит -це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до п. 10.1 статті 10 Закону України «Про податок на додану вартість»особами, відповідальними за нарахування, утримання та сплату (перерахуванню) до бюджету є: платники податку, визначені у статті 2 цього Закону.

Згідно вимогам п. 1.3 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість»платник податку -особа, яка згідно з цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка ввозить (пересилає) товари на митну територію України.

У відповідності до вимог п.п. 7.2.3. п. 7.2. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

Оскільки контрагентом Позивача суму податку на додану вартість на загальну суму 5 831 448,00 грн. не було включено до складу податкових зобов'язань суму ПДВ та яка була відображена Позивачем у складі податкового кредиту, право на податковий кредит - відсутнє.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України В«Про податок на додану вартістьВ» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з п.п.7.2.6. п. 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»визначено «податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту…».

У відповідно до п.п.7.4.5 п. 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями В» , а також, що В«…у разі, коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються непідтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документамиВ» .

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені чинним законодавством, обґрунтовано, з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), а тому позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Частиною 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З урахуванням викладеного, суд приходить висновків про відмову в задоволення позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 69-71, 94, 160-165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні позовних вимог відмовити.

Постанова відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя А.Б. Федорчук